Замітки псевдодуховного графомана.

Найбільша перешкода пізнанню — не відсутність інформації, а передчасно сформований висновок, який людина не хоче переосмислювати..

«Щоб по-справжньому оцінити автора, критик має бути здатен стати на його місце, почати мислити, як він». Бгактівінода Тхакур

Це не про те, що критик повинен в усьому погодитися з автором.

Це про те, що він має бути здатним поставити питання:

Яку реальність бачить автор?

Якими категоріями мислить?

На яке питання шукає чи дає відповіді?

Має бути: здатним тимчасово увійти в систему координат автора. достатньо вільним від упереджень, щоб глянути на світ його очима; не бути поневоленим власними попередніми висновками.

Розуміти, про що насправді говорить автор

Люди можуть говорити: любов, правда, Істина — одними й тими самими словами, але онтологічно вкладати в них абсолютно різний зміст.

Справжнє пізнання починається не з питання:

«Чи згоден я з автором?»

А з питання:

«Чи зрозумів я, що саме він має на увазі?»

Сектанство, клановість, ура-патріотизм (фанатична відданість певній групі) цей великий ворог Істини — завжди перешкоджатиме спробам дослідника і буде прагнути навернути його до своєї "віри" : що Абсолютна Істина існує лише в його власній старій релігійній книзі, нації, культурному середовищі чи інтелектуальному колі.

Різні люди можуть торкатися однієї Абсолютної Реальності з різних історичних, культурних та інтелектуальних позицій, тому критик повинен спочатку зрозуміти їхню точку зору, перш ніж оцінювати їхній висновок.

Людина може мати бути освіченою, інтелектуальною, але якщо її свідомість обумовлена певною ідентичністю — «ми проти них», — вона фактично втрачає здатність бачити Істину, яка перебуває поза межами її групи.

Здатність правильно критикувати — це не тільки інтелектуальна якість. Це також ЯКІСТЬ СВІДОМОСТІ. Тому критик повинен мати великодушну, щиру, неупереджену та співчутливу душу, яка здатна широко дивитися на світ.