Мечі та хрести

Перенгарія ступила ближче. -вітаю, вас королю.- привіталась вона.

-я радий бачити вас, Перенгаріє, радий, що ви тут. Сподіваюся, що ми зможемо одружитися тут, але це мабуть станеться на кораблі.-

-морське весілля!- до них підійшла Джованна, усміхаючись Перенгарії.

-це буде нечуваним.- промовила принцеса.

-я попливу на кораблі з вами, ваша високосте, сподіваюся ми з вами добре поспілкуємося.- сицилійська королева усміхнулася радісно.

Вже за декілька днів флот Річарда покинув Сицилійську гавань. Багато людей вийшли на вулиці, щоб побачити те як відправляється цей король.

Мілдред стояла на палубі вдивляючись у непорушну далечінь. Стільки всього трапилося за цей час. І хто б міг подумати, що причиною цьому стане та безглузда спроба тітки звинуватити її у крадіжці тих грошей.

Перенгарія хвилювалася. Річард повідомив, що має намір одружитися з нею на кораблі. Бог знав, що принцеса була готова на все заради свого майбутнього чоловіка, але це. Господи, вона боялася. Їй було дуже страшно. Багато часу молода жінка провевела у монастирі тому майже не мала уявлення, що має відбуватися поміж жінкою і чоловіком. Єдине, що було їй відомим, що це великий гріх. Але, якщо так, то хіба може її Річард змушувати до цього?

Джованна тим часом вирішила опорядити гардероб її високості. Для цього вона взяла своїх найкращих швачок з Сицилії, тому кормова прибудова де жили принцеса з королевою повнилася відрізками розкішних тканин, коштовностями й суто жіночим галасом. Перенгарія дуже соромилася приміряти одяг, хоча Джованна відзначила, що у її майбутньої невістки чудовий смак. Вона обирала красиві прикраси і кольори суконь.

Але не все було так чудово. На жаль море немов застигло. Не було жодного поруху вітерцю. Здавалося усі вітри десь там на суші, а не на морі. Річард хвилювався тай Джованна з Перенгарією теж, а капітан їхнього корабля й поготів. Був штиль.

Річард зайшов на корабель на якому пливли жінки. Їхній капітан був вельми розумним у морській царині, тому король вирішив поговорити з ним. Коли Річард побачив Перенгарію він сказав.-Я думаю, що ближчими днями ми повінчаємося.-

-Але це ж піст. Тай страстний тиждень.- Озвалася Перенгарія.

-Я розумію, але буде кращим, якщо я прибуду , до Святої землі з дружиною, а не нареченою.- Раптом він схилився до Перенгарії й поцілував у щоку. -Я захищатиму вас, але Бог пробачить нам це.-

-Я буду молитисб за вас, - палко промовила принцеса.

Та повінчатися їм не судилося. Саме у страстну п'ятницю, коли Перенгарія та Джованна відбули молитву з'явився вітер. Його перші й несміливі порухи стали розвурушувати тишу на морі. Перенгарія, яка саме молилася підняла очі на зовицю. -Бог добрий до нас, джованно.--Так, Перенгаріє, дякуючи йому ми нарешті можемо добре плисти.- На обличчі королеви засяяла усмішка.

-А розкажіть про себе щось, Джованно.- Попросила Перенгарія.

-Ну я віддала усі гроші зі свого приданого для потреб походу, а за це я попросила у Річарда вийти заміж за того кого хочу.-

-Ого, очі Наварської принцеси округлилися від здивування. -І він погодився?-

-Так, Перенгаріє. За свого чоловіка я вийшла заміж ще дитиною, тому зараз хочу бути щасливою у новому шлюбі.-

Перенгарія уже побачила яка смілива, вперта, свавільна її зовиця. Вона не боялася спілкуватися з Шотландцями, які обслуговували їхній корабель. Вона сміялася до них й кокетувала і не зважала, що вони грубі й не отесані. -Якщо Річард їм довіряє, то я спокійна.- Сказала Джованна коли Перенгарія звернула на це увагу. Тому згодом вона не дивувалася словам Джованни.

Але у страстну суботу почався шторм. Високі хвилі билися об боки корабля. Вода заливалася на палубу, а коли Джованна вийшла, щоб запитати як ситуація вітер разом з водою ледь не змив її в море. Хвалити Бога один із чоловіків Джозеф схопив її. -Хай вам добре буде, королево. Сидіть у себе й не виходьте.- І він штовхнув Джованну в кімнату.

-Краще не виходьте, Джованно, - проказала Перенгарія, беручи зовицю за руку.

-Не буду.- Джованна стала на коліна поруч з Перенгарією і стала молитися.

Стихія лютувала цілу ніч. Шалені потоки води стрясали кораблем. Вітер підхоплював його і жбурляв ним, як гілкою. Тільки велика впраність моряків допомогла їм.

Коли капітан корабля повідомив їм, що вони тримаються на плаву жінки полегшено зітхнули. Але була проблема. Вони загубили своїх і одна деталь відламалася від їхнього корабля під час шторму.

-Господи, і що ж робити?- Запитала Джованна.

-Пливтимо і будемо когось шукати.- Відповів їй капітан.

Згодом Перенгарія сказала. -Певно краще вже шторм. Якщо Річард загинув?-

-Не кажіть так, Перенгаріє!- Гостро урвала її ДЖованна. Але потім додала. -Він не міг загинути.-

Жінки думали, що небеспека шторму оминула їх, але вони пливли набагато гіршій небеспеці в руки. І ім'я їй було Ісаак.