Педагогіка без цензури

Моїм батькам,

які знайшли професію для себе

і себе у професії

УВАГА! Ця книга є художнім текстом і наявність у ньому частки особистісно інтерпретованих теоретичних знань з педагогіки ще не привід оголошувати авторку «ніяким науковцем». Будь-яка спроба закидати їх (книгу і авторку) гнилими помідорами, орієнтуючись на невідповідність вимогам до підручників і посібників трактуватиметься як порушення прав людини.

***

Оскільки спілкуватися з безликим Людством доволі складно, дозволю собі окреслити коло ймовірних читачів. Ні, я свідома того, що цю книжку відкриють (і дай Боже, щоб одразу не закрили і не порвали!) різні люди. Але для зручності вважатимемо: новоспечені студенти педагогічного вищого навчального закладу захотіли самостійно дізнатися що ж то за наука така – педагогіка. І, жахнувшись високоякісних (глибокотеоретичних) тлумачень у канонічних підручниках, вирішили проглянути мою непомітну брошурку.

Так от, любі мої. У мене до вас перше й найголовніше запитання:

Якого милого ви пішли в педагогічний?

Згодна, формулювання трохи кострубате, ніякого пафосу, але суті справи це не міняє. Отож, все-таки: чому ви тут? Тобто, там. Навіщо вам ставати вчителями? Точно знаю, що частина читачів відповість: «Тому що я цього хочу». Ви обрали для себе такий фах і це чудово! Щиро зичу не розгубити ентузіазму і з кожним роком роботи «зачаровуватися» професією все більше. Когось піти у педагогічний переконали/примусили родичі. А ще комусь просто потрібна вища освіта і несуттєво педагогічна вона чи ні.

Отож. Незалежно від причин і стимулів (а вони ще будуть мінятися) ви всі опинилися у ВНЗ (вищому навчальному закладі), де готують майбутніх учителів. І вам так чи інакше доведеться ними побути – принаймні, під час педагогічних практик. Після отримання диплома – вільному воля. Тому дуже важливо звернути увагу ось на що:

Поки ви студенти педагогічного, ви не маєте морального права ґанити свій майбутній фах.

Зрозумійте одну річ: ніхто не поважатиме людину, котра зневажливо відгукується про справу свого життя. Не бачите нічого хорошого у вчителюванні? Реалізуйте себе деінде. Проблеми в сучасній освіті – виклик для нас, а не привід опускати руки. Інакше – навіщо ми?

Отож, ставитися до обраної професії необхідно так само, як і до країни, в якій живете: любити. Інакше – «ВВР» − «валіза, вокзал, Росія». Тобто, мирно міняти на іншу. Повірте, це значно краще, ніж розв’язувати війну. Я цілком серйозно. Наша підсвідомість – страшна (бо потужна) річ. Психосоматика – її могутня зброя, а не вигадка екзальтованих дамочок. Ви ж зустрічали вічно невдоволених усім «пендагогів», не здатних ні навчити нормально, ні вселити віру в себе, зате переконаних у власній недооціненості й моральній вищості? А, ще один симптом: ненормальна хворобливість, котра миттєво трансформується в агресію чи ниття. Ото вони і є. Ті, що зіпсували вам окремі згадки про шкільні роки. Хочете стати такими ж? Ні? І добре!