Мечі та хрести

Якщо Кетрін думала, що з приїздом Елелеонори вона зможе відпочити, то жінка помилилася. Почалися приготування до від'їзду Алікс. Тому в палаці все вирувало.

Молода принцеса писала листи усім друзям свого брата, щоб ті натиском змусили Річарда покинути Перенгарією і взяти її за дружину. Тай взагалі там похід, а там усяке може статися. А молода королева як вона чула слабовита.

Алікс все дитинство прожила з думкою, що вийде заміж за Річарда. А коли приїхала до Англії й побачила Генріха, то...

Вона не знала, що сталося. Але в другу ніч після свого приїзду юна Алікс була в його ліжку.

А коли побачила Річарда відчула, що чари Генріха не ослабли. Вона добре знала про Розамунд, але хіба вона маленька дівчинка, що не розуміє наслідків своїх вчинків?

При людях вона була ласкавою до Річарда. Танцювала на гуляннях, їздила поруч з ним верхи.

Але Генріх. Так, зараз вона шкодувала за цим вчинком, але хіба вона може щосьь змінити? Тай при кожному дворі таке є.

Коли поповзли чутки і до її покою зайшла Елеонора. Щей досі вона не може пробачити їй те приниження, яке пережила через її слова.

-що у тебе з моїм чоловіком?- вона питала одразу, без реверансів і передмов.

-та що ви кажете?- спробувала удати здивування Алікс.

Елеонора замахнулася рукою і вдарила її по обличчю. -я не дозволю, щоб мій син одружився з тобою.- і сказавши так вийшла з покою війнувши подолом темної сукні.

Коли Алікс відчула, що носить дитину пішла до Генріха.

Але той був не в захваті від цього. Зрештою йому вже була ні до чого така пляма. Тай Франція може розпочати скандал, а це йому не потрібно.

Тому під приводом помолитися та побути у злагоді з Богом Алікс поїхала до монастиря. Їй там було нудно. Нескінченні молитви та служби. Пісна їжа, чорний одяг черниць. Все це вводило її у сум.

Після того як її син прийшов на світ його похрестив абат, який мав тамтешні монастирі у своєму підпорядкуванні. Як зрозуміла принцеса така справа була для нього не в перше. Хлопчика назвали Едмундом і Алікс одразу залишила його у чоловічому монастирі. Вона не мала материнських почуттів до нього. Вона одразу знайшла для нього годувальницю і коли поїхала до Лондона навіть не бачилася з ним.

Після цього Генріх перестав запрошувати Алікс. а Річард... Він навіть не говорив до неї. Коли молода жінка шила у покоях його матері і він заходив, то навіть не вітався до неї. Тай в очах принца був осуд

А Елеонора... Вона навіть з вічливості майже не говорила з нею. Слуги у палаці перетирали її на зубах.

Історія про неї розходилися королівством.

А потім Генріх помер.

***

За день до від'їзду Алікс рано прокинулася. Молода жінка так сяк накинула на себе сукню, загорнулася у хустку так, що лиш очі виглядали з під неї. Жінка поволі рушила коридором. В долоні вона стискала ножа, а за поясом був захований маленький меч.

Молода принцеса зупинилася у великій залі і зайшла у куток. Коли вона почула кроки озернулася. Перед нею стояла жінка вбрана у брудну та латану спідницю. -ти готова?- запитала жінка хрипким голосом.

Алікс кивнула. -тоді ходімо, - проказала жінка і вони пішли.

Цю провідницю вона напитала в одної з дрібних служниць. Вона постійно скаржилася на головний ьіль і казала, що жодні ліки не допомагають.

-вона добре трави знає, і помічні теж, то вип'єте їх і все мине.-

Лиш провідниці сказала правду.

***

Ранковий Лондон ще спав. Туман покривав землю і плаття Алікс ковзало по росі. Вона намагалася підіймати його, але всеодно поділ був мокрим.

Коли вони вийшли на околицю і добулися до маленької хати жінка зупинилася. -сама іди!- сказала, а потому підійшла до колоди і сіла.

Алікс штовхнула двері й схиливши голову зайшла до середини.

Там було світло і пахло травами. За великим дерев'яним столом сиділа охайно вдягнена стара жінка. Вона складала трави щось шепочучи.

-добрий ранок, - привіталася молода принцеса.

-заходь давай!- суворо озвалася жінка.

Алікс Сіла на лаву.

-хочеш убити ще ненароджене дитя своєї суперниці?- запитала жінка спокійно.

-так, - сказала Алікс.

-я не буду тебе відмовляти, бо ніцт не вийде з того.- потім вона звелася на ноги і подала їй пакетик з засушеними травами. -розтовчиш і вкинеш у їжу чи питво. А тепер іди.-

Алікс дійшла до дверей, але вона таки запитала. -А, якщо диини у неї не буде?- Ізавмерла.

-Всеодно помре.- Сказала жінка. -Але булоб краще, якби ти одразу мені все сказала. Тай провідницю свою, яка мені сказала про тебе обманула, але твоя справа. А тепер іди, жінко.-

І Алікс вийшла.

***

Наступного дня вона поїхала, а отрута помандрувала разом зі слугою брата до святої землі.

Алікс було байдуже до Перенгарії. Головним для неї було стати королевою Англії, а все інше неважливо.

***

А Елеонора раділа від'їзду Алікс. Нарешті закінчаться усі ці інтриги її та Джона. Тай це була ганебна пляма для королівського двору мати таку жінку у палаці, але хто її слухав, коли вона казала, що не хоче бачити її у свому домі? Хіба вона мала право висловлюватися.

Королева стояла на колінах у розкішній каплиці замку і молилася. За свого сина, невістку та усіх хто зараз був у Святій землі. А також за Джона, щоб Бог дав йому розум, аби він не будував підступних планів проти брата. Бо це нічим добрим не скінчиться. Потім вона підвелася з колін наклала на себе Хрест і пішла до своїх покоїв.