Педагогіка без цензури

Зміст виховання – «це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання». Так, знову «канонічне» визначення. Але цього разу хоча б зрозуміле, погодьтеся.

Людина – істота складна. Організовуючи виховний процес, це потрібно враховувати. Отож, щоб він був успішним, ви маєте діяти у трьох напрямках: впливати на свідомість, емоційно-почуттєву сферу і поведінку дитини.

Тобто, учні повинні зрозуміти, що чинити потрібно так, а не інакше, повірити в це і звикнути відповідно діяти. Саме навколо цих позицій обертаються формулювання завдань до кожного напрямку змісту виховання (нагадую, що їх 9). І, звісно, є специфічні.

Завдання розумового виховання:

1. Озброєння учнів знаннями основ наук (вплив на свідомість).

2. Формування наукового світогляду (вплив на свідомість).

3. Оволодіння основними мислительними операціями (вплив на поведінку).

4. Вироблення умінь і навичок культури розумової праці (вплив на поведінку).

Впливу на емоції розумове виховання, як бачимо, не передбачає.

Завдання морального виховання:

1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань (вплив на свідомість).

2. Виховання моральних почуттів (вплив на емоції).

3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки (вплив на поведінку).

Тут усі пункти наявні.

Завдання екологічного виховання:

1. Формування екологічних понять, поглядів і переконань (вплив на свідомість).

2. Виховання почуття любові до природи, обов’язку і відповідальності за її збереження, непримиренного ставлення до алкоголю, нікотину, наркотиків (вплив на емоції).

3. Вироблення навичок і звичок захисту довкілля та здорового способу життя (вплив на поведінку).

Зверніть увагу: екологія – це не тільки чистота довкілля, а й чистота власного тіла (звідси негативне ставлення до паління, алкоголю та наркотиків).

Завдання статевого виховання:

1. Формування в юнаків та дівчат поваги до своєї та протилежної статі, чоловічої (жіночої) гідності (вплив на свідомість).

2. Виховання почуття відповідальності за свій вибір і дії, сім’ю та майбутніх дітей (вплив на емоції).

3. Вироблення навичок і звичок правильних взаємовідносин між статями (вплив на поведінку).

Завдання правового виховання:

1. Ознайомлення школярів із необхідним обсягом правових знань (вплив на свідомість).

2. Формування правової свідомості та її компонентів (вплив на свідомість).

3. Виховання почуття відповідальності перед законом, поваги до прав і свобод інших людей (вплив на емоції).

4. Вироблення навичок і звичок поведінки громадянина демократичної правової держави (вплив на поведінку).

Завдання трудового виховання:

1. Психологічна підготовка особистості до праці (вплив як на свідомість, так і на почуття).

2. Практична підготовка до праці (вплив на поведінку).

3. Підготовка школярів до свідомого вибору професії.

Останнє завдання – специфічне для цього напрямку.

Завдання економічного виховання:

1. Озброєння учнів знаннями про основи економіки і бізнесу (вплив на свідомість).

2. Формування почуття відповідальності та дисципліни, об’єктивної самооцінки (вплив на почуття).

3. Розвиток організаторських і творчих здібностей, навичок планування життя та кар’єри (вплив на поведінку).

Тут акцент ставиться не стільки на, власне, підготовці до ведення свого бізнесу, скільки на розвитку навичок самоорганізації та саморегуляції – завжди згодиться.

Завдання естетичного виховання:

1. Формування естетичних понять, поглядів і переконань (вплив на свідомість).

2. Виховання естетичних почуттів (вплив на емоції).

3. Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві (вплив на поведінку).

4. Розвиток творчих здібностей.

Знову-таки маємо специфічне завдання (останнє).

Завдання фізичного виховання:

1. Виховання здорової зміни (вплив на свідомість і поведінку).

2. Підготовка до захисту Батьківщини (вплив на емоції, свідомість і поведінку).

3. Підготовка до фізичної праці (вплив на поведінку).

Оскільки виховання фізичне, то формування відповідних навичок і звичок поведінки – ключове завдання.

Ще раз нагадую: виховання національне в принципі, це його якісна характеристика!

Релігійного напрямку змісту виховання теж, природно, немає. В Україні проживають представники не однієї релігії, та й Конституція про відокремлення держави від церкви говорить однозначно, тому віра дітей – справа їхніх сімей.

Попри це, вчитель, як ніхто сьогодні, має бути віруючим. Ні-ні, я не про релігію! Це виключно ваш вибір. Вірити потрібно у свою працю, в свій талант і в дітей, на яких вони спрямовані. І ще – дуже бажано – хоч трохи вірити у те, чого ви їх, власне, вчите і що в них формуєте. У зміст виховання.