Хлопчик у картатій сорочці. Книга 3

15 квітня 2017 р.

Марк не взяв з собою свого чорного рюкзака, тому не мав при собі пігулок. А без пігулок він спати не міг. Особливо зважаючи на вчорашні події.

Його одежа протхнула тим болотом, але серед іншого смороду містечка, виключенням якого не була квартира Агати, все це не так й було помітно.

Помітно було, що місто жило не перестаючи. Неначе вічний двигун, який створила вся ця сила-силенна народу. До самого ранку та й після його наставання постійно існували якісь голосні звуки. То хтось з сусідньої квартири вирішив реп послухати на всю. То у під’їзді почалась сварка. Сигнали машин та їхні сирени. І від усього цього не помічаєш гавкання собак, що могло збудити удома. Тут це було дитячими забавками.

Марк відвернувся до стінки дивану та не покидав спроб заснути. Він почув як з тоненьким скрипом, немов муха над вухом, відкрилися двері, які вчора за собою закрила Агата

Прислухався, все ще не повертаючись. Капці Агати простукали по ламінату на кухню — за три фути від Марка. Далі кімната наповнилась звичними ранковими звуками готування сніданку. Вони притихли після чиркання сірника, який запалив газову конфорку. За мить сірники знову чиркнули, і кімната поступово наповнилась сигаретним димом.

— Як спалося? — спитала Агата, що сиділа на кухонній тумбі та дивилась на тіло друга перед собою.

Марк зрозумів, що сенсу далі лежати далі немає. До того ж він сюди не за цим прийшов. Хоча, якщо так замислитись, а за чим, взагалі, він тут? Через декілька хвилин Марк повернувся з ванної та сів назад на диван. Агата поставили йому те саме питання

— Твердо. Спина тепер трохи поболює. Але був час коли я і в кущах спав. Тому це я, мабуть, вже старію.

Агата всміхнулась, стискаючи в кутику рота цигарку. На ній була довга жовта кофта та звичайні сірі спортивні штани. На ній нема жодної чорної речі, і це дивувало.

— Де ти бачив, щоб розкладні дивани були зручними?

Насупивши брови Марк відсунув плед та побачив петельку, що стирчала поміж спинкою та сидушкою дивану.

— А чого ти мені не сказала, що він розкладний?

— Я думала ти й сам здогадаєшся.

Посмішка дівчини стала ширшою. Від учорашніх подій на ній була лише подряпина на щоці, що зараз закривалась марлею, приклеєною пластиром. Інше зовсім не нагадувало, що вона хотіла втопитись.

Агата ніби відчула, що Марк дивиться саме на її щоку

— Тепер шрам залишиться

— Думаєш?

— Ні. Знаю. А вчора як у воді була, то об щось металеве вдарилась. Воно немов лезо пройшлось. І все навколо таке червоне. Та й зараз язиком відчуваю, що глибоко, ледь не наскрізь

Губи Марка стиснулись в тонку білу смугу. Він кивнув та став очима шукати на що б перевести тему.

— Що вариш? — глянув він на чорну до половини, але колись суцільно синю каструлю на плиті.

— Какао

— Цілу каструлю?

— Так, воно досить смачне, тому й цілу каструлю

Вони обоє замовкли. Агата продовжувала витріщатися на Марка, немов в очікуванні. А Марк думав, що саме треба йому робити далі

Агата перестала чекати перша. Забичкувала цигарку та сіла поряд з Марком на дивані.

— А тепер питання: що саме ти хочеш від мене почути? — її голос не був холодним або ж жартівливо-скаженим, що могло передбачувати її поведінку. Це скоріше був... спокій?

— Ну пекло я побачив. І зараз бачу. Але тепер хочу дізнатися що саме привело тебе до цих семи спроб. Навіщо, Агато?

Вони поглянули одне одному в очі, немов вже у німому діалозі.

— Обіцяй, що більше ніколи не спитаєш в мене: «Навіщо?». — Не дочекавшись відповіді, Агата скинула з плечей жовту кофту та витягла з неї руки

Вона була футболці як і вчора. Як і вчора, Марк помітив, що з її руками щось не те. Однак денне світло дало чітку картину.

Це були шрами. Від плечей до зап’ясть. Довгі, короткі, широкі, тонкі, смугами, кругами. На її руках не було жодного цілого місця. Хіба що лікті.

Агата виставила руки вперед. Вона крутила їх зі сторони в сторону, даючи можливість розгледіти кожен. І не було сумніву, що цей кожен вона зробила собі сама

Під пильним поглядом подруги, Марк нервово ковтнув

— Можна доторкнутись?

— Можна, — та за мить продовжила, поки від ще не встиг. — Дивно, чому тебе це вчора не турбувало. Чому тільки зараз дозволу питаєш?

Миттєво Марк зрозумів про що вона говорить. Та відсмикнувши руку, винувато всміхнувся

— Пробач, я...

— Я про це не просила. Мені від твоїх «пробач» що? Нічого. Від цього вчорашній мені менш боляче не стало. Я просто вирішила нагадати, щоб ти пам’ятав

Марк кивнув. Агата простягла до нього ближче руку, немов кажучи: «Нумо! Вперед! Торкнися!». Але з плином часу її рука так і залишилась висіти у повітрі. Тому Агата продовжила:

— В мене такі ще на ногах та животі. Сподіваюсь, ти не образишся, якщо їх не покажу

Знову кивок.

— Вперше я залишила їх собі у десять років. Це було передпліччя. Три маленькі смуги, що зійшли за два тижні. Потім ще три. Мені сподобалось і тепер я маю таке тіло. У людей на нього є три реакції: жалість, страх та огида. Щодо мене самої, то я його просто ненавиджу

— А мати? — вивів Марк Агату з трансу, в якому вона перебувала, розповідаючи.

— А що мати?

— А як твоя мати відреагувала на ці порізи? Вона про них знає?

Її очі здавались страшенно важкими, що вона тримала їх ледь розплющеними. А мішки під очима лише доповнювали картину. Але враз Агат посміхнулась та облизала губи

— Вона спитала мене, чого я ріжу впоперек. Бо треба вздовж, щоб швидше кров’ю зійти

— Вона справді так сказала?

— Авжеж. Це Сара. Ти ж її колись вже бачив, еге ж?

— В дитинстві, десь зо два рази.

— І шрам пам’ятаєш і все інше?

— Так

Її посмішка стала кривішою

— Моя мати алкоголічка. П’є періодами. Коли просто щовечора дві-три стопки пийла, коли запоями. Вдень вона працює швачкою. А вночі повією. Другою частіше. Так, моя мати спить з чоловіками за гроші, ти все правильно зрозумів

— Тобто вона реально стоїть на трасі та... — міцно стискаючи руки, щоб вони не тремтіли, поцікавився Марк

— Ні. Повія і хвойда це різні речі. Хвойди стоять на трасі, а повії це жінки по виклику. У моєї матері є база клієнтів які діляться зі своїми друзяками її номером телефону. Але зараз вона у запої. Шість днів тому почала удома, а за два дні пішла. Отож я четвертий день сама на господарстві.

Очі Марка перемістились на пакет з пляшками

— А тепер ти, Марку, дай відповідь на моє питання. Скажи, що побуджує людину кидати все і робити сенсом життя горілку?

Марк сіпнувся. Це прозвучало немов звинувачення у вбивстві.

— Чому я повинен знати відповідь?

— А хіба ти так ніколи не робив?

— Робив, — неохоче буркнув під носа. — Але твоя мати вже скільки часу п’є?

— Здається десятий рік пішов.

— Отож-бо. Не порівнюй

Агата тихенько засміялась.

— Порятунок? А хочеш дізнатися через що вона почала?

— Не від гарного ж життя, так?

— Так. Вона почала пити у дві тисячі шостому. Коли помер мій батько. Він повісився. У цій ванній кімнаті. На крюку, який приварив, нібито для нової люстри. Мені було шість. І я перша побачила як він там висить. До речі, той крюк там досі є.

На момент знову запала тиша. Агата виглядала, немов це не було жодним чином з нею пов’язане.

— Ти завжди казала, що твій батько пішов з сім’ї. Ти так казала, бо не хотіла знову бачити ту картину перед очима?

— Хіба я брехала? Він пішов з сім’ї, пішовши з життя. Вин кинув мою матір посеред цього гнилого місця з малою дитиною. І він це зробив за власним рішенням.

— І ти його за це ненавидиш?

На її обличчі промайнула задумливість.

— Його звали Алексом. Алекс Браун. Він був художником, писав картини на замовлення. А також торгував травою.

Не дивлячись на реакцію Марка, за якою до цього вона ретельно спостерігала, Агата одягнула назад свою жовту кофту та пішла до дверей кімнати, в якій спала

— Пішли, я тобі дещо покажу.

Вони зайшли до її кімнати. Якби не такі самі старі шпалери та запах, то й не скажеш, що ця кімната стосується Баратрума.

Біля дверей, трохи заважаючи їм відкриватись, стояла шафа. Але одразу навпроти неї на стіні висіли малюнки. Сила-силенна малюнків, які довгою хвилею йшли до вікна у протилежному кінці приміщення.

Марк уважно придивився до кожного. Десь це був нарис чорною ручкою на зошитному папері. Але цей нарис був ідеально схожий на Джонні Деппа. Під нарисом же розташувалась справжня велика картина фарбами. На ній була змальована жінка, що стояла посеред горщиків з зеленими рослинами та тримала маленький кактус у себе в руках. Жінка була повність голою. На більшості картин, що усівали стіну, люди були голі. Однак на жодній це не виглядало вульгарно. Навпаки, все було як треба. Без жодного шару тканини жінки та чоловіки виглядали естетично. Як на тих картинах доби Відродження.

— Ти все ще тут? — поцікавилась Агата

— Це все ти намалювала?

— Так, а що?

— Це повинно висіти в галереях

Від споглядання за картинами Марка відволік тихенький писк, а потім об його ногу щось потерлось. Опустивши очі донизу він побачив маленьке чорне кошеня, що терлося об його штанину аж поки не вирішило поточити об неї свої гостренькі кігті. Тоді Марк взяв кошеня на руки. Воно майже повністю поміщалося у долоню, лише тонкий хвіст, кінчик якого був білим, звисав донизу. Кошеня виставила на нього свої темні очі. А коли Марк пригорнув його до своїх грудей, то із задоволенням звернулося клубочком

— Здається, ти сподобався Сатані, — усміхнулась Агата

— Чого? — Марк ще раз поглянув на чорний комочок у руках. — Ти назвала кота Сатаною? Але ж він навіть не повністю чорний

— По-перше, це кішечка, — Агата забрала тваринку з його рук та притиснула до себе. Це ледь потривожило сон малечі. — А по-друге, Сатана ж це палий ангел, тому і хвостик ніби це символізує

— То це ти її мені показати хотіла?

Агата провела його далі углиб кімнати та сіла на ліжко. Марк сів поруч і тепер його зору відкрилася ще одна картина, тепер на полотні, що висіло єдине на тій стіні

— Це автопортрет мого батька. Останнє що від нього залишилось. А ще ніж

— Який ніж?

— Той самий. З ініціалами. Алекс Браун. Агата Браун. А.Б. У нас однакові ініціали. Це був його ніж, який я забрала на пам’ять разом з картиною, до того як мама викинула все, що було з ним пов’язане. І картину це теж вона порізала. Коли була п'яна.

