Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Попереджали

День 635 (20.11.23)

Столиця терору палає по-трохи,

Хлопки чути всюди, тож люди не сплять.

«Без паніки!» - ниють кремля скоморохи,

«Усе позбивали, то рештки горять!»

Собянін запевнив: «В Москву не прорвуться!»

Надійне в столиці у них ППО.

Так звідки ж хлопки у Москві тій беруться,

Один за одним, як ефект доміно?

Імперія зла заморозити хоче

Усю Україну, бо майже зима.

Щоденно ракетами хвора скрегоче,

Та не залякає. Зусилля дарма.

За кожний удар по інфраструктурі

Отримають відповідь, навіть, в Москві.

Нехай москалі на власній на шкурі

Відчують, що роблять комусь, на собі.

Коломна здригалась від вибухів точно,

Бо там розробляють ракети у них.

Ще не добили Бюро остаточно,

Та незабаром - дістануть щедрих.

В Тамбові та Брянську яскраво палало,

Склади, хімзаводи, окремі цеха.

Та для кремля, очевидно, замало,

Нехай там бавовна геть не вщуха.

...

Галина Студінська

Мій

Мiй, я знаю, ти назавжди мiй,

Але якщо життевий бiль

Захоче долi нашi розвести…

Я не вiдпущу життя своє

Те, що в серцi так давно живе.

Скажи, любов моя,

Так хто ж без тебе я?

Хтось, неначе шлях мiй пiдказав,

Рожевi пелюстки розклав

До твого серця, любий мiй…

Ти неначе вiтер, наче тiнь,

Все в життi моєму так змiнив,

Що не зрозумiла я:

Так хто ж без тебе я?

Мiй, я знаю: ти назавжди мiй,

Тому вiддай увесь свiй бiль

Лише моїм не стриманим сльозам.

Я залишу їх Тим небесам,

Якi завжди допомогали нам.

Залишу там, де було добре нам…

I вмить, немов схилилось небо,

Повернув минавший ранок.

I знову зупиняло тебе

Вiд слiв болючих на останок…

Я покажу лише тобi,

Що коли важко на Землi,

У Всемогутнiй Вишинi

З тобою плаче янгол твiй…

...

Ашанія

Спасіння

День 634 (18.11.23)

«Спасіння» кремля кордонів не має,

Донбас та Луганськ вже в москальськім «раю».

Століття РФ на чуже зазіхає,

Тож пхають нікчемную поміч свою.

На першім етапі попросяться в гості,

На другім - повчати хазяїв почнуть.

А потім говорять, що це їхній простір,

РФ - окупант і у цім її суть.

Наш Крим (тимчасово) окупували,

Наступними були Луганськ та Донецьк,

ОРДЛО паразити там заснували,

Віє відтоді з душком вітерець.

Не зупинились «спасати» місцевих,

Паспорт російський нав'язують всім.

Хто відмовляється, ліків дешевих,

Навіть, придбати не може зовсі́м.

Паспорт дозволить знайти там роботу,

Щось будувати або продать.

Де ж ви побачите більшу турботу?

Від окупанта - одна благодать.

Має така «допомога» недолік,

Паспорт отримав? Громадянин!

Отже на захист москальських символік,

Як патріот та росіяни́н.

Тюрми пусті, закінчи́лись злочинці,

До філармонії черга дійшла.

Дорого вам обійдуться гостинці,

М'ясо на фарш росія знайшла.

Як остогидне російське «спасіння»,

Очі прозріють, свідомість качне

Ваше спаплюжене, хворе сумління,

Ви зрозумієте, що є значне.

...

Галина Студінська

Поки вона спить на моєму плечі

Поки вона спить на моєму плечі,

Поки в неї мої ключі,

Поки крадеться на кухню вночі -

Її серце бʼється в моїй грудній клітці.

Без неї життя позбавлене толку.

На ній щоранку моя футболка.

Наш small talk - постійні підколки,

Поки не спинюсь губами на родимці-мітці.

Вона співає в шампунь у ванні,

Дивиться фільми на моєму дивані,

Піднімає брову у здивуванні,

Не любить дзвонити своїй рідній тітці.

Вона пестить просто тепер мою скулу,

А я думав, вона вже давно заснула.

Молюся, щоб це не стало минулим.

Надіюсь, вона назавжди у моїй сітці.

...

Ньотка

Психологи чи психи?

Звичайні люди, гуляють звичним лісом

І тільки паралельний, фантастичний світ,

Бушує, весілля грає дивовижне,

Бо день і ніч зійшлися під вінцем.

Там привиди оспівують свої балади

І велетні розказують байки,

Переветні там п'єси грають

Й сирени кличуть в манію глибин

Як хтось боїться - боятися не гріх,

Лиш не потрібно, вони ж все відчувають.

Боятися себе слід і своїх страхів

Бо ними залюбки вони пограють.

Все ж вони більше психологи ніж психи,

Адже на помилки вказують відверто,

Змушують звернутися до серця

Бо знають, як людям це потрібно.

І все це у одному лісі,

В одну, просту і дивовижну мить.

Лиш різні марення сприймають людські очі,

Залежачи від мір й можливостей своїх.

18.11.23.

...

Ангеліна Паламар

Світло очей моїх

І світ очей твоїх блищить.

А серце моє так щемить, бо ти смієшся не для мене.

Уже ніколи не побачу тієї посмішки зрання.

Та не зігріють твої руки, як тепле й лагідне щеня.

Бо ти віддала серце тому, кого не знала загалом.

А я лиш падаю до долу, у море, зі зламаним кермом.

І хвилі знову накривають не даючи мені сплисти.

А де ж ти? Де ти? Я питаю, та нікому відповісти.

...

