Кошмар

Вийшовши із корпусу, Мартін покрокував до гуртожитку. Він справді хотів припинити цю розмову з Амелі; і на це були причини. Дійсно, вона давно йому подобалася; щоправда, дівчина змушувала його бігати за нею, але Мартіну це теж було до вподоби. Чим більше вони моргали одне одному, тим далі заходили їхні залицяння. Так, Амелі без проблем давала обіймати себе; йому і тільки йому вона дозволяла цілувати її в губи. Нещодавно, будучи в гуртожитку наодинці, вони поцілувалися «надобраніч»; Мартін раптом спробував перетворити наївний поцілунок у більш дорослий – і Амелі, здивувавшись, раптом підтримала рухи його вуст. Але ті дорослі єднання вустами тривали зовсім мало, якихось дві-три секунди – після чого вона таки відірвалась від його вуст.

- Надобраніч, милий, - посміхаючись, мовила вона й пішла до своєї кімнати.

Зараз Мартін із радістю віддав би перевагу Амелі. Але нині вона настільки була завантажена екзаменом, що будь-яких приємностей годі було чекати. Навіть на спільний перекус у студкафе дівчина навряд чи погодилась би. А вирішувати з Амелі ту ситуацію, в якій вони опинились разом – це у плани Мартіна не входило. Він досить добре знав дівчину, аби не задавати те питання, яке все ж озвучив. Звісно, Амелі зараз трохи повагається, поспілкується з дівчатами з кімнати. А з Мелісою та Катрін вони одразу приймуть рішення іти на екзамен. Можливо, уже зараз Амелі будує можливу стратегію взяття фортеці під назвою «марге Філіпп». А, якщо й ні, то за годину дівчата уже напевне вирішуватимуть, як за десять днів закріпити свої знання з усієї світової правознавчої історії.

Мартіна ж такий спосіб не влаштовував. Занадто вже він був не впевнений у своїх знаннях, щоб сподіватися на екзамен. Звісно, якби це був інший учитель – тоді варто було б спробувати. Але відвідати екзамен, щоби, швидше за все, дозволити викладачу просто «запресувати» себе – на це Мартін не хотів іти. З іншої сторони, писати «шпори» він теж не збирався: йому добре було відомо, як марге слідкує за тим, аби студенти не списували. А, спіймавши здобич, викладач піддавав її психологічному пресингу. Гнівно й чітко вимовляючи образливі фрази, тицяючи «шпорою» в обличчя, мов кота у туфлі – так марге Філіпп поводив себе з винним студентом хвилину-другу (а то й третю), після чого гучним «Геть звідси, нахабо!» виганяв з аудиторії.

Мартін швидко крокував до гуртожитку. Виходів фактично не лишалось; але він звик, що з будь-якої ситуації є хоча б маленькі шпаринки. А шукати їх зараз можна було лише в одному місці.