Про вибачення.
Широко розповсюджена думка, що вибачення - це форма приниження.
Публічне визнання власної неповноцінності.
Насправді - таке розуміння властиве не зовсім зрілим та впевненим в собі людям.
Вибачення - це завжди прояв внутрішньої цілісності, зрілості та повноти.
Сильний спокійно ставиться до своїх недоліків, до того, що він може помилитися чи чогось не знати.
Я розумію, що визнання своєї неправоти перш за все потрібно мені - бо воно розширяє моє бачення, руйнує чергову ілюзію, робить більш цілісною картину світу, дає можливість позбавитися невігластва.
Людина, яка не здатна попросити пробачення, змушена витрачати величезну кількість внутрішніх сил на захист власної правоти. Вона починає захищати не істину, а образ самої себе.
Той, хто просить вибачення, звільняється від цієї необхідності.
Він більше не повинен доводити власну бездоганність.
Саме тому справжнє вибачення — це не приниження.
Це одна з найглибших форм внутрішньої свободи.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!