Хлопчик у картатій сорочці. Книга 3

26 квітня 2016 р.

— Так! Я з ним бачилася! І вчора! І позавчора! І позапозавчора! А ще я з ним переписувалась, дзвонила йому. Це все правда. Я цього не заперечую! — Агата зірвалася майже на крик, чим привернула увагу інших людей у шкільному коридорі. — Тільки робила це я з однієї простої причини — він мені грошей винен! І якщо ти себе уявила дуже розумною і так боїшся, що хтось уведе твого хлопчика, то можеш сама мені віддати мої двісті доларів!

Агата в сказі витріщила на Фіону очі. Та своєю чергою обвела її обличчя байдужим поглядом і пирхнула.

— Я б посперечалася, хто тут із нас уявив себе дуже розумною. Дівчинко моя, послухай мене уважно…

— Ой, бляха… Ти чи тупа, я зрозуміти не можу

— Рот свій закрила!

— Дівчатка, тихо-тихо-тихо, — в секунду підлетів до них Майлз з купки роззяв, що вже утворилася. Такі розбірки тут користувалися популярністю не меншою, ніж у прокатів фільмів.

— Ви подивіться, хто намалювався. Ти вже як муха на лайно летиш

— Звичайно, Агато, твій крик і на другий поверх було чути. Тут усім цікаво, через що ти знову верещиш, — він гордовито відкинув золотистий чубчик назад і непомітно зайняв місце Фіони, відштовхнувши її назад. — І не треба так дивитися на мене. У твоїх очах лазерів немає

— Я б на твоєму місці заткнулася, — прошипіла Агата, наступаючи вперед

— А я на твоєму, попросив вибачення у Фіони та не вплутував її в цю справу

— А, отже, між вами все-таки щось було, — відповіла Фіона.

— Закрийся і не лізь. Агато, я ж тобі простою мовою сказав, що завтра все віддам.

— Завтра настало, але грошей я не бачу

— Я говорив за завтрашнє завтра. Тобто для цього вчора це післязавтра. Коротше. Я мав на увазі цей четвер

— Ти мене не заговорюй. Не обдуриш все одно. А цим відтягуванням ти собі тільки проблеми нарощуєш, — Агата підійшла до нього майже впритул і злегка піднялася на носочках. — Але так уже й бути. Змилуюся. Чекаю до п'ятниці. Не віддаси — тоді з тобою вже говоритиму не я

— А хто ж? — ніби плюнувши словами, Майлз презирливо всміхнувся.

— Не повернеш гроші — дізнаєшся

— Невже ти знайшла собі якогось мачо, що за горлові готовий захищати тебе? Ось це сила

По натовпу пройшла хвиля схвалення. Агату вмить перемкнуло. Вона невідривно свердлила поглядом таке пихате обличчя Майлза, на якому вдоволена посмішка зростала майже щосекундно. Швидким рухом руки вона зав'язала волосся у хвіст

Роззяви, що не вперше спостерігали саме за цим родом сутичок, і чудово знали, що зазвичай починалося після цього знака, розділилися на три табори. Хтось розповзся якомога далі, аби і його не притягнули. Хтось підібрався ближче, щоб побачити все в перших рядах. А хтось почав робити ставки.

Агата продовжувала мовчки дивитися на Майлза. Тепер тільки він мав цікавити її. Це тільки їхня проблема, а все довкола, це звичайний фон, що її не стосується і для неї не існує. Але вмить її знову перемкнуло. Не їй на користь. Погляд ковзнув угору, вліво, вправо. Вони пожирали її з усіх боків, чекаючи накинутися повністю. Для них це черговий концерт, де вона просто актриса, яка грала головну роль. Це принизлива роль

— Чекаю п'ятниці, а далі нарікай на себе

Агата протиснулася через глядачів і під їхні невдоволені вигуки вийшла надвір. Вона звикла чути весь цей бруд на свою адресу і зараз він просто дублювалася. Ті самі слова, той самий сенс, нічого нового не змогли вигадати. І призвело все до того ж що й завжди — вона мовчки попрямувала з території школи своїми звичними шляхами.

Тут поряд з нею магічним чином з'явилася Лінда і заторохтіла над вухом.

— Значить так, — не сповільнюючи кроку, Агата дістала пачку цигарок. — Поки я не покурю, говорити зі мною небезпечно. Я серйозно. Якщо тобі терміново щось треба зі мною обговорити, то мовчки йдеш за мною і заговориш, коли я дозволю

Лінда протяжно загарчала, але все ж не промовила ні слова. Тільки з огидою спостерігала, як Агата випускала білий дим собі під ноги. Але через час таки зірвалася:

— Агато, тобі не здається...

— Ні. Не здається

— Тобі не здається, що ти забагато куриш? У тебе як не перерва так відразу. За сьогодні ти вже скільки скурила?

Агата роздратовано видихнула і відкрила пачку

— Шоста

— Шоста? Агато, зараз лише полудень

— Якби я могла щодня безкарно когось вбивати, то я не курила б

— Агато!

— Та заткнись ти вже нарешті. Задерла, чесне слово

Вона плюнула собі під ноги й помчала вперед. Лінда глянула на наручний годинник і пішла слідом за подругою. І тільки згодом стривожилась, помітивши, що вони йшли в якусь посадку.

Догнавши Агату, вона вийшла на невелику галявину серед високих дерев. Посередині стояв столик для пікніка. Агата кинула рюкзак на стіл і запалила нову сигарету. Сьому. А потім з ледве розплющеними повіками глянула на Лінду.

— Якщо ти ще не зрозуміла, мене перевиховати неможливо

— Та я не намагаюся

— Намагаєшся. Читаєш лекції та дуєшся, коли я не схвально на них реагую.

— Бо я хочу тобі допомогти, а у відповідь чую купу матів! Мені не приємно.

— То тебе й допомагати ніхто не просить. Мати Тереза недороблена

— Замовкни!

Лінда стукнула долонею по столу, підірвавшись із місця. І відразу скривилася від болю в руці. Агата, пародіюючи качку, зареготала

— Мені гидко дивитися на те, ким ти стала, — видавила Лінда серйозним, але на межі зриву голосом.

— А мені гидко дивитися на те, як ти не цінуєш себе і намагаєшся врятувати те, що неможливо

— Ні, можливо

— Єдине, що мені допоможе це виїхати з цього чортового міста. Може, країни. Змінити ім'я, прізвище. А ще краще — зовнішність. Без проблем це зможу зробити за два роки. Тому не бовтаюся раніше часу. Спокійно лежу на спині, чекаю, куди занесе далі. Я не переживаю і ти розслабся

Лінда стиснула щелепи, що риси її обличчя стали гострішими за лезо. А потім знесилено сіла на лавочку і впустила голову в долоні

— Ревеш? — поцікавилася Агата згодом

— Ні

— Дивовижно

— Агато, за що він тобі гроші винен?

— Продала йому свої оголені фото.

— Ти зараз серйозно?

— Ліно, ти маєш мозок, щоб не вірити кожному моєму слову?

— Тоді за що?

Агата підняла брови та зацікавлено подивилася на лавочку

— Твоя психіка до цього не готова

— Агато!

Але Агата тільки зникла з поля зору Лінди, лігши на лавочку

— До речі, ти знала, що ця Фіона найкраща подруга колишньої Марка. Я з ними як у центрі перетинаюсь, так мене такими поглядами вкривають, що мама люба. Наче я їм взагалі хоч щось зробила

— Ти це зараз до чого сказала?

— Просто. Думала, тобі цікаво буде

— Агато, якого біса ти зараз взагалі на це переводиш? — гаркнула Лінда. Агата ошелешено висунула голову з-під столу.

— Ого. Ти навіть такі слова знаєш? Матір Божа. Ліно, мені боляче дивитися, ким ти стала

— Якщо ти зараз же не заткнешся, то я тебе придушу, чесне слово

— А коли я тебе просила, тобі по барабану було, то слухай мовчки

Зрештою вони обидві замовкли. Агата уважно розглядала крони дерев над собою. Під тихе щебетання птахів та криве дихання Лінди. Вдих, вдих, видих. І було б за що переживати

— А ви вже з ним їбалися? — поцікавилася вона, коли подих подруги став рівним.

— Боже, Агато, тобі це прямо зараз цікаво?

— Так, — вона знову визирнула з-під столу. — То що у вас уже щось було?

— Так. А як же. Стабільно щоп'ятниці. Ти вже зовсім що? Ні звичайно

— Ех, а шкода. Тоді чого він до тебе додому так причастив? Чим ви там займаєтесь? М?

Лінда протяжно видихнула і почала масажувати пальцями скроні

— Я зрозуміла. Гаразд. Едгара По обговорюємо

— Чого?

— Ага. Наприклад, ти знала, що він помер за загадкових обставин. За однією з версій, це був купінг. Це колись перед виборами…

— Тобто він пішов іншим шляхом і вирішив спочатку виїбати тобі мізки?

— А, то вас тут двоє.

Поява Марка змусила Лінду завмерти в ступорі. А Агату — зайтися нестримним сміхом, через що він мало не впала на землю

— Мені подобається, як ви всі сьогодні вчасно з'являєтеся, — протараторила вона. — Ти хоч на якийсь чорт сюди приперся?

— Ліно, у тебе все добре? Виглядаєш замученою, — Марк сів поруч із нею на лавці, бігаючи поглядом від однієї дівчини до іншої

— Угу. Все чудово. Тільки мені здається, що Агата накурилася чогось міцнішого. Не тютюну. І зараз її трохи накрило

— Коротше, Марку, викликай санітарів, нехай везуть до психлікарні, — підтвердила Агата. — Комусь із нас трьох це точно знадобиться.

— Агато, а може скажеш нормально, що з тобою сьогодні відбувається?

Вона підперла голову рукою, набрала повні щоки повітря і почала його потихеньку випускати.

— Мабуть, істерика. Зазвичай таке з людьми відбувається після сильного стресу, — вона відвела погляд від пачки сигарет, що крутила в руках і збентежено витріщилася на Лінду, що лежала на плечі у Марка. — О. Все. Я їй походу сьогодні точно психіку зламала

— Агато, перестань нарешті нести цю маячню, — почала Лінда, але Агата вже підскочила з місця і закинула рюкзак на плече.

— А ти далеко зібралася? — поцікавився Марк

— Ну взагалі на уроки. Вони вже хвилин десять ідуть як. Якщо що. Не хочу, щоб мене записали у прогульники. Ну, а ви тут це, розважайтеся

Вони мовчки проводжали її поглядом, поки силует не зник з поля зору.

— З нею неможливо спілкуватися, — перервала тишу Лінда.

— Так, на неї буває, находить

— Буває? Та її майже через день так криє

— Мені здається, вона завжди такою була

— Не завжди. Раніше вона спокійніша і розсудливіша була. А зараз…

Вона знесилено уткнулася Марку в груди й тихо прогарчала. Марк стримано усміхнувся і на знак підтримки провів рукою по її волоссю

— Ти приймаєш все дуже близько до серця

— Бо вона моя подруга, і я за неї переживаю. У цьому сенс дружби — допомагати одне одному

— Або просто підтримувати. Це частіше треба. А взагалі, аби так не мучиться, краще спочатку розраховувати свої можливості. Та інших. До речі, навіщо ти Агаті про По розповідала? Ти правда думала, що вона зрозуміє?

Всередині Лінди враз усе стислося і вона, намагаючись це приховувати, підняла злякані очі на Марка.

— Як багато з нашої розмови ти чув?

— Ну, трохи до того, як ти за По розповідати почала

— Підслуховувати не добре взагалі-то

— Як і розповідати Агаті подробиці наших розмов. Теж трохи не дуже

Лінда здивовано наморщила лоба

— Я їй не розповідаю про все, що відбувається між нами.

— Правда? — Марк стиснув губи у помітно штучній усмішці. — Ти ж знаєш Агату, вона як щось ляпне. Так я і дізнаюся, що розповідаєш ти їй багато чого

— Марку…

— Ліно, ти просто зрозумій, що мені трохи неприємно від цієї ситуації. Я тобі довіряю. Більше ніж решті моїх друзів. Адже ти мені не просто подруга, правда? Просто трохи фільтруй, що розповідаєш. Принаймні те, що її взагалі не стосується. Будь ласка. Домовились?

Лінда розгублено бігала поглядом по його обличчю, наче намагаючись знайти там відповіді. А потім притулилася назад до його грудей і прошепотіла:

— Добре