Неуважність у стосунках.
Ставлячись до іншої людини не як до особистості - легковажно, поверхнево, НЕУВАЖНО - як до речі чи інструменту ми підсвідомо погоджуємося з тим, що у цьому світі всі є лише речами.
Тим самим ми позбавляємо самих себе права на безумовну любов і повагу, занурюючи свій розум у постійний страх бути використаним і викинутим іншими. Саме неуважність і поверхневість є найпершою, найпотаємнішою формою знеособлення.
Вона навіть небезпечніша за відкриту ворожість, бо діє непомітно. Щоб перетворити людину на «річ», не обов'язково чинити насильство — достатньо просто позбавити її живої, залученої уваги, звівши її присутність у нашому житті до зручної функції чи декорації.
Коли я дивлюся на іншого неуважно (можна сказати: функціонально) — «як його можна використати?», «для чого він мені потрібен?» — я вже не зустрічаюся з ним як з живою людиною. Я бачу функцію. Це лише предмет для використання.
Не кожна неуважність приводить до реальної експлуатації, але точно можна сказати: будь-якій експлуатації чи насильству передує позбавлення іншого повноти присутності у нашій свідомості.
Увага — це не просто психологічна ввічливість. Це усвідомлення того, що переді мною особистість чиї бажання, біль, свобода, межі й внутрішній світ не зводяться до моєї потреби. Переді мною - жива людина, а не річ.
Але якщо я систематично неуважний, то в мене формується певний світогляд: інша людина існує настільки, наскільки задовільняє мої примхи та бажання.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!