Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6562)

Життя

Дівчина.. полем босими ступнями

Перетинає,лускоче трава

Молодість.. цю дівчину зва

В легкому платті в мелодії літа

Волосся русяве і пахне тут житом

Сміхом дзвінким та тонкими руками

Все в ній іскриться,сміхом минає..

Ось вже дівчина стає доросліше

І по життю вже іде сміливіше

Гучним тим голосом чуть навкруги

Прямо крокує,не чуть напруги

Жіночка стала на межі полів

Гляне на руки свої- як та доля

Кожна із жил то дороги життя

Дещо болить,і бува каяття

Десь у тім серці лишилося сміхом

Щось неймовірне мале і не спіхом

В серці живе,і лиш гріє- бува...

Доля минає,минає життя..

Діти дорослі,пішли своїм шляхом

Мамині очі накриють- мов дахом

Від негараздів,і зла захистить

Віра в хороше- дасть добро- жить!

Руки складе- на коліна поставить

Сяде на полі- дівчину ту бавить..

Молодість скаче,летить..і тікає..

Ні,не минає...життя ще триває!

11.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Кардамон

Дивна річ-привезли її здалека

Кажуть не літа лелека

Так далеко..в тії дивнії краї

Там золота пісок і справні крадії

Принесли справжній скарб-загорнутий в ганчір'я

На обмін-захотіли пір,я...

дивної краси-птаха

Хто вкрав його-той не невдаха!

Зробили обмін,вийшли за кордон

В ганчір'ї скарб-я маю кардамон!

15.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Черешні

Які смачні ті бабині черешні!

Розвинула гілля мов клешні

І тягнеться,манить плодами

І бігаєм ми біля мами

Гукаєм,підстрибуєм в гору

І просим іще ,наче хором

Черешні тїі-солодкі плоди

Розкинула ягід палас навкруги-

такий аромат захмелений

Злетілись на смак той казковий-

чудові пташки,

чудове.. гудіння джмелене

Ми іли черешні ну аж до схочу

І думали- луснемо- точно!

Які ті черешні у баби смачні!

Лиш спогадів марево нощно-

нагадує нам- як ми були малі!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Подяка

Батько -як сильно звучить!

Ти пам,ятаєш ту сонячну мить?

Той день коли народжене дитя?

Торкнувся ти до нього- забуття..

Як перші кроки роблячи не вміло

Ступали ніжки,і тримались сміло

Тепер іде- відкритий всім шляхам

Настане час,подякує батькам!

А зараз,це тобі подяка

Що маєш ти в житті- то є відзнака

Як серце -маєш ти велике море

Нехай обходить стороною горє

Я вдячна,що ти є у нас!

В святковий день- подяки час!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Сріблястий шлях

Сріблом посипані долі доріжки

Срібне намисто на шию наділа

Сріблом покриті барвінків голівки

Срібного хрестика гріється тілом

Срібною ложкою -дитя дарували

Срібним крилом голуби воркували

Срібним тим маревом вкрита ріка

Тим облаштунком покрита рука

Все навкруги покривається сріблом

Срібло виблискує сонячним світлом

Срібним волоссям вкриється доля

В захисті срібла- плекається воля!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Перстень

Колись подарувала мені бабця- перстень

Тонкий з коралем- вироблений з срібла

І той кораль немов би крила-шестернь

Омайнутий тим сріблом -мов заквітла

Чарівним колом пальця навкруги

Нажаль..недовго довелось ности

Чарівні кола-срібнії круги

І дивним срібним світом володіти

Намилив руки-на краєць поклала

І не помітила-в щілину впала..

Краса моя- невимовні слова..

Даремно розбирали мийку

Шукаючи прекрасний дар-дарма..

Поплив мій перстень-тілки волю дай!

Знайшов собі чудове місце

Покинув батьківщини край..

Я згадую буває часом-

краси тієї-хвилі віку!

І добрі,чуйні бабині слова!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Батьківщина

Алло?ти чуєш батькивщино?

Алло?коли ми переможем ворогів?

Ти чуєш.. деякі далеко –

ми усі єдині!

В серцях наш прапор і лунає гімн

Ми очі відкриваємо що ранку

Від того що у пам,яті той дзвін

Ідуть флешбеки-і здригається земля

Сирени виють, сипле шрот на верхи

бо живемо так- чуєм як брехня

Насичує свідомість людям

Як вірять ті -хто за екраном йде

Ми вірим в те,що буде в нас майбутне!

Ми знаєм те ,що перемога йде!