Apolinaria

Думи

День 632 (17.11.23)

Тривога була та не хвилювала,

Думки геть про інше були в голові.

Орда вже за звичаєм десь полювала,

Імідж закріплює кремль на крові.

В Селидові знищили знову будинок,

Загинуло четверо мирних людей:

Для терористів такий «поєдинок»

Є перемоги кремля апогей.

Хмельницька громада була атакована,

Ворог шукає, де може дістать.

Все, що летіло, то було вгамовано,

Тож не вдалося зненацька застать.

Ніч по Херсону падлюки гатили

Із мінометів, «Градів» також.

Шестеро мирних, дитину убили,

Справжнє спасіння москальських «вельмож».

Нова вистава із перевдяганням

В дусі москальського НКВД.

Непереможні в брехливім змаганні,

Кращих у цім не знайдете ніде.

Хлопці утримують орків бажання

Щось захопити, просунутись десь,

Час наближають орди покарання,

Ось, про що думаю день мій увесь.

...

Галина Студінська

Джуллі

В осіннє проміння загорнуся я з головою,

порину у думи свої чарівні,

де все фантастичне, а різні світи проживають свій рік моєю власновиміряною добою.

Сховаюсь в самотності, поскаржусь на неї,

але ж я її люблю.

І витримаю все що на долю мені припаде, навіть всесвітню тугу’.

Почую твій голос з динаміка телефону —

дурненькі жарти, емоції, радість.

І в сутінках, твоїх унікальних бажань, марафони.

І ніч що ховає твою нескінченну ласкавість.

Відчую своєю самотністю твою самотність.

Віддам тобі все що маю: турботу, любов і підтримку якої,

тобі, так не вистачає.

Аж доки я не заллю ту бездонну пустотність,

яка часто тебе поглинає.

Загорнемося разом в осіннє проміння із головою.

Ввімкнемо кіно, відкриєм по пляшечці пива.

Нехай все погане обійде нас стороною,

залишиться шлях тільки один — для дива.

...

Shori No

Самотність

Ти дивишся через вікно,

Життя йде без тебе.

Люди біжать, сміються, говорять,

А в тебе немає слів.

Проходить все повз тебе,

Не пріоритет ти ніколи.

Повідомлень не чекають,

Й відповідають довго.

На одинці буває менш самотньо,

Ніж з кимось, хто не бачить,

Не чує твого слова,

Сенсу не розуміє.

І можливо це щось з тобою,

А можливо це щось зі світом.

Рухається по орбіті Земля далі.

«Куди себе подіти?» – я питаю.

Можливо це не ті люди,

Можливо це не те місце.

Не ті це звуки,

Слова, на які не відповісти.

Багато де я чужа,

Багато з ким байдужа.

Заслуговую я на свою втіху,

Хай моя любов до себе квітне.

Сад в душі я посаджу,

Поливатиму кожен день.

Плодів чекати не варто,

Насолода від цвіту й процесу йде.

– 16.11.2023

...

Надя Кулик

Палає

День 631 (16.11.23)

Палала частина військова в росії,

Маcштабно, яскраво, тож файно.

Та влада мовчала від асфіксії:

Палив хтось там знов неохайно.

Місцеві писали про вибухи поряд,

На фото є спалахи сильні.

Та це так здалося, холопський то погляд,

Чи вигадки все божевільні.

«Не можуть дістати до Волгограду,

Ні ГУР, СБУ з України,» -

Таку вже знайому москальську броваду

Несуть із кремля бедуїни.

В Тамбові пригода була на заводі,

Що порох виготовляє.

Кружляли там дрони у хороводі,

Всі збили? Та що ж там палає?

У Краснодарському краї прильоти,

Теж у військову частину.

Ходять вже, навіть, про це анекдоти

Про негатив нікотину.

Не визнають у кремлі це публічно,

Очі заплющили щільно.

Все заперечує геть істерично,

Та, як завжди, божевільно.

Як не крути, правда виходи зна́йде,

Навіть в московських у болота́х.

За триста тисяч орків вже сальдо,

Тож Перемога в наших руках.

...

Галина Студінська

Природа не любить порожнечі

Висох струмок,

Засохло дерево,

Нема води, не біда.

Пройшли дощі,

Озирнись, у низині затока.

Проклюнувся паросток –

Виросте нове дерево.

Птах сьогодні відлітає на південь,

Дім його там не чекає,

Побудує заново,

Будуть пташенята.

Поле не зорано:

Жорстка земля, трави пучки.

Пройде трактор

Залишаючи за собою борозну,

Наче масляну.

Зерно впаде – врожаєм віддасть.

Найкраща музика тиша.

Десь стрекоче коник-стрибунець,

Гілка обломилася і з тріском впала на землю,

Потрібно почути, треба побачити.

...

Кім

Напруга

Влаштувався на роботу:

Дві сім'ї – це напруга.

Інакше не можна.

Познайомився з татом –

Нерідний, але визнав.

Мама – його заступник,

За її зовнішнім виглядом,

Стає ясно –

Не шкодує, закидав роботою.

Родина багатодітна.

З першої робочої хвилини:

Розпорядження.

Вказівки.

Зауваження.

Побажання.

До кінця дня так втомився,

У метро вже починаю відпочивати,

Боюся прикрити очі –

Проїду зупинку.

Бабуся стоїть переді мною, хитається,

Чи вона в моїх очах хитається?

Постояти трохи навіть корисно,

Якщо встану, поступаючись вам місцем,

Я впаду.

Дістався до рідного дому:

І тут затишок і комфорт відносний,

Вранці дзвенить будильник.

Іду чистити зуби і думаю ось про що:

Коли я вийду на пенсію,

Я обов'язково маю дожити,

З однією метою –

Помститися будильнику.

