Петро Гузiк "Сталеві серця янголів"

Свідомість повернулася ривком, немов старий жорсткий диск. Пуф розплющив очі, втупився у стелю, яку не впізнавав. Вона була світлою, без тріщин, без знайомих плям пилу чи іржавих розводів.

Не його.

За вікном місто шепотіло дощем, монотонним, нескінченним, як хрипи хворої цивілізації. Звідкись лунали тихі голоси. Він підвівся, і світ захитався, неначе код, що ось-ось вилетить у помилку.

Писк.

Медбот активувався, заспівав металевим голосом тривоги. Двері ковзнули вбік, в кімнату увійшли люди.

Каїн, і ще хтось. Жінка з синім волоссям. Черіті, слідча з відділку.

— Ну ти нас і налякав, старий.

Каїн наблизився до нього, він обійняв друга.

— Коли Вік зав’язалася зі мною, я вже думав, що ти — покійник.

Пуф ледь вловив сенс слів.

— Де я?

Голос був тихим, в горлі пересохло. Черіті простягнула стакан апельсинового соку. Він одним ковтком осушив його і вдячно посміхнувся

— Ти в мене вдома,– сказав Каїн дивлячись на Пуфа, – Два дні тому Вік знайшла тебе у відключці. Твій перефирал послав їй сигнал.

Два дні. Пуф втупився в свої руки. Пальці тремтіли, як обірвані дроти.

— Ми думали, ти в комі. Медбот сказав, що це виснаження.

Пуф поставив стакан на стіл і опустився на диван.

— Скажи, що ти не оновлював систему.

— Не оновлював. Що ти знайшов?

Пуф глянув у вікно. Дощ стікав по склу, розмиваючи обриси міста, як розмиті межі реальності.

— Знаєш, що найстрашніше?, – Він повернув голову, погляд важкий, як свинцева куля, – Я не знаю, що саме мене вибило.

Мовчання провисло між ними, мов завислий процес.

— Але я впевнений у двох речах, – Пуф відкинувся назад, – Перше — Козир реальний, друге — Корвін збожеволів.

— Оновлення системи? — голос Мадонни був холодним, майже механічним. Вона сперлася на підвіконня, погляд ковзав по чоловіках, шукаючи в них відповіді.

Пуф повільно витягнув з кишені електронну сигарету, крутанув між пальцями, ніби вона була ключем від запиленого замка. Затягнувся. Гіркуватий пар наповнив легені, мозок нарешті зловив ритм.

— Колись, коли ще тільки Мережа починала розростатися, коли серфери були радше міфом, ніж загрозою, а гакерство не вважалося окремим видом війни… все було інакше, – Він закинув ногу на ногу, зручно вмостився, вловлюючи на собі зацікавлений погляд Каїна і недовіру Мадонни.

— З появою перших автономних андроїдів – справжніх, без зовнішнього управління, що їх стримували – все змінилося. Корпорації зрозуміли: ось він, новий світ. І їм треба його контролювати.

Мадонна знизала плечима.

— І? Це ж очевидно. Їм просто треба було патентувати кожен рядок коду, кожну залізяку.

Пуф кивнув.

— Так і сталося. Вони патентували програми, імпланти, навіть алгоритми поведінки. Але не лише корпорації втямили, що можна зробити з цією технологією. Кримінальний світ також не дрімав.

Каїн змінив позу, руки схрестив на грудях.

— Злам андроїдів?

— Саме так.

Пуф випустив пар, спостерігаючи, як він змішується з жовтуватим світлом кімнати.

— Уяви собі ідеальну зброю: не зупиняється, не піддається паніці, не залишає слідів. Програмуєш – і маєш ідеального кілера, охоронця, шпигуна.

— То чому це не сталося?,– запитала Мадонна.

— Тому що один чоловік був на крок попереду, – Пуф зиркнув на Мадонну, – Доктор Азімов*, батько – засновник і творець перших андроїдів.

Вона схилила голову.

— Це ім’я я знаю.

— Тоді ти знаєш і його спадщину.

Пуф відстукав пальцями по підлокітнику.

— Три Закони Робототехніки:

— Перше: робот не може зашкодити людині або своєю бездіяльністю допустити, щоб людині було завдано шкоди.

— Друге: робот повинен коритися наказам людини, якщо це не суперечить Першому Закону.

— Третє: робот повинен піклуватися про власне існування, якщо це не суперечить першим двом Законам.

Тиша.

— Звучить просто, правда?

Каїн ледь помітно кивнув.

— Так. Надійно.

— Але це все фігня, брате.

Пуф всмоктав нову порцію пару, голос його став шорстким, майже зіпсованим бітом.

— Ці Закони працюють рівно доти, доки хтось не зможе змінити код. Як Корвін. Я бачив його і він дещо мені показав.

*Айзек Азімов - американський письменник фантаст, автор збірки оповідань "Я робот" де вперше були згадані і сформульовані Три Закони Робототехніки.