Педагогіка без цензури

Страшне і велемудре словосполучення «соціальний інститут». Що ж воно означає?

Визначення? Будь ласка! «Соціальний інститут – це своєрідна форма людської діяльності, заснована на чітко розробленій системі правил і норм відповідно до соціального статусу і ролі, а також на розвинутому соціальному контролі за їх здійсненням». Жах, правда? Добре, хоч зубрити це не потрібно!

Для нас із вами важливо те, що соціальних інститутів у житті педагога доволі багато: банки, виробничі установи, парламент, поліція, уряд, родина, навчальні заклади, художні установи тощо.

Головним соціальним інститутом в житті дитини (хочеться вірити, що й дорослого теж) є сім’я.

Ніколи не забувайте про це! Скільки б часу не проводили учні у школі, якими б зв’язками не обростали, саме їхні сім’ї відіграють (точніше, ВЖЕ відіграли) вирішальну роль у формуванні особистості. Ваше завдання – трішки відкоригувати, а не міняти кардинально. Тому висновок: із сім’єю учня вчитель спілкується, дружить і любиться як тільки може.

Ще трохи теорії: «сім'я – невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям». Тобто, дуже добре, коли в учня (учениці) є мама і тато. А якщо ні? Важливо вірити (і демонструвати це!), що така ситуація не перешкодить дитині розвиватися, самореалізуватися і стати щасливою людиною. Звісно, проблеми й стосунки в таких родинах специфічні, але навряд чи буде щось таке, із чим ніхто ніколи не стикався. Не знаєте як спілкуватися? Консультуйтеся! Є ж психологи, соціальні педагоги, старші й мудріші люди, врешті-решт! Усе в наших силах! Основне – дитина, її психічне й фізичне здоров’я.

Звісно, труднощі в сім’ї можуть бути найрізноманітніші. Основне завдання педагога – спостерігати, радитися, а вже потім – діяти.

Таким чином, взаємодія школи і батьків – важлива частина фахової діяльності вихователя. Основними методами вивчення сім’ї є:

1. Спостереження.

2. Бесіда.

3. Тестування.

4. Анкетування.

5. Діагностика.

6. Ділові ігри.

7. Аналіз дитячих малюнків про сім'ю.

8. Аналіз дитячих творів про сім'ю.

Не знаєте що це? До психолога! Їх цьому вчили і, взагалі, на те вони у школі. А ще є Інтернет, спеціалізована література… Не святі горшки ліплять! Найважливіше – ваше щире бажання дізнатися.

І ще одне: робота педагога (і педагогічного колективу загалом), спрямована на підвищення педагогічної культури батьків учнів, називається педагогізацією сім’ї. Удачі!

Існує ще один соціальний інститут, який має значний вплив на формування особистості дитини, особливо підлітка. Це молодіжні організації.

Дитяче громадське об'єднання (молодіжна організація) – це «форма організації дитячої самодіяльності, особливе педагогічне організоване середовище життєдіяльності дітей, яке може виступати ланкою виховної системи освітнього закладу (школи, будинку школярів) або самостійною виховною системою».

Таким чином, бувають молодіжні організації, які функціонують у межах школи, а бувають і «позашкільні». Перші учителю легше «контролювати». Разом з тим, якщо ви – класний керівник певної дитини, то маєте повне право відвідати усі позашкільні заклади та організації, в роботі яких та бере участь. Ще раз повторюю: було б бажання!

До найпоширеніших молодіжних організацій належать: Спілка громадських організацій «Скаути України», Українське дитячо-юнацьке товариство «Січ», Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта», Молодіжна організація «Пласт – Національна скаутська організація України», Всеукраїнська спілка молодіжних організацій «Спілка Християнської молоді України», Всеукраїнське молодіжне громадське об’єднання «Діти і молодь», Федерація дитячих організацій України, (колишня Спілка піонерських організацій України), Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Особистість», Всеукраїнська молодіжна організація «Сяйво», Всеукраїнське дитяче патріотичне об’єднання «Майбутнє України», Молодіжний національний конгрес та багато інших.

Сьогодні в освітянській сфері вже накопичений досвід взаємодії шкіл із молодіжними організаціями: проведення спільних літніх таборів, різних заходів. Хоч, звісно, зробити можна набагато більше, і це може піти на користь усім. Правда? Вперед!

Впливовими соціальними інститутами, від яких не в останню чергу залежить виховання дитини, залишаються церква і ЗМІ. Напевне, кожен із вас може навести по кілька аргументів корисності й шкідливості такого впливу. Найважливіше, що ви повинні запам’ятати: до якої церкви ходити учневі та як активно залучати у його життя засоби масової інформації – вирішують батьки. Деякі сім’ї принципово не купують телевізора чи не проводять Інтернет; інші активно відвідують певний храм чи не ходять ні в який… Це в жодному разі не повинно впливати на стосунки всередині класу! Звісно, вихователь (чи школа загалом) може залучати, пропонувати… Але вирішальне слово – за батьками і з ними з цього приводу краще не вступати в конфлікти.

Особливе місце в житті сучасної дитини займають неформальні молодіжні об’єднання. Це «несанкціоновані владою, автономно і спонтанно виникаючі молодіжні групи і рухи, об'єднані загальними ідеалами й інтересами, відмінними від загальноприйнятих, традиційних уявлень про престижність і корисність». Зазвичай більшість таких рухів локалізується у великих містах, але доступність спілкування через Інтернет сьогодні дає можливість усім охочим долучитися, де б вони не жили.

Неформальних молодіжних об’єднань існує дуже багато: репери, панки, хіпі, металісти, екстремали, графітчики, спортивні фанати, музичні фанати, рокери, байкери, ему, готи, толкієністи, сатаніти, рейвери, військово-патріотичні, спортивні, творчі групи (любителів театру, кіно, дизайну, клуби самодіяльної авторської пісні, театри-студії, джаз-колективи), молодіжні екологічні рухи, рухи за збереження та оновлення історико-культурних пам'яток, соціально-політичні клуби, неоязичники тощо.

Часто батьки і вчителі не сприймають таких дитячих захоплень, забуваючи, що саме по собі «чемне» сидіння вдома−у школі може бути не менш шкідливим для їхніх підопічних. Крім того, школярі, особливо підлітки, потребують підтримки «таких, як самі», однолітків і однодумців, це вагома частина процесу їхньої соціалізації. Тому доцільно, мабуть, перш за все поцікавитися: а чим, власне, займається дитина у вільний час, чому її приваблює певне неформальне об’єднання? Якщо ідеологія його цілком адекватна (про сатаністів, скінхедів і подібних, звісно, не йдеться!), діяльність безпечна (отримати травму можна і вдома чи в школі, для цього не потрібно тренуватися з імітацією середньовічної зброї чи здійснювати далекий велопробіг), а учасники – нормальні люди, то чому б і ні?

Маленька порада: спробуйте разом із батьками дитини приєднатися до якихось заходів, можете відкрити для себе багато нового!