15.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Царівна

Очі сині, чорні брови, посмішка чарівна,

А вона не знала зовсім, що вона – царівна!

Личко гарне, як троянда, уста – мов корали,

А серденько вередує, щоб його кохали!

1

Надягає лицар обладунки,

Начищає списа і меча.

Ніжний рай із сонця й поцілунків

Загадало молоде дівча.

Стрічкою простелеться дорога.

Вклоняться сміливцю королі.

Мрій багацько і надії трохи -

Допомога в ратнім ремеслі…

2

А дівча, мов квітка, розквітає,

Тане лід на серці молодім.

У казках добро перемагає,

А шляхи ведуть у рідний дім.

Під балконом забринить гітара,

Розповість про сум і про любов,

Сині очі стрінуть очі карі –

Вічна казка розпочнеться знов!

3

Ось росою вмилася царівна,

Посміхнулась сонцю й небесам.

Гарная краса її предивна –

Їй кохання й щастя до лиця.

Босоніж біжить до тебе мрія,

І серденько б'ється, наче птах.

Ти очам повірити не смієш,

Та нектар солодкий на устах!

...

Соломія Сміла

«Цукорок»

День 844 (16.06.24)

Отримав пристрій надважливий

Ім'я солодке – «Цукорок»,

Що до життя геть ощадливий,

Для кожного бійця урок.

Детектор дронів надчуттєвий,

Почує - голосно пищить,

Тож вельми в захисті дієвий,

Попереджає: «Маєш жить!»

Заздалегідь попереджає:

«Ворожий дрон поблизу вже!»

Про небезпеку добре знає

Та відчуває вороже́.

Російські дрони атакують,

Як навіжені день і ніч,

Вже третій рік війну смакують,

Тож небезпечна вельми річ.

Маленький пристрій та компактний,

В кишені можна заховать,

Почути дрон здалека здатний,

Що може вбити, травмувать.

Наш програміст, що за кордоном

Давно живе, це розробив.

Маленький, сильний ворог дрона,

Наш український ексклюзив.

Цей пристрій поряд має бути,

В руках у кожного бійця,

Щоб вчасно знати та почути,

Бо найціннішим є життя!

...

Галина Студінська

Полуничний десерт

Лісом літечко блукало,

Мабуть, прихистку шукало,

Зачекалась вже звірята,

А літо готує дарунки завзято:

Насаджав ожини, насаджав суниці,

Не забув малину, ну і полуниці.

І зробивши своє діло,

Полетіло літо, полетіло...

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Якось йшла руда лисичка ,

Бачить море полунички,

Думка лиску враз бере—

Я зроблю для всіх желе!

Ще й морозива зроблю,

Й своїх друзів пригощу.

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Назбиравши полуниці,

Попросивши желатін,

Ще й додавши небелиці

Йшла за вітром навздогін.

Вітерець з рудою грався,

Веселився, розважався.

Як втомився— просто ліг,

У ведмежий той барліг.

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

Лиска далі все ж пішла

Попросити молочка.

В лапках кошик, де суниця,

А назустріч йде вовчиця,

Лиска хвостиком махає

Ще й улесливо благає:

- Кумонько, душа моя,

Дай будь ласка молока.

Я десерти всім готую

Та й усіх вас почастую.

І вовчиця так сказала:

- Ти бери мені шкода,

Ще й додам, як буде мало,

Ну, а я візьму з городу.

Я й до тебе завітаю,

Бо десерти полюбляю!

🌞🌞🌞🌞🌞🌞

#літо #ягоди #полуничнийдесерт

...

Tvoreys

Останній дзвоник

Присвячується маленьким школярам.

Останній дзвоник продзвонив,

Ура -а -а! Канікули прийшли,

Дзвін кілька крапельок зронив,

Ну на добраніч, друг диван.

Тепер на нас чекає двір,

Можливо, книжка перед сном.

Цукерки, чипси та зефір,

Он місячна доріжка вже простяглась сукном.

🔔🔔🔔🔔🔔🔔

Останній дзвоник продзвонив,

Вже заченились шкільні двері,

Дзвін кілька крапельок зронив

І заховавсь серед беріз

грав музику на плеєрі.

#школярі #останнійдзвоник #канікули

...

Tvoreys

Найвище уміння -почати спочатку...

Найвище уміння -почати спочатку

Життя, розуміння, дорогу, себе...

І тут уже не ставлю крапку,

Бо все одно не омине-

Твоя свідомість. І ще пам'ять,

Яка по рейках мчить давно.

І спогади, мов бджоли жалять,

На рейки хтось вже кинув скло.

І потяг різко так гальмує,

Суцільний безлад в голові ,

А морок, нібито чарує,

Та чари ті чомусь сумні.

Сідаю. І дивлюся в стелю,

Гортаю пам'яті альбом.

І бачу знов ту саму греблю,

Де грає джаз і камертон,

Гортаю пам'яті альбом...

****

Використані рядки з вірша Ліни Костенко "Найвище уміння -почати спочатку...."

...

Tvoreys

Перегорни її життя

Перегорни її життя,

немов оту стару газету

І дай їй світле майбуття -

у світ, де спокій й мирне небо.

Перегорни її життя.

А краще- викинь у смітник ,

Це буде неприємнеє злиття,

Але до крихт не звикне й черевик.

Відкрий вікно і двері навстіж.

Мітлу до рук швидше бери,

Все що спаплюжено лишай там-

І наче потічок усю красу бери:

Дзижчання бджіл над диким полем,

Зіркова тиха колисанка

І трескіт сойки десь за видноколом,

Нехай вона не знає цю оману.

Перегорни її життя. Просто візьми за руку,

Нехай побуде ще дитям.

Життя важке, тож не пророч розлуку.

...

Tvoreys

Квиток до Непалу

Квиток до Непалу

Я знаю він на нього зачекався,

Купуй квиток і швидше вирушай,

Хлопчина ані трохи не вагався-

Непал для екстримала- просто рай!

Вже зачекався Еверест

І Сагарматха, певно теж,

Кожен куточок, наче квест ,

Де розчинився і від люду щез.

Там Гімалайські є хребти,

Альпійські чарівні поля,

Там ти з природою на "ти"-

Вона хоч дика та жива.

А трохи далі є Лумбіні,

Там кажуть, народився Будда.

Поміж дерев блукають тіні

І кожна з них -немов приблуда.

А далі стежечка веде-

У водний сад Баланжу.

Фортеця там з фонтанів є-

Позаздрять навіть і "джуманджі".

Який же гарний цей Непал,

От би ще трохи тут побути...

Але літак поставив трап-

Вертаюся додому вже малювать оті етюди....

...

Tvoreys

Збори

Жартівливий віршик

Збиралась Юля до крамниці

Штани і светрик одягнула,

До сумки кинула ключі,

А ось про чобітки забула.

Іде по вулиці он капцях

І зиркає все в телефон,

Кепкують всі:"Вона у мандрах,

Он поряд крокодил і слон".

А Юля знай собі крокує,

Хоч дощ періщати почав,

Вона десь милу пісню чує-

Та де- ніхто цього не знав.

Сміливо увійшла в крамницю,

Із сумки список дістає,

А там сидить хтось кривиться

І каже ось таке:"Скінчились гроші,любонько,

Скінчились ось і все!"

Дівчина риється у сумці,

А гаманця ж ніде нема...

Аж бачить, що стоїть у капцях,

Оце збиралася ж сама...

...

Tvoreys

Берегиня

Берегиня

Я б хотіла намалювати мир

що на яхті пливе океаном

І вітрила, мов рожевий кварц

Та небо кольору індиго.

А ще я б хотіла намалювати

Ранню, немов підсніжник весну

Де всі сидимо на пеньочках

І п'ємо чай "чорну перлину"

Та мрієм про Крим і про тихеє літо.

А що натомість? Натомість я берегиня,

Спішу на поміч усім полоненим,

Усім пораненим в запеклих боях

Бо я берегиня! Це мій поклик

А чорну перлину- залишим в ворожих серцях!

Вона буде гніти і може кричати

Але вони не почують той крик

Бо від природи, на жаль, глухі.

Хай чорна перлина— то буде наша бомба

Для Москви та й інших міст.

А берегиня дасть сил нашим вої

І піснею наближатиме перемогу

І твердо вірить, що буде мир

І квітами встелемо усі дороги

Та звідусіль лунатиме солодке слово "ПЕРЕМОГА‼️🇺🇦

****

Вої- воїни

#верлібр #війна #берегиня #чорнаперлина #мрія #перемога

Цей мій перший верлібр, який я подала на конкурс. Не знаю,переможе він чи ні, але хай тут буде

...

Tvoreys

* * *

Скажи, як бачити майбутнє

Крізь час, крізь простір та туман?

Подій як прозрівати  сутність

Не потрапляючи в капкан

Своїх ілюзій?

Як не мати

Бажань наївних та думок?

Розчарувань як уникати

І вкрай болючих помилок?

Як із поразками справлятись?

Переживати втрати як?

Де сили на надію брати?

Де світить рятівний маяк?

...

Ірина Шевченко

Дорога до села

Ким був я для свого села?

Найменшим сином у Івана.

Мене дорога повела

Через війну, через Майдани,

Крізь біль, крізь кров,

Крізь страх, крізь втрати.

На ній зустрів свою любов.

На ній же втратив батька й матір.

Нажаль, дорога до села

Стає все далі і нечасто.

Лиш ностальгія ожила.

І, як завжди, немає часу.

Коли закінчиться мій шлях –

Я повернусь, де мої корені.

І попрошу поставить стяг,

Такий, як всім, які нескорені...

Вінниця, 22.07.2023, Володимир Дудар

...

Володимир Дудар
16+

Він і вона в підвалі (жартома)

Він і вона в підвалі (жартома)

- Держись! Держись мене міцніше.

- Не поспішай мій любий.

- Так добре?

- Ага, так ліпше. Заходь повільно.

Ой, потемніло у очах!

Не відпускай. Тримай мене за руку.

- Тримаю.

- Тепер скоріше, сил немає, знемагаю.

- Я обережно. Запаморочилось в голові, кохана?

- Чогось так душно, тісно стало.

По відчуттям занурилась у темний океан.

- Та перестань. Ще трішки і ми у цілі.

Люблю тебе таку безпомічну, покірну.

- У просторі не орієнтуюсь.

- Тут обережно, сходи.

- Ох, цей підвал! Завжди невчасно

тут світло вимикають. Лячно.

- Десь у кутку залишив сірники і свічку.

Навпомацки знайдеш? Диви, бо зловиш мишку.

- Ага. Знайду. Зовсім не смішно.

На другий раз, обов’язково,

візьми ліхтарик, жевжик, з дому.

...

Марія Чирич

Втрати

День 842 (14.06.24)

Три кілометри від морозовська,

Чинний військовий аеродром,

Де розмістила банда московська

Свій головний ракетодром.

Звідти злітають нас бомбувати

СУ - літаки різновидностей всіх.

Вперто продовжують «сво́їх спасати»

Задля кремлівського чада утіх.

Бомби, ракети ще мають в запасі,

Ненависть більша за тую рф,

Все в них по плану, служителі в рясі

Благословляють імперський це рев.

Відповідь в ніч пролунала над містом:

Два гучних вибухи, спалах вогню.

Я залишаюся геть оптимістом:

Втрати орди записали в меню.

Звісно, усе ППО «позбивало»,

Не сумніваємось, навіть, у тім.

Скільки б не били орду, буде мало,

Для України - єдиний мейнстрим.

Знову на Київ «Кинджали» кидали,

Тож аргументів достатньо у нас.

Вибору іншого, точно, не мали,

Встали на захист, щоб кремль на не «спас».

Втрати росію своїх не хвилюють,

Ки́дають в штурми, як жуков колись.

Брешуть хронічно, паразитують.

Тож як непотріб, рф розвались!

...

Галина Студінська

Те, що сковує мене...

Бузковопрозорі, з відтінком заходу сонця

Нависли наді мною, як купол залізний,

Стіни лінощів, щей без віконця!

Що заставляють жити день цей циклічний

Та знову без тебе...

Буду вкотре цю клітку душевних злодіянь

Колупати. І, як об стіну горохом,

Полетять снаряди марних сподівань

В надії, щоб пристанище оте не стало мені гробом.

Може, хоч тріщінку десь вона тай дасть?..

До останніх мозолів, на змучених руках,

До перших капель крові на розбитих кулаках,

Поки піт не потече з чола по щоках,

Доказуючи що я не знаю страх

Доберусь до волі...

І тут раптово вскочить рима,

І тоді мене вже не втима,

І менталку накриє натхненності димом,

І з психлікарні до мене в двері грима,

Та я їм не відчиню, бо нарешті мій тріумф настав...

...

Вісімнадцятий

Знаєш...

Знаєш, ластовиння на твоїх щоках

Немов зорі яскраві в небі високому.

Знаєш, розчиняюсь в твоїх очах

Немов ранок в повітрі холодному.

Знаєш, забути тебе шансів нема,

Бо з'являється постійно у снах.

Знаєш, постійно болить голова,

Бо причина в твоїх поцілунках.

Знаєш, я хочу з тобою втекти

Хоч до краю світу по вузьких коліях.

Знаєш, я тебе люблю

Хоч і бачу відповідь у твоїх очах.

...

Вісімнадцятий

Відчай

І знову я хочу втекти від усіх проблем,

І забути усе як страшний сон,

І спалити всі мости синім вогнем,

І до біса людей що зневажали мене в унісон.

І не можу взяти і все покинути,

І вкотре попадаю страху в полон,

І по новому себе морально душити,

І хочу кричати щосили, та нікому не чути...

І хочу лиш очі твої побачити,

І хочу в обіймах твоїх потонути,

І хочу ще раз тебе втішити,

І хочу з тобою все разом забути.

...

Вісімнадцятий

Подяка вчителю

Усі випускники йдуть під

Звуки останнього дзвоника

Зі слізьми на очах, бо наступного

Року вже й не буде.

Так схвильовано всі чекають

На вчителя, щоб подякувати

За всі роки проведені разом

Ледь стримуючи сльози на очах.

То сльози щастя та вдячності.

Тепер кожен з учнів буде очікувати

На наступну зустріч , щоб згадати

Ту щасливу мить та подякувати учителю.

...

Хвилина душі

Мавки

Де гори Карпатські, де темні ліси

Стоять у вічній спокуті.

Сміються й ридають легенди старі

Навіки у хащах закуті.

У співах птахів, у звуках комах,

У вічних, стихійних дилемах

На ігровищах скачуть у вічнім танку

Красуні, що живуть у легендах.

Дзвінко сміються й співають собі

У хащах,.недосяжних людині.

Віщують пророчі слова та пісні,

що чути в Карпатах і донині:

«А нехай би до нас завітала душа

Весела й смілива собою .

Чи парубок дужий чи гарне дівча

Хай стане до танцю зі мною!»

Ось так веселяться юнки молоді

Зі смарагдовим, довгим волоссям.

Сидячи на деревах, у міцних гілках

Усміхаючись звабливо гостям.

...

Резарта

Дедоларизація

День 841 (13.06.24)

Знову про санкції мова піде,

Кожного дня про них чую.

Як до рф, більше в світі ніде

Санкцій отих не існує.

Попереджали Китай США

Щодо підтримки росії.

Але Китай не поспішав

Виправить власнії дії.

Нафту та газ за безцінь збирав,

Бо економіка в струсі.

Землі Сибіру в кишеню придбав,

Ринок товарів у русі.

Заполонили китайським усе,

Дешево геть та сердито.

Але Китай точно тим не спасе,

Буде Китаєм добито.

Банки Китай для рф розпахнув

Тільки у власній валюті.

Кремль до подальших дій «надихнув»,

Але в юанях замкнуті.

Навіть зброю Китай продавав,

Гроші, відомо, не пахнуть.

Власних помилок заручником став,

Час вже прийшов, щоб зачахнуть.

Новий санкційний пакет США:

Біржу в москві відключили,

Це не остання імперій межа,

Буде, як ці не навчили.

...

Галина Студінська

Несправедливо Бог тебе забрав...

Несправедливо Бог тебе забрав

Від нас усіх, від рідної родини

Ти тільки на життєвий шлях ставав

В скорботі ми 9 днину .

Те світло що в душі носив

Погасло враз і вже на повернути

Твоє тепло і твій ясний посил

Що ніс ти в світ, не можемо забути.

Як промінь сонечка ти був для всіх

Завжди ми будемо це пам'ятати

І в душах наших, і в очах сумних

Це неможливо стримати і не приховати.

На небесах твоя душа знайде чудове місце

Такі як ти у Бога під рукою

Наш світлий хлопчик, сонечка промінчик

Покійся з миром. Сумуємо. З любов'ю.....

...

Таня Мисько

Танці

Опівночі робилось небо,

Розлетілись друзками зірки,

Сузір'я покажуть рухи які треба,

Щоб танцювали я і ти.

Лунає з старого програвача звук глухий,

В повітрі так легко загубитись.

Голос що веде наш танець - твій

І нам уже не зупинитись

Зорі сьогодні ніби закохані

Ласкаво просять посісти їх ниву,

На небі, де душі потомлені

Збентежені миттю цього дива.

Та скінчилися на платівці всі пісні,

Добігає ніч кінця і в сонця подобі,

Згорає серце в світанковому вогні,

Бо, каже доля, не бути разом мені і тобі...

09.04.24

...

Вісімнадцятий
16+

Кривда

Боліли шрами на зап'ясті

І під боками синяки

В голові одні напасті

Душа порвана на шматки

Довкола завжди лише безлад

Як і ззовні так і в середині мене

Слова складаються у ряд:

'Як я ненавиджу тебе"

Щелепа стиснута у мене

Але розжаті кулаки

"Може в тому винна я,

А не ти?"

І ніби робот візьму ручку

Знайду зошита помнятого

На листку зроблю тобі взбучку

Намалюю знов тебе розп'ятого

Але в котрий раз з хреста знімаю

Всього в крові і, в сльозах

Усі рани тобі затираю,

Цілую знов твої уста

І на балкон я виходжу,

Ще мить і себе погублю

Але стрибнути не можу

Бо душа кричить: "Я тебе люблю"

9.04.24

...

Вісімнадцятий

Українські санкції

День 840 (12.06.24)

Світ об'єднався навколо Вкраїни,

Тисячі санкцій - проти рф.

Довго чекали разом на зміни,

Що призведуть до втрат без перерв.

Після захоплення Криму, Донбасу

В межах тих санкцій розірвані геть

Договори військового класу,

Що потенційно приносили б смерть.

У Миколаєві ремонтували

Всі двигуни для рф кораблів.

Десять вже років, як перестали

Там обслуговувати москалів.

Звісно, імперія ігнорувала,

Десь хизувалась, що може без нас.

Санкція, врешті, кацапів дістала,

Бо закінчився везіння запас.

Баренцеве море, навіть, здивувалось,

Бо есмінець раптом вельми запалав.

Керівництво явно в санкції загралось,

«Адмірал (їх) Левченко» дві доби не спав.

Моряки стрибали з переляку в воду,

Поки не відомо санкцій результат.

У кремлі, як за́вжди, брешуть всім свідомо,

Кажуть, що було то тренувань формат.

Санкції працюють, але так повільно:

Десять, ДЕСЯТЬ років, трапилось як щось.

Це не ЗСУ. Швидко та прицільно,

Захищати Неньку хлопцям довелось.

...

Галина Студінська

Сон

Холодний вечір, на дворі сніг

На кухні чай вже охолов

Пірну в думки, що зміг і що не встиг

Іду на дно я стрімголов

Хвилею викине на пляж

До берега прибило, сонце світить

Дивлюсь довкола, скрізь пустий пейзаж

Лише відблиски ідей очі сліплять

І десь здалека, легким бризом

Ти кличеш десь за небокрай

Туди, де немає місця бідам

Давно обіцяний нам рай!

Біжу до тебе через світ жорстокий

Кричу тобі я: "Зачекай!"

Прокинувся, той же день і чай холодний

Шепчу і плачу: "Не зникай..."

11.03.24

...

Вісімнадцятий

Герої не вмирають

Я бачу воїна у снах

Загинув він

Загинув у засніжених степах

Загинув за родину

За родини - так вірніше

Віддав життя

Рятуючи чужих людей

Він їх не знав

Й вони його

Так само

Кажуть

Герої не вмирають

Чиста правда

Але герой

Один

Та кожен

Помирає

Губиться

В загальному

В колективному

Розчиняється

По справжньому

Пам'ятають одиниці

По справжньому

Плачуть одиниці

За тим єдиним

Кого знали

Цілували

Обіймали

Все інше...

Не те щоб пафос

Просто

Занадто гучно

Звучать слова

Не

Наповнені

Сльозами

Біллю

Сотні тисяч незнайомців

Легше хоронити

Звучить жорстоко - істина

Одне на всіх лице

Красиве

Та далеке

Тисячоліття проживе

У пам'яті людській

Герої не вмирають

Герой вмирає

Разом з тими

Хто його любив

(лінк на збірку в комментарях)

...

Олександр Твін
18+

КІМНАТА

розмитий вечір

якась рожева кімната

ти заповнила простір

своїм запахом, наче розбила

флакон духів у темряві

кричала на мене, як

на холопа, забувши

про все інше,

крім наших тіл

твої нігті

царапалися по моїй спині

мої губи

загубилися на твоїй шкірі

твої стегна

тиснули на мене, як прес

ти трясла світ, як грабіжник трясе касу

бля, це було краще

ніж просто секс

ми здирали з себе одяг

як шкури з тварин,

забувши про всі правила,

які колись були

вдавлював тебе до стіни,

тиж кусала мої губи,

грали в гру, де нема переможців,

лише два божевільних,

що втратили розум у рожевій кімнаті

крики, удари, шепоти

покрили стіни

як фарба, залишивши сліди

що не змиються градусом

зранку, твій запах

залишився в кімнаті

як привид минулої ночі

і я, клятий ідіот,

радів наче божевільний.

...

ніхто і ніколи

Перезавантаження

День 839 (11.06.24)

Європарламент пережив оновлення у складі,

Новин багато щодо змін, яким у нас не раді.

У Франції перемогла не президентська сила,

Про перевибори тому вона оголосила.

Макрон рішуче це зробив, як захід проти правих,

Щоб зменшити реальний вплив цих радикалів бравих.

В Німеччині така ж проблема: теж праві у фаворі,

Обрали більшість ультраправих до пу короткозорі.

Місцеві вибори програли та разом у парламент,

Та Шольц не змінює нічого, сказав, що є регламент.

У Бельгії не все гаразд, тож Олександр Кроо

Поклав заяву та відкрив суперникам вікно.

Хвалити Бога, добре все у Польщі відбулось,

Святкує перемогу Туск, зламати не вдалось.

В Італії, як добрий знак, Мело́ні, що за нас,

Це перша жінка, як прем'єр, тож має резонанс.

В Угорщині Мадяр Петро, як сильний конкурент,

Спаплюжив Орбану картину та радості момент.

Урсула фон дер Лейн: «Є шанс, щоб більшість сформувать».

Тож комісаром іншим разом є вірогідність стать.

Важливі вибори для нас, закінчення війни,

Немає в світі за життя ще вищої ціни.

...

Галина Студінська

світ у склі

мозок заповнений вщерть думками

і відгороджено від світу

скляним ковпаком

(синюшним у хмарах розламаних).

люди худі,

тонкі,

цибаті,

кістковидовжені,

м'яса та шкіри нема на них -

кістки самі.

під скляним ковпаком

учиняють щось поспіхом,

хапаються спохвату,

роблять,

творять,

майструють,

риють,

будують,

руйнують,

б'ються,

квапляться,

ходять,

повзуть

ледь живії

воші,

торохкотять

кістковими щелепами

...під скляним ковпаком...

смухом оброслі

перемогу радіють,

святкують,

б'ють в барабани

брудодовговолосі

кістками

на поталу відданих

...під скляним ковпаком...

...

Ем Скитаній

Часова площа

Не стане коритися житнє каміння...

Вона засинала під витоки тіл серенади,

Билося серце ніким не почутих алей.

Замазані вишнею ви́сіли кетяги вати

В далекому небі, обрамленні сірих ідей.

Вона пробачала, коли забувала розлуку,

Вона виринала, коли не писала рядки.

Цілісні мури походили радше на муку -

Згущалися вії, немов на роїння води.

Вона пролітала, мов ластівка, шовком надії,

Аби перетишити всі застарілі міста,

Якими скидалися тучні й незмінні події,

Якими журилася вся прибережна весна.

Вона не любила так міцно, аби до потуги.

Вона не тримала так легко, немов до пера.

Квітами затишку дихали зморені луги,

Пасмами ночі спадала найважча гора...

10.06.2024

...

Сара Ґоллард
18+

ПТСРЗ

нове життя? Не треба, маю старе.

п'яне, гидке, прокляте смертним сморідом.

нове життя? Не треба, маю старе -

безсоромну дійсність із випорожненим льодом.

нове життя? Не треба, маю старе.

розбещене, гидке, спаплюжене уродом.

якась повія ліжко зі мною ділить,

та не кохав її, хотів лиш ґвалту й злості.

в моїх снах, я кінчаю в тебе, жага ідеала,

а ти сквіртуєш повністю, до ниточки гола.

але наяву - лиш жадібна шлюха ряба,

хоч би ти тут була - краса, рідна моя.

...

ніхто і ніколи

Серце півдня

Я їду додому — в спекотне «місто на хвилі»,

Де вітер жене за обрій білі вітрила,

Де хилять чуби соняхи обважнілі,

Де чайки черкають воду крилами.

Блукатиму плетивом вулиць знайомих,

Де юність буяла привільна, нескорена.

Спущусь до ріки, де місток на понтонах

І напис червоним: «Стрибати заборонено».

Зверну на Соборну — у затінок білих платанів,

Там ллється з акордеона музика літа,

І бризки ловитиму в срібних фонтанах —

Щастя буває таким непомітним.

Я сяду в маршрутку за місто. На колесі

Стрибатиму, взявшись за поручень обережно.

Торкатиме сонце зерно в кожнім колосі —

Степ за вікном нивами помережений.

Низенькі паркани, будинки, як небо, фарбовані,

Садки огортають обійстя зеленим віттям.

Бабуся з городу йде, миє натомлені

Руки тендітні, чорними зморшками вкриті.

Персик зірву, притулю до щоки, як в дитинстві,

Запах відчую — терпку, липневу солодкість.

Літак угорі слід залишить пір’їстий.

Все це у спогадах-снах, а натомість…

Серце півдня пробите, зяє проваллям-пусткою

Вікна фанерні ледь стримують протяги.

Хвіртки перев’язані чорною хусткою,

Вокзал приймає розстріляні потяги.

Та вірю я: знов прилетять із вирію,

Птахи, яких розполохали постріли й вибухи.

Зів’ють нові гнізда собі на Кінбурні,

Знов українська ніч буде тихою.

Море поглине все до останньої міни,

Замовкнуть назавжди сирени нестерпні.

Серцем я знову до тебе прилину,

Півдню коханий, чекай мене в серпні!

11.05.2024

P.S.: Якраз напередодні мого дня народження цей вірш переміг у двобої від "Літературні бої BUKA". Вдячна цій чудовій спільноті, що надихає на творчість.

У поезії я описала реальний маршрут, яким їздила в студентські роки з Києва в Миколаїв, а звідти в рідне місто Вознесенськ. А під час написання перед очима стояла картинка Миколаївської ОДА, яку наскрізь пробила ракета навесні 2022 року.

Фото з особистого архіву.

З вірою в Перемогу!

...

Катерина Василенкова

Дятли дуба лікували

Дятли дуба лікували

Під корою, у дуплі,

жили малесенькі жуки.

Дерево точили, гризли,

дірочки кругом зробили.

Дуб зелений вив, стогнав,

гнівався, вередував.

Гілками себе шмагав.

Живоглотів відганяв..

Та усе дарма. Живуть.

Все гризуть, гризуть, гризуть.

Закричав дуб, - Отруївся!

Їх все більше, більше й більше!

- Ой рятуйте, бо з'їдять!

Кірка у гірких сльозах,

сиплеться із мене тирса,

опада потроху листя.

Піднялась температура.

Захворів я, де мікстура?

Дятел поруч пролітав,

SOS сигнал прийняв, пристав.

- Де болить у вас? - спитав.

Кроною дуб захитав,

- Я не знаю, все болить!

Висихаю! Поможіть!

Дятел вийняв окуляри,

стетоскоп, надів халат.

Вушко до кори приклав.

- Дійсно! Тут запал і тут запал.

Ще прислухався, - Ага.

Та їх просто темна тьма .

Зараз візьмем у облогу.

І покликав на підмогу,

своїх друзів з лісу.

Каже, - Тільки подивиться!

Тут зібралось ціле військо.

Розгулялись. Ну держіться!

Будем дуба лікувати.

Й почали, чимдуж, довбати.

По жучку, по черв’ячку,

Витягали не добу.

Довго чувся перестук,

тук-тук-тук і тук-тук-тук.

Поступово, поступово,

злікували дуба дзьобом.

Деревце зашелестіло,

дятлам до землі вклонилось.

- Короїди би заїли

але вчасно ви поспіли.

Закінчився мій кошмар.

Ви, для лісу, просто скарб!

...

Марія Чирич
18+

ПОТОП

вогонь пекельний в крові розпалився -

банальний паліндром життя звівся.

остання чистота в мені здохла,

лиш похіть чорна, в душі Зоха.

бог не дав, бог забрав, і не віддав,

спраглі долоні, хуйові загони,

приховані муки, душевні розпуки,

і танці нічні пристрасних примар(шмар).

як звір жадаю збочених утіх,

безсоромно, брутально, наче вампір.

знущаюсь з дівчини - розпусної шльондри,

вона ж ласкава, слухняна блонда.

в очах її спокуси вічний край,

голодний ротик лове мій рай.

та згодом все огидою залишу,

бо знов настане день - Христова мігрень.

...

ніхто і ніколи
16+

ОАЗА ДУШІ

вечір запальний

цигарка між пальців

балкон, маленький світ

рево тече по губах

дівчина роздягається

тіла зливаються

ніби знайомі вічність

зустрілися лише щойно

життя таке коротке

проста філософія

хотів би жити тут вічність

без жодних труднощів

лише балкон, і небо...

...

ніхто і ніколи
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: