Замітки псевдодуховного графомана.

  «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!» писав Екклезіаст.

  Одним з трендів, що домінує наразі, є рух за "рівність". Серед наріжних каменів якого є твердження: шлюб  - це  союз двох рівноправних, самодостатніх, незалежних партнерів.  При чому це подається, як щось нове, прогресивне, в противагу темним вікам, де не було нічого подібного.

   Правда залишається питання, а для чого САМОДОСТАТНІЙ людині ще хтось?  За визначенням це їй по суті не потрібно. 

  РІВНІСТЬ - теж  ідея ілюзорна. Бо якщо у сфері юридичних прав - це цілком можливо реалізувати, то у сфері біології - гормони, фізіологія, психіка - абсолютно неможливо.

  Тому по факту центральною тезою є НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Незалежність від партнера, другої половини, чоловіка, дружини.

  І це можна зрозуміти: експлуатація жінок в панівній системі патріархату при одночасній відмові чоловіками в захисті - цілком очікувано привело до розквіту фемінізму. 

 Спіраль протистояння між статями розкручується. Градус ненависті підвищується. Це створює атмосферу страху, недовіри та агресії. В якій партнер сприймається не як безумовна опора, якій можна довіритися, а як потенційний агресор.

  І тоді народжується бажання втекти від цього стресу. Так народжується бажання звільнення - МУКТІ.

  Саме так. Ідея МУКТІ або звільнення від колеса страждань ( сансари) древня, як сам світ. 

  Коли людина втомлюється від складнощів життя, проблем у стосунках, розчаровується  - вона хоче втекти, отримати спокій, позбавитися від страждань. Це втеча мотивована болем та страхом.

 Тому модний теперішній тренд "незалежності" - це прагнення МУКТІ (звільнення) в сучасній обгортці.

  "Я хочу захиститися від страждань, переживань, емоцій. Тому вибудовую стіни та ставлю кордони. Мій союз - це холодний прагматичний розрахунок, а не поклик серця. Це виставлений рахунок партнеру, який він зобов'язаний оплатити. А якщо ні  - то контракт буде розірвано."

   Та як говорять давні мудреці: проблема МУКТІ  в тому, що цей стан не може тривати вічно. І людина знову повертається в колесо сансари. Звільнення без любові — це порожнеча, в якій душа не витримує. 

  Вона по природі потребує близькості, теплих емоційних стосунків, довіри та прийняття. ПОТРЕБУЄ ЛЮБОВІ. А ЛЮБОВ - ЦЕ ЗАВЖДИ РИЗИК, АДЖЕ ТИ МУСИШ ВІДКРИТИ СВОЄ СЕРЦЕ І ПРИЙНЯТИ ЩИРО ВІДКРИТТЯ СЕРЦЯ ІНШОГО. Глибокі стосунки не можливі без довіри. Без проходження болючих конфліктів, які роблять вас ближчими. Любов неможлива без жертви.

 Тому, як би ми не обманювали себе, що хочемо незалежності та самодостатності, насправді в глибині душі ми хочемо близькості, взаємозалежності з тими, кого любимо. Хочемо безумовного прийняття та щирості.

    Можна довго йти шляхом ЗВІЛЬНЕННЯ, та врешті-решт нам однаково доведеться повертатися назад - до близьких стосунків. Незалежності не існує - тому ми маємо ретельно та уважно вибирати тих, від кого будемо залежні: чоловіка, дружину, друзів, колег по роботі. Тих, хто не буде експлуатувати нас і кому ми не дозволимо експлуатувати себе.   

   Тому можливо не варто подібно білці, крутити це колесо ілюзії "незалежності", а спробувати знайти тих, з ким можемо побудувати глибокі та близькі стосунки.  І нарешті комусь сказати: «Я дозволяю собі бути вразливим поруч із тобою, бо довіряю».