Мечі та хрести

Філіп ходив по шатрі. Лють переповнювала його. Він був злий на Річарда, бо того любили всі. Він чув як вітали Річарда та його дружину, а хіба може зрівнятися з його сестрою та нікчема?

Але він мусить піти і зустріти його.

Перенгарія тихо стояла чекаючи поки Річард привітається з Філіпом. Вона відчувала якусь тривогу дивлячись на короля Франції. Їй здавалося, що чоловік несе загрозу, але пояснити чому так вона не могла.

-Як ви, Перенгаріє?- Запитав чоловік.

-вашими молитвами.- Тихо відповіла молода королева.

Табір був галасливим. Повсюдно були воїни. Хтось тренувався, десь молилися, а десь лунав сміх.

Молода королева йшла слідом за Річардом, який роздивлявся воїнство та їхнє озброєння.

Потім увечері Річард став розповідати їй про всю зброю, яку вони мали намір використовувати.

Перед тим як захопити Акру відбулося кілька безуспішних штурмів. Багато воїнства Хрестового загинуло, але ті хто залишилися в живих не покладали рук. Вони знали за що йшли.

Річард приходив до шатра зморений. Було видно, що він не бажає жодних розмов, тому Перенгарія не заважала йому.

Ще довго Перенгарія згадувала хворобу чоловіка у таборі. Короля лихоманило, його мучив жар.

Жінок відселили подалі, але Перенгарія всеодно приходила до чоловіка. Вона тримала його за руку і шепотіла молитви.

-коли їй казали, щоб вона йшла молода королева відповідала: я казала своєму чоловіку перед Богом, що буду все життя поруч з ним. І в горі і в радості!-

І король отямився. Він повів осмисленим поглядом по шатрі й побачивши Перенгарією проказав. -я б не хотів, щоб ти захворіла.-

-а я всеодно буду тут з тобою, поки ти не одужаєш.-

Отримавши фрукти від Саладіна і записку зі словами: "не хотілося б, щоб ви під час такої битви, та ще й з вашим гострим розумом померли від хвороби".

Річард усміхнувся. -пеіно високо мене цінує цей сарацин.-

Згодом король встав на ноги, відчуваючи, що мусить допомогти воїнам, боХрестоносці не мали ладу. Одні були за Конрада, інші за Лузінь'яна, а ще інші за Річарда. Філіп завжди сперечався з Річардом. Але увечері Перенгарія та Річард молилися разом. І їхні молитви були почуті.

***

Та 12 липня 1191 року Воїни Річарда прорвали оборону міста. Вони лізли по стінах і немов люті Берсерки * вели сутички з Сарацинами. Смола з киплячих казанів падала на воїнів Хреста, але вони проривалися. Все змішалося. Крики, бризкання крові, лайка, брязкіт мечів та стогони поранених.Едгар теж брав участь у цьому бою. Чоловік з мечем в одній руці, а сокирою в іншій рубався з сарацинами. Чоловік підскочив до одного сарацина і зіштовхнув його в низ. Той падаючи потяг його за собою, але Едгар схопився за край і відчув як чиїсь руки підхопили його. -тримайся, Едгаре, - то був Артур. На його руках та одязі була кров.

-дякую, Артуре, мовив Едгар. І знову пішов у танець смерті.

Він зіштовхнувся в бою з одним сарацином і той рубонув його по плечі. Холодна сталь проломила його кольчугу і розірвала сорочку. Чоловік відчув як кров потекла по руці. Він кинув сокиру і міцніше схопив меча. Злість охопила його, але він мав триматися, щоб не впасти.

Чоловік відбив удар одного воїна. Потім затуливши собою одного хрестоносця проштрикнув мечем Сарацина. Лезо простромило кольчугу, та тонку сорочку в яку був вбраний ворог. Тіло впало в низ.

А потім удар! Біль! І Едгар відчув як його поглинула темрява.

Річард також був у бою, разом зі своїми воїнами, бо не міг їх залишити.

Град сарацинцьких стріл падав на хрестоносців. Але вони не відступали. А почали валити стіни міста. Наполохані галасом та шумом птахи злітали в небо. Закидаючи камені воїни руйнували укріплення. і вже увечері воїни Хреста зайшли в місто.

Перенгарія раділа за свого чоловіка. Молода королева схилилася на коліна й прошепотіла. -Дякую, Боже.-

Коли Річард Левове серце в'їхав у місто хрестоносці почали славити його.

-Наш Річард!-

-Слава Англіському леву!-

-Слава Річарду!-

Перенгарія глянула на Мілдред. -Чи думала ти, Мілдред, що побачиш таке?-

-Ні, королево.- Тихо проказала Мілдред. -коли я від'їздила з вами не могла собі такого уявити.- відповіла Мілдред. А в серці її була тривога. Як там Роберт? Артур? А Едгар? Де він? Чи живий?