Давид ІІІ - Великий король (3ч)

Минуло п'ять років з моменту страшного землетрусу, що зруйнував столицю Кромії та зрівняв її столицю Рукталу з землею. Король Давид III до цього часу встиг відсвяткувати своє 27-ми річчя і реформувати життя в країні найнесподіванішим чином. Молодий правитель навіть не підозрював, наскільки сильно підніметься ціна на золото і його популярність серед народу після скасування кількох податків на торгівлю. Кромія цвіла і пахла всім ворогам на зло. Було побудовано дороги, реформовано й оновлено армію, укріплено кордони, розвинуто судноплавну справу, попри зовсім невеликий вихід до цього самого моря, налагоджено торговельні зв'язки з багатьма сусідніми й заморськими країнами.

Давид сидів на троні міцно, вчепившись у нього руками, ногами і зубами. Зміцненню становища допомагали й діти. Уже до цього моменту в короля було два сини від різних дружин, півторарічна донька і ще один нащадок, який поки що перебував у утробі королеви. Хлопчаки, між