Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

Уривок

Райдайм

Велика Долина, зелених небес.

Вчений стоїть серед цих чудес.

Душа кричить: Ось таки він – інтерес!

Гори далекі, та гори високі.

Тримають своїми вершинами хмари широкі.

Ходять серед них, вітри одинокі.

Жили у горах, дворфи поважні.

Копаючи шахти у глиб неосяжні.

За що були покарані богозневажні.

Зелена стіна, тягнеться ліс.

Північ та південь континенту зріс.

Немов, він у небеса себе підніс.

Барвами різними, феї літають.

Звіролюди вченого за свого приймають.

Святої магії його таки навчають.

За лісами, на трубах пишно грають.

Царі місцеві всього сущого бажають.

А люди за прихоті, та й усіх убивають.

Тиша застигла, на морі без хвиль

Мить остання у цей незвичний штиль.

Не вартує подорож таких зусиль.

Лунає вибух немов травневий грім!

Усе миттю зникло таки у нім.

Сумно якось, на душі усім.

...

Keanu Uchiha

Розарій

Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,

Щоб упевнитись в красі троянд?

Кажу тобі,

Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,

Заки ти перебігаєш з картини смутку

В розпростерті картини життя

Я знаходжу тебе в сухозлотім осонні

По затертих, зів’ялих слідах.

А тоді я змальовую вітер, зливи, обрії твоїх сновидінь,

Якби ж ти знала

Скільки тут перетятої мови про тебе,

І яка безголоса синь,

Що на лініях долі виростають притоки

Під пагорбом призабутих сумлінь.

Що знаходиш загублений шепіт у травах,

Мов зліпки твоїх прощань,

І між гілля дерев – видається не місяць,

А циферблат безкінечних чекань.

А тоді,

Перехоплює подих від голосу і охри твоїх плечей,

Ти сидиш незворушно впівоберта і безліч твоїх речей,

Немов би гербарій пам’яті, пелюстки старих епох,

Тільки зараз вони, це музей старожитностей,

Що придумав ще юний бог.

Безліч мови, утіхи, осіннього сонця в тобі,

Облямоване небо цитат,

О, як необачно було розпочати з крамниці,

І про певну красу троянд.

30.10.2023

...

Володимир Каразуб

Спис

Він перстом указав на стоїчний могутній замок,

І дружині своїй наказав відбувати на штурм,

І гармати розбили красу, що хотілося мати,

І коли забігали в князівські чужі палати,

Прекрасну княгиню схопили за довгу косу.

І коли він дивився ув очі її благальні,

На губи тремтливі, на бляклість лякливих рук

Йому захотілось покірне кохання мати,

І скинувши долі від битви порубані лати,

На ложе, усупереч волі її потягнув.

Та тільки торкнувся, як вдарила, вірна, кинджалом,

Прямісінько в серце, в його сполотнілу грудь,

І вжалила словом: усе, що хотілося мати,

Тобі довелося не від-, а за-воювати,

Шукаючи славу, що множить руїни та лють.

І ось результат: умираєш від власної хіті

В порожніх обіймах, що тягнуть тебе униз,

За кожне твоє необдумане право мати

Історія в’яже страшніші шляхи розплати,

І кидає злодій в княгиню смертельний спис.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

"Запитання Богу"

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, яку ціну, нам прийшлось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо мирно поспати?

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

...

Vladyslav Derda

Вітерець

Сідало сонце за горою,

Тремтіли тіні на ріці,

І хмарки, ніби чередою,

Брели на захід вдалині.

Збиралася ніч. Тонули звуки.

День відшумів і тихо зблід.

В останню мить зелені луки

Вкривав холодний неба світ.

П`янкою музикою ночі

Стояв напоєний садок.

І ніби вітром сильним в жовтні

Летів підхоплений листок.

Ця ніч, неначе подарунок,

Для двох закоханих сердець.

Неначе долі поцілунок,

Летів назустріч вітерець.

...

Тарасенко Вікторія

Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць

Щось трапиться на перехресті осінніх вулиць пізнього вечора,

Коли листя опадатиме від схлипів дощу

І хтось роздивиться на тротуарі відблиски червоного сяйва.

