8.
Ми таки попхалися на зустріч косплеєрів. Нічого особливого, але мені сподобалося. Було гамірно і весело. Давно не був серед натовпу. Нас багато фотографували. Хтось дав Хані величезного рожевого льодяника і попросив нас поцілуватись. Відчуваючи трепіт у грудях, несміливо доторкнувся своїми губами до її вуст. Клацнула камера. Прохачеві було цього замало. Мені — теж. Попросили поцілуватися по-справжньому для відео. Я запитально поглянув на Хану. Вона ледь кивнула на знак згоди.
О небеса! Це було неймовірно! Тримати її в обіймах, цілувати губи, роздвигаючи їх своїм язиком, переплітати наші язики… Святі апостоли! Я ще ніколи, цілуючи жінку, не відчував себе таким щасливим. Якби в мене раптово виросли крила, я б злетів, прихопивши Хану з собою. Та все хороше закінчується надто швидко, як і наш поцілунок. У натовпі схвально загули. Ми виправдали їхні очікування.
Після зустрічі косплеєрів ми трохи погуляли. Гризли вдвох рожевого льодяника і багато сміялися. Посмішка Хані личить. Цікаво, що вона відчувала, коли я її цілував? Всі її знущання відступили на задній план. Мені подобалось, як вона сміялася. Деякі перехожі просили з ними сфотографуватися. Дружньо посміхалися в об'єктиви. Цілуватися, на жаль, більше ніхто не просив. Я відчув легке розчарування. Постійно дивився на її губи: коли говорила, коли пила, коли їла…
Додому поверталися, коли був уже вечір. Обоє — в гарному настрої. Перед тим, як піднятися, Хана обмовилася, що не проти завершити цей день смачною порцією морозива. Вона почала підійматися сходами, а я пішов у магазин.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!