Я закину його на смітник!

Але це не остаточне рішення,

Може ще щось...

Знаю, знайдуться співчутливі,

За що?

Служив вірно.

Але це мій будильник і мої з ним стосунки.

Але є побоювання,

Що цей настирливий тип,

Залишить в мені наслідки.

Їду в метро:

Жінкам поступатися місцем прийнято –

«Сідайте, будь ласка» –

Здатен це робити лише вранці.

...

Кім

Мечі

Він прийшов принести не мир, а встромити до рук меча.

Слів буває, що тьма, і за ними стоять пороки.

Він знаходить для тебе потрібні тобі ж слова,

В лабіринтах неправди, війни і земних окопів.

Ти ж цього не хотів. Світ здавався для тебе простим

У потоках чуттєвості мови і звичних звершень,

Тільки світ цей вручає у руки мечі молодим,

Забираючи слово, з яким зупинилося серце.

Десь он там у повітрі розірваний простір спада

Як прозорі завіси, ховаючи інший вимір

І ти перековуєш в зброю святі слова

За якими Господь і безмежне число херувимів.

Світло правди його – поле битви очей та сердець.

Давній морок гряде легіонами зла й чорнодушшя.

Слів буває, що тьма, і за ними чатує смерть

Чи ж небесна любов, чи її безпросвітна спокуса.

04.11.2023

...

Володимир Каразуб

Ніч у Авдіївці

Він знову ночує в окопі під обстрілом щільним.

Працює піон... не рожевий, та тут свої квіти,

Багряною кров'ю невинних Авдіївка вмита.

З пораненням брата по зброї він просить: "Лиш дихай!"

Плащем усе місто накрите із диму молочним,

Не видно солдату з окопу безкраїх просторів.

Він зброю холодну міцніше руками стискає,

Від кулі сміливо рятує ще юного брата.

"Я зараз вернуся, тримайся!" - говорить до друга.

Він снайпера бачить, тож до бою кидається мужньо.

Ось постріл, і сила віддачі пронизує тіло,

Авдіївські вени від куль тих сильніше гуділи.

Вертається знову в окоп під ракет канонади,

Де в чорному ґрунті лежить побратим бездиханий.

На мить зупиняється серце солдата від болю:

"Пробач... я помщуся!" - над тілом холодним шепоче.

Здалося, затихло, відбили ворожу атаку,

Як з темряви куля спокійні думки розірвала.

Не зміг врятуватися.. Біль усе тіло окутав,

Він втратив свідомість, а пустош заповнила думи.

Вже потім, в машині швидкої, отямився воїн,

В руках не тримає вже зброю холодну...

Все далі із пекла летіла машина з солдатом,

А подумки хлопець із братом в окопі назавжди.

...

Діана Таллєр

Фейковий фейк

День 629 (14.11.23)

На болота́х забрехались істоти

Так, що не знають правди самі.

Ллють кожен день свої нечистоти...

Що може раб ще сказать у ярмі?

Про негативний наступ ми чули,

В Києві бачили, навіть, його.

Як із-під Харкова геть дременули,

«Не покидаючи» в втечі свого.

Ми пам'ятаєм, Херсон як звільняли,

Перегрупо́вування відбулось:

Кажуть, локації кращі зайняли,

Так «наступали» чи щось не зрослось?

Вчора свідомо брехню розпустили

Про «добровільний» наступ назад.

Крок офіційно оголосили

Та у кремлі все пішло не в попад.

Відволікти увагу хотіли,

Знають, що там небезпечно для них.

Вся пропаганда волала щосили,

Але до вечора глузд переміг.

Дали відбій на болотах тим фейкам,

Десь перекос у справі пішов.

Нову брехню підірвали на рейках

Та ЗСУ не до їхніх розмов.

Хлопці готуються перцю їм дати

Так, щоби пір'я літало орди.

Щоб українці со́лодко спати

Мали можливість вдома завжди.

...

Галина Студінська

Бузковий гай

День 628 (13.11.23)

Символ трагедії, горя Херсону,

Сили людської та мужності знак.

В місті повстали на оборону

Фермер, ІТ-ішник, пекар, співак.

Цей героїзм херсонців палає

Досі в серцях, як один, в унісон,

Місто від ворога виклик приймає,

Та ТРО формує Херсон.

Більшість бійців тероборони

Протистояли навалі РФ,

Щоб захистити міста кордони,

Із автоматами серед дерев.

Були «коктейлі» для них також зброєю,

Знали, життя на кону їх стоїть.

Йшли захистити свою територію,

Власні родини, дітей боронить.

Подвиг херсонців в бузковому гаї -

Відповідь тим, хто ніс «руський мир»,

Хто під Херсоном перебуває,

Перетворив славне місто на тир.

Вільний Херсон та поранений важко:

Кожного дня потрапляє у ціль.

Так розважається хворая рашка,

Збуджують ворога сльози та біль.

Слава героям та полеглим пошана,

Що залишились навічно в гаю.

Сила та воля у світі впізнана,

Рідний Херсон, ти завжди у строю.

...

Галина Студінська

Хліб по воді

«Хто позирає на вітер, тому не сіяти,

а хто дивиться на хмари, той не жатиме».

Екклезіяст 11:4

Я любив дощ, тільки тому, що його любила вона,

Коли зазивала в альтанку неначе на власний острів,

Вона обіймала мене, а довкола шуміла вода,

І для неї зникало майбутнє, земля, часопростір.

Я слухав як билося серце її тоді

І лякався зворушити словом крихке мовчання,

Як тільки припиниться дощ, так здавалось мені,

З останньою краплею, ніжність постане обманом.

Що зникне усе, як зупиниться прясти вона

З темних кужелів хмар любий сум шурхотливого листя,

Мов прийдеться їй вийти з прекрасного полотна

Незмінної зливи у гомін мінливого міста.

Що я їй потрібен, аби лиш признатись собі,

Що чуттєві світи – нетривке хлюпотіння зливи,

Що потрібно пускати свій хліб по замерзлій воді,

Коли не хвилюється вітер здіймаючи хвилі.

11.11.2023

...

Володимир Каразуб

По різні сторони барикад

Боже, дав ти мені життя

Втомився оберігати і одразу ж відняв

Хотілось би перестати відчувати шкірою відсутність безпеки чи марних людських обітниць

Якщо вкажуть на зелену траву і назвуть її споконвічно синьою, моєю реакцією буде лиш сміх

Знаю, що на все воля твоя, але хочу не бачити більше дітей в панамках із камуфляжу

Не дивитись у змучені обличчя людей, яких хочеться своїм тілом від світу сховати

Гуляючи парком, боже, можна легко почути крики, тобою ж створених, маленьких дітей, що щиро бояться співу сирен

Знаю, ти міфічних істот не дуже любиш, але, якщо провести опитування в Дії, з великою перевагою виграють ті сирени, що рожеві, зелені, подекуди сині

Хочу перестати бачити в магазинах прикраси, що несуть за собою вигляд патронів злісних

Обирати собі гарні записники, яких прикрашають фото будівель, які мені вже ніколи в житті не відвідати

Проходити повз церкву, чути дзвони, ловити істерики, яких зараз сумнозвісно люблять називати «тригерами»

Вдивлятись у сльози діток, розглядати в них щасливі обличчя тих, кого зараз оспівують

Боже, чула, що в тебе також є тригери, такі як: «смерть, насправдивість, війна»

Ось тільки не розумію, чого ти боїшся, якщо все одно їх ще не зустрічав

Попередження: якщо зустрінемось по різні сторони барикад, я тебе ховати від розправи людства не буду

Ти ж бо мене також не захищав, незалежно від віку, душевного стану, довжини волосся чи кольору біблійної палітурки

2 серпня

...

особлива

Незабутній

Прийміть, споживайте, це - тіло моє, що сформоване попелом, страхом та брудом

Головна тривіальність людського буття: незабутній невідомим дивом забувся

Знайти б холодний захист в тебе під змученою шкірою, прокрастися б під легені - забирати собі твій кисень

Прикластися б до недієздатних вже нутрощів, відчувати разом із тобою навіть найменший рух - складати припущення

Нема у сльозах твоїх ніякої правди, і нема в них ні краплі журбливих прощань

Як захочеш битись із правдою - ніколи не перемагай

Ти вперше наснився за весь цей час - я попросила з'являтися уві снах бодай трохи частіше

Знаю, може й досі не час, але від брехливого самозбереження справді не краще, якщо бути відвертою – гірше

Невідому тінь шукаю в своїх словах та чужих палітурках

Один лиш твій голос змушує мурах знаходити в мені мокрого ґрунту й притулку

Я ж бо є світло, і не владна наді мною ніяка темрява

Однак, опускаючи повіки і натрапляючи на риси твого обличчя, я більш у цьому не певна

...

особлива

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами

Не торкалися щік чи скронь, ніколи не переплітали між собою рук

Обіймалися лише в рідкісних випадках - міцно, немов після найдовших розлук

Ми ступали на одну й ту ж саму землю, ходили одними темпами, проривалися крізь пітьму вперто й невпевнено - ми ніколи не прощались - а якщо й прощались, то завжди назавжди - немов із мертвими

Хотіла би рвати голос, хотіла би рвати кістки і голови:

«Повір, любове, хочу бути вогнем тобі, твоїм світлом, що роздроблює темряву й неспокійну воду»

Несвідомо і безборонно, із поверненнями і втечами, наша історія завжди існувала під руку зі зневірою та запереченнями

Ми ніколи не прощались перед припливами чи відпливами - вони настигали нас першими

...

особлива

Прощання

Прощання перекриває зустрічі...

Знаходять провалля широкі фінали,

Маються думи від болю ідей.

Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,

Що знають гвоздики і туш орхідей.

Тільки пароми впускають відлуння...

Падають окликом сизі жалі́.

Тоне у сухості дивне чаруння

З то́го, що відстані надто малі.

Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...

Колії чують бажання-розмай,

Та потяги знають омани вагання,

Потяги чують просочення ран...

Сонні вокзали веліють забути

Про́води тих, хто не ве́рне назад.

Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,

Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...

Неспинні години тікають у хмари,

Аби вже ніхто і ніяк не дістав...

Стоять у задумі печальні вокзали,

Аби тільки люд знов когось відпускав...

09.11.2023

...

Сара Ґоллард

Недоспіваний переспів

Найменший порух викресле вогненне...

Не бійся про вчора - його тут не буде,

Не бійся про завтра - його не бува.

Ходять між листями ті́няві люди,

Вмиті дощами і ситом огня.

Змішано жовте, червоне й зелене,

Далі вже - білий, початок життя.

Усе недоспіване за́вжди блаженне,

Усе відшуміле, мов дика гроза.

Сьогодні ти з кимось - і сповнений щастя,

Сьогодні ти сам - і в потоках журби.

Є тільки ТУТ, бо ще дим не продався,

І те несказанне, що в'ється в сади;

Воно убереться у ситі дерева,

Ніжно наповнить багаті плоди.

І все нерутинне долине, мов злива,

Солодом то́го, що змі́цнить мости...

01.11.2023

...

Сара Ґоллард

Безмовна

питаю знов.

і ти будеш мовчати,

хоч очі будуть промовляти все за тебе —

усі несказані слова,

невимовлені моли́тви,

сильніші почуття.

та головне, що ти будеш мовчати.

не вимовиш

ні жалю,

ні любові.

пройдуть літа.

ти станеш спомином,

на запилюженій поличці пам'яті й думок,

зачахлим і змертвілим.

та те, що головне – безмовним.

скажи би ти тоді, хоч слово,

не сподіваючись на мій телепатизм.

лиш виливши пережевання,

жагу і захлинаюче кохання,

лиш так, могло все бути особливо.

та є частинка,

частка мене,

та частка мого серця,

що нарèчена по вік іти з тобою,

частка душі – поглинута тобою,

котра повік, буде шукати в натовпі твій сміх.

10 листопада 2023

...

Ронен

Розстроєний рояль

У концертному залі,

На сцені рояль, відблиски світла…

Справжній музикант

Торкається клавіш,

Донесе без спотворення

Композитора задум,

Зіграє «Пісню без слів».

Знічев’я до роялю не підійдеш,

Не віриш – спробуй.

У міському парку,

На дощатому підмості,

Розстроєний рояль.

З нього давно зійшла фарба,

Клавіші недбало-брудні.

Дилетант упевнений –

Чим сильніше натискати на клавіші…

Обірвав струну:

На ньому вже не зіграти

Прекрасну фантазію,

Не витягти чистий звук.

Ти хочеш зіграти на ньому?

Ні, не хочу,

Легше купити новий.

Але ж його поставлять

На той же підмосток,

І над ним схилиться

Все той же дилетант.

...

Кім
12+

Вітри гули

Вітри гули, і стукали дощі.

Було так зле й сумно на душі,

Немов туди забралися вужі

Й встромили зуби в плоть, немов ножі.

Мені здавалось, це якась чума.

Грошей на терапевта знов нема.

І в цьому суть і вся банальність зла –

Туди завести, де лише імла,

Де холод, страх, завмерлість почуттів.

Шкода, не маю навіть двох життів.

В одному б я убила всіх чортів,

А в іншому б жила серед котів.

Заплющу очі, хай настане сон,

Де я – не я, де я – живий дракон,

Який летить повз суші і моря.

Він сильний. Значить, з ним сильніша я.

4.11.2023

...

Іра Соєр

Ще молодий

Я бачу перед собою молодого мужчину.

Його розпашіле тіло ще не покинула весна.

Я думаю про себе [мовчки], що він неймовірно гарний.

І ще не пройшли його журливі літа.

Він, напевно, палить, випиває вечорами

Десь у сільських клубах з друзями,

Та я не сварюсь на нього, йому ще можна

Відчути, що алкоголь не лікує рани.

Його тіло ще тонко дише любовними поривами.

Його тіла не торкались літні палкі квіти.

Він ще сам як та пахуча квітка,

Японська вишня на берегах Фудзіми.

Я бачу перед собою молодого мужчину,

Його розпашіле тіло вже знов чекає на вечну.

Ти, друже мій, ще дуже красивий.

Давай я тебе обійму.

04.11.23

...

Вітольд Хмара

Перший листок

***

Золотава Осінь, золотава!

Лиш секунду, лиш коротку мить

Перший лист жовтіє понад ставом

День мине - лише гілля шумить

Восени луга не розквітають

Та повітря все одно п'янить

Відлітають птахи, відлітають..

Що ж, укотре серце защемить

Задрімають над водою верби

Вицвіте з небес уся блакить

Та життя, життя весною верне.

Хай хоч так, так трохи менш болить

В Осені княгинина постава

Осінь - безліч тут тисячоліть

Течуть ріки: Одра, Вісла, Влтава

Дні течуть, і їх не зупинить

Осінь ран твоїх не залатає

Лиш зігріє і позолотить

сонцем, що останній раз нам сяє

Раз останній, але як горить!

...

Oleksii Khmelnytskyi

Я є комета.

Я тікаю за вітром, наче комета лечу.

Бездоганними синіми лініями

написані звірства.

Від знемоги терпіти це — я кричу.

Сиплю хвостами смертоносні зірки,

на безликі залізні башти.

Сидять там біло-синьо-червоні чорти,

оповиті,

Кольорами смерті й

нездійсненних реваншів.

Сиплять хвостами зірки

ті, що у небі назавжди.

Кулями сиплять свої думки,

сиплять свої переможні реванші.

Я вертаюсь попутним вітром,

я є комета — лечу.

Я несу за собою руйнацію хворого світу.

Я є комета — я кожному з них відплачу.

...

Shori No

Сестрі

Моїй старшій покійній сестрі, що завжди мала рішення для будь-якої проблеми. Люблю тебе назавжди, сумуватиму за тобою завжди, це велика втрата для усієї нашої родини.

Ти ховаєшся в холодних туманах,

Серпанком срібним огортаєш

густі чорні вії.

Ти є відблиском сонця у океанах,

Зеленим промінням зітканим

зі своїх мрій.

Ти крокуєш у вічності свого

прекрасного світу,

Залишивши нам реальність та

відлуння страждального «як?».

Ти несла у цей світ просвіту і

тобі не треба було подяк.

Ти сидиш на східцях старої

драбини,

наспівуєш бабусину пісню.

Тебе б не стримали дошки білої

домовини,

Душі твоїй було там занадто тісно.

Ти блукаєш між спогадів то одних,

то інших.

Із попелу наче фенікс зійшла.

Ти книгу мою гортаєш втішно,

Ту, що так і не віддала.

Ти тепер у кожній частині нас —

на сьогодні, на завтра, навічно.

Кажуть рани лікує час,

хай йому грець трагічний.

Краще б він не забирав тебе у нас.

...

Shori No

серце

затишне місце, де лиш ми з тобою.

наша любов розлита по келихах.

не відчувала я більшого покою

ніж тут, де літають рожеві метелики.

затишне місце, де ти даруєш поцілунки,

а небо над нами червоніє.

це найчарівніші, до біса, стосунки...

нарешті здійснюються мої мрії

затишне місце, де ми разом

випиваємо вино і гучно сміємося

кохаю тебе сильніше щоразу

як розуміє

затишне місце - це твоє серце

...

анесілія

Маяк

Блукають серед синіх хвиль

Загублені човни.

І скільки пройдуть морських миль,

Піддавшись течії?

Вітрила вітер напува,

Штовхає їх вперед,

Туди де темна глибина,

В'язка неначе мед.

Скільки таких їх, кораблів,

Пішло на синє дно?

Розбитих, зранених бортів,

Що втратили кермо?

Скільки таких, що ще пливуть,

До берегів чужих?

Шукають згублений маршрут,

В портах до них байдужих.

Хтось змінить прапор на кормі,

Знайде новий свій шлях.

Інші блукаючи в пітьмі,

Чекають на маяк.

Чи припливуть вони колись

До рідних берегів?

Чи може з хвилями злились,

І якір їх підвів?

Колись скінчиться сильний шторм,

Розвіється весь мряк.

Хай кожен човен й корабель

Віднайде свій маяк.

...

Валькірія

Навіяна

Довіра породжує потребу...

Візьми мої крила під синю опіку, -

Благала безвихідь живого вікна.

Капали сльози без болю та ліку

На купу розбитого віями скла...

Там, за стіною і рамою поля,

Сходить безвільна далека зоря.

Вона прокладає безучасті моря

І дивиться вгору, немовби сліпа...

Із нею ми врозтіч, коли відчували

Осяяний дотик тісно́ї струни.

Із нею ми разом, коли відпускали

У звідані далі потоки луни.

І тільки ізранені подихом болю

Же́вріли два монолітних крила...

Ми були ра́зом, закохані в долю,

Хоча і найперше - я за́вжди одна...

28.10.2023

...

Сара Ґоллард

Володимиру Діброві

О де ви, милі серцю покритки

та ніжні тонкосльозі байстрюки! -

гукаю в небо відчайдушним покриком

і роззираюся довкола з-під руки.

Нема. Нема. Невже повимирали ви,

неначе пресловутий динозавр?

Пішли на дно та обросли коралами -

Лук'ян Гервасій Опанас Назар

Параска Домна Феодора та Горпина...

Порозтавали мов торішній сніг.

Вже не писатиме про вас чудових книг

новий Шевченко... Часу безупинно

кружляє колесо - й раптовий рекетир

посаду обіймає робінгуда.

За димними стовпами ходять люди,

але червоні хвилі розкотить

новітньому пророку не під силу.

Програма оголошує прогноз.

'Веселка' видає 'Спінет і Силос'.

Хому читають (але це здалось).

І тільки по зусиллі нелюдськім,

чи з перепою дуже гидко стане:

в обличчі Джорджа бачиться Яким

і за повії абрисом м'яким

ввижається 'малюточка Оксана'.

...

undyber

Даремні потуги кремля

День 618 (03.11.23)

Не спить кремлівська пропаганда,

Шукає шлях, як налякать.

Все розраховує та банда

У нас в країні панувать.

Хронічним є таке бажання

Ще, починаючи з Петра.

Поширити свої страждання -

Імперського кремля нутра.

Не йметься покидькам століття,

Що вільно люди хочуть жить.

Не можуть скинути лахміття,

Вбивати вміють або пить.

Вже світом визнано, держава

Є справжній монстр чи терорист,

Сама надала собі право,

До вбивста тільки має хист.

Гібридні заходи кремлівські

Врожай таки дають зібрать,

Задовольнити королівські

Бажання гегемоном стать.

Ще й досі з о́страхом чекають

Розвал в імперських болотах,

Коли тій «величі» зламають

Хребет та перетворять в прах.

Отруту впорскують усюди,

Щоб нас зневірити, зламать.

Та українці інші люди,

Не будуть геть панікувать.

Ми визнаєм свої помилки,

Залужний, навіть, їх визнав

Та виправляємо їх стрімко.

Нам не цікавий ваш анклав.

Наш шлях веде до змін на краще,

Та переможем перед тим.

Для вас - болото підходяще,

А не Луганськ, Донецьк чи Крим.

...

Галина Студінська

Тебе нема

***

Зима уже іде,

Вже скалить хижий лик

Котрий холодний день

Та я не звик, не звик

Сніжитиме вночі

І буревію рик

Не топлено в печі

Бо я не звик, не звик

І ряд твоїх слідів

Під шаром снігу зник

Такий порожній дім

Я ще не звик, не звик

Я так сказав дарма

Все мій дурний язик

Тебе ніде нема

А я не звик, не звик

...

Oleksii Khmelnytskyi

Хрести

***

Кажуть, на чужині зле вмирати

Кажуть, краще на своїй землі

Хто там був - їм нічого сказати.

Не мені судити, не мені...

Проводжаємо усім народом

У містах, містечках, на селі

Проводжать у бій - уже солоно

В путь останню - сил немає, ні

І болить, болить, болить нестерпно

Що до нас, у котрий раз, війна

І народ, історією стертий

Знов своїх героїв пожина

Риєм ями теслям і поетам

Засипаєм, ряд кладемо брил

Тим хто не дограв свого концерта,

Не здобув, не встиг, не доробив

Дівчина уже не ляже з милим

Мати лиє сльози самоти

Нащо нам, живим, всі ці могили?

Нащо мертвим, їм, оті хрести?

...

Oleksii Khmelnytskyi

Святі Himars-и

День 617 (2.11.23)

Терористична «наддержава»

Продовжує «добро» нести.

Сама собі надала право,

Нещастя, Господи прости!

Не знає, навіть, дать як ладу

На тих московських болотах.

Забули як міняти владу,

Як плазуни - на животах.

Брехня керує там рабами,

У злиднях вигідно тримать

Століттями, а не роками,

Щоб помирати відправлять.

Їх розрахунки провалились

Не дочекались короваїв.

Потужністю на світ хвалились,

Та триста тисяч мертвих в зграї.

Далекобійну дали зброю

(На жаль, тягнули довго з нею),

Допомогти в війні з ордою,

Та покінчити врешт з «ріднею».

Himars-и так їх налякали,

Що захлинулась пропаганда,

Бо влучно аж в тилу дістали:

Несе серйозні втрати банда.

Чудовий приклад їх роботи -

Himars з чувашами зустрівся,

Вбивати нас які не проти,

Та батальйон їх розлетівся.

Згоріли вщент у тих КАМАЗах,

Танок кривавий зупинили.

Писати з натяками фразах

Суворо всім заборонили.

Святі Himars-и знають справу,

Бо у руках вони козацьких,

Яким від нас: «Героям слава!»

Звільняють нас від рук захвацьких.

...

Галина Студінська

Рецидив

Я хочу потонути у паралельних світах,

В інших історіях,

Загубитися в безкрайому лісі.

Хочу потонути в книжках,

Читати детективи які вводять в оману,

Жаркі любовні романи,

Трагедії, вбитою кінцем, впасти на ліжко і плакати гіркими сльозами.

Відчути бодай щось,

Відволіктися.

Врятуватися,

Від реального життя.

Мало сховатися...

Рано чи пізно знайде.

Справжні емоції я отримую від вигаданого всесвіту.

Усмішка на обличчі не та,

Коли я показую емоції іншим

Відчуття, ніби вони фальшиві.

Певно з мене вийшла б погана актриса.

Лицемірство,

Сховане за маскою "турботливої подруги".

Чи розказувала хоча б комусь, що останнім часом я не можу заплакати?

Просто стримую себе,

чи справді забула?

Мені важко..

Писати це через поезію?

Зараз час кінця ремісії?

Лікарі не казали, що в мене рецидив...

Певно, я прослухала,

А тепер не знаю де шукати той рецепт.

Припливи болю, поки не часто бувають,

Але через тиждень-два,

Штиль зміниться ураганом.

Грибний дощ, важким градом,

Жовтень скінчився,

Вже початок листопада,

А далі грудень.

Гадаю до літа станеться рецидив.

...

☾ ִ ࣪. ࣪⭒

Готова вічно кохати

На дворі світить сонце, а в душі зима,

Я сиджу дивлячись у віконце, що тебе нема.

Як за тобою сумую, місця собі не знайду я,

Себе не вгамую, поки тебе ще люблю я.

Де ти ходиш, милий мій, де все бродиш моє кохання?

За тобою скучила, тільки тебе в очікуванні я.

Лихою долею окутана, і в душі пітьма,

Але я все ще сиджу сама у вікна, і чекаю.

Нестримно благаю, повернися до мене,

Лицем, не спиною, я готова до бою.

Хай не на життя, а на смерть,

І життя недаремне, якщо під ногами твердь.

Аби бути з тобою поруч, твій погляд жадібно хапати,

На все готова, і пліч о пліч, і на навіки тебе кохати…

...

Ola_Perun

Збиваючись з ритму

Осінь примхлива торочить з небес туман,

І я... Збиваючись з ритму... тону...

Проглядаються зорі.

Чуєш?

Стільки сердець,

Стільки болю і смерті, десь там,

Так поряд,

Але не з тобою.

Слова завмирають неначе останній крик.

Вони

Гуснуть, немов би олійні фарби.

Поглянь,

Скільки мертвих голубок, на чорній лежать землі

Довкола висохлого водограю.

Хіба не мізерні ці спроби дурного письма,

Торочити надто безсилі вірші?

Метафори гаснуть, як зорі, і знову – війна

Можливість поезії світла тобі напише

Кров'ю.

15.10.2023

...

Володимир Каразуб

Про світ

***

Тривожно за вікном і порожньо в душі

У темряві народжується страх

Коли заплющиш очі уночі

Бентежить твій прийдешній шлях

Привидиться, що світ уже горить

Його спекли, перетопили в смалець

І стяг зітлів, обвис, не майорить

Від запаху здригається бувалець

Навзамін світлу зір - лиш темрява незнань

Єдиний факт - це вчення непорушне

У світі без думок і без бажань

Благословись, або вперед не рушиш

Надаль потужну твердь, мов замок із піску,

Руйнують, як колись, народи моря

Бездумно, без мети і без шляху

Не створюють нічого, окрім горя

Проснись, проснись. Вставай, вставай!

Є в тебе ще секунда, ще хвилина

Гостри свій спис, свій панцир залатай

Тверди, я буду тут, я не загину!

...

Oleksii Khmelnytskyi

Ода дівчатам

Цей світ без тебе був би пусткою,

Приносиш ти розуміння й радість.

Переживання за навколишніх,

Погоня за стандартами.

Ти така прекрасна, природна,

Й нав'язливі ідеали такі штучні.

Бачити твої зморшки й шрами,

Це бачити життя прожите й посмішки твої.

Відкритість твоя так приваблива,

Мені цікаво, коли ти говориш,

Твій розум й винахідливість захоплює,

З тобою відчувається зв'язок і глибина.

М'якість й доброту я відчуваю,

Дівчатам потрібна любов й увага,

Натомість вони це повертають,

Такі чудові, й щирі.

Ніколи не очікую підступу від них,

Хоча було по різному.

В жінках зароджується життя,

І бути спостерігачкою їх шляху це щастя.

– 18.10.2023

...

Надя Кулик

З днем усіх святих

У сонці листя золотіє

і небо щире, голубе,

і я немов дитина мрію,

про маскарад на Гелловін.

І поруч падають мерці,

летять важкі метеорити,

А з кораблів біжать щурі,

І капітани мов прибиті,

ідуть на дно зі своїм судном,

і гірко думають про те,

що айсберг часто неминучий,

навіть якщо маяк не вмер.

Однак, осіннім листям сипле,

на не прикрашений кабак,

я виріжу прекрасне личко,

і очі, ніс і рот до вух.

А біля марса в Nid-de-pie

замість папуги сяде ворон,

І мов той Вій розплющить очі,

Потягне ніжно pied-de-poule.

...

Citrus _S_M

Щастя

Одного дня, в маленькій клітці

Сиділо щастя на ганчірці.

Малі, та із надією два вічка,

Але проходити лиш повз людей сучасних звичка.

Мале сиділо, не просило їсти, пити

Воно все сподівалось, що не зможуть тут його лишити.

Але так мало хто звертав увагу,

Та й ті - поглянуть, усміхнуться, ніби то розвага.

Під вечір, так і не знайшовши щастю дім

Його залишили і щезли наче дим.

Було вже темно, холодно і страшно,

Ніхто не роздивився хто там є уважно.

Воно засумувало і не хоче більше жити

Та думає, як швидше зникнути з землі.

Хай будуть всі його топтати, бити,

І догоратиме те почуття у тлі.

О першій ночі, але може і пізніше

Відчувся дотик теплих та великих рук.

-"А може, вже моїх страждань не буде більше,

І мене будуть позбавлять життя цих мук".

Але його піднесли до грудей

Закутали так ніжно в шарф у комірець,

Знайшло, нарешті, щастя тих своїх людей,

Що люблять і не пустять на легенький навіть вітерець ♥

...

Linka

О, пані Смерть

"Пані не слухає, келих за келихом

Перехиляє та все у нутро,

Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!"

«Нетвереза пані Смерть» Шон Маклех

О, пані Смерть, Ви знову зовсім п’яна.

Для чого Вам текіла чи коньяк!?

Ви ж, начебто, така жорстока панна.

Невже до смерті не звикнете ніяк?

Дивіться, панно, скільки в світі горя!

Людське життя в жорнах війни і зла.

Для вас тут вистачить і смерті, й крові, й болю.

Цим доля щедро землю полила.

Тож, пані Смерть, впивайтесь до нестями.

Для чого вам те бренді чи вино?

Людське життя крихке, як порцеляна.

Від Вас нам вберегтися не дано.

Сказала Смерть: «Гордитися тут нічим

Жахи ці – то заслуга не моя.

Наприклад, матір – стареньку рідну матір -

Кийком забили. І то ж була не я.

Чи, може, я маленьке немовлятко

Свою кровинку - в яму вигрібну?

Це ви все, люди, така «розумна» раса

Не можете закінчити війну!

Ви ж наробили вже знарядь для смерті,

Що вистачить і для наступних рас.

А час спливає, йде. І в круговерті

Сансари він працює проти вас.

Вже план по смерті виконано вами

На сотні літ. Самі собі кати»

Смерть злісно глипнула. Не очі – чорні ями.

Сьорбнула з келиха й продовжила плести:

« Я тут нікому більше не потрібна

Мене відправлять зовсім в інший світ

Та ще й клеймо поставлять відповідне

Мовляв, «не вміє…» зіпсують родовід.»

Ох, пані, пані, серце рвете моє.

Бо хтозна, пані, то чия вина.

Невже ж звичайної ми смерті недостойні?

Налийте, бармен, і мені вина.

Я озирнулася – убивці, генерали

Цим бар життя заповнений ущерть.

Від їх облич так моторошно стало

Очима їхніми сміялась нагла смерть

...

Валентина

Клопи

День 612 (28.10.23)

Напівтвердокри́лий ряд у науці

В підряді «комахи» включає клопа.

Тримають злочинці все людство у му́ці,

Ордою звичайно на нас виступа.

Клопи - кровоссальні комахи, як блохи,

Кусають людину, здійсняють свербіж,

Почервоніння може буть трохи,

Чи алергія, як більший платіж.

Живуть ці падлюки в сімнадцять морозу,

А в спеку розмножуються аж «за троїх».

Доводять все людство до сказу, неврозу,

Виходять вночі, тільки спати ти ліг.

Париж в цьому році атакували,

Готелі, будинки, музеї, кафе.

Жити місцевим та го́стям не дали,

Як його давиш, сморід іде.

Що це клопів я сьогодні згадала,

Де той Париж, і до чого війна?

Це підсвідомість асо́ціюва́ла

Певну особу, його це ціна.

Вельми відомий у нашій країні

Зрадник Царьов, що в Росію чкурнув,

Трохи підстрелений там на чужині,

Хто ж той сміливець, що зазіхнув?

Сморід стоїть, хоч і не розчавили,

«Переживають» за нього в кремлі.

Та й пропаганда за нього рве жили,

Не відчуває відрив від землі.

Це не найбільший клоп на болотах,

Їх дременуло багато туди.

Ціла навала сидить у окопах,

Думає, як нам додати біди.

Б'ють наші хлопці клопів тисяча́ми,

Злобно кусають, готові вмирать.

Лізуть вони усіми шляхами,

Краще, що вміють, то мирних вбивать.

Засоби є від тих кровососів,

Допомагає нам в цьому весь світ.

Вже повернути ніхто їх не просить,

Чавлять клопів, як велів Заповіт.

...

Галина Студінська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83520коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: