Мечі та хрести

Елеонора стояла дивлячись на свого дорослого сина. На ньому був ошатний камзол, а на плечах накитка. Єпископ, що проводив коронацію дивився на нього дивним поглядом. Але поглянувши на розп'яття жінка помолилася і це трохи заспокоїло її. Вона обвела поглядом залу і побачила Джона. Без Алікс він здавався самотнім. Коли принц відчув на собі погляд матері він кивнув їй. Елеонора злегка посміхнулася йому. Він був її сином і вона любила його.

Коли відбулося помазання та покладання корони Елеонора зітхнула спокійно. Тепер нічого не зможе завадити йому правити. Лише смерть.

Елеонора ще ніколи не молилася так гаряче і щиро.

Жінка підійшла до свого сина. Він був таким красивим у короні. Йому так личило правління. -Синку, я сподіваюся твоє правління буде довгим і щасливим.- Щиро мовила вона.-

Маю надію.- Відповів король. -Я б хотів обійтися без урочистостей у честь коронації. Вважаю, що зараз це недоцільно.- Річард зустрів здивований погляд Елеонори.

-Але чому, Річарде, це ж такий великий день.- Здивувалася Елеонора.

-Я маю одну ідею.- Почав Річард. -Ти знаєш, що сарацини * захопили Єрусалим. Я хочу піти у похід, щоб допомогти його звільнити.-

-Синку, це така справа. Важлива.-

-Ти забула як сама була у поході?- В очах Річарда були вогники лукавства.

-Я пам'ятаю і саме, тому.-

-Пробачте, мамо, але це моє рішення. Англією за моєю відсутністю правитимете ви.-

-А як же весілля?- З розчаруванням озвалася Елеонора.

-Я не візьму собі в дружини Алікс! Усі ми знаємо про її дитину від мого покійного батька. Я попрошу, щоб ви знайшли мені дружину. Я певен, що ви зробите правильний вибір.-

-Це неочікувані новини. Я не знаю, що й сказати.- Це вперше королева була вражена. -Але у тебе є одна справа.-

-Ти про ту дівчину, яку ти звеліла привести в палац?- Запитав Річард.

-Так.- Відповіла Елеонора.

-Я розберуся з цією справою, а потім почну підготовку. І треба буде поговорити з її високістю.-

* Сарацини - мусульмани