16.
Декілька днів минули без подій. Ми з Ютою «переїхали» в сусідню квартиру. Вона була подібна до першої. Єдина відмінність — закриті жалюзі на вікнах, але ми все одно не вмикали світла. Я б не здивувався, якби і тут Макото не зміг би його ввімкнути, тільки його не було. Хани теж.
Та знову дещо сталося, тільки вже не вночі. Ми з Ютою щойно поїли, і я вже хотів прибирати зі столу, коли в нашій «старій» квартирі почувся шум. При «переїзді» ми не забирали всіх речей, але сумку з грішми я прихопив. Як відчував щось, а то б плакали мої грошики. Шум мене насторожив. Навіть серце в п'яти бухнутися встигло, хоча я й сидів. Юта й бровою не повів, ніби там нічого не відбувалося. Приклав тільки вказівний палець до губ, показуючи мені «тихо». Та я дихати через раз почав! Якщо й надалі так справи підуть, то в недалекому майбутньому мені вже не треба буде витрачатися на освітлення волосся. Я посивію! Стану «світлим» від «природи».
Коли за стіною все стихло, ми ще деякий час сиділи не рухаючись. Навіть коли Юта торкнув мене за плече, я ще трохи посидів. Потім почав прибирати зі столу і мити посуд, намагаючись ним не бряжчати.
Хотілося піти подивитися, що там відбувалося. Я не наважився. Юта б мене не пустив. Він теж не ходив. Виходити було небезпечно. Ясна річ, за будинком стежили. І, ясна річ, вони в курсі, що я нікуди не виходив. Перевіряти всі квартири вони не будуть. Це може викликати не тільки зайві питання, а й поліцію. Звісно, що коло їхніх пошуків може звузитися до «нежилих» квартир, у якій ми зараз і знаходилися. Але якщо такий варіант був врахований від самого початку, то ця «нежила» квартира мусить мати якусь «легенду». Бажано — правдоподібну. Не виключено, що в «старій» квартирі «поселилися» «квартиранти».
Думки зводили мене з розуму. Хотілося плюнути на власну безпеку і тікати світ за очі. Можливо, я б утнув подібну дурницю, якби був сам. Мені було дуже страшно…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!