Педагогіка без цензури

У вас не раз буде оскома від повторення слів Костянтина Дмитровича Ушинського (український педагог, винятково розумний дядечко, ХІХ століття) «Що б ви сказали про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме повинні ви сказати й про вихователя, який не зуміє швидко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності». Але ж правда, люди добрі! Саме тому не варто починати педагогічний процес, не відаючи його цілей. І до незнайомих (і навіть знайомих, але «не ваших») дітей із зауваженнями чіплятися теж не варто. Хіба що вони «ваших б’ють».

Саме визначення мети виховання в українській педагогіці може довести вчителя-початківця до комплексу неповноцінності: «формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості». Не треба лякатися і прикидатися мертвими! Для того, щоб полегшити нам із вами життя, «зубри» педагогічної науки виділили напрямки і детально розписали як потрібно діяти. Отож, відповідно до основних елементів культури, виокремлені: наукове (розумове), моральне, трудове, естетичне та фізичне, а також правове, економічне, екологічне, статеве виховання. Деталі будуть у наступному розділі. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Немає і бути не може такого напрямку виховання, як національне. Повертаючись до моєї улюбленої аналогії про їжу, назвати виховання національним, це те саме, що назвати борщ або хліб саме їстівним. Вони для цього і призначені, так само, як виховання призначене для задоволення потреб суспільства, у межах якого здійснюється. І якщо в конкретної нації виховання НЕ НАЦІОНАЛЬНЕ – щось тут не так… Отже там панує насправді інша нація. Наслідки такого явища ми бачимо зараз у власній країні: війна на сході України.

Окрім мети, яка, незважаючи на обсяг, неодмінно досяжна, є ще ідеал виховання – «уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що виходять із розуміння мети життя». Зверніть увагу: ідеал не призначений для того, щоб його досягали! Він просто має бути і стимулювати до нових звершень. НАВІЩО?

Пояснення перше. Згадайте ваш досвід відвідування церкви. Священик під час проповідей часто згадує, що ми маємо бути схожі на Ісуса. Як ви думаєте: в отця є хоч найменша ілюзія, буцім його прихожани дійсно такими стануть? Але наголошує. Щоб мали до чого тягнутися.

Пояснення друге. Уявіть, що наше життя – постійний рух вгору похилою площиною. Щойно ми зупиняємося, зрадівши, що досягли певного рівня, що відбувається? Правильно. Починаємо скочуватися назад. Це стосується і стосунків, і фахової діяльності, і навіть турботи про власне тіло.

Звісно, дітям не обов’язково усе це розжовувати. Вони, на відміну від дорослих, ще не втратили віри у чудеса і здатності легко «запалюватися». І маніпулювати ними легше, коли знаєш на кого вони хочуть бути схожими, що їх хвилює. Саме для цього існують анкетування, бесіди і твори на тему «Мій улюблений персонаж/фільм/актор/музичний гурт». Вам теж доведеться таким займатися, будьте готові.

Звісно, існує і гуру, який розробив концепцію про виховний ідеал українців. Непогано, до речі, попрацював, там багато якісного аналізу й порівнянь з іншими народами та системами. Гуру звати Григорій Ващенко (звісно, український педагог, уже ХХ століття), а його праця – «Виховний ідеал». Просто і зручно! Описувати її зміст не буду самі прочитаєте (доведеться).

Йдемо далі. Найважливіший документ, який суттєво полегшує життя всіх, хто відповідає у школі за виховну роботу, називається програма виховання. Це «короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж всього періоду їх навчання, що виходять із розуміння мети життя». Не найкраще визначення, згодна. Але ж суть ви вловили? Усі форми роботи стосовно всіх напрямків виховання на весь період навчання. Просто мана небесна!

Щоб написати програму виховання для школи, самої мети виховання, звісно, замало. Тому її дроблять на цілі. Цілі виховання бувають загальні (певна якість формується впродовж усього часу навчання), поетапні (результату передбачається досягти за рік-два) й оперативні (ціль конкретної бесіди, виховної години тощо).

Щоб ви не сушили собі даремного голову, роздумуючи як саме маєте реалізовувати всеосяжну мету виховання під час роботи з дітьми, скажу: такі папери, як програма виховання (в заступника директора з виховної роботи) і план роботи класного керівника (відповідно у КОЖНОГО класного керівника) є в будь-якій школі. І там розписані всі види виховного впливу на учнів. Тому – порада на майбутнє: поки не «витягнете» з дорогих колег усю документацію, ви з ними дуже навіть дружите і сумирно прикидаєтеся, що щасливі виконувати функцію «старших куди пошлють».