Жінка розкриє парасольку над розмитими барвами,

І під ногами переливатиметься картина сну.

Саме тоді, щось трапиться на осінньому перехресті,

Коли відбудеться одкровення притлумлених барв,

І заколючений циферблат вибухне бризками з-під коліс

Краплинами миттєвостей.

Тоді, як вона озирнеться і побачить чорну пляму твоєї самотності,

Сірі пагорби домів, жовтаві лоскути штучного світла.

Тоді, коли вечір осені одягне тепловізори на ваші серця

І жар від їхнього полум’я перекинеться з темної жаровні

У химерний калейдоскоп мерехтіння червоних лампадок.

Саме тоді, щось трапиться на перехресті зеленого місяця.

16.11.2023

...

Володимир Каразуб

Твій квест шляху

Час - кат?

Справедливо дано.

Чергою невдач,

Піском на дно?

Це, мій друже,

Твій квест шляху,

Викинь мотлох

На кшталт "тут не пройду"...

Час – не міра.

"Зараз" - твій шанс!

Кохання химерою?

Шукай баланс.

Серце підкаже,

Йому 'бути' дано.

Надепатажно

Життя нагору текло?

Твій лічильник - у твоїй голові,

Твій витвір.

Ти - життя зодчий,

У 'просто бути' вір.

~2021~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Зоряний Міст

Прихований пологом ночі подих зірок...

Між смутком та радістю є Зоряний Міст із казок...

Рядки вплітаються нитками світлих мрій...

Немає витоку у вічності... Горизонт - світ надій...

Блики мелодій крутять земну вісь,

Їх із вічності космічний вітер приніс...

Між смутком та радістю є сповнені щастям дні...

Посмішка щира запалює на небі вогні...

Космічний вітер - вічний бродяга, гість з небес...

Будить мелодією зірок мрії солодких чудес,

Торкається покликом волі красивих снів,

Між смутком і радістю ладнає візерунки мостів.

~грудень•2021~

...

Lexa T Kuro

«Рекордсменка»

День 640 (25.11.23)

В ніч на суботу - в Києві шумно:

Зграя Shahed-ів не дала заснуть.

Це, вочевидь, у кремлі стало нудно,

Знов «допомогу» на дронах несуть.

«Велич» країни нам всім демонструють,

В спорті закрили двері для них.

Геть в тероризмі кацапи панують,

Бо рекордсмени - вдарить під дих.

Ставить рекорди триклята країна,

Та всі рекорди злочинними є.

Першість в убивствах - москальська доктрина,

У руйнуваннях досягнення б'є.

Перші в крадіжках дітей на планеті,

Вельми успішно крадуть і зерно,

Металобрухт, унітази в букеті,

Їм аби вкрасти. А що, все одно.

Але сьогодні рекорд встановили

В щедрості справжній москальській своїй.

Та в Україні не зрозуміли:

Оголосили цій щедрості бій.

Сімдесят п'ять запустили тих дронів,

З різних боків та в столицю усі.

Бач, рекордсменка не знає кордонів,

Тож розвернулась у повній «красі».

До тих Shahed-в ракету додали,

Щоб ускладнити наше життя.

Майже усіх злочинців дістали,

Маєм прибрати рекордне сміття.

...

Галина Студінська

Монолог світу ідей та речей

Спочатку потрібно відтворити рядок з якого усе розпочнеться

Відтворити жінку, що дмухає на тендітну кульбабу

Простору кімнату, і дбайливо розстелену постіль

І небо, яке б пасувало до мізансцени саду.

Описати косе проміння на її плечах, стегні,

На крильцях метелика скутого в темному лоні,

Олійними фарбами дописати усе, що подобається мені –

Зворушену мить, що застигла в її долонях.

Крім того, погляд, що видовжує тишу її очей,

У скінченному просторі полотна, що бере у свою облогу,

І якби вона ожила і вийшла у світ речей,

Вона б говорила чуттєвим заготовленим монологом.

Вона б ступила, перекинувши старий мольберт,

З кімнати в кімнату із шумовними осінніми опадами,

І зрештою стала б такою, як Розенкранц і Гільденстерн

У п’єсі написаній сером Томом Стоппардом.

