Замітки псевдодуховного графомана.

Справжньою опорою для нас, як вічної живої істоти, може бути лише Вічний Абсолют, Досконалий Розум, Архітектор Всесвіту.

Коли ми намагаємося шукати опору в інших речах: багатстві, статусі, славі, вченості, визнанні - то намагаємося опертися на те, що саме по собі не має власної незалежної опори.

Підсвідомо відчуваючи страх перед невідомим майбутнім, сподіваємося «заморозити» теперішнє - через накопичення об'єктів та статусів

Проте матерія постійно змінюється та руйнується. Пробувати знайти в ній надійну опору — це все одно, що будувати піщані замки на березі океану.

Руйнування, розпад і біль є не фундаментальними законами Всесвіту, а лише місцевими його викривленням. Буття підтримує нас просто тому, що ми його частина.

Тому "залипання" на статусах чи речах стає бар'єром, що перекриває зв'язок із реальністю, звужує наші можливості й обмежує наші таланти.. Енергія свідомості, замість того, щоб вільно взаємодіяти зі світом, консервується навколо збереження здобутого, боротьбі та конкуренції. Відбувається перетворення вільних людей на рабів. Рабів речей та статусів. Рабів ілюзії.

Це не означає, що ми повинні відмовитися від всього чи піти у відречення. Це означає лише те, що речі, гроші, статус - не повинні стати центром нашого життя, а лише туристичним спорядженням в нашій дорозі пошуку себе.