В Кільці Змія

Слідом за вороном група Каримова рушила вглиб печери. Освітлюючи шлях ліхтариками, люди пройшли широким проходом, стіни і склепіння якого виглядали так, немов їх вирубали в мармурі. Втім, з першого погляду неможливо зрозуміти, природний цей хід, чи створений руками людини.

Хід зробив різкий поворот, за яким виявилася вже явно рукотворна арка, з боків від якої розташувалися статуї абсолютно однакових крилатих жінок-воїнів, озброєних важкими сокирами.

Грейс одразу ж дістав телефон і зробив кілька знімків.

- Особисте розпорядження Джей Джея, - пояснив він, перш ніж хто-небудь встиг нагадати про правила.

Каримов лише рукою махнув і першим пройшов під арку.

Кілька десятків смолоскипів, закріплених у настінних тримачах, одночасно спалахнули, висвітлюючи великий, щонайменше півсотні метрів завдовжки, зал, що вмістом нагадував історичний музей. У центрі височіла кам'яна статуя кремезного довговолосого чоловіка. Одне його око приховувала пов'язка, на правому плечі й лівому кулаці, піднятому наче для привітання, сиділо по ворону. Третій ворон, живий і нахабний, тупцював по голові статуї, і виглядав донезмоги задоволеним собою.

- Ласкаво просимо! - привітав гостей Хугін. - Ви перші з людей, кому пощастило увійти в таємну скарбницю асів. Запам’ятайте и пишайтеся.

Відьмак абсолютно нешанобливо зареготав.

- Хугіне, ти сам-то розумієш, що несеш?

- Невіглас! - образився ворон. - Ти хоча б знаєш, хто перед тобою?

Відьмак кивнув і пішов уздовж стіни, розглядаючи експонати. Через кілька кроків його наздогнав Ка-Фаррет.

- Як я розумію, це і є Одін? - Каримов підійшов ближче, розглядаючи статую. - Мені здавалося, він має бути старшим.

- Легенди знову все перебрехали, - майже по-людськи зітхнув Хугін. - Чомусь у людей мудрість асоціюється зі старістю і немічністю, ось і приросла до Всеотця сивина. Насправді, аси не старіють. Вічне полум'я дає сили і молодість, і навіть ув'язнені в Кільці Змія, вони ще довгі роки могли зберігати молодість.

- Я думав, Вічне полум'я - винахід творців коміксів, - зауважив Грейс, так само підійшовши ближче. - Жодного разу не зустрічав згадки про нього в міфах.

- Знавець міфології? - ворон схилив голову на бік і втупився на того цікавим оком-намистинкою. - Забудь усе, що знав, і прислухайся! Ти присутній при новому одкровенні.

- Євангеліє від ворона? - усміхнувся Карімов.

- Ні. Сказання про справжню долю асів! - заперечив ворон.

- Видання розширене і доповнене, - прокоментував Відьмак, який зупинився під барельєфом, що зображає трьох різновікових жінок: найімовірніше, норни. - Ти за сьогодні вже тричі розповідав, усе по-різному.

- Єжи, відчепись від нього, - обірвав балакуна Каримов і, до ворона. - Говори, Хугіне.

- Це місце сили і місце скорботи. Місце, де віддавали могутність за надію.

Ворон важко перелетів з голови статуї на розташований праворуч від трону кам'яний вівтар, весь поцяткований рунами.

- Місце ритуалу, - повідомив він. - Після нього ас переставав бути асом.

- Жертвопринесення? - перепитав Ка-Фаррет.

- Ніхто не вмирав просто тут, - заперечив Хугін. - Звідси йшли своїми ногами - але втративши пам'ять і безсмертя.

- Звучить не надто радісно, - хмикнув Сет.

- Є речі, за які варто платити. Всеотець вірив, що аси повернуться в Асгард, щоправда ніхто й припустити не міг, що минуть століття, перш ніж це справді станеться. Локі думав, що все вийде з першого разу.

- До речі, - Карімов підійшов до вівтаря, провів пальцями по гладкій поверхні. - Чому на роль рятівника обрали саме Локі? З його-то репутацією...

- У Локі важка вдача, і він наполовину йотун. Але водночас, він бог вогню і хитрості, а тому розумніший за багатьох і другий після Одіна в магічних мистецтвах. Утім, може, й перший, але Всеотець великий, і це не обговорюється. Саме Локі знайшов тлумачення словам Скальд, він створив Локарі і придумав, як надати їм сили. До того ж, йому не менше за інших хотілося повернутися в Асгард.

- Це, звісно, вирішальний аргумент.

- Одін сказав, що вірить Локі як самому собі. Решті теж довелося повірити.

- Одіну видніше, - кивнув Каримов. - То навіщо ти привів нас сюди?

- У цій скарбниці аси залишали все найцінніше. Те, що вони хотіли зберегти до свого повернення. Тут є щось, що належало кожному з них. Насіння з яблук Ідунн, меч Тюра, ріг Хеймдалля, лук Улля...

- Мйольнір? - жваво поцікавився Відьмак.

- Так, Мйольнір теж, - підтвердив Хугін і знову перелетів на нове місце, тепер у протилежну частину залу. - Дивіться, невіруючі, ось він!

Усі дружно потопали слідом - про легендарний молот бога Грома з присутніх не чув тільки Ка-Фаррет, але його швидко ввели в курс справи.

Справжній Мйольнір виглядав не так ефектно, як його голлівудський аналог: грубіший, потемнілий, проте міць відчувалася навіть на відстані. Праворуч від молота на стіні висів величезний лук, ліворуч - меч у піхвах із рубінами в рукояті.

- Хугіне! - Відьмак підсмикнув рукава шкірянки, - Це правда, що молот не може підняти ніхто, крім самого Тора?

- Спробуй - дізнаєшся, - відгукнувся той глузливо і, злетівши вище, зайняв спостережний пункт на одному з порожніх кріплень для факела.

- Ще й як спробую!

Відьмак поплював на долоні, зручніше перехопив руків’я, напружився... молот залишився на місці.

- Слабак! - видав вердикт Сет і, відсунувши роздратованого товариша, рішуче взявся за справу. З тим самим результатом.

- Шефе, а ви? - покликав Каримова Відьмак.

- Розважайтеся, - відмахнувся той. - Я краще інший снаряд випробую.

Він попрямував до закріпленого в тримачі списа, розташованого якраз біля картини, що зображала Одіна верхи на Слейпнірі. За молодості в Каримова навіть спортивний розряд із метання списа був, та й потім не кидав занять, хоча з нинішньою посадою часу на спорт майже не залишалося.

До молота підійшов Ка-Фаррет.

- Тепер і мені стало цікаво, - пояснив він і взявся за руків’я. По його пальцях проскочила блискавка.

- Обережно! - вигукнув Грейс, але гардкхастец і вухом не поворухнув.

Ка-Фаррет перехопив молот другою рукою і підняв його над головою. Від Мйольніра на всі боки полетіли блискавки. Одна влучила в груди Відьмака. Той похитнувся, відступив на крок, схопився за перше, що трапилося під руку, - безіменний меч, по якому одразу ж побігли золотисті спалахи.

- Очманіти, - видав Сет. - Грейсе, не бажаєш теж за щось потриматися?

- Ні до чого не торкатися! - гиркнув Карімов із протилежного боку залу.

Електричні розряди припинилися, і Ка-Фаррет одночасно з Відьмаком повалилися на підлогу. Сет із Грейсом кинулися до товаришів.

- Що то таке, Хугіне? - запитав Глобус у ворона, який уважно спостерігав за тим, що відбувається.

- Ти вже й сам усе зрозумів, Робе, - відгукнувся той. - Залишилося тільки прийняти свою сутність.

Глобус відкрив рот для заперечень і знову його закрив. Щось у всьому цьому безумовно є. Видіння Відьмака, відчуття спорідненості... Та хоча б те, як сам він відкрив цю скарбницю.

- Що ти маєш на увазі? - запитав він.

- Ти знаєш, - запевнив ворон. - Візьми спис.

Каримов глибоко зітхнув і взявся за держак. Будь що буде!

***

Вони перенеслися в уже знайому Тимуру і Жені залу із фонтаном і екзотичними рослинами.

- Розташовуйтеся. Почувайтеся як вдома, - швидко сказав Локі, - Ежієнн вам тут усе покаже, вечерею нагодує. А мені потрібно півгодини, щоб привести себе до ладу.

І він, гримлячи на ходу ланцюгами, пішов геть від басейну.

- Гей, а як щодо пояснень? - окликнув його Блейком.

Локі обернувся.

- До чого ж ти допитливий! Чекай, і все дізнаєшся.

- Блейкоме, ну справді, - Женя притримала товариша за лікоть. - Дай йому трохи часу.

- Ага. Якби він ще потрудився пояснити, від чого ми так поспішно тікали.

Женя знизала плечима.

- Вважатиме за потрібне - розповість. А поки що пропоную скористатися послугами місцевого готелю. Зручності та ванна ліворуч, спальні місця покажу, якщо знадобляться. Їдальня та конференц-зал тут.

- Ага. А готувати з чого? - не вгамовувався Блейком.

- Не переймайся, - Тім впустив руку на плече товариша і підштовхнув у бік санвузла. - Скатертина-самобранка найвищої якості! Грегу, не гальмуй! Не помиєш руки - годувати не будуть!

Локі поспішав і розумів, що вже запізнився. Можна скільки завгодно крити матом йотунів, хитромудрих круків і збочене почуття гумору його величності Орлога, але нічого вже не зміниш: скарбницю асів відкрито, а раз так, отже хтось із родичів чи то повернув, чи то ось-ось поверне собі пам'ять. І якщо з Тором або Брагі ще можна розмовляти, то Бальдр або Хермод і слухати нічого не стануть. А найприкріше, пряме протистояння він зараз не потягне. Кляті йотуни!

За наявності відповідних інструментів, зняти кайдани - не проблема. Весь процес зайняв хвилин десять, а потім ще стільки ж часу ас розтирав зап'ястя і з насолодою чухався скрізь, де зміг дістати. Потім він скинув із себе і тут же відправив у небуття штани і сорочку, що просочилися потом і пилом, і занурився в басейн із синьою-синьою водою. Якщо пролежати тут хоча б годин шість, можна повністю відновити як сили, так і магію. Але за цей час трапитися може що завгодно, тож коли-небудь іншим разом. Але година - це все-таки життєва необхідність. Локі заплющив очі, пішов під воду і розслабився.

Коли ас, привівши себе до божеського вигляду і повернувши тілу відносно пристойну форму, повернувся до товариства, його гості сиділи за столом і про щось неголосно розмовляли.

Щойно Локі з'явився в полі зору, всі дружно замовкли й запитально втупилися на нього.

- Ти як, великий і жахливий, оклигав? - поцікавився Блейком, за що одразу отримав стусана під ребра від Ежієнн.

- Я в порядку, - коротко кивнув ас і підсів до столу, побарабанив пальцями по скатертині, викликавши вино та келихи. - Я... дуже вдячний усім вам за порятунок. Не говоритиму багато гарних слів і не обіцятиму золотих гір, просто знайте: я ваш боржник, і завжди прийду, тільки покличте.

- Якщо, звісно, ми не скрутимо собі в’язи підчас виконання великої місії, - хмикнув Грегмар.

Локі зітхнув.

- Ти все ще вважаєш, що я був заодно з йотунами.

- І це теж, - кивнув той. - Але давай не будемо ворушити минуле. Ти врятував Ежієнн, тож без питань.

- От і добре, - Локі розлив вино по келихах, підняв свій. - За порятунок! І за успіх!

Він підніс келих до губ, зачекав, поки вип'ють інші, з примруженням втупився в Блейкому.

- Що знову не так? - тут же запитав той.

- Ти - не ас, - повідомив Локі.

- Не зрозумів…

Вибач, я мав переконатися, - ас виплеснув вино зі свого келиха просто на підлогу. - Цей напій абсолютно нешкідливий для людей або тих самих йотунів, а ось для такого як я - найпотужніше снодійне. Не отрута, але дня на три б тебе вирубило.

Блейком рвонувся з місця, але його втримали Грег і Тім.

- Подяка, кажеш, - процідив той. - Надовго ж тебе вистачило.

- Я вже вибачився, - знизав плечима ас. - Інцидент вичерпано.

- Ні фіга, - буркнув Блейком і роздратовано смикнув плечем, скидаючи руку Тіма. - Та відпусти ти вже! Не буду я його бити.

- У тебе й не вийде, - зауважив Локі. - Хіба що зі спини нападеш, як жалюгідний йотун.

- Буде треба - зробимо, - запевнив той. - То від кого ми там тікали?

Локі прогріб волосся, обвів очима присутніх, які з нетерпінням чекали відповіді.

- Ми не тікали, - незворушно заперечив він. - Прокинувся хтось із наших. Я не хотів, щоб вони бачили мене в ланцюгах.

- А мене отруїти хотів, щоб я таємниць не розбовкав, - хмикнув Блейком.

Локі картинно закотив очі.

- У тебе в аптечці антидот, у тих, що говорять - Локарі цілительства. Сенс тебе труїти, якщо все одно відкачають? Це було снодійне. Питання закрите?

Блейком скрипнув зубами, але промовчав. Для нього питання закрите не було, але відповіді від цього гада все одно не доб'єшся. Зате он Женька такі блискавки з очей кидає, того й гляди, підпалить що-небудь.

- От і добре, - задоволено кивнув Локі. - Ще питання?

***

Сет струснув головою, скидаючи з себе сонне заціпеніння, у яке раз у раз провалювався протягом останніх кількох годин. Грейс сидів поруч, притулившись спиною до стіни, і міцно спав.

Карімов, Відьмак і Ка-Фаррет так і лежали, не поворухнувшись з того самого часу. Сет піднявся на ноги і, масажуючи затерплий поперек, по черзі підійшов до кожного, щоб переконатися, що всі троє живі.

Живі, звісно, от тільки коли прийдуть до тями? І головне, ким повернуться? Добре б, тими самими, ким і були. Бо повірити в те, що друг і товариш по чарці Єжи Ковальський - втілення якогось там аса, це вже занадто. Ну гаразд, Ка-Фаррет, він хоча б з іншого світу. Ну, Каримов... Цей завжди був крутішим за варені яйця, з ним навіть маги Гардкхаста рахувалися. Але Відьмак, якого сам Сет у Парму і привів скількись там років тому... Таке вже.

Сет розштовхав Грейса і, звелівши сторожити, пішов на вихід. В організму, знаєте, свої потреби.

Зовні починався новий день. Хмари зникли без сліду, і над обрієм сходив малиновий диск сонця. Сет постояв хвилину, милуючись красою сходу, а потім пішов у своїх справах. Крім іншого, треба ще й залишені вчора шмотки зібрати, поки ніхто не поцупив. А то ніби нікого й немає, а потім як вискочать!

Утім, усе залишилося валятися на тих самих місцях, де напередодні й покинули. Сет запхнув до рота шматок підсохлого хліба - вчора так і не повечеряли, і тепер у животі жалібно бурчало - і почав збирати поклажу.

Коли хвилин за двадцять, обвішаний рюкзаками, як в'ючний мул, він знову підходив до печери, зовні вже був Глобус.

Сет у нерішучості пригальмував. На перший погляд, шеф Парми виглядав як завжди. За винятком того, що розмовляв із двома воронами, які зручно розташувалися на його плечах. Питань, звідки взявся другий, не виникло: і так зрозуміло, де Хугін, там і Мунін. Поява Пам’ятаючого була лише питанням часу. І все ж, хто зараз перед ним - ще Глобус, чи...

- Сете, ти чого там тупцюєш? - помітив підлеглого Каримов. - Іди сюди, тут Мунін такі цікаві речі розповідає.

- Шефе? - Сет підійшов, свердлячи шефа допитливим поглядом. - Ви як, у порядку?

- Майже, - кивнув той. - Вже не зовсім Каримов, ще трохи не Одін. Така каша в голові...

- В Асгарді владу і силу здобудеш ти! - важливо видав Мунін.

- Чекають нас в Асгарді, - скривився Каримов. - Просто з розпростертими обіймами. Он, мало Локі не вбили, так чекають...

- Локі? - отетеріло перепитав Сет. - Той самий?

- Саме той. Гаразд, ходімо решту будити. Тільки обережно. Тор - це тобі не Ка-Фаррет. Спочатку б'є, потім дивиться кого.

- Ви ж не надто змінилися.

- Перше враження оманливе, - повідомив Глобус і зник у печері.

Всупереч побоюванням, у скарбниці все було спокійно. Тобто, ніхто нікого не бив. Зате Відьмак і Ка-Фаррет, які прийшли до тями, то обіймалися, то били один одного по спинах, радісно вигукуючи.

- Тюре! Братику! Та в тебе обидві руки цілі!

- Торе! Та ти майже не змінився! Такий самий рудий і нахабний!

Грейс, який так і продовжував сидіти на підлозі, записував відео на смартфон.

- Ці мені папараці, - проворчав Сет і попрямував до колеги. - Гей, досить! Дай їм оговтатися. Потім, якщо захочеш, інтерв'ю візьмеш.

Грейс не відреагував, але Сет просто вирвав у нього з рук техніку і сховав у кишеню.

- Правда, не варто, - похитав він головою, припиняючи на корені будь-які заперечення.

Грейс приречено зітхнув.

- Взагалі-то, це несправедливо! - заявив він. - Чому всі аси з вашої контори?!

На це Сет не знайшов, що відповісти, не радити ж, справді, скаргу в ООН писати?

Каримов, він же Одін, тихенько свиснув. Новоявлені брати перестали обійматися і, підійшовши до нього, схилили коліна.

- Всеотець, - видихнули синхронно.

- Віддай камеру! - пошепки попросив Грейс у Сета. - Це ж історичний момент!

- Щоб ти це потім телевізійникам продав і спалив дві контори до біса? Зараз...