Хлопчик у картатій сорочці. Книга 3

31 грудня 2016 р.

Темні вулиці повільно припорошував сніг. Він летів великими й мокрими пластівцями, змушуючи постійно моргати, якщо йти проти вітру. І потихеньку робив маленькі кучугури біля будинків дедалі більшими.

Невеликий провулок, що складався з семи будинків, мерехтів яскравими вогниками, як і решта Мендота. Кожен будинок був прикрашений по-своєму. Десь це була ціла виставка зі статуетками Санти та його ельфів, довгою гірляндою вздовж усього даху, а також маленькими ліхтариками на кожному кутки паркану. А десь обійшлися різдвяним вінком на дверях та новорічною мішурою на вікнах. Таким був будинок у самому кінці провулка. Але від цього святковий настрій його гостей та господаря нікуди не пропадав

— Стривай. Тобто я знайомий з тобою майже дев'ять років, і лише зараз дізнаюся, що в тебе алергія на шоколад?

Маленька кухня зі старим ремонтом також перетворилася. Строкату мішуру, яка залишилася від прикрашання решти будинку, приклеїли навіть на холодильник, разом з картонною листівкою пряничного чоловічка.

У мікрохвильовці бахкав попкорн. Сем вкотре поправив на переніссі прямокутні окуляри й дивився на Лінду, що стежила за попкорном.

— Виходить, що так, — розвела Лінда руки в сторони. — Якщо я не помиляюся, то ти ці майже дев'ять років не дуже то мною цікавився. Так що не дивно

— Це зрозуміло. Визнаю, я в дитинстві був ідіотом і з тебе знущався. Але мені не дає спокою думка, чому я про це не дізнався від Агати

Сем виглядав і справді спантеличеним цим питанням. Лінда б у житті не подумала, що з тієї кульбаби, через яку вона боялася виходити в дитинстві гуляти, виросте хлопець, що нижче від неї на пів голови й з того моменту, як почав носити окуляри, взагалі став схожим на учня закритої католицької школи

Мікрохвильовка запищала і Лінда обережно дістала звідти надутий гарячий пакет

— Тому що ти б тоді придумав, як нагодувати мене шоколадом. А Агата один раз бачила, що зі мною від нього буває

— Ага. Швидше за все, так і було б. Слухай, а якщо не шоколад, то що ти взагалі їси? Я маю на увазі...

Лінда поставила на стіл поруч із Семом ще одну велику миску, до верху забиту попкорном

— Думаєш, вистачить чи ще пачку робити?

Сем уважно оцінив гори перед собою. На мить одна трохи поменшала

— З головою. — Марк закинув у рот ще пару попкорнин зі стиснутих у кулаку. — Нас всього четверо. На весь фільм все одно не напасемося

— Нас аж четверо, — виправив Сем. — Ліно, роби ще, цього мало

— А не багато буде?

— Повір, це тільки на заставку. Кажу як людина із сім'ї, де четверо дітей

Перші зерна почали вибухати

— Нічого собі. А я думав ти своїх сестер на дух не переносиш, — вирішив пожартувати Марк

— Знаєш, іноді доводиться вдавати з себе люблячого старшого брата. Але вбити мені їх все-таки хочеться частіше

— Семе, кому ти це розповідаєш? Кому-кому, а нам не зрозуміти. — Лінда кинула ще пачку в мікрохвильовку

— Не дави на больне. Слухайте, ну ви якщо дуже хочете, то я вам можу продати двох. Не дорого. Можна і комплектом, і окремо

Марк притлумив. Усі троє відволіклися на дверний дзвінок. За ним пролунав гучний стукіт, наче ногою

— Я сподіваюся це Агата з колою, а не твій дід, — намагався щось розгледіти в запотілому вікні Сем.

Але після голосного: «Якого хріна ви там замкнулися!», думка, що це Агата одразу підтвердилася.

Щоб вмовити діда на всю цю авантюру, Марк витратив не один місяць впрошувань і не один тиждень важкої фізичної роботи. Ідея, що найлегше буде зібратися на Новий рік у нього, Марку звичайно сподобалася не одразу. Стосунки з дідом у нього останнім часом були натягнуті не те слово. Але Марк був би не Марком, якби не зважився спочатку обережно, а потім поступово у дедалі більшій кількості винести діду мозок. І зрештою, коли він психанув, домовилися на найвигідніших з можливих для Марка умовах. Пару потиличників у процесі умовлянь і два тижні щоденного вилизування будинку до блиску, хоч і о першій годині ночі. І все це заради однієї ночі, яку Джеймс проведе в центрі міста, зустрічаючи Новий рік із рештою гуляк.

Чи вартувало воно того? Однозначно так

За початковою домовленістю організатором «розважальної програми на ніч» обрали Агату. Бо вона взагалі перша запропонувала зібратись.

Проте з кожним днем її ідеї то відхиляли, то змінювали. У першому варіанті кінцевого висновку вони вирішили, що подивляться якийсь фільм, а далі на місці розберуться, чим зайнятися. Але вибрати фільм, який хочуть чи не проти подивитися всі й при цьому його ніхто до цього не дивився, було ще те завдання з підвипердом

Після того, як уся компанія пересварилися, а потім знову помирилася, організовувати другий остаточний варіант вечора повністю віддали Агаті без можливості внесення змін. Тепер тільки залишалося чекати й сподіватися, що це буде щось нормальне і варте часу.

Нарешті вся четвірка у зборі. Світло в будинку вимкнено, горять лише гірлянди та невеликий екран ноутбука Лінди. Новина, що у Марка взагалі немає вдома речей, до яких можна підключити флешку, застала всіх в останній момент, але викрутитися все ж таки змогли

— Ммм. Мені не одному здається, що у них труп якось активно дихає?

— Марку, твою ж матір, ти можеш нарешті заткнутися!

Агата кинула в нього подушку. Марк замовк, бо тепер поєднував перегляд фільму та збирання попкорну з килима назад у миску. Іноді перекидаючись поглядом з Ліндою та обмінюючись усмішками

Коли поряд з ними були Сем і Агата, то вони знову ставали дітьми, яким соромно було навіть розмовляти наодинці довше за хвилину не те що обійматися. Щоразу коли все ж вдавалося підійти один до одного ближче, ніж на фут, то можна було зустріти осудливий погляд Агати. Від якого й кров у жилах стигла.

Сем кинув подушкою у вимикач, коли на екрані з'явилися титри. І тріумфально скрикнув, попавши з першої спроби

— Агато, а як фільм взагалі називався?

— Ти справді думаєш, що я запам'ятовувала? Я вже забула, як звуть головного героя

Вона вирушила на кухню і повернулася звідти з двома коробками піци та ще однією пляшкою коли.

Але, як завжди відбувається, варіант придумати заняття на місці, йшов туго. Ситуацію врятували Сем з Ліндою, почавши сперечатися про вчинок одного з другорядних персонажів. Марк з Агатою отримали можливість подивитися ще один фільм

— Ні, якби він туди не пішов, то помер.

— Він хоч так, хоч так помер би. А так здох, як останній зрадник

Агата пересіла на бік до Марка і ковтаючи шматок піци, запитала:

— А тобі взагалі сподобалося?

— М? Не знаю. Але я щось схоже точно читав. Може це екранізація якоїсь книги?

— Бляха, з тобою тоді взагалі важко хоч щось підібрати. Ти скільки книг приблизно за життя прочитав?

— Ще складніше спитати нічого не могла?

— Ну, а на горищі в тебе скільки стоїть?

Марк спрямував задумливий погляд униз і несподівано для Агати видав:

— Сімсот тридцять одна

Агата похлинулася колою. Її кашель зупинив дискусію Сема та Лінди.

— Це ж скільки грошей

— Ти не менше на цигарки витрачаєш

Після цього усі четверо почали вираховувати, хто більше витратив грошей. Агата на сигарети чи Марк на книги. Закінчилося тим, що всі дружно вийшли на перекур. Сума в обох випадках виходила не маленькою

* * *

Годинник показував п'ятнадцять хвилин на дванадцяту. Друзі сиділи колом у вітальні, а диван відсунули у дальній кут.

Поки Сем намагався витерти невелику пляму газованки, поки вона не ввібралася в килим, Агата швидко вводила всіх у правила гри

— Дві правди, одна брехня. Кожен з нас по колу говорить про себе три факти й решта троє має відгадати, що з цього брехня. Тільки не загадуйте щось легке для брехні, так буде не цікаво

— А може, краще все-таки в покер? — спитала Лінда

— Ага. На роздягання. Точно не нудно буде, — пурхнув Сем, але по кривих поглядах від друзів одразу зрозумів, що йому краще заткнутися.

— Гаразд. Почнемо з мене, а ви поки що вигадуйте своє. Отже. Перше. — Агата втупилась поглядом у стелю і на її обличчі засяяла посмішка. — Я розбила вікно у своїй машині. Друге — я курила вчора марихуану. І третє — я зарізала голуба

У кімнаті запанувала тиша. Тільки віддалено долинала музика з будинків по сусідству.

— А голуба за що? — прошепотів Сем

— За те. Чого ви так дивитеся? Думали, легко буде?

— Ні, не думали, — констатував Марк. — Просто тут все звучить, як правда

— Я по-твоєму настільки відбита?

— Так! — Вимовили всі троє хором. Око Агати трохи смикнулося

— Гаразд. Подумаєш. Кажіть, я чекаю.

Вони в нерозумінні переглядалися один з одним. Сем спробував розгледіти щось через запотіле вікно

— Перше неправда, — виголосивши він. — Вікно ж на місці

— Ти це зараз звідси через вікно побачив? — здивувалась Лінда

— Ні. Я з нею цією машиною приїхав. Просто згадав.

— Вікно на місці, але я не казала, що я нове туди не вставила

Трійця знову без здогадів замовкла

— Ви зараз серйозно? Я на вашу думку відбита так ще й наркоманка? Друга брехня

— Агато, а голуба то за що? — приголомшено заверещав Сем і всі зареготали.

— Чого кричиш? Він мене злякав

— І ти його прирізала?

— Це було вночі. Я у квартирі вдома одна, а він через ґрати у вікно довбав. Я випадково

— Ти його хоч із почестями поховала?

— Так-так. У картонній коробці на задньому дворі, а як же

— Це означає, що ти його кинула на сніданок бродячим собакам, чи не так? — насторожено поцікавився Марк

Агата не стрималася і зайшлася своїм істеричним сміхом схожим на рохкання. І жалоба по бідному голубові відразу закінчилася

— Мені здається, нам краще пограти у щось інше. Твої факти вже ніхто не переплюне, — заспокоївся Сем і відразу дістав свою обмиловану пачку карт. Залишок вечора до півночі вони класично провели за покером

* * *

За лічені хвилини після опівночі з вулиці почулися перші феєрверки. І вся четвірка побігла спостерігати за цим видовищем наче вперше.

Яскраві вогники щомиті розривалися в небі. Один за іншим. То швидше, то повільніше. З одного боку припинявся і відразу починався з іншого.

Місто накрив білий пухнастий сніг, що немов у казці вітав всіх навколо

Марк із Ліндою стояли на терасі, уважно спостерігали за всім навкруги. І поки Агата була зайнята тим самим, нарешті нормально обнялися і поцілувалися.

— Хі-і-і. Збоченці. А що як вас діти побачать, — все ж обернулася вона на них, після чого тихенько засміялася і закурила.

* * *

Мотор машини заторохтів, але поступово ставав все тихішим. Седан віддалявся, поки й зовсім не зник з поля зору, сховавшись у потоці інших автомобілів

Марк з Ліндою нарешті зайшли з холоду в теплий будинок і ще кілька хвилин насолоджувалися приємним поколюванням у вухах від різкої тиші. А потім, як би воно не хотілося, взялися за прибирання

— Ні, Ліно, ні. Ти в цьому будинку як не крути гостя

— Та, Господи, ти бачив ту купу? Там мало, мені нескладно

— Ні. Я ж сказав, ти гостя, я сам помию

Лінді нічого не залишалося як погодитись та мовчки спостерігати як Марк миє посуд. А потім підійти зі спини й міцно його обійняти, притискаючись щокою до сорочки. Відчути його тепло поряд.

Марк невимушено усміхнувся. Нарешті. Вона з ним. У них все добре і вони стоять у нього вдома на кухні, обіймаються. Найкращий подарунок який могло подарувати йому життя на Новий рік

Марк виключив воду і вперся руками в раковину

— Ти просто лащишся чи щось сказати хочеш?

— Просто лашусь. Ти теплий, ось і гріюся

— Добре. Грійся.

За мить він вже розвернувся до неї та поцілував

— Ти змогла договоритись?

— Мг, — її щоки округлилися. — Потом і кров’ю, але мені все ж дозволили лишитися на ніч. Вже бачу як завтра мені на ранок тато розкаже все, що думає

Марк доторкнувся до її щоки своєю долонею і знову поцілував. М’яко, ніжно, обережно

— А ти не слухай його. Він нелюд, якщо хоче, щоб його донька йшла по такому морозу через все місто додому

Вона усміхнулась і знову доторкнулась своїми вустами до його. Маленькі вогники гірлянд мерехтіли на кухні й все довкола було наче сон. Дуже приємний сон

— Пішли нагору, в мене для тебе є невеличкий подарунок

— Ми ж домовлялися, що не будемо витрачатися

— Знаю, але ж не викидувати мені його тепер, так?

Лінда простягнула йому акуратний пакуночок з подарункового паперу, посередині якого красувався бант із тоненьких стрічок

— Вітаю тебе з Новим роком!

Вона сяяла усмішкою, спостерігаючи, як Марк обережно трясе пакунок, прикладаючи до вуха, а потім повільно розгортає папір

Всередині на нього чекав в’язаний зелений светр з коричневими рисками, що хаотично повторювались деінде. Марк не міг повірити своїм очам і безперестану вертів светр в руках та прикладав до себе.

— Ти сама його зв’язала?

— Так, — гордовито відповіла дівчина. — Взяла на деякий час одну з твоїх сорочок і зв'язала. Тобі подобається?

— Так. Дякую. Я... Я не очікував. Мені дуже приємно. А тепер зачекай тут

Він пірнув в коридор і повернувся з невеличким подарунковим пакетом в руці

— Ми хоч і домовлялися, але я знав, що ти так зробиш, тому ось. Він не такий великий, але сподіваюсь, тобі сподобається

Лінда зазирнула до пакета. Там була пачка її улюблених вафель та маленький мішечок, ретельно зав’язаний. В мішечку ховалась тоненька срібна підвіска з кленовим листочком

— З Новим роком, жабеня!

— Воно ж дороге, Марку

— Як і час, що ти витратила на в’язання цього светру. Як і ти для мене

— Ну. Не кажи такого, я зараз розплачусь

Марк лише усміхнувся і знову притис Лінду до себе. Після чого допоміг застібнути підвіску на шиї та довго спостерігав як вона видивлялась себе у дзеркалі. Сам при цьому теж стояв у новому светрі

* * *

Лінда вийшла із ванної кімнати й швидко оглянула чи всюди по хаті вимкнено світло. А потім обережно зазирнула до Маркової кімнати. Він сидів на краю розстеленого ліжка в піжамі та уважно читав книгу, що тримав в руках

— Ти хоч колись не читаєш? — тихо спитала вона й одразу ж повністю привернула до себе увагу Марка

— Е... Рідко. Цю книжку я просто завжди на ніч читаю. Таке нудне, що спати хочеться. — Він спинився на ній поглядом та трохи відкрив рота. Її яскраво-руде волосся було зібране в неохайний пучок. А тіло закривав лише синій рушник, демонструючи довгі стрункі ноги. — Ти забула з собою у ванну піжаму взяти? Якщо хочеш я можу вийти...

В один рух рушник опинився на підлозі. Відтепер, закусивши губи, Лінда стояла перед ним повністю гола.

Марк не наважився вимовити ні слова. Він лише мовчки спостерігав, як вона підходить до нього, і кладе руки на плечі.

— Вибач, що не попередила. Аптеки вже всі закриті. Сподіваюсь у тебе...

— ... Знайдеться. За це можеш не перейматися.

Вони поступово перемістились у лежаче положення. Його руки доторкалися до неї всюди, а вуста цілували кожен дюйм тіла. І кожен із них був таким м'яким та обережним, наче він боявся що вона зараз розтане у нього в обіймах.

Його тепле дихання обпікало її шкіру, яка раз у раз покривалась сиротами. Додаючи нових відчуттів разом із тягким болем внизу живота.

Він цілував її в шию. Залишав тоненькі доріжки вогких поцілунків які потім спускалися на ключиці. Вона відчувала його всередині себе. Спочатку один палець потім другий. І він лише пошепки питав в неї на вухо чи не боляче

Здавалося що то маленькі голочки втикаються в її тіло і розливають безліччю дивних іскорок.

Вона відкрила рота видаючи тоненький стогін. Вона відчувала його повністю. І від цього лише хотілося закусувати губи від насолоди. Закочувати очі відчуваючи новий поштовх. Та притискатися руками до його спини. Після чого стискати мокрі простирадла і відчувати як легенько тремтить все тіло.

Аж поки по ньому не розливалася величезна буря, схожа на сильний вітер від якого хочеться сховатися, але якщо стати під його натиск, то відчуєш лише тепло і свій шалений пульс у вухах

Незабаром він ліг поруч із нею і накрив їх обох ковдрою