Хлопчик у картатій сорочці. Книга 3

5 березня 2017 р.

Норі сидів у кріслі, що розташовувалось у вітальні його будинку. За звичкою звівши брови майже у суцільну лінію, він мовчки вислуховував довгу розповідь Марка. Той сидів поряд із Ліндою на дивані навпроти Норі. Обоє підлітків мали страшенно переляканий вид і обоє намагались це приховувати, чим в глибині душі дуже смішили Норі

— Я даю вам слово, що о дев’ятій, максимум о десятій, Лінда вже буде вдома ціла і не ушкоджена. — після майже пів години викладу інформації, Марк замовк і нервово ковтнув. Він все ще вважав все це поганою ідеєю. В основному, спираючись на те, що Норі все ще дивився на нього, як і у день їхнього знайомства

В кімнаті стало тихо. Лінда роздумувала чи варто їй щось сказати. Але на ділі лише бігала поглядом від одного обличчя на інше і безперервно смикала ногою.

Неочікувано губи Норі зігнулись в легенькій усмішці, а в кутках очей з’явились декількошарові зморшки. Він засміявся, як завжди сміються діди з якихось дурних анекдотів. Завжди ці звуки не схожі на загальнозвичні звуки сміху

— Щось не так? — поцікавився Марк

— Ні-ні-ні. Все так. Мені всього лиш подобається як ти це все говориш. Ніби укладаєш зі мною важливу грошову угоду від якої залежить твоє подальше життя

Лінда з Марком переглянулись, та теж, трохи фальшиво, усміхнулись. Чи можна це сприймати як знак подальшої перемоги?

— Добре. Нагадай мені ще раз, де буде проходити ця виставка?

— В Культурному центрі Чикаго

— І ви поїдете туди рано-вранці, автобусом що від’їжджає з Мендота о шостій нуль п’ять? При тому, що сама виставка відкривається о дев’ятій?

— Т-так, — відповів Марк, згадуючи все, що він говорив до цього та обдумуючи чи не хоче Норі спіймати його на обмовці

Дідусь все ще усміхався, проте тепер знову звів брови, немов обдумуючи те саме що й Марк

— До того центру добиратись не так вже й далеко, як вам здається. Ви приїдете туди приблизно за пів, а то й за годину до відкриття. Кажу як людина, що років тридцять їздила у Чикаго щоранку. Вам ні до чого зриватися у такий ранній час. І робити можливим шанс, що Юрі помітить чиюсь відсутність і заб’є тривогу, — він поглянув на онуку, що вбилася в куток дивану та стукала пальцями по його бильцю.

— Наступний автобус буде о сьомій, — тихо відповіла Лінда. — Так вона мене точно спіймає і буде розпитувати, куди я так рано зібралась. А так тобі треба буде терміново допомогти в книгарні, а так рано, бо роботи багато. Або... або ти сам щось можеш видумати

Норі відкинувся на спинку крісла і задумливо оглянув простір навколо.

— Добре. Припустимо. Ви будете чекати у дверей центру ті пів години, а потім проведете в ньому одну-дві години максимум. Що ви будете робити весь інший час до дев’ятої години вечора? Виключаючи годину шлях назад

Марк знову опинився під пильним поглядом Норі. Все це скидалось не те що на укладання важливої грошової угоди, а на розбір плану з пограбування банку. Цим Норі точно хотів або виставити Марка дурнем, звинувативши в якомусь прорахунку, або ще кимось.

Голова Марка йшла обертом, і у заспокійливих, здається, закінчився термін дії

— Чикаго ж велике місто. Я там прожив десять років і потім багато їздив і їжджу. Думав показати Лінді ще декілька красивих місць. Можливо, своє улюблене кафе. Ви кажете, що працювали в Чикаго. Мабуть, мали кафе в якому їжа була смачнішою від інших місць. І, можливо, ходили туди разом зі своєю дружиною. От і я хочу показати... своїй дівчині такі місця. Ви маєте щось проти?

Норі кивнув і одразу додав:

— Я про те, що було таке місце в яке я ходив зі свою дружиною. На свята. Та і загалом кожного вечора суботи.

