Замітки псевдодуховного графомана.

Кожен автор рано чи пізно переживає момент - зникає натхнення...

Є багато порад, як перебороти цей застій. В кожного, мабуть, є свій метод. Але, як на мене, потрібно розібратися з коренем явища, щоб точно розуміти - де джерело цього самого натхнення?

Сучасна цивілізація, очевидно, має серйозні успіхи у сфері технологій, але на поприщі розуміння природи свідомості - прогрес не такий очевидний. І більше того, панують певні стереотипи, які обмежують нашу творчість.

Одним з таких обмежень є думка, що для того, щоб гарно писати нам потрібно багато навчатися та вивчати світ навколо. Це безумовно важливо - автор має досконало володіти письменницьким інструментом і розумітися в тій сфері, про яку пише.

**Але майстерність створює лише форму, тоді, як натхнення дає її життя.**

В східних системах йоги на відміну від сучасної наукової парадигми свідомість людини розглядається під іншим кутом.

Вони говорять про те, що ми не tabula rasa - чиста дошка, на якій пишемо з нуля. А те, що кожна людина - досконала і має велетенський творчий потенціал з самого початку. Який обмежується лише нашим невіглаством, забуттям та негативними наслідками наших вчинків.

У психології, що вивчає стрес та травми є хороший приклад:

*Коли людина переживає сильний шок, небезпеку або хронічний стрес, її психіка миттєво запускає режим виживання. Вища когнітивна діяльність, творчість, широта мислення буквально вимикаються. Свідомість звужується. Психіка фокусується виключно на поточній секунді та біологічних потребах. Величезний потенціал особистості, просто впадає в анабіоз заради виживання.*

Тобто наш яскравий ліхтар творчої енергії горить потужно і безперервно. Єдине, що йому заважає яскраво світити - це чорний пил нашого власного забуття, невігластва та деструктивних звичок, що покриває скло

Щоб повернути натхнення - потрібно лише стерти цей пил.

**Якщо людина не створює талант, а відкриває його в собі, тоді письменницька криза перестає бути браком натхнення. Вона стає станом, коли ми втратили зв'язок із власною внутрішньою природою.**

Як повернути цю здатність?

В різних системах є різні методи для цього: в релігії - це молитви, в йозі - мантри та медитація, в сучасній психології та філософії - методики рефлексії та самопізнання.

Всі вони мають за мету одне - віднайти себе, свій забутий, прихований потенціал, який спить і чекає, коли ми згадаємо про нього. Коли ми згадаємо самого себе.

Тому наступний раз, коли у вас творча криза, запитайте себе:

Можливо, натхнення нікуди й не зникало? Терпляче чекаючи , поки ви перестанете шукати його зовні й нарешті повернетеся до себе?

** Можливо, письменницька криза — це не про відсутність слів та ідей?

Можливо це про те, що час зустрітися з СОБОЮ? **