Педагогіка без цензури

Сучасний вчитель –

найменш захищена особа в школі

мій тато,

директор із 22-річним стажем

Ви вже мабуть зрозуміли, що в Україні є багатенько навчальних закладів різних видів, де можна здобути освіту – від дошкільної до вищої. Причому існує певна послідовність переходу від одного до іншого. Оце все багатство – «сукупність навчально-виховних та культурно-освітніх закладів, які відповідно до Конституції та інших законів України здійснюють освіту і виховання її громадян» − називають системою освіти в Україні. Працює вона не просто так, а керується, окрім Конституції, різноманітними законами: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Про вищу освіту» та іншими. Час від часу їх переглядають і приймають нові – щоб зробити систему освіти сучаснішою і досконалішою. Щоправда, на мою скромну думку, тільки все ще більше заплутують. Але будемо вірити в краще: може, саме ви посприяєте тому, що приймуть-таки хоч один нормальний закон!

Отож, в Україні встановлено такі освітні рівні:

1) початкова загальна освіта (дитячі садки різних типів);

2) базова загальна середня освіта (початкова та основна школа – 1-9 класи);

3) повна загальна середня освіта (школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, спеціалізовані школи, навчально-виховні комплекси);

4) професійно-технічна освіта (професійно-технічні училища, навчально-виробничі центри, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію);

5) базова вища освіта (технікуми, училища, коледжі);

6) повна вища освіта (інститути, консерваторії, академії, університети).

Для того, щоб навчальний заклад (незалежно від того, приватний він чи державний) мав право працювати, необхідно пройти ліцензування, отримати ліцензію. Ліцензування загальноосвітнього навчального закладу – це «підтвердження права навчального закладу здійснювати діяльність з надання послуг для отримання загальної середньої освіти на рівні державних стандартів». І відкриватися й працювати така установа може тільки після того, як отримана ліцензія. Усі заклади освіти, що мають ліцензію, вносяться до Державного реєстру закладів освіти України. Та цього мало. Ліцензований заклад освіти зобов'язаний час від часу (приблизно один раз на 10 років) проходити ще й атестацію. Атестація загальноосвітнього навчального закладу – це «підтвердження державою здатності закладу до проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів освіти». Словом, складно це все.

Але повернемося до того, із чим ви точно матимете справу – до середньої школи. Оскільки загальноосвітніх навчальних закладів (школи, гімназії, ліцеї, колегіуми тощо) чимало, а організація роботи школи має свої хитрощі, виникла ціла галузь педагогічної науки, що все це досліджує: школознавство.

Звичайна середня загальноосвітня школа – це загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів: I ступінь – початкова школа (1-4 класи); II ступінь – основна школа (5-9 класи); III ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання (10-11 класи, є загроза, що буде 10-12).

Основними документами, на основі яких відбувається діяльність школи, є її статут (щось на зразок правил, які регулюють діяльність усіх залучених до навчально-виховного процесу) і «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (затверджене Кабінетом Міністрів). Школа підпорядковується місцевому відділу освіти районної державної адміністрації (саме звідти частіше за все на школу «налітають» інспектори з різноманітними перевірками), той, у свою чергу, відповідному управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації (з «області» інспектори прибувають рідше, але трясуться усі перед ними більше, районні в тому числі). А освітою взагалі керує Міністерство освіти і науки України. Міністрів називати не буду, їх багато було. Захочете знати – Google з вами.

І це ще не все! Окрім держави, школою керують ще органи громадського самоврядування. Тому існує рада школи. До її складу входять педагоги, батьки та учні. Збирається вона 4-5 разів на рік для розв'язання важливих шкільних проблем. Раду школи обирають на загальних зборах (конференції) колективу (збирається раз на рік, на ній, між іншим, звітує про свою роботу директор школи). Делегати конференції обираються від працівників школи, учнів другого-третього ступеня, батьків, представників громадськості (однакова кількість від кожної категорії).

Є ще одна рада, педагогічна. Теж збирається 4-5 разів на рік «для розв'язання найважливіших навчально-виховних завдань» (наприклад, кого з учнів нагородити похвальним листом, не перевести у наступний клас тощо). До неї входять, як випливає з назви, учителі, а очолює її директор школи.

Але погодьтеся, органи самоврядування, які збираються кілька разів на рік, не мають змоги швидко відреагувати на дрібні й більші щоденні проблеми. Саме тому у будь-якому навчальному закладі є керівник. У загальноосвітній середній школі це директор. Відповідає він за все: від організації навчально-виховного процесу та безпеки дітей до майна. Невдячна посада, скажу я вам! Звісно, має заступників (в малих школах – одного) з навчальної та виховної роботи, яких призначає та звільняє сам. Якщо ви не класний керівник, то найчастіше будете мати справу з завучем із навчальної роботи: саме він складає розклад, дбає про вчасні заміни уроків тих учителів, які захворіли, може перевіряти ваші конспекти чи відвідувати уроки (директор теж може, але йому, частіше за все, ніколи). Тож будьте ввічливими, або, хоча б, нейтрально-незворушними, чемно обіцяйте виправитися, якщо вам вказують на якісь недоліки і НЕ ПЛІТКУЙТЕ. Ні при ньому, ні, тим більше, про нього. Повірте, перше не справляє належного враження, а про друге обов’язково знайдеться кому доповісти. Краще від пліток в колективі утриматися взагалі – надійніше. І від розмов про політику чи особисте життя. Обговорюйте фільми, вистави, книги: ви ж культурна людина, правда?

Є ще у школі така людина, як завгосп − помічник директора з господарської частини. Він відповідає за «матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, своєчасну підготовку навчального закладу до нового навчального року, збереження шкільного обладнання, розподіляє обов'язки між технічним персоналом школи». Учителі рідко з ним стикаються, хіба що є якась проблема з меблями, замками чи чимось подібним. Посміхніться і привітайтеся при зустрічі – людині приємно, а вам позитивне враження про себе може колись і згодитися.