Мечі та хрести

Едгар відчув запах ромашок, що проник у його ніздрі. Його страшенно боліла рука. А жар ломив тіло.

Перед ним постала його матір. -Де ти, сину?- Запитала вона. -Чому ти залишив і мене і батька?- її обличчя зникало і ільки голос залишався у його голові.

-Не йди, мамо!- Він закричав. Едгар підхопився й простяг руки. Але його поранена рука нестерпно заболіла.

-Ляж, Едгаре, - дівоча рука торкнулась зрошеного холодним потом чола лицаря.

Голова боліла й Едгар поклав її на подушку і заплющив очі.

***

Мілдред зітхнувши вийшла з намету. Дівчину через стогони поранених та спеку розболілася голова, тому вона присіла на камінь, щоб трохи перепочити.

Над Акрою сідало сонце. По кварталах там і тут ходили хрестоносці з мечами при поясах. Тут було набагато спекотніше, тому вони не носили обладунків і вдягали набагато легші сорочки з тонких полотен та штани без піткладок зі шкур. Взагалі їм тут не дуже подобалося але мрія, що вони звільнять Єрусалим тримала воїнів тут.

Мусульманки ті, що залишилися в Акрі, пересувалися містом і намагалися не потрапляти нікому на очі. Вони споглядали все очима знад тканин, якими покривалисвої обличчя. для Мілдред це було незрозумілим. Їхні руки також були закритими рукавичками. Вони тулилися одна до одної і коли кудись йшли завжди брали з собою дітей.

Мілдред здавалося, що вони думають коли Хрестоносці захочуть на них напасти побачиввши дітейй зупиняться.

Але їм неварта було ховатись, бо Річард як тільки вони зайшли в місто одразу віддав наказ, щоб ніхто з воїнів не смів зачіпати місцевих жінок, грабувати будинки тай заборонив інші бесчинства, які б могли виникнути.

Мілдред звелася на ноги і пішла до свого нового дому.

Для поранених воїні обладнали спеціальні намети й шатра. Саме там легко поранений Роберт знайшов Егара й розповів Мілдред, яка тривожилася за нього. Дівчина часто як тільки випадала така нагода приходила до нього.

***

Перенгарія вбрана в довге до підлоги світле плаття з легкого шовку та легкого крою стояла на терасі. Короткі широкі рукави доходили до ліктів. На талії в неї був пояс з срібними вставками, що елегантно окреслював стрункий стан молодої королеви. Її темно-каштанове волосся вільно спадало на плечі й було охоплене золотим обручем з рубінами. На її тонких зап'ястях були два срібні браслети.

Поруч з нею стояла Джованна. На ній була світлосіра сукня з льону. Вона туго затягла шнурівку на спині і Перенгарія хвилювалася, що зовиці було важко дихати. На її шиї було масивне намисто з насичиними червоними рубінами. Довгі вузькі рукави сукні були вишиті золотими нитками. Її світле волосся було підняте у високу зачіску з коштовними шпильками.

Перенгарія споглядала місто. Думка, що воїни Хреста завойовоють міста тішила її. Королева любила виходити на терасу. Тай зараз вона мала таку нагоду.

-Я трохи хвилююся, Джованно.- Озвалася королева озернувшись.

-Чому?- Запитала жінка.

-Через прийом. Конрад, Річард, Гі, Філіп, Ізабелла в одному місці. Сподіваюся усе пройде добре.

-Ну зброю вони відкладуть.- Пожартувала Джованна. -А, якщо без жартів, люба Перенгаріє, вони будуть тримати себе в руках при дамах, тому вам не треба перейматися.- Молода жінка поклала руку на плече королеві.

-а де Мілдред?- Запитала Джованна.

-вона була у Едгара, - відказала королева. -Сьогодні вона була довго, бо завтра дівчина буде тут допомагати.- Відказала Перенгарія.

***

Коли хрестоносці побудували замок вони сподівалися, що там житиме Єрусалимський король. Але після того як у місто зайшли мусульмани там жили їхні знатні особи.

Замок мав товсті стіни, що давало прохолоду в спекотному кліматі. Так само там були лазні, які дуже сподобалися Перенгарії. Великі наповнені чистою водою мармурові басейни, сонце, що проникало через маленькі вікна.

Того дня Перенгарія прийшла раніше за Джованну і вдягнувши лляну сорочку для купання занурилася у теплий басейн. Вона заплющивши очі полинула в думки.

Річард часто був роздратований, хоч намагався не показувати це дружині. Філіп .був геть нестерпним як розуміла Перенгарія.

Та її думки урвалися від голосу. Королева розплющила очі й кинула погляд на Мілдред, яка стояла з серпанком в руках. -Що?- Запитала Перенгарія.

-До прийому усе готово.- Відказала дівчина. -А ще його величність повідомив, що вони прибудуть сьогодні перед вечерею.-

-Дякую, Мілдред, - Перенгарія усміхнулася і Мілдред уклонившись пішла.

Після того як покупавшись у холодному басейні Перенгарія вийшла з нього й одягла сукню до купальні зайшла Джованна.

-Де ви були, Джованно?- Запитала Перенгарія здивовано, бо зовиця завжди була готова до таких купань.

-Я трохи втомилася, - відказала Джованна. -Але коли почула, що ви тут вирішила вас відвідати.- Пояснила й додала. -А ще там на вас чекає Маркіза Монфенрацька.-

-Ох, - зітхнула Перенгарія. Може так не можна, але ця жінка доведе мене до божевілля. Я ще не зустрічала особу, яка б так дратувала мене.-

-Я тут погоджуюся, але етикет.- Похитала головою сестра короля.

-Я прийду, Джованно, як тільки одягну щось святковіше. Ізабелла має побачити мене лише в розкішних сукнях. І засміявшись молода королева пішла до свого покою.