Марк ще раз оглянув полотно. Через нього йшли чотири смуги, які перекривав скотч. А з самого портрету на нього дивився чоловік років тридцяти. З цигаркою у кутку рота, хитрою посмішкою та чорним волоссям, що було зібране на потилиці. Інша задня частина голови ж була вибрита

Придивившись до цієї зачіски, Марк повернув голову на дівчину поряд. Агата мала таку саму та зараз спеціально взяла у куток рота цигарку. Марк завагався чи точно перед ним портрет Алекса Брауна та чи не сидить він поряд з ним

— Ти його спеціально копіюєш, так?

— Ні. Це просто випадковість. Гени не блохи, швидко не виведеш

Вони повернули голови. Одне на одного дивились жіноча копія свого батька та чоловіча своєї матері. Агата з Марком майже одночасно посміхнулись. А Сатана на Агатиних колінах, немов на підтвердження цьому всьому, голосно захропіла. Таке мале, а вже як бульдозер

— Ти думала, чого він так зробив? — згодом поцікавився Марк

— А ти ніяк не заспокоїшся з причиною хотіти смерті?

— Скоріш за все що так

Агата сильніше закуталась у кофту та підібгала ноги під себе

— Тоді почну з початку.

* * * * *

1996-й рік. На той момент мої батьки зустрічались вже роки два. І як я вже казала, мій тато торгував травою. За це його того ж року і посадили. На п’ять років. Але вийшов за гарну поведінку на рік раніше.

Він вийшов у лютому двохтисячного, а у жовтні з’явилась я. Що у тата, що у мами, на той момент грошей, звісно не було. Вистачило хіба на цю розвалюху. Сара казала, що як тільки купили цю квартиру, то перший час не вистачало грошей на їжу. Через що вона бісилась на тата, чого вони не могли просто орендувати квартиру

Але як вона казала. Сподіваюсь, ти розумієш, що ця інформація дійшла до мене випадково під час п’яних одкровень Сари. На неї інколи находить. То на колінах повзати починає, вибачення просити за все, що на тверезу робить.

Але повернусь до тата. Сара казала, що він був такий натхненний, що у нього скоро буде дитина, і інколи її це трохи лякало. Вона вперше бачила, щоб чоловіків це якось торкало. І казала, що ще більше ошарашилась, коли дізналась, що він завжди мріяв про доньку. Думаю, не треба пояснювати, що я у тата була принцесою.

Попри бідність, у мене, якимось дивом, було все. Від іграшок до усього іншого. Сара казала, що я її тоді дуже бісила. Бо не хотіла, щоб я виросла дуже розцяцькованою. Але татові вона й слова про це не казала.

Вона вірила, що тато після в’язниці зміниться на краще. Що він все, закинув своє минуле. А у мого тата, до терміна за траву, ще до цього був термін в колонії для неповнолітніх. Злом з пограбуванням. Батьки після його звільнення і познайомились. Але Сара все ще вірила, що він став на праведний шлях.

Якийсь час так і було. Він працював у барі та писав картини. Коли на замовлення, коли просто малював і комусь пропихав. Але це були не якісь пейзажі чи натюрморти. Ті картини були... коротше у всіх фарбах сексуалізації жінок. Від вишеньок у роті або замість грудей та вся ця інша фігня.

А я ж то мала бачила, і думала, що то нормально. І бачила як Сара тата потім допитувала, що то такі за жінки, що він так добре їх оголеними знає. Але тато ніколи з нею за це не сварився. Завжди дивися такими закоханими очима та щось шептав на вухо

Тато інколи брав мене з собою на роботу. Я тихенько сиділа за барною стійкою, малювала у його блокноті. Він взагалі бісився, коли я до того блокнота лізла. Але інколи давав сам. Зазвичай коли сильно треба було, щоб я не заважала.

Взагалі мене тато усюди з собою брав. Він брав мене з собою до своїх друзів. І завжди просив, щоб я про це не казала мамі. Зараз я розумію, що якби я хоч раз мамі щось та ляпнула, все могло піти по-іншому. Може, вона б його повернула на потрібний шлях. Але я цього все ж не зробила

Поміж татових друзів мені не потрібно було ховатись. Хоча вони всі виглядали такими серйозними та великими. З часом тато звільнився з бару і ми стали частіше ходити до цих друзів.

Це були п’ять дядьок, що годували мене цукерками. Тоді від тих цукерок мене посипало. І тато все ж промовився Сарі, де я цього нажерлася. Я тоді вперше побачила як мама плаче. Та і тато весь був нашпичений. Закрився у цій кімнаті. Тут у нього був типу кабінет. Поки я не перестала вміщатись у своєму старому ліжку. А нове тільки сюди й влазило. Тато трохи згрібся в куток і з того часу я тут проживаю.

А тато то все ж продовжував ходити до тих друзів. І там я вперше і, мабуть, вже востаннє побачила велику пачку грошей. Готівка. Тупо такий гарненький стосик готівки. Ти ж читаєш багато, та й загалом думаю знаєш, що наркотики тільки ж за готівку ходять. Тому я знову ж таки, тільки зараз зрозуміла, що вони там мутили

Але мені малій то байдуже було. Я знаходилась в середовищі шести чоловіків, один яких однаково грався зі мною. Одним з таких був Хірург. Це прізвисько, я думаю, дали через те, що він скальпель з собою носив. Ага. Реальний скальпель. Я потім з Ліниним батьком як розбалакалась, а він то справжній хірург, то той мені малій підтвердив, що скальпель виглядає саме так. Вже не тільки продажем наркотиків пахне, еге ж?

Але тоді Хірург був у мене кращім другом. Він той скальпель так красиво у пальцях перекидував. Я його задовбала, щоб і мене так навчив. Я то навчилась. На олівці. Але просто уяви цю картину: високий лисий кремезний мужик, що крутить в пальцях скальпель і п'ятирічна я. Я походу або безсмертна була, або з люльки падала не раз.

А потім в один момент вдома грошей стало більше. Мені й до цього тато багато чого купував, але все це було дешеве. І здавалося, що в мене багато іграшок, бо вони дрібні й прості. Але тоді він мені подарував цілу коробку маркерів. Дорогих і якісних. В мене декілька штук ще досі пишуть. А Сарі так там взагалі багато чого було

Тоді настав той день. Чи то ввечері, чи то на день після того, я не знаю о котрій саме він це зробив. Пам’ятаю що Сара тоді була на чергуванні. Вона працювала санітаркою в лікарні та працювала добу на три. Тоді ми з татом були удвох. В цій самій кімнаті. Він малював свою картину, а я закуталась у плед поруч і спостерігала.

Мені завжди подобались жінки на його картинах. Тоді я ще не бачила жодної проблематики в їх зображенні. Але те полотно, що він малював тиждень і того вечора закінчив, мені сподобалось найбільше. Воно було не таке як до цього. Жінка була в гарному чорному брючному костюмі. Головний фокус йшов від її червоної туфлі на шпильці, немов вигляд знизу. І дивилась вона на глядача з таким зверхнім, грізним поглядом. Це було так захопливо. Я тоді спитала тата чи стану я такою ж красивою коли виросту. На що він сказав: «Захочеш — станеш». І поцілував мене у лоба.

З часом я сама по собі заснула. Пам’ятаю як на якусь хвилину відкрила очі, а тато як раз закінчив картину і вийшов з кімнати. Перед цим мене знову поцілував та провів рукою по волоссю

На ранок я ще здивувалась куди це він подівся. Бо він не відзивався і не був у себе в спальні. А потім я зайшла до ванної. Він дивився на мене не кліпаючи. Його босі ноги були холодними. Перше, що я подумала, що він просто змерз. Йому треба допомогти злізти та вкрити пледом. Й тут прийшла мама

Це ще не все. На похорон тата приїхала бабуся. Вона тоді сильно накричала на Сару, що довела її хлопчика до такого. А коли бабуся поверталась додому потягом її хапонув інфаркт. Я тоді не збрехала, що ходила до психолога через бабусю. Я просто не розповіла все.

Через три тижні після татових похоронів, коли мама тільки почала трохи відходити, до нас у квартиру завітали татові друзі. Тільки вони не прийшли просто в гості. Вони прийшли забрати гроші. Вимагали їх у Сари, а вона кричала, що ні про що не знає

Тато мене давно навчив, що якщо до квартири вриваються люди з криками, то треба ховатись під ліжко. Я тоді сховалась в шафі та споглядала за тим, що відбувається, через щілину між дверцятами

Хірург кричав на Сару, постійно її смикав, поки інші рискали по дому та перевертали його з ніг на голову. В момент Сара впала. Хірург стукнув її по голові і я пропустила чим саме, але шрам у неї після цього. Вона не одразу втратила свідомість, але говорити не могла. Тоді він почав її роздягати. Всі п’ятеро ґвалтували її по черзі. А я дивилась на це все через щілину й боялась поворухнутись

Потім дверцята шафи відчинились. То був Їжак — наймолодший з усієї п’ятірки. Побачивши мене, він прикрив дверцята й вийшло що, своєю спиною він заслонив мене від інших, хто неочікувано міг з’явитися позаду нього. Він прошепотів: «Пробач» та прошерстив всі речі в шафі навколо мене. Крім одягу там нічого не знайшов тому закрив дверцята. Щільно. Хто зна, може якби він так не зробив, то я б тоді померла. Можливо, вони мене б також зґвалтували. «Чудова» смерть для шестирічної дитини — померти від зґвалтування п’ятьма чоловіками.

Мені пощастило цього уникнути, але мамі ні. Але вона залишилась жива. Коли ці виродки покинули квартиру, я ще довго сиділа в шафі, боячись, що вони повернуться. Але коли вийшла побачила маму — непритомну та в крові. Я сіла поряд з нею. Трусила та просила прокинутись. Але скоріше заснула я

Розбудила мене Ліна. Наші мами були однокласницями та добре дружили навіть після школи. Коли я прокинулась, Лінина мама сиділа поруч із Сарою. Сара ж лежала на ліжку з перев’язаною головою й дивилась пустим поглядом у стелю.

* * * * *

— Після того Сара і почала пити як проклята. Вона не звертала на мене увагу коли була п’яна. А коли твереза, то била. Марку, тебе коли-небудь били кочергою?

— Ні, — відповів він ледь не на автоматі, бо ніяк не міг все переварити. — Лише ремнем, скакалкою, лозиною та переноскою

— Теж не дуже приємний асортимент. Цим я теж отримувала, але кочергу я запам’ятала на завжди. Бо від неї у мене були гематоми на ногах по яких вона саме і била. Через що я декілька днів майже не могла ходити.

— Агато, чого ти розповідаєш про все це тільки зараз? — Марк не міг осягнути, що все це є і було реальністю для його подруги. А також не міг зрозуміти, чого Агата весь цей час посміхалась.

— Дуже багато «чому» — констатувала вона зі сміхом. — А через те, що ти однаково нічого не міг би зробити. І зараз теж. Ми безсилі, Марку

— Ні!

Його слова заглушило гупання у вхідні двері. Після чого ті відкрились за скрипом. На порозі кімнати з’явилась Сара. П’янюча і брудна

Жінка оглянула їх по черзі

— Почекай. Та ти ж, наче, по дівчатах була? Вже нє?

— Ма, іди проспися

— Нє. Нє хочу. Я хочу з ним познайомитися!

За мить Марк залишився в кімнаті тільки з Сатаною, що прилипла до його ніг. Він прислухався до голосних криків Сари від того, що Агата хотіла запхати її під душ

Після того, як шум води стих, Агата влетіла назад до кімнати

— Настав час повертатись у Мендот