Лінда одразу помітила як змінився дідусь варто було Марку провести таку паралель. А коли Норі поглянув на неї, то вона могла з впевненістю сказати, що на мить його очі стали такими, як і в день бабусиного похорону.

— Лі, ти не проти якщо ми, — махнув рукою на Марка, — залишимо тебе на декілька хвилин? Дещо на одинці обговорити треба

— Може мені краще вийти?

— Ні-ні-ні. Мені треба подихати свіжим повітрям

Норі неквапливо встав, взяв свою тростину і попрямував до дверей. Марк, зціпивши тремтячі руки за спиною, пішов слідом

Норі провів його до саду. Давно знайомому місцю для Марка. Перші подихи весни тут були помітні по свіжішому відтінку зеленого на траві. З десяток персиків та яблунь ще ж стояли повністю голими. В повітрі пахло ледь-ледь помітним морозом, що насувався

Норі сів на гойдалку, і та уривчасто заскрипіла. Марк мовчки сів поруч. Знову, як і на початку їхньої зустрічі, Норі мав не привітний вигляд. Та тепер його ритмічне постукування тростиною по землі, не давало надії що перемога близька

— Едісоне, скажи чесно, нащо ти все це робиш?

— Що саме?

У відповідь обличчя Норі перекосило, що можна було сприймати як німе здивування: «Як ти не зрозумів, що саме я від тебе хочу?»

— Переформулюю. Нащо ти взагалі зустрічаєшся з Ліндою?

Питання звучало занадто просто. Але ж це містер Ямада. Тут повинно бути як не три, так хоч один скритий сенс.

— Тому що вона мені подобається. Я її кохаю. Вона мене теж

— Кохаєш? — перепитав наче вперше чув це слово

— Т-так. Я кохаю вашу онуку Ліну.

Здавалося, що його постукування тростиною стало голоснішим. Але то виявився сусід, який вирішив полагодити дах свого сараю

— Ти проводиш з нею величезну частину свого вільного часу. Цікавишся її життям та вислуховуєш проблеми. Даруєш дорогі подарунки та плануєш з нею відпочинок у вигляді подорожей великими містами. Едісоне, що ти плануєш зробити з вашими стосунками після того, як закінчиш школу? Плануєш кинути її, записавши до себе в скарбничку досягнень, як гарно проведений час у старшій школі. А після того вступити до коледжу і знайти собі когось серйознішого, чи не так?

Як виявилось, питання про майбутнє цікавило не тільки Лінду. Але тут Марк вагався. Те, що він розповідав їй не підходить для Норі. Бо цей буде цікавитися й адресою квартири, в якій вони планують жити

— Н-ні. Я не збирався її кидати, і розцінювати це все лише як шкільне кохання. Ні

— Тоді дай відповідь на моє попереднє питання, — здавалося, що в його очах зникли білки, і темно-карі зіниці заповнили їх повністю. — Що ти плануєш робити з усім цим коханням до Лінди після закінчення школи?

Марку здавалося, що його захопило торнадо. Його несло не туди, куди він хотів, але контролювати це ніяк не міг. Долоні почало трясти сильніше. Він поклав їх в кишені пальта, але вибратися з цього буревію допоможуть тільки таблетки.

— Я не знаю. — твердо й стомлено промовив він. — Я в роздумах. Мої плани ще не настільки остаточні, щоб їх озвучувати

Він зараз вмре! Це його останні хвилини життя.

Все це походило на зустріч з ведмедем, і Марку нічого не залишалось, як стояти на місці й сподіватись, що його не зжеруть. Тільки сподіватись

Норі ж склав руки у себе на животі та спокійно заговорив:

— З одного боку це добре. Бо мої слова можуть допомогти тобі зрозуміти, чого ти хочеш. І чого хочу я

Ведмідь пильно обнюхував поглядом ліс навколо своєї здобичі

— Едісоне, зрозумій мене правильно. Я дуже сильно люблю свою онуку і бажаю їй щастя не менше тебе. І я дуже сильно не хочу, щоб вона після всіх цих років. Протягом який постійно та так натхненно розповідала який ти гарний і як їй подобаєшся. Щоб вона в один день прийшла в сльозах через те, що ти її образив словесно чи зрадив

— Я не...

— Дослухай! — ведмідь прийняв рішення щодо порядку поїдання свої жертви. — Ти мені зараз можеш хоч тисячу разів доводити, що ти не будеш такого робити. Але справжніх доказів в тебе немає. Ні ти, ні я не знаємо, що станеться з нами завтра. Не те що через тиждень чи місяць. Тому давай чесно. Твій дід про тебе інколи такі речі розповідає, що я з впевненістю можу припустити, що від тебе можна очікувати будь-чого. Я знаю про всі ваші з Ліною сварки. Однієї я майже був свідком. Але я і знаю як ти в неї просив вибачення. При цьому я не можу давати гарантії, що ти мені тут не брешеш. І не плануєш піти хоч завтра до іншої дівчини. А потім звинуватити Ліну, що це вона тебе до такого довела

— Послухайте, будь ласка...

— А все це ти можеш зробити, бо вона, можливо, тобі набридла, — ніби не чуючи продовжував Норі. — Люди можуть виснажувати. Люди можуть набридати. Люди можуть переставати цікавити. Головне, як людина з цього виходить. А з твоїми моральними поглядами та й загалом, такий план у цьому випадку найвигідніший. Тому скажу тобі, Едісоне, так. Я вже старий. Дуже

— Наскільки? Скільки вам років?

Ведмідь здивовано втупив на жертву очі. В неї відгризено пів ноги, а вона ще б’ється за життя.

— Сімсот дев’яносто вісім. Через два роки святкуватиму свій восьмисотий ювілей. Я вампір, ти не знав?

— Тепер буду знати. — Марк замовк

— От і добре. Я вже старий, тому хочу бути впевненим, що моя онука не страждатиме через чоловіків. Принаймні у свої шістнадцять. Може, треба було сказати про це раніше, але кажу все ж тільки зараз. Ти або даєш мені гарантію, що одружишся з Ліндою після її вісімнадцятиріччя. Ця гарантія не буде словесною. Документальною. Трохи пізніше я введу тебе в курс справи. Але наразі знай, що відмовитися потім не вийде. Або ж ти зараз ідеш і кажеш Лінді, що ваші стосунки закінчені. Пухлина вже велика, але шанс на швидке одужання все ж є. Тепер я готовий слухати твоє невдоволення.

Марк мовчав. Він не знав на кого вступати, не те що хоче він одружуватись в вісімнадцять чи ні. Добре, тоді йому буде вже дев’ятнадцять, але рішення, якогось дідька, треба вже прийняти зараз.

Лінда. Одруження. Він вже п’ятий рік поспіль думав лиш про те, що хоче, аби вона просто була поряд з ним. Але зараз до нього неочікувано завітав спогад і той старий знайомий голос : «Марку, на майбутнє, не думай одружуватись раніше тридцятьох. Дівчата то раніше хотітимуть, а тобі вона триндець як непотрібне буде»

Його батькові було двадцять один, коли він одружився з його мамою. І Марк чудово пам’ятав чим закінчився їхній шлюб. Але Марк не був його батьком, а Лінда не була його матір’ю. Дідько, їх вже немає восьмий рік. Якого...

— Норі, скажіть, будь ласка, а в якому віці ви одружились?

— У тридцять шість. Батьком став у тридцять дев’ять. Я так собі долю побудував

І в мить до жертви дійшло усвідомлення і вона поглянула на ведмедя по-іншому. Яка документальна гарантія? Якого він взагалі несе? Норі був лише старим дідуганом, що може коли й був впливовим, але зараз він звичайний старий дід з маразмом, який хоче примусити хоч когось танцювати під свою дудку. Думає має право вирішувати за інших?

— Добре. Як ви там казали? Документальна гарантія?

Вперше за весь час їхньої розмови наодинці, Норі всміхнувся

— Саме так.

— Добре. Я згоден. То ви не проти нашої поїздки?

— Тепер аніскільки