Вона б говорила допоки їй стало рядків,

Як поет, що збирає слова в чуттєвості мудрагеля

І закінчивши, продовжила жити усьому вперекір,

Лиш тільки на мить розтуливши обійми ідеям.

27.10.2023

...

Володимир Каразуб

Другий фронт

День 638 (23.11.23)

Біда не приходить, на жаль, по одинці,

Завжди за собою щось тягне вона.

Десятий вже рік, як вломились чужинці

Та другий, як повномасштабна війна.

Країна на дві поділилась частини,

В одній убивають та знищують все,

Грабують, ґвалтують, катують і нині,

Що третя військова зима принесе?

А інша частина - то друга планета,

Весілля гуляють, як королі.

Потрапили люди у грошей тенета

Та збільшують статки свої на крові.

Не гре́бують красти із їжі військових,

На куртках своє відривають в офшор.

В оточення набрано кишенькових,

До правди вживають зелений терор.

Мороз несподівано встав на порозі,

Як хлопці в окопах у холод такий?

А буде ще дужче, зима вже невдовзі,

І ворог проклятий, на жаль, неслабкий.

Свято - в одних та війна є для других,

А до орди додались гризуни.

Тисячі їх шкідників недолугих,

Зграї мишині чи табуни.

Другий вже фронт час відкривати,

Щоб подолати мишині війська.

Засіб надійний проти обрати,

Вивести з ладу того шкідника.

...

Галина Студінська

Дива моєї землі

Це жовтий стяг, блакитні небеса.

Калинин цвіт, щебіт солов'їний.

Незрівняний дивоцвіт.

У нім осянійм чари неосяжні.

Річка, немов стрічка розляглась у гаю.

Русалки звабливі-чарівнички під воду затягнули.

Навіки тепер водяний.

Чугайстер вів, а Перелесник розвіяв.

Золотий хрестик на грудях

Грішне бажання у думках.

Узрів Мавок на останок.

Танок, подібний на травицю, котру вітер веде у тан.

Танок у місячному сяйві...

Темрява...

Спалах...

Світанок...

Добрий ранок, земле рідна.

Сонячне проміння на світ соняшник породив.

Бачив як Гречишниця- мавка польова, ожила...

З вітром пішла у тан, а у нім Перелесник.

Це дива моєї батьківщини.

Та сховані вони від людських очей, а як узрієш, то пропадеш.

А коли пощастить, втічеш увидівши дива...

Я ж не тікав і тепер на віки часточка цих див...

...

Сандра Мей

Нехай не весна

"Прозоре повітря зачароване...

Його стилим диханням скований ліс...

Береги річки в оправі льоду,

Лише тиша снігу...

У одвічній тій безмовності весь шепіт чутно -

То сни у головах...

Стривай! Нехай не весна...

Я тут... Я поряд... Розбуди мене!"

Уривок з к/ф "Красуня і Чудовисько"...

~•••~•••~•••~~

Зима... Знову у снах зима...

Скована чистою кригою вода... На жаль, права...

Де таємниця мрій таїла трепіт вій - крига вікова...

Але в ніжному шепоті річка Любові ожива...

Десь, в снах, зачепившись за мрії весна

Дихання вічних дум й чаклунства сповнена...

Хоч маска біла вже німа і холодна...

А Вічно-юна під шаром льоду ще жива!

Посмішкою багаття зорі, розсипавши перли та дива...

Тиша брижить по закутках тих снів... Зима... Ось так краса строга...

Від серця і до серця... небо різнокольорове знов співа...

Торкнувшись подумки... Я поряд... Я в душі... Весна...

~червень•2017~

Відеокліп можна подивитися у владці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Ранкова прогулянка

Виходячи ранком

На прогулянку

Люблячи холод та вітерець

Після дощу,

Повітря неначе

Оживляє.

Хочеться кружляти,

Стрибати, танцювати...

Але зупиняє лиш одне...

Те одне, яке не дає

Дихати і жити спокійно.

Мрія лиш одна!

Щоб дощ змив

Усе те лихо

І тоді можна буде,

І кружляти, і співати,

І стрибати...

Написано: листопад 2023 рік

...

Зінаїда

Еротичні прихистки

Коли писатимеш стиглі вірші

Про темні прихистки конкубіни,

Все, те, шо ховають глибокі ніші

Почують вуха, що слухають стіни.

Вони розкажуть про тебе іншим,

Змалюють почуте в розпусних картинах,

«Щоночі він шкрябає, — скажуть, — вірші,

У темних прихистках конкубіни».

І серце у нього стає темнішим,

Тамує спрагу жагучих тіней,

Вона його просить любити глибше,

Відкрившись долі йому на колінах.

«Безумці, нещасні, — заквилять грішники, —

Вони оскверняють і наші стіни,

І все лиш тому, що дописує вірша,

Що геть не потрібен його конкубіні!»

Всього лиш красиві слова, не більше,

Про ночі, про млосні цілунки уклінні,

І серце у нього стає темнішим,

І прихистки ночі усі в руїнах.

08.10.2023

...

Володимир Каразуб

Жива

"Міа, не можна впасти від втоми... для сім'ї Мю це рівносильно смерті... Спіткнувшись прямо в центрі піщаної бурі, серед нескінченних битих посухою земель... знову вставай, знову рухайся вперед... Такий дух сім'ї Мю... Навіть якщо прийде день, коли татко не зможе бути твоїм щитом... обов'язково рухайся без зупинки... Це те, що дозволить тобі жити... Є тільки одне "але", моя прекрасна дівчинка... під цим широким небом тобі зустрітися хтось... обов'язково зупинись і кохай... Це зробить тебе живою!"

~Уривок із графічного роману "Уламок меча"~

~•••~•••~•••~~

Суховеї... Паляче сонце... Випалює до попелу нескінченний бій фраз...

Мікроскоп сотень очей... І гарячий... без життя... солоний пісок...

Вчили: впасти і здатися не можна... Є наказ!

Але знову пульс без рядків... як ритм порожнечі... у скроню... Ще крок, ще крок...

Гіркий присмак хваленого попелу... Кришталь сліз... Мрії струмочок

П'янко солодкий... Але дійсність як ляпас привида в дзеркалах...

Я себе прийняла... Поборола страх... Але чи є в цьому сенс? Це гачок?..

Бо лише на кілька хвилин не своя... я Його... і нехай тільки у снах...

Я бігла... Втрачала... Спалювала... крізь пустелю своєї душі... інших...

Хвилею порваних крил билася до борту корабля-міражу.

Був і буде шлях, яким треба йти... Не зійти! /Не буває вітрів ручних..!/

Але одне знаю точно... тільки з Ним... для Нього... пожвавлюю душу свою...

Вночі погляд на небо... Зірки теж у пустелі не сплять...

Через тисячі зим... пекуче сонце... урагани... грози... пісок...

Я бігла, не обертаючись... не зупиняючись... крізь рай оази та посуху пекла багать...

Не від себе... до Нього... туди, де в багряному світлі схід... Він - мій затишок...

~12•червня•2017~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер.

...

Lexa T Kuro

Till Valhalla!

Написано під враженням від скандинавської міфології, т/с "Вікінги" та комп'ютерної гри "Assassin's Creed Valhalla"...

~•••~•••~•••~

Дай мені пройти там, де я не був, велика мудра Фрея.

Холодні фіорди пестять погляд - вони мій курган та ферг.

У бражому будинку про мене заспівають, ложкою дьогтю п'яніючи.

Драккар мій у дорозі. Усі причали спалив, без черг.

Мій пращур Один, дякую за твої уроки.

Мене хвалькуватим звуть - даремно. Моя сила - моря!

Сестра мені - Хель, батько - багатоликий Локі.

Народжений у сутінках, зникну, коли зійде зоря.

На мене складає гальди Пророчиця-Вельва,

Щоб не дав збудувати Нагльфар, не допустив "загибель богів".

Я - гілка-продовження Великого Світового Древа.

Якщо загину на полі бою, увійду в "суворий рай дев'яти кутів".

Питиму піднесений мед Хейдрун, "прохолоджуватимуся" в битвах з братами,

Насолоджуватимуся дівами, піснями та дичиною-кабаном... Приборкаю грім.

Розпаліть багаття серед холодних фіордів, ще не заплямованими іменами.

Розвіє вітер ваші молитви.

Вальгалла - мій Дім.

~2021~

Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Та-ра-рам!

Струм-струмочок, біле, чорне,

Підвіконня, стеля, кран,

Ліжко, лампа, ложка, стогін,

Третій поверх — та-ра-рам!

Ти почуєш і підскочиш

До вікна мого тепер,

І тепер вже не захочеш,

Не захочеш, щоб я вмер.

Мчить автобус, пташка, зірка,

Обрій, сонце, пил, екран,

Світлофор, комета, дірка,

Другий поверх — та-ра-рам!

Ти мене внизу лови,

Поки космос догоряє,

Чом раніше не прибіг,

Чом лиш зараз, я не знаю.

Очі, пальці, шлунок, серце,

Мозок, крові океан,

Шкіра, кишківник, ядерце,

Перший поверх — та-ра-рам!

Ти мене вже не пізнаєш,

На шматочки розлечусь,

Так шкода, що ти тікаєш

І не згадуєш чомусь.

Так шкода, що не існує

Більше Всесвіту мого,

Не тікай, хоч подарую

Ключ від черепа свого.

...

Ліна Осіння

Добазікався

День 633 (18.11.23)

Всі пам'ятають початок війни,

Страх перемішаний із дивуванням.

Не відчували своєї вини,

Не розуміли причин цим стражданням.

Кинулись друзям та рідним писать,

Допомогли щоб війну зупинити,

Бо перестали їсти та спать,

Знали, що бомби можуть і вбити.

***

Якось доречно з'явився всім «родич»,

Що заспокоював нас кожний день.

Радник в ОП - Олексій Аристович,

Всеукраїнський центр зціле́нь.

Лагідний голос та впевнена мова,

Тексти прозорі - усе до ладу.

Та почала викривлятись розмова,

Кликати він розпочав нам біду.

Стали промови більше зухвалі,

Про толерантність він позабув.

Навіть відчули прихильність навалі,

На ЗСУ Олексій зазіхнув.

Швидко пішов Аристович з посади,

У президенти зібрався у тім.

Смак, очевидно, з'явився до влади,

Брудом почав обливати свій дім.

Підстрахувався та втік із країни,

Звідти базікати хлопець почав.

Навіть, нахабно від України

Про перемир'я сам попрохав.

Стверджує, Пушкін - частина культури,

Тільки поплутав з культурою де?

Каже, чіпати неможна скульптури,

До деградації це приведе.

Мову російську почав захищати,

Ніби російський справжній агент.

Вчить за убивства фашистів прощати,

Ну розбазікалась, Люся, ти вщент.

Справу відкрили нарешті на нього,

Бо добазікався, справді, «герой».

Наговорив з-за кордону такого,

Був заспокійливим, зараз - ізгой.

...

Галина Студінська

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч

Прочитай мені повість в глуху, середземну ніч,

Про людей, що зазвичай вдаються до компромісів,

Про романтиків, що впадають у крайнощі видихаючи вірш,

Про дощі у державі, що змінюється за кулісами.

Про те, як показує мухи чиясь донька,

І про те, що книги в рядах де класична музика,

Що цієї зими не замерзне міська ріка

У тривкий льодохід, і про те, що Різдво відбудеться.

Про те, що існує чистилище, і те, що існує лімб

Для сумління поетів байдужих до власних витворів,

Про те, що тільки стражданню пасує німб,

І про те, що стражденним, він далебі не потрібен.

Про те, що все повертається. Війна – розпочне війну,

Що твоє милосердя прибуде відлунням серця,

Того хто прозрівши, загладить свою вину

Перед богом своїм, що десяток зійде сторицею.

Про тисячі слів з темних вікон, що кинуть комусь

Хто лишає сліди на дорогах глухої провінції,

Про темну журу, що жере Україну-Русь,

У купальськім вінку і повиту тугими косицями.

Про жало джмеля у дитячій долоні твоїй,

Білий сніг за вікном, що до тебе теплом повертається,

І що серце навпроти полюбить, так само, й на мить,

Нарешті усе зрівноважиться.

12.11.2023

...

Володимир Каразуб

Осінній старт

За вікном запанувала осінь золота,

Своєю ковдрою накрила землю.

Чуєш? Скоро настануть новорічні свята,

А поки неси з собою парасолю.

Не дивись на осінь з сумом,

Вона має свою красу і чари.

Не думай, що все вже минуло,

Адже попереду нові старти!

Не бійся осіннього холоду,

Холод не зламає волю твою.

Пам'ятай, що ти не самотній,

Усміхнися осені, поглянь на цю красу.

Там вітер грається з листям у повітрі,

А потім їх ніжно опускає на асфальт.

Осінь – час, коли здійснюються мрії,

Тож, будь ласка, почни свій старт.

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

Навесні

Тумани, зливи, - осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай.

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв "кохай".

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T Kuro

Надто важка пелена на його плечах

Надто важка пелена на його плечах.

Крізь туман проглядається сонце його століття.

Хтось малює для нього картини розкішних троянд

Де зіпершись на меч він чекає сліпучого світла.

І вагання душі мов на шальках старих терезів

Не зрівняє любов із кривавими слізьми бою,

І серце немов в порубіжжі розквітлих садів,

Що вмить заливає долину гарячою кров’ю.

І слова наче віск. Пересохлого горла вуста

Мов печать на листі, що нікому уже не читати,

Тут пустеля довкруж, і пустельні стоять міста,

І немає троянд, і немає кому саджати.

Наче сонце весни розпалившись – спалило до тла

І каміння небес вітражі потрощило храмів,

І лягає на шальки, мов пір’я лиш чорна зола,

І серце навпроти легке, хоч твердіше за камінь.

05.11.2023

...

Володимир Каразуб

Твоє волосся пахне осінню

Твоє волосся пахне осінню,

Серпанком свіжим, тим, що зранку 

Вкриває небо знову просинню

І зводить скрізь руду альтанку.

Малюють фарби в лісі  вогнище,

Твоє волосся пахне листям,

Мої думки тікають в сховище,

А їх сліди розтануть містом.

Твоє волосся пахне зливами,

Вони будують точні ритми,

Мене ховають диво-крилами

Дощу нестерпні вічні ридми.

...

Ашанія

Не можна кохати за риси обличчя

Не можна кохати за риси обличчя,

За вигини тіла, за колір очей,

Якесь нерозумне настало сторіччя,

Де розквіт набула омана ночей,

Де темінь у світло вдяглася спокійно,

На глянці малює правдиву брехню,

Щоб розумом нашим погратись граційно,

І змусти вірити нас в маячню,

Яку би красу не носила людина,

В краси свої дні, свої терміни й час,

Пройде гарних посмішок чарівна година,

І раптом цей слід - вже навічно погас,

Усе повернеться до місця початку,

Всі образи наші, і тіла краса,

Для земної краси передбачив Бог крапку,

Щоб іншу красу ми взяли в Небеса,

Образ нашого серця й глибока душа,

Це краса, що дана нам навіки,

Тут не треба затрат і в розмірі з гроша,

Некрасиві душою - каліки,

І тут ліки собі, обирають самі,

Все залежить кому, що смакує,

Що знаходить вдивляючись в душі людські,

Куди з чим і навіщо - крокує,

Що собі заберем, що залишимо тут

Однозначно лиш те, що невидно,

Хай на рештках краси, квіточки проростуть,

Щоб ту істину всім було видно,

Не закохуйтесь люди у те, що мина,

А лиш в те, що лишиться незмінним,

Сонце сходить лише - пропадає роса,

Не любіть усього, що є тлінним,

Не любіть лише зорі, блискучі на вид,

А любіть увесь всесвіт в людині,

Всю її велич, увесь її стид,

Її море душі у краплині,

Неможливо кохати за риси обличчя,

За вигини тіла, за колір очей,

Якесь нерозумне настало сторіччя,

Яке затуманило серця людей.

2020

...

Vladyslav Derda

Привіт, мій ангел

Привіт, мій ангел... Прощавай...

Що попереду - туманна, як усім, дорога?

Звичний ритм дощів, смуток та жаль?

Скажи, ти все ще віриш у рай і бога?

І все минуле наперед пройде,

Спалахне восени, розвіється вітрами.

У звичній Книзі новий поворот - іде вже, як іде...

Хто вчився по складах – завчив словами.

Розставив ночі, землі та мости,

Десь рідне поле... За надією - петляння...

Весняною вірою скло порожнечі розгубив...

Зібрав... Надалі вік мовчанням?

Порожня висота, нестримна далечінь...

Що попереду - звична, як завжди, дорога?

Привіт, мій ангел... Прощавай!

Тобі - на Землю, мені ж - повз бога.

~квітень•2021~

Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

Музичний супровід: Axel Rudi Pell - Silent Angel

...

Lexa T Kuro

Буття ключі

Небо височу... Звичне полотно темряви має силу...

Нескінченні смисли штормом та вітрів.

Кораблям не відомі стежки гір у стовпах пилу.

Шукають тиху гавань у перехрестях чужих портів...

Стрункими щоглами спрямовуються думками в небо.

Там безкрилі мартини сонно сонцю "привіт"...

За бортом - хвиля... За обрієм - небуль...

...І чи так там важливі вітрил краса та сонячний світ?

Штиль - не вічність... Бриз замінять шквалом надії...

І лише зірки благословлять бачити уночі.

...У вічності немає берегів... відстаней... сумнівів... мрії...

Є пензлі та полотно... Є темрява... Є світла промені - буття ключі...

~20•05•2020~

Кліп з моєю декламацією можна подивитися у владці «Буктрейлер»

Музичний супровід: Roberto Cacciapaglia - Aviano

...

Lexa T Kuro

Поза часом

Коли на долоню ляже промінь опівночі,

І обірветься мій легкий подих у серці посланням...

Не залишай собі на пам'ять крижинку-уламочок,

Переплавляй у пісню, не у висновок і не у мовчання...

Я зрадію, сповнена сподіванням.

І відчую, що в душі немає сумнівів, немає гіркоти,

Що кроки на повну, безтурботні, впевнені...

Розмалюю небо барвисто, щиро-сонячно...

Тут – минеться, але не зникне довіра.

Ми поза часом... З'єднані.

~07•10•2020~

Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Ралі

Життя нас звикло кидати з пекла у вогонь.

Там, де пісками зибучими спекотний тлін -

42 градуси... "Тільки душу не чіпай! Охолонь!"

Бо мені знову, плавлячись під сонцем, вставати з колін.

Нервом натягнутим швидкість кидає у "дикий гін"...

Блеф намалює оази-міражі.

Мені б ковток води... Мертва? Знову брехня, без змін.

Як мені доїхати до краю пустельної землі, скажи?

Ралі, де виграшу нема – там порожній п'єдестал.

Фарами-відблисками зірки висвітлять моє "де-небудь"...

У цій гонці з пісками я нескінченно шукав

Те, що вкрала пустеля... А, не турбуйся... Забудь.

~2017~

Кліп на вірш можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Якщо любиш, прости

Якщо любиш, прости,

Поцілуй, відпусти,

Хоч не згасла ця іскра

Між нами.

Ти - в далекі світи

Від страшної війни,

Я - до бою стаю

Між братами.

Насувається ніч,

І гримить зусібіч,

У крові вже Бахмут

Потопає.

Ти одна. У пітьмі

Тільки зорі скляні,

Повернутися страх

Не пускає.

Я один. За горбом

Росіяни кругом,

Кулеметом я їх

Привітаю.

Щоб розквітла й цвіла,

Україна жила

І дівчина, яку я

Кохаю.

...

Olena Keira Soleil

Львівська осінь

Львівська осінь

вхопила за горло

горілим листям.

Я спробував

наздогнати вітер,

а він на Високому Замку

ділиться враженнями,

обпікаючи вуста закоханим

холодними поцілунками.

Так тихо стало у місті,

наче голуби відлетіли.

І заплакав дощ,

послизнувшись на лезі

бруківки.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Walking in the air

Шурнули двері

до ліфту заходить

привітна особа і щедра на сміх,

Вона швидко пестить поверхню де кнопки

сідає навпочіпки

швидесенько мчить.

Шурхіт дверей кабіни і шахти,

виходить

заходить вже інша

привітна особа, що майже як та,

і кнопки спалахують, як плитка спіральна

знімає шолом

сідає мовчить.

І мчить разів десять, аж поки не зникне

і очі розплющиш, а там — темнота.

Подушечки мацають ті кнопочки в ліфті

кабіни немає лише пустота.

Десь збоку земля блакитна, велика,

а зірка вібрує як серце біжить

і не витримує зірка і ребра...

десять секунд,

а п'ятнадцять і ...

очі заплющиш і з'явиться ліфт.

...

Citrus _S_M

ЧОРНИЙ

Мій Ангел шепоче:

«Іди і борися – вперед

Убий нерішучість»

Спаси і помилуй, Отче!

«Поспалюй мости,

зруйнуй все минуле вщент

І прийде щасливе майбутнє» -

Мій Ангел пророчить.

І я все руйную,

палю споконвічні мости.

Мости ці тендітні й міцні одночасно

між мною і мною.

А хочеться їх відродити,

спасти, зберегти …

Та Ангел нашіптує в вухо:

«Ну, будь же твердою!»

І стерла я пам'ять,

забула я пахощ отав,

Повірила в святість.

А він… забажав, бач, офіри.

У трансі стогнав він

і радісно кров смакував…

А ще запевняв мене

«Всім воздається по вірі!»

І вірила в праведність…

Щем закарбовував яро!

І світлого Янгола слухала я,

як намісника Бога

Учитель і учень –

така нерозривна пара.

Не знала вже хто я,

не гриз вирішальний здогад.

Колись мимоволі побачила я

в особистих речах

У Ангела грим (білу фарбу)

й журнали із порно.

«Оптична ілюзія .

Це через сльози в очах»

А потім , як блискавка

«Господи, Ангел мій – ЧОРНИЙ!

...

Валентина

Мова про океан

Хто може вмістити, хай вмістить, нещасна рибо,

Нехай проковтне тебе паща старого кита

Не пливи, не тікай, не спізнати тобі глибини

Крім іншої риби у череві хижака.

Коли б не гарпун ти б давно, як простилась, рибо

Із життям, і лякливим хвостом не тікала би геть

Від того корабля китоловів, що крався хижо

Але ненавмисно від смерті тебе врятував.

І ось ти пливеш вигинаючись плавниками

Забравши з собою останнє ревіння кита

І гудок китобійця розноситься океаном

Та ти не боїшся, вмістивши нове життя.

31.12.2022

...

Володимир Каразуб

Неба пухнасто - пломбіровий простір

Неба пухнасто- пломбіровий простір.

Осінь позвала літо у гості

Смаком морозива, кольором винним

І ароматом степу полинним.

Щось приховали хащі ожини.

Рветься із серця радість дитини.

Тягнуться в небо петунії цвітом

Для поцілунків з райдужним літом.

Літечко, літо, куди ж ти не йди,

Що ж ти від мене втікаєш туди,

Де полуничним несе ароматом,

Де вся земля, як веселкове плато,

Де вибухають квітковим салютом

Клумби, степи... А мене несе в Лютий...

Лютий із грудня до першоцвіту

Ти не барися, я жду тебе, Літо.

...

Валентина

Кордони страху

Кордони страху розмились повністю,

й пристрасть не може допомогти їй

опанувати несвідоме колективне

сексуальне безчинство,

коли веселка перетворюється на звірів,

що намальовані без повітряної перспективи.

Вони пластичні та розтягуються,

неначе підфарбований фіолетовий спирт

у стані невагомості.

Звірина проникає у гребінь

та розчісує її пасма,

смакуючи кожною волосиною.

«Це говорить адмірал!

Ми перейшли канал горло-серце!» –

чується їй десь у віддалі,

за мрякою тропічного лісу,

й пугач дивиться на неї

одним

кістлявим

оком.

Поодинокий вірш розмазується

у невагомості мізинцем кенгуру,

але його вже не в змозі жоден прочитати.

Втрачається лік.

Розпач у неї змінюється падінням

дорогою з двостороннім рухом,

автострадою жалюгідних єнотів.

Прямо на неї стрибає однонога ступа,

на якій гойдалась лисяча мітла.

Вщент п’яна, вона оговталась

посеред напівтемного кладовища

наївних думок.

...

Vladyslav Pavlov
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83608коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: