Педагогіка без цензури

Так само, як теорія виховання, дидактика має свої закономірності й принципи.

Нагадую: закономірності – це такі «суттєві, необхідні зв’язки», які існують та діють в комплексі, незалежно від наших знань про них та нашого бажання. Теоретики виділяють п’ять закономірностей навчання:

1. Єдність викладання і учіння (процес навчання найефективніший, коли вчитель та учень діють активно і злагоджено);

2. Взаємозалежність процесів навчання, виховання і розвитку (я вже наголошувала: немає першого без другого і, природно, без третього);

3. Взаємозалежність навчання і реальних навчальних можливостей учнів (не можна вимагати від дитини того, на що вона нездатна через вік – скажімо, абстрактного мислення у першокласника – чи індивідуальні особливості – наприклад, вміння співати, не маючи слуху);

4. Навчання ефективне тоді, коли воно стимулює активність, самостійність учнів, потребу у самоосвіті (без коментарів);

5. Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання (про них ми поговоримо пізніше, просто повірте на слово).

Звісно, з теорії виховання ви пам’ятаєте, що принципи − вимоги до педагогічної діяльності, які випливають із закономірностей, але які можна обирати (одні реалізовувати, інші − ні).

Частіше за все у підручниках із дидактики йдеться про 13 (11, бо два подвійних) принципів навчання:

1. Цілеспрямованості навчання (учитель має добре знати не лише чого він вчитиме, але й НАВІЩО);

2. Науковості (хай і мінімум, але загальновизнану теорію з різних галузей знань у школі подають);

3-4. Систематичності (логічні зв’язки) і послідовності (від нижчого до вищого ступеня);

5. Доступності (виклад матеріалу відносно до можливостей учнів сприйняти його);

6-7. Свідомості (відповідальне ставлення учнів до навчання) й активності (дитина – активний діяч у навчальному процесі);

8. Міцності (школярі повинні запам’ятовувати навчальний матеріал у поєднанні з вивченим раніше);

9. Ґрунтовності (передбачає точність, доказовість і повноту знань);

10. Наочності (суть його полягає в необхідності залучення різних органів відчуття до процесу сприймання і аналізу навчальної інформації);

11. Емоційності (формування в учнів інтересу до знань);

12. Індивідуального підходу у навчанні (без коментарів);

13. Зв’язку теорії з практикою (аналогічно попередньому).

Звичайно, дидактика теж надбала чимало правил навчання, які конкретизують і пояснюють її принципи, містять вказівки як саме їх застосовувати.

Правил навчання доволі багато, тому всіх бажаючих знати більше я з чистою душею відсилаю до мудрих книжок, де вони детально й доступно описані.

Нагадую: якщо ви реалізуєте принципи, процес навчання проходить значно швидше і якісніше. Основне – не будьте скнарами! Не «двигайте» більше трьох за раз і буде вам достойний фаховий рівень.