🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6982)

Хто?

Її мова і стегна гарячі.

Кров кипляча стікає з руки

Тонка "лебедина", оголені плечі

Хто ж знущання із тебе роки?

Хто незчув цього слова тривкого,

Що палало в твоїй глибині,

Не намацав і серця живого

Стукіт чути тепер вдалині

Хто ж бо зрікся божого слова?

Хто порушив всесущий закон?

Хто й не слуха ЯКА твоя мова?

Хто, рідненька порушив твій сон..?

28. 07.2022

...

Птаха

Україна

За абищо я життя не віддам

Віддам лише за Україну

На зло і грець усім катам

Відам за вільну, незрониму

Віддам життя за всіх дітей

За всіх дівчат котрих зганьбили

За тих хто не отримує вістей

З підвалів. Родичів, можливо...вбили

Віддам життя за її мову,

За своє слово, милозвучне солов'їне

І під свободи незборимої покровом

За мати свою - я загину!

07.04.2022

...

Птаха

Натхнення

*Різдвяний шкодник*

Хочеться ласенького на різдво мені,

Сяду я тихесенько вдома на вікні.

Поряд стоїть мисочка, радість для життя.

То смачна, бабусина, запашна кутя.

Я до ней підсунувся з ложкою в руці,

За вікном купаються в снігу горобці...

Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав,

Ну а я до мисочки передчас пристав.

Ложкою зачерпую радість по життю,

Я краду бабусину, запашну кутю.

Вже й завечорілося небо навкруги,

Зіронька засяяла, вертепи пішли...

Ми з котом наїлися - як два пузани,

Ложку дам вусатому, дві ложки мені.

Навкруги всі зайняті дорослим життям,

І ніхто не дивиться за малим дитям.

Із котом заснули ми разом на вікні,

Я в обіймах з мискою, а кіт на мені.

Мама заходилася, накрива на стіл,

А куті немає вже, бо я її з’їв.

Отаке цікавеє у дітей життя,

Хай на кожному столі буде та кутя.

Щоб маленькі діточки в нашому житті

Засинали ситими від смачной куті.

#загадки_до_різдва.

На святковому столі,

У красивім бутилі,

Є компот незвичний,

Дивний та магічний.

З чорносливом, грушками,

З яблуками сушками.

Додає різвяних чар

Запашний, смачний... (узвар)

Золотаві і смачненькі,

Добре пахнуть, так би й з’їв.

Всі бочки у них гарненькі,

З начинкою їз грибів...

З маком, сиром та варенням,

Схожі на пухкі сніжки.

Мама їх пече з натхненням,

То різдвяні... (пиріжки)

Серед страв смачних, різдвяних

Є компот, що варить мама.

Він корисний і смачненький,

Український, і рідненький.

З сухофруктів той відвар,

Зветься він смачний... (узвар)

...

С'юзен Муз

Шедеври ВРУ

День 876 (18.07.24)

Бачили очі, що купували

Скиглити пізно сьогодні.

Краще згадаймо, кого обирали,

Хто в нас обранці народні?

Наша Верховна Рада Вкраїни -

Імідж у світі, обличчя.

Законодавчі створює зміни,

Не гальмувать на узбіччі.

Там мають бути кращі з найкращих,

Кожен із досвідом певним.

А назбирали більшість пропащих,

Що там присутні даремно.

Замість писати, приймати закони,

Зайняті всі особистим,

Із хабарями ловлять їх знову

Хто є на руку нечистим.

Не забувають про відпочинок,

Бажано, щоб за кордоном.

Чвари, скандали, не Рада, а ринок,

Де там зайнятись Законом.

Зрадники, навіть, у Раді знайшлися,

Викинуть що неможливо.

В діях ганебних геть розійшлися,

Суспільство «ковтає» це диво.

Якось забули: війна у країні,

Інфраструктура в облозі,

Геть розтрощили, всюди руїни,

Ворог на нашім порозі.

Нас від електрики всіх відключають,

Бо дефіцит є ресурсу.

Що у ВР проблеми не знають,

Збилися «бідні» із курсу?

Прийняли разом закон, що керує

Часом зимовим та літнім,

В чім необхідності більш не існує -

Рішення в колі елітнім.

Маємо пильними бути до того,

Як і кого обирати.

Стати уважними до простого,

Ніко́му не дати вбивати.

...

Галина Студінська

мовчання

мовчання

не вистачає слів

роз'ятрене світло

стає запальним

вигорають фарби

до білого

і білий дим

здіймається і лоскоче

вже очі повні

блищать

от от з них зірвуться

діаманти

ні ні шукати слова не варто

краще звертання

до

золотого стандарту

тиші

щоб не сказати зайвого

тшшш

...

Донна

Місяць

«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!

Ні звуку, знову ні звуку...»

Альбер Камю

Він і досі взиває: Геліконе! Геліконе! Прийди!

Де мій місяць, скажи, де безсоння із римського неба?

Упіймай, почерпни, принеси хоч відбиток з води

І втамуй неможливе, що тут до нещастя нестерпне.

Все брехня, що наш Всесвіт на спині тримає Атлант,

Що любов не відступить, довіра непевна і мова

Витинає своє пишнослів’я про втрачений сад, —

Віддає лиш слова та мовчати про біль не готова.

Ти зникаєш у ніч, ти тікаєш від тіней моїх,

Що біжать за твоїми, кричать мов Еринії Кая.

Де ж мій місяць, скажи, чом він досі регоче вгорі,

Недосяжний, як бог? — ось у чому прокляте питання.

12.07.2024

...

Володимир Каразуб

Язиката Хвеська

День 874 (16.07.24)

У Верховній нашій Раді

Язиката Хвеська є.

Ті, обрали що, не раді,

Хвеська проти своїх б'є.

Підіймає галас дівка

Де потрібно промовчати.

В голові у неї дірка,

Тож від неї стогнуть чати.

Зраду бачить геть у всьому,

Точно де її нема,

Як реп'ях до Головкому

Причепилася вона.

Причепилась - не те слово,

Як той Тузик грілку рве.

Вже догризла геть старого,

Наче у РФ живе.

Не натішаться кацапи,

Хвеська - перша в їх ІПСО.

Чи є змова разом грати,

Бо накинули ласо?

Восени ще Хвеську браву

За язик звільнити мали,

Бо сумнівну має славу,

Майже рік її звільняли.

Вже свої однопартійці

Хочуть рота затулити

Язикатій тій злодійці,

Імідж щоби захистити.

З комітету вже поперли,

Залишилось депутатство,

Зупинити Хвеські «перли»,

Зруйнувати її царство.

...

Галина Студінська

Калина

Моїм натхненням є моя надія

Знайти в собі ту невловиму мрію

Під кожним долі камінним хрестом

Яку шукав я вічність без упину

Плекав у снах омріяні стежки

Що до городу де ростуть кущі калини

Схиливши свої віти до землі

Покажуть шлях мов зорі навесні

Але стежки, сини злих буревіїв

У тереном поглинутій надії

В безодню вражу шлях мій заведуть

І плаче мати по зав'янувшій калині

Із часом знов стежки покажуть шлях

Але не доля тим, хто спочива в полях

Загинувши за захист батьківщини

Відчути тіні рідної калини

...

Біколор

стіна

стіна

синій колір такий глибокий як ніч

бездонна

зваблива

як найтемніше провалля

такого самого кольору твоє повільне "облиш"

розгублений погляд

невизначеність

бажання

залишитись на цій розмитій межі

балансувати поміж тире й трьома крапками

вдихати туман

що долина з далини

із невідомості

і що з того вийде

однаково

маковий присмак

барокові вензеля

золотом вишитий килим

чи справжнє зоряне небо

майстерна робота - вдавана глибина

затемнено-синє повітря

легким прохолодним мереживом

вкриє

й полине темно-солодкий дим

в легені без спротиву

і стануть слова почуттями

почутими

через всю товщу здавна розписаних стін

від кам'яного провалля

аж до небесної брами

...

Донна

Вітер

Вітер віє, завіває,

Свою нелегку пісню він співає.

Її не чує вже ніхто,

Бо всі забули, де гуло.

Де було чути пісню,

Яка лунала тепло й дзвінко,

Де ти колись її почув

І вже ніколи не забув.

Ця пісня лине й зараз,

Але вже холодно і сумно,

Бо ми забули, як відчути

Її мелодію розкути.

Вітер тихо нам шепоче,

Свою пісню він донести хоче,

Щоб ми почули та зраділи,

Щоб ми відкинули свій клопіт,

Щоб ми подумали про долю.

Бо вітер нас ніколи не забуде,

Тому давайте вже відчуєм

Його нелегко теплу пісню.

...

Max Kay

Є ЛюДи

Є люди як люди

Є фішки як фішки

Є ті хто маленькі, мишки завбільшки

Є ті хто керують

Є ті хто мовчать

Є ті кого завжди треба навчать

Є ті хто не кориться

І ті хто полює

Є ті кого зовсім ніхто не хвилює

Є ті хто як здобич

І ті хто як вовк

Є ті хто навіки, назавжди замовк

Всі вони крутяться

Всі метушаться

Бояться буденності, самими зостаться

Не багать нікого

Не бачать себе

Ця необізнаність лякає мене

...

Любисток

Найкращі Супутники

Буть на одинці, відсторонитись

Від галасу, ритму, напору життя

Деякий час насолодитись

Самотністю,

Пірнуть в забуття

Неначе в безодню пірнаєш

Без остраху, без зволікань

Мене огортає, я відчуваю

Самотності дотик приємний

На самоті я відпочиваю

Спиняю думок буремний потік

В тиші безмежність я відчуваю

В безмежності з тишею розмовляю

Немає потреби комусь, щось доводить

Тиша завжди на моїй стороні

Не сперечається, не переконує

Питання не ставить дурні

Самотність і тиша найкращі супутники

В моєму бурхливім житті

Ніж сперечатись з чванливими покидьками

Краще вже бути на самоті

04.11.2022.

...

Пава

Зміїний шурхіт

безводна та бездумна пустеля міста,

зміїний шурхіт колес по асфальту;

мертва риба слухняно пливе за течією

брудних струмків електричного світла.

щовечора потік розвертається та поспішає

повернути протухлі тільця туди,

де підібрав їх уранці; і майже встигає,

але течія знову міняє свій напрямок.

електричний приплив топить сонце

та накриває всіх, хто забарився на вулицях;

а відплив, над яким місяць не має влади,

залишить на хідниках лише мертв'яків

...

Дмитро Волохатченко

Не з глини

Не з глини зроблені серця,

А із металу,

Їх не віддати б до кінця

Злу на поталу.

І хай торочать люди злі

Про слабкодухість,

Самі захлинуться вони

В слідах розрухи.

Нам проростати в землю знов -

Нестримно й легко,

Злітати в небо, де любов

Спасе від пекла.

Всіх елементів та смаків -

Живе єднання.

І неоспіваності слів

Просте вагання.

Все, що тримається в душі,

На дотик інше.

Прикрасить провесінь дощів

Дим перебільшень.

...

Maryna Tchianova

Астрал

Десь далеко, далеко

Сонце за обрій сідає

На серці спокійно, спокійно

Сиджу собі споглядаю

Я споглядаю

Як день пролітає

Як тепле літо, мене огортає

Блаженство не відпускає - тримає

Тримає не відпускає

Думки мої зупиняє

Дух мій наче метелик

В Астрал відлітає

За горизонт я дивлюся

Я бачу там красоту

Летіти я можу до Сонця

Я можу пірнуть в глибину

Які там дивні пейзажі,

Яскраві такі кольори

Ніколи не бачив такого

Немає таких на землі

Такі чудеса там бувають

Від них голова аж шумить

Всі ті фантазії, все про що мріяв

Справджуються лиш за мить

Одне лиш бажання у мене

Залишитись тут назавжди

Забути свої всі печалі

І прикрості що були

А тіло вже кличе, пора вже додому

До сірого свого буття

Та я повернусь, щоб знову побачить

Яким має бути життя

08.06.2023.

...

Пава

Місто

Поглянь на місто, що відбивається у вітринах вулицею,

Наче більше немає для чого писати промінням

Сонця на рустах фасадів про те, що не збудеться завтра,

Про те, що минає в тобі розчиняючись геть непомітно.

Завтра — це ще одна спроба прожити вчорашній день,

Вчорашні надії просунути хоч на клітинку далі

В майбутнє, за годинником, що націлений іти не вперед,

А вдавати свій поступ бігаючи по циферблаті пам’яті.

Пам’ять, — вона тільки й чекає приходу чорнооких ночей

Втоми, сну, щоб хоч якось себе позбутись, вирвати

З безперервного маршу надії вчорашніх людей,

Вчорашнього міста з любов’ю його та сонливістю.

І збиратися далі, простувати, мов впертий віслюк,

Що з гуркотом тягне пожитки свого господаря.

Тут навіть пісок пам’ятає вчорашній каблук

Що у хмарі архівів на спогад йому приготовлений.

В окулярах твоїх відбиваються: небо, птахи,

Промальований обрій непевний вкінці перспективи,

Здається от-от, що розсиплеться весь краєвид,

Чи реальність його розпорошить на темні частини.

І тоді ти побачиш, що місто містилось в тобі

Що це ти залишала на стінах примхливе графіті

Наче все, що було — це натхнення коротких безсонь,

Між учора і завтра у без часовому світі.

26.01.2024

...

Володимир Каразуб

Одягнулась в щасливі шати

Одягнулась в щасливі шати,

Що зіткала для мене доля.

Заходилася душу квітчати,

Бо сьогодні на те моя воля.

Куснем сонця сніданок присмачу,

Веселкової фарби черпну.

І піймаю за хвіст я удачу, -

Усміхаюсь, радію, люблю!

Я з кишені любові дістану

До гарячої джезви наллю.

Поділюся затишком, обійму,

А ще віри й надії сипну.

Я сучасна, дотримуюсь моди

Уберуся в суцільне добро.

Я порушую правила й норми,

Намалюю в сніжинках тепло.

...

Анна Войченко

птахомова

чи ви помітили

хоч сонце вже встає

щодня раніше

та холодна втома тримає міцно

ділить надвоє

і погляди і посмішки і слово

слово мов птах зірватися в блакить

готове - і лоскочеться і б'ється

у клітці рота

швидко не злетить

лиш пульсуватиме разом із серцем

теж замкненим

довершений туман

стіною став

пташок не випускаймо

у невідомість

в безвість

задарма

там пропадуть розгублені до краю

шкода що згинуть

жаль ми що весна

тендітна прохолодна і невчасна

так поспішає

вирватись від сна

сказати все

і зацвісти

і впасти

мовчання милість довше потривай

передчуттів і сподівань солодких

покуштувати сповна випити потай

дозволь

поки дозріє

птахомова

...

Донна

Тайна

Маю одну тайну

Так, один секретик

Довго вже ношу його

Як на тілі хрестик

Можу поділитись

Як бажання маєш?

Користі багато

З тим секретом знайдеш

Знаючи секрет той

Зможеш управляти

Зорям і вітрам

Накази віддавати

Зможеш керувати

Сонцем, Океанами

Скелі зможеш рушити

Мов маленькі іграшки

Зможеш ти зробити

Всіх людей щасливими

Від журби та розпачу

Зможеш захистити

Навіть Дня і Ночі

Станеш управителем

Верхнім, Нижнім Світом

Станеш Повелителем

Очі заблищали

У мого ві-за-ві

Бачу хоче спробувати

Всі оті можливості

Той Секрет із тайною

Забирай, не барись

Хочу я вже спокою

Як же я втомився

10.04.2023

...

Пава

Тмол

Тмол великий

Тмол, ах Тмол

Що нічні твої вітри

Що великі твої скелі

Що підніжжя твоїх гір

Що історія велика

І що Сарди - славне місто

Усе мені утіха

Як згадаю я ті зорі

Що світили над тобою, Тмоле

Як згадаю ті я скелі

Що нагадують Карпати

Як згадаю той я спадок

Що лишив ти, Тмоле

В Малій Азії назавжди

То так добре на душі

То так світло, поміж темряви лихої

...

Панпа Нацалла

Сіре суспільство

Попіл мрій розлетівся,

Вдарився об реальність.

Той страшний вогонь розгорівся,

Показуюючи власну безжальність.

Але он, поглянь туди!

В цьому жорстокому світі,

Де панують лихі думки,

Хтось малює яскраве графіті.

Поміж сірих пейзажів та зламаних планів

Хтось показує іншим життя яскравість...

Та відкрийте ж ви очі! Живем, як в тумані!

Зазираючи в душу, ми бачим лукавість.

Той люд був здавна жостоким і злим!

Забули вони про дружбу й добро.

Материк видавався і їм замалим,

Воювали вони один з одним давно.

Не дай скам'яніти ти власному серцю,

І барви оті у душі ти тримай!

Не підсипай в життя інших пекучого перцю,

Лиш всю ту любов близьким людям віддай!

...

Just Катерина

Ще одна ніч

Самотніми здавалися ті ночі

Коли єдиним звуком що ти чув

Був шум в вухах від руху крові,

Звичайний доказ, що ти жив...ти був.

І ти чекаєш променів світанку,

І ти бажаєш знову чути спів.

Та просидівши сам на сам до ранку

Забув себе у тишині життів.

І новий день, як білий лист паперу,

Ти зафарбуєш, як завжди у сірий.

Із подихом морозним, не життєвим

Пірнеш в буденність недовіри.

Так день за днем і рік за роком,

Всі барви з часом втратили красу.

Колись, світанок прийде ненароком

Забравши сторінки твого рукопису.

...

Makosha

Чернець

Обладунки Бога на мені.

Щирості й любові не займати.

Те, що не горить в вогні.

Освятила слізьми моя мати.

У руці тримаю гострий спис.

Та, насправді, в нім нема потреби.

Адже від Христа дістав тих рис,

Що мене підносять аж до неба.

Обладунки Бога на мені.

Та молитва вірного монаха.

Нищать коліща війни,

Що ввірвалась немов хижа птаха.

Невиразний відблиск у очах.

Цупка посмішка, що введе в оману.

Маю силу, що несе життя.

Незалежно де щита пристану.

...

Горейко Олег

Її стежинка

Стелиться ромашками твій шлях.

А чебрецем снують перила,

Щоб запашіло у грудях.

Щоб виросли у тебе крила.

Стежинки тягнуться в квітках,

Які ти дуже полюбила.

Щоб рано-вранці в чобітках,

Або без них ти походила.

Куди ведуть усі стежки

Не відкривають квіти тайну,

Бо раптом схочеш навпрошки,

Обрати долю більш звичайну.

Любисток, як дороговказ,

Тебе по шляху направляє,

Де ти закохуєшся враз.

І він тебе також кохає.

©❤️

...

Горейко Олег

Чорниці

легко знайшлися

легко здалися чорниці

стали руки як в шахтаря

погляд як у черниці

розширений всесвіт

бездонні зінниці

слайд: ялівець на гірському схилі

потоки дощу стежку розмили

заблукалі паломники не дійшли до святині

стали навколішки перед кущем

збирають ягід солодкий щем

карпатськім афінам

ся підкорили

наш чорний одяг то не відмова

від світу

це просто зручно адже на ньому

не видно чорничних плям

слайд: темний рукав тріпоче на вітрі

опудало б'є себе в груди

всередині пустка

а що ж тоді там

так боляче

тих самих чорниць вже не відшукати

ні хмар обважнілих що ніби на чатах

стояли над нами

чекали

спливли

...

Донна

Зірвала маску я нарешті...

Цікаво, як мене людство терпить?

Лишиться це питання без відповіді...

Що нервову систему мою держить?

Часом думаю, що вона створена з міді.

Чи може там міцна сталь?

Або твердий алмаз чи камінчик яскравий?

Ні, тут всього лиш ламкий кришталь

Чи шматок залізяки іржавий...

Одна половина мене постійно жаліється,

Інша ж сміється крізь сильний біль.

Я думала, що душа квітками покриється,

Але ні, там вижити змогла лише цвіль.

Внутрішній монстр злістю харчується,

Ненависть і страхи для нього — десерт.

Нічого від кігтів його не врятується.

Але в житті він — важливий елемент.

Мій демон розпалює страшний вогонь,

Який пожирає усе навколо

"Прошу, не нервуй ти, охолонь!"

Кричу я собі, зриваючи горло.

Всередині вирує непогода,

Та коли мені погано, я нікому не скажу.

Як буде колись така нагода,

То я себе справжню, мабуть, покажу.

...

Just Катерина

Байдужий світ до всіх

Загояться найтяжчі рани,

Замовкне колись шепіт думок.

Нагадають історію нашу кургани,

Скалічені душі закриємо на замок.

Небо проллється сльозами людськими,

Але серця ті із каменю зроблені.

Переб'ють всю красу пейзажами міськими,

Душі кришталеві на уламки роздроблені.

Вбиває байдужість, доводить до гробу.

В тих, хто вижив, замість серця лід,

Нагадує все це жахливу хворобу.

Чи є сенс у тому, що залишимо слід?

...

Just Катерина

Стихії

Моя любов приходить рано,

Вона тече немовби п'яна.

Смак гіркий у тебе в роті,

Мої почуття зовсім не солодкі.

Серед гір, лісів - я в полі,

Стою в степу, чомусь я гола.

Стало тіло моє прозорим,

Радіють тому, що ти мене не знаходиш.

Не збираюсь хвилюватись,

Для чого мені сили втрачати?

Від тебе я вже настраждалась,

Настав час тікати.

Стала вітром я всесильним,

Що летить подалі звідти.

Стала водою я швидкою,

Що тече шляхом тернистим.

У вогні ти там палаєш,

Руки закуті в земляних кайданах.

Не можеш прорватися далі,

Яка я рада, що ти помираєш.

...

Яна Янко

Комплекс

Чи страшна, чи гарна я?

Ставлю питання це собі щодня.

На обличчі моєму квіткове суцвіття,

Не можу позбутися їх до кінця.

А в дзеркалі відбивається той час,

Коли радість ще бачила я.

Приховую квіти готовою маскою,

Щоб ніхто не зміг їх побачити.

Під сонцем світлим, чи в темному місці,

Стараюсь робити так, щоб відводили погляд від квітів.

Шукаю відповіді на свої думки сороміцькі,

Чи справді потрібно було приховувати це суцвіття?

Зерно сумнів в мені зростало,

Але світло в темряві змогла відшукати.

Коли за ними я доглядала,

Квіти почали потроху зникати.

Серед багатьох обличь у світі,

Шукаю - хто ж я насправді?

Можливо страшна, можливо я гарна,

Але це вже серце моє визначає.

У мене був комплекс,

Тепер його не існує.

Нехай ростуть квіти на тілі,

Навіть з ними, я все одно красива!

...

Яна Янко

Опівнічна проповідь

Я у серці маю те, що не вмирає,

Ця емоція живе в мені, і навіть не страждає.

Над пагорбами так далеко від мене проживає,

Тому і другий шанс з твоїх рук втікає.

Робота, відпочинок і простір між нами,

Непохитна любов з цілунками твоїми.

Обійми мене із заплющеними очима,

Ти пожирай життя - пожирач мого тіла.

Очі оточують нас як небесні світила,

Ти трагічний виконавець, але маєш знайоме обличчя.

Гріх мій, коханий мій - Божа людина,

Ти демон безвольний - дика тварина.

Твої обітниці залишають рани та шрами,

Перегини та обов'язки керують твоїми словами.

Моє тіло в русі, але слабкі та потерті коліна,

Ви минулому чи майбутньому, щасливо без тебе б жила.

...

Яна Янко
12+

Смертниця

Смерть - це повсякденний супутник,

Він разом з тобою проживає.

Смерть - це особистий стерв'ятник,

Спокійний, розмірний він повсюди літає.

Гадаю, що ти - так само як я,

Віриш у те, що це небуття.

Допоможе забути твоє каяття,

Яке словами забирає життя.

Смерть - це друг особливий,

Він не покине навіть у гніві.

Смерть - це коханий залежний,

Який не залишить навіть в могилі.

Вже не гадаєш, а довіряєш,

Тільки правду у словах вбачаєш.

Маніпуляції не відчуваєш,

Смертником стала - життям жахаєш.

...

Яна Янко

Граю симфонію

Життя - стало моєю богинею,

А я відданою їй служницею.

І ткачем туги, і рукою відчаю,

Я так стала для неї важливою.

Кохання - стало моєю безоднею,

У ньому я розпливаюсь надією.

Але дещо в його глибинах приховую,

Те, що тільки серцю розказую.

Брехня - стала моєю молитвою,

Вимолюю слова, що несуться істиною.

В танці ілюзій, де я граю справедливістю,

Мої думки пливуть павутиною.

Біль - став для мене гонитвою,

Я ловлю його перловою краплиною.

Він пливе виникаючи мовою,

Сплетений в рядки, створений мною.

Жаль - став моєю спочиною,

В його обійми себе так занурюю.

Де втомленість дня я отримаю,

Він приносить спокій своєю піснею.

Радість - стала для мене руїною,

Яка розцвітає в спогадах мрією.

Спалахи щастя, що зникають долиною.

Покидаю я рай та йду пустинею.

...

Яна Янко

Смертний

У грудях моїх пульсуючий біль,

Душа не відчуває - це гріх.

Серце не б'ється - це хіть,

Джерело агонії ще більше мучить їх.

Квіти вириваю з корінням,

Тремтять руки в пориві гніву.

Чи від провини?

Я більше не бачу різниці.

У серці моїм темна пустеля,

Та самотність як міцний міст.

Але в мені не живе ця сила,

Що зможеш подолати труднощів міць.

Це життя я пройду,

Щоб не плакати вічно.

Гадаю, я просто подбаю про те,

Щоб не померти двічі.

...

Яна Янко

(Не)байдужий

У нього не було серця,

Яке б розбивалось і кров'ю стікало.

Не було тендітних кісток,

Які б під вагою відчаю ламались.

У нього не було душі,

Яка б кричала від болю.

Тому непереборне втрати почуття,

Вчепилось в шкіру гострими кігтями.

Воно погрожує розірвати його на шматки,

Але він вирвав з кайданів звіра.

Що жив усередині бездушного тіла,

Відламувався від безмежної холодності світла.

Але в душі його долає власне відродження,

Спроби визволити внутрішнє від зовнішнього.

Без серця, без душі, але із запалом розквіту,

Спрямований на пошук частини, що втрачено.

...

Яна Янко

Кривда від слів

Ти дуже добре знаєш, наскільки гірко можеш брехати,

Як і твоя впевненість у власній слабкості.

Все тремтить від пригніченого бажання,

Словом "нещасний" навіть не вийде тебе описати.

Паршивий, млявий, самотній, винуватий,

Те, що ти говорив - ті слова жахливі.

Були брудними, негідними, жорстокими,

Ти їх вимовляв у момент імпульсивного гніву.

Він знав, що стоїть перед пекельними монстрами й не має собі рівних,

Він не міг зрівнятися з цими істотами за межами божевілля і міфів.

Можливо, це був другий шанс?

Можливість виправити кривду від слів якими принизив.

...

Яна Янко

Залежний

Все що знаю про кохання - це голод,

Він залишається проростаючи корінням у кричущій дірі.

Шепіт диму, що прослизає у холод,

Навмисно вірити тобі.

Аж поки не заливає кров,

І не б'ється з пульсом життя.

Прощання, але не зовсім,

Обіцянка, навіть погроза.

Він чомусь занадто довго,

Вдивляється у власне "Я".

У власну слабкість,

Але докази закрили заперечення докінця.

Натомість очікування намотує його,

Як мотузка, підштовхуючи до помилки за помилкою.

І його невдала смуга,

Доходить до нервового зриву.

Гірше ніж тіло,

Тепер його зраджує розум.

Досить. Але цієї ночі,

Його охоплює зовсім інше безумство.

...

Яна Янко

Сплетіння мрій

І Ти, і Я, і Ми разом,

Йшли життям вигаданих казок.

По стежках незвіданих шляхів,

Серця наші бились в ритмі відчайдушних мрій.

На обрії зірок миготливих,

Ми знаходили світла проміння.

Обійми теплі, яскраві миті,

Разом перетворювались у вічному світі.

Летіли думи, немов птахи вільні,

Плелися плани, здолавши стіни.

І в долонях тримали ми свої мрії,

Незламні, міцні - великі надії.

Та час не стоїть на місці,

Здолавши перешкоди, змінилися миті.

Крок за кроком, ішли навпростець,

Згуртовані, міцні - рухались далі вперед.

...

Яна Янко

Почуйте мене!

Повсюди я чую це слово,

Кожен говорить навколо про нього.

Люди не вважають його важливим,

Не ховають в душі від поглядів інших.

Їм потрібно про це розказати,

Вони почнуть ним вихвалятись.

Як чимось дорогим, що потрібно показати,

І відчути від інших заздрість.

На їхніх обличчях посмішка грає,

Нещира вона, кожен це бачить.

Але вони так і кричать, щоб усі навколо знали:

"Я щаслива(ий)!" Почули? Не сумніваюсь.

Для мене ось це, ролі не грає,

Хто хоче, нехай собі розмовляє.

Звісно я порадію разом з тобою,

Але не скажу чи щастя зі мною.

Чому всім так цікаво дізнатись?

Чому вони питають одне й те саме?

"Ти щаслива?"

Ви справді хочете знати?

Невже так потрібно, щоб я закричала?

"Я щаслива!" Почули?

Нарешті, досить мене діставати,

Я так ні слова про щастя не скажу.

...

Яна Янко

Не мої стандарти

Чому для того, щоб бути щасливою,

Мені нав'язують стереотипні стандарти?

Потрібно змінити усе, бути як всі,

Вони не хочуть, щоб я відрізнялась від них.

Зі своїми порадами лізуть до мене,

Ти чому така худа? Тобі б ваги набрати.

Ти чому їси так багато, хочеш товстою стати?

Вони просто хочуть - все про мене знати.

І звісно всі знають як мені краще,

Тобі це не личить, знімай негайно!

Знову рожевий, ти що малятко?

Послухай поради, тобі так негарно!

Ви всі такі цікаві,

Ніби у мене своєї думки немає.

Ваші слова не допомагають,

Так краще для мене? Я сумніваюсь.

Я відмовляюсь від такої схожості,

Від правил "краси" і "нормальності".

Бо щастя - це бути собою,

Для мене стандарти, не важать нічого.

...

Яна Янко

Любовний стук

Слухай серце - тук-тук-тук,

Слухай губи - вони ласкаво шепочуть.

Слухай слова які тобі скажу,

Слухай "Я тебе люблю".

Ну ж бо послухай,

Чуєш? Не чуєш.

Ну ж бо послухай,

Чуєш? Почуєш.

Мій погляд закоханий ти бачиш, чи ні?

Мої руки ніжні, торкаєшся їх?

Мою душу побачив, відчуваєш її?

Моє тіло палає, ти розумієш чи ні?

У моєму серці - вогонь горить,

Шпилькою гострою по ньому пиши.

Послухай уважно - це не просто слова,

Відчайдушнім зітханням зовсім не являюсь я.

Ти хочеш, щоб моє тіло палало?

Щоб я безжально рвалась з раю?

Для чого мені така кара!?

Краще б я просто мовчала!

...

Яна Янко

Не об'єднанні

Ми як Інь та Янь,

Як чорне та біле.

Як добро та зло,

Як світло та тіні.

У нас є кохання і навіть страждання,

У нас є радість і смутку благання.

У нас є жаль і сильне прохання,

Щоб закінчити те, що сталося зрання.

У нас все почалось на брехні нескінченній,

Для нас закінчились слова в цій пісні безмежній.

Поєднались ми в контрасті, але так і не знайшли щастя,

Непереконливо сплелись в обіймах гармонії часу.

А тепер розлука стоїть на нашому шляху,

Коли ранок покривається холодним страхом.

Ми разом знайшли спільне бажання,

Хочемо закінчити гру - яку розпочали.

...

Яна Янко

Чи можна вірити всім?

Як на землі жити без віри?

Хоч і всім себе не довіриш.

Люди можуть не сказати нам правди,

Вони хочуть, щоб ти повірила їм назавжди.

Я не довіряю з першого разу,

І вам раджу придивитись спочатку.

Краще перевір, а потім повір,

Щоб не було боляче коли зрадять тобі.

Віра - це сила, що у серці горить,

В неї є крила, вона з долонь летить.

Нехай здається, що на словах усі щирі,

Але й обман приходить разом з ними.

Нехай люди мовчать, а ти йди своєю дорогою,

Зберігай віру та внутрішній спокій.

Вір у себе - в свою спроможність,

І тоді без сумнівів - ти станеш переможцем!

...

Яна Янко
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144428коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: