Хлопчик у картатій сорочці. Книга 3

1 січня 2017 р.

Старий седан стояв на околиці вулиці між високими деревами. Сюди не дотягувало світло вуличних ліхтарів, вони були надто далеко. Тому машину було майже не видно, а якщо й видно, то вона точно нікому не цікава.

Годинник показував сьому годину ранку. Залишки свята ще хитались на вулицях, але більша частина вже давно спала.

У самій машині горіла тьмяна лампочка, що зрідка блимала. Агата лежала на задніх сидіннях, закинувши ногу на ногу і як завжди курила. Через що білий дим стояв усюди

— Я поїду на початку липня. У Каліфорнію. — несподівано сказав Сем, що сидів на передньому пасажирському, Агата думала, що він уже давно спить

Але Сем був ні на волосину. Він зробив ще ковток пива з бляшанки й повернувся до Агати.

— Ніфіга тебе вштирило. Ти що несеш? Яка Каліфорнія? Я думала ти в Іллінойсі вступати будеш, або в Індіані. На який біс тебе так далеко несе?

Сем розтяг губи в щасливій усмішці й знизав плечима

— Подалі від моєї чокнутої родини. А як я вивчив, основна частина моїх родичів базується в Іллінойсі та штатах навколо. А у Каліфорнії у мене нікого немає. Прекрасна нагода почати все з чистого листа.

— На мою думку, з'їхати від батьків, це вже чистий лист

— У моєму випадку є натовп родичів, з якими я ніяк не хочу родичатися. А вони хочуть. Тож це єдиний вибір. Спочатку я взагалі до Канади поїхати хотів. До Міри. Але потім зрозумів, що мені там клімат не подобається

Агата глянула йому в очі, де виднілися іскорки, і пирхнула. Після цього зробила чергову затяжку. П'яний ідіот, що до нього дослухатися. Але вона слухала цього ідіота вже биту годину з однієї простої причини — їм обом не хотілося йти додому.

У Марка вони все одно не могли затриматися, розуміли, що у них різні плани на вечір. У Сема, наприклад, у планах було напитися, не бути ж йому білою вороною серед трьох тверезих. До того ж не пропадати обіцянці батька прикрити його перед матір'ю.

Агата сіла й уткнулася чолом у сидіння перед собою.

— Це виходить лише пів року залишилося. А потім ви з Марком кидаєте мене, тварюки

— Треба було вибирати друзів ровесників. Сама винна

— Та я й не дуже засмучуюсь. Ти ж мені після іспитів усі свої конспекти віддаси, правда?

— Знаєш, мені тепер здається, що ти цей пункт продумала ще в день нашого знайомства

— Звісно, як же, — вона розпустила волосся і притулилася щокою до сидіння, де сидів Сем. — А ти взагалі пам'ятаєш день нашого знайомства?

— Мда. П'ю я, а на ностальгію тебе потягло. Пам'ятаю звісно. Ти в мене стілець кинула. Я тоді в третьому класі був і вперше вирішив втекти з уроку, а тут на мене з вікна вилітає миттєва Божа кара. А потім ти знайшла мене і прийшла просити вибачення зі словами: «Якщо я кинула в тебе стілець значить ти мені сподобався. Тепер ти будеш моїм другом»

— Ага. Ти мене потім послав

— А потім ти мене. Прекрасний початок десятирічної дружби

— І як ти мене таку божевільну десять років терпиш?

Сем повернув на неї голову. І відсмикнувся назад від несподіванки, що вона так близько

— Хі-хі

— Чокнута подруга, як ти, це вигідно. Цим ти мені у день знайомства й сподобалася. І зараз подобаєшся

— Ти це зараз таким тоном сказав, немов у коханні зізнався

Він ще раз глянув на її щасливу пику і прочинив двері машини, запустивши свіже повітря

— У любові. Буває ж дружня любов? Буває. Ось. Ти мені як сестра

— Четверта?

— Дев'ята

Сем, попрощавшись, вийшов із машини, а потім вирушив додому, залишивши як подарунок на Новий рік для Агати свою майже повну пачку цигарок.

* * *

Коли Сем дійшов додому, сонце вже майже зійшло.

Підійшовши до вікна, він обережно заглянув через відчинені жалюзі всередину. Рік пройшов і день змінився, а тут все те саме. Однак перед тим як змиритись зі своєю долею і зайти до будинку, Сем зауважив, що в гаражі хтось є. Катування відкладалися на невизначений термін.

Машина стояла на місці, тільки в дальньому кутку на саморобному стільці сидів Карл Аллен. Батько Сема тримав у руці чашку кави та, посьорбуючи, дивився в порожнечу.

— О, юна п'янь повернулася, — відреагував він жартома на силует Сема у дверях. — Ану доторкнися до носа

Сем з легкістю виконав прохання. Він ніколи не напивався взюзю. Не виходило просто. До розслаблення брало, а далі ні. Тому видавав себе лише запахом

— Чия б собака гарчала. У тебе вигляд ніби цистерну чистого спирту випив.

В останні кілька років у Карла завжди був пом'ятий вигляд. Зморшки, мішки під очима, шкіра темніша стала. Він просто старів, але приймати цього ніхто з родини, як і він, не хотів.

— Майже. То був коньяк. Гарний. А вчора до нас твій дідусь заходив...

— Мама зранку дуже зла? — перебив Сем, власне, за цією інформацією він сюди й прийшов. — На мене, зокрема

Карл виставив на нього свої темно-карі очі. Зовнішньо ніхто з його четверо дітей, не взяв від нього жодної риси. І зітхнув

— Семе, зараз дев'ята ранку. Я ліг спати десь о п'ятій. Але замість того, щоб відсипатися, я сиджу в гаражі. Як ти думаєш, мама дуже зла?

— А малі?

— А що малі? Я йшов, вони по кутках стояли. Думаю, ти все чудово зрозумів.

Так і було. Сем відчув, як стають гидко мокрими його долоні. Страшно хотілося закурити, та не при батькові ж у свої запаси лізти. Він вже хоч і змирився, але періодами продовжував бухтіти. До того ж у цьому плані Сема ще стримував спогад про з'їдену пачку цигарок напередодні своїх чотирнадцяти. Тютюн на смак кислий з дуже гарною перчинкою. «Найсмачніше» там фільтр

Карл пересунув до себе ще один табурет і Сем сів поруч

— А як вона відреагувала на мою відсутність?

— Образилася. Новий рік це ж сімейне свято

— Сімейне свято це Різдво

— Семе, не тобі мені пояснювати, що їй не потрібний привід, щоб образитися. Жінки

Порожня розмова, що тільки тягне час. Сем підірвався з місця і попрямував до виходу з гаража

— Семе, прошу, тільки не сварись з нею, гаразд?

— Як вийде

— Не як вийде, а не сваритись. Мовчиш і не огризаєшся.

Проте Сем його вже не чув. Двері з тонким писком зачинилися

* * *

Спати? Серйозно? Яка нормальна людина спочатку дасть своїй дитині поспати, а тільки потім висловить, що її не влаштовує в її поведінці? Отож-бо, що ніяка. А Хізер Аллен була нормальною

Сем витяг з мікрохвильовки розігрітий сніданок і обережно поставив на стіл. Обережно, аби не перевищувати гучність і не зробити з цього ще один дорік

Він мовчки дивився у тарілку, зрідка поглядав у вітальню. На дивані сиділи Джессіка та Джулія, і захоплено дивилися мультики. Несподівано Джессіка обернулася на нього. В її очах читалося лише одне — тривога. Чому? Причина — Хізер

— Не знаю, може, це ти мені поясниш, чого я тобі не дала, що ти тепер так спокійно витираєш об мене ноги?

Її голос ніяк не міг перекричати ні телевізор, ні радіо на кухні. Вони навіть його підсилювали, робили голосніше той вулик звуків, від якого диміла голова.

Хізер Аллен було під п'ятдесят, але через свою зовнішність їй багато хто давав з натяжкою тридцять. Крихітна, трохи більш як п'ять футів на зріст, і з пухнастим молочно-білим волоссям, така зовнішність, як і у всіх її дітей. І завдяки цьому всі в ній бачили лише милу дівчину, а то й дитину. Адже маленький собака завжди цуценя. Тільки, як ще показує практика, що менший собака, то він зліший. Порівняти чихуахуа та хаскі.

— Я йому готую, я йому перу, а йому складно вдома побути. Друзі важливіші. Та всі ці друзі, коли школа закінчиться, так і пропадуть одразу!

Вона ходила по кухні туди-сюди, смикаючи пальцями край кухонного рушника, що висіло в неї на плечі. Її обличчя було червоне від злості та спеки, через каструлю на плиті. Хізер кричала та кричала без зупинки

— «І ця жінка вважає мене занадто емоційним?» — Вкотре подумав Сем. Адже так завжди було. Він занадто активний, занадто скажений, і занадто чутливий. Чиста правда, що бути йому таким нема в кого. Та навіть якби й було, то він же чоловік, а чоловікові не можна таким бути. Чоловіки кам'яні. І в цьому приклад краще брати з Пресскота. Суворого та холодного. Хоча таким він ніколи не був. А може, й був, Сем, на щастя, вже слабо пам'ятав. Той помер два роки тому. Забезпечивши Сему частковий спокій за психіку своїх сестер.

— Правильно, не можна залишитися вдома та провести час із сім'єю. Потрібно знову тягнутися за цією Агатою чорт зрозумій куди, і займатися чорт зрозумій чим. Не можна поводитися нормально, а треба день у день виносити мені мозок. Народила на свою голову, думала допомога буде, а воно...

— Та ти можеш нарешті заткнутись! — не витримав і гаркнув Сем. Виделка брязнула про тарілку, коли він підірвався зі стільця. Хізер схрестила руки на грудях і киваючи дивилася на сина. — Можеш не кричати? Зупиниться? Он у тебе два молодих не торкнутих тіла, навіщо ти мене продовжуєш чіпати? Я вже прокидатися вранці через твої постійні крики не хочу

Вона кивала невпинно, поки все ж не зупинилася. І тоді в хід пішов рушник

Вона миттєво прибила Сема до холодильника і безперестанку хльостала рушником.

Поки Сем ухилявся від ударів, він краєм ока помітив у дверях кухні Джессіку. Тривога змінилася на страх. Вона була готова ось-ось розплакатися.

Несподівано удари припинилися. І відразу з дверного отвору втекла Джессіка. А Хізер витріщилася на Сема і легенько захитала головою. Після чого сіла за стіл та заплакала

У такі моменти Сем почував себе останньою тварюкою. Бо йому не хотілося ні заспокоювати її, ні просити вибачення. Хотілося лише, щоб це не вилізло йому боком

Він мовчки пройшов назад до своєї тарілки. І сидів у тиші, поки не почув, як відчиняються вхідні двері. А на кухні з'явився Карл

Хізер, побачивши його, одразу сховала очі в рушник і відвернулася

— Семе! — промовив басом батько. Сем не реагував і далі їв. — Семюель! — гаркнув ще голосніше

— Так?

— Я тебе що просив?

— Не свариться з мамою, — у його голосі заграли нотки сміху.

— Отож-бо. А ти її знову до сліз довів. Мені як із тобою треба розмовляти, щоб ти розумів?

— А вона його била! — Джессіка знову з'явилася у дверях

— Ану зникни звідси!

І зникла. Сем безмовно встав і поставив у раковину тарілку

— Я з тобою взагалі розмовляю. Ти мене чуєш?

— Чую. — хмикнув Сем. — А ти мене ні. Вона кричала на мене пів години, два свідки. Тільки я не ти, терпіти не буду. Вона істеричка, їй голову лікувати треба.

— Так? Зараз я бачу тільки як істериш ти!

Карл хотів було продовжити, але у висновку оперся рукою на спинку стільця, а другою вказав на вихід з кухні

Простий, зрозумілий і як ніколи знайомий жест. Сем, не зводячи очей на батьків, подався до себе в кімнату. Наостанок буркнувши:

— Якщо хочете, щоб я поїхав від вас раніше, то так і скажіть, хоч зараз речі зберу.

Плюхнувся на ліжко і заплющив очі. Прикро, але хоч телефон із собою. Хоча образу це все ж не перекриє

Тепло рідного ліжка навернуло на сон, але тільки Сем почав відчувати, що від'їжджає, почув стукіт дверей

Двері у його, а колись у його з Мірандою, кімнату не зачинялися. Зовсім. Замок був зламаний, а полагодити ніяк не доходили руки.

Розплющивши очі, Сем побачив Джессіку. За найменуванням «зла хмаринка», виглядала немов загнана в кут овечка. У руках вона тримала тарілку із нарізаними скибочками яблуками.

— Мама сказала тобі віддати

Яблука. І так щоразу

Сем мугикнув і попросив залишити їх на столі. Джессіка виконала прохання, але йти не поспішала. Вона розгублено поглядала на брата, то стискала губи, то розслабляла.

— А ти теж уночі втечеш?

Її голос здригнувся і Сем остаточно розтанув

Вночі втекла Міра. Відразу після вручення атестатів. Залишила записку, щоби ніхто не переживав. Чим викликала протилежну реакцію. Але знайти її так ніхто і не зміг, поки за два тижні вона сама не зателефонувала Сему і не сказала, що перетнула кордон з Канадою і їде жити до свого нового "друга"

Джессіка тоді була ще зовсім малою, вона не могла цього пам'ятати. Але все ж боялася, що те саме зробить Сем? Що її кине нова улюблена нянька і залишить наодинці з імпульсивним характером мами, та її маленькою копією — Джулією. Їм обом лише по сім, але між ними вже відчувалася ця ворожнеча. І Сем розумів, що на її місці він би теж боявся

Сем сів і почав думати, які слова буде правильніше використовувати

— Ні. Не втечу. Так, поїду, але до цього ще багато часу

— А куди... Тобто де ти поїдеш?

Сем тільки сильніше підвис. Попросив Джессіку сісти поряд із ним. Вона сіла і несподівано міцно-міцно його обняла. Сем продовжував намагатися зібрати думки в купу тепер монотонно погладжуючи її білі кучері.

— А давай ти не поїдеш. Взагалі, — пробурмотіла вона

— Не можу. Хотів би, але не можу

— Якщо ти не погодишся залишитися, я розплачусь

Сем не подаючи виду розсміявся. Її рідко коли пробивало на такі ніжності, а коли це все ж таки відбувалося, Сем починав думати, що маленькі діти це все ж прикольно. А ще, що у його сестер теж є своє життя, і в їхній історії він другорядний. Ні, над другим все ж краще не думати

Приплив милоти закінчився і Джессіка своїм суворим поглядом глянула на брата. А потім підійшла до його столу і безцеремонно почала копошитись у ящиках. Повернулася з роздруківкою карти США

— Показуй, де ти будеш

Сем не встиг відійти від шоку, побачивши таке нахабство, але все ж показав пальцем потрібний штат. Очі Джессіки округлилися і вона викривила верхню губу

— Так? А там не пустеля?

— Ні. Там просто трохи тепліше

— Гаразд, я їду з тобою.

Сем знову засміявся, через що на нього демонстративно образилися.

— Ну все, припиняй, — притиснув він її до себе і трохи залоскотав. — Поїхати зі мною ти не зможеш, але... — Одна думка враз заполонила голову. Вона здавалась такою дивною, але водночас, і для нього самого, бажаною. — Але якщо тобі вже так хочеться зі мною десь побути, то можемо з'їздити у той твій дельфінарій. Удвох.

Образа тут же пройшла. Очі Джессіки спалахнули

— Чесно?

— Ага. Тихенько і нікому не скажемо. Хочеш?

— Так! — ледь не верещала вона від щастя. Сем шикнув, прикладаючи палець до губ

— Це поки буде наш з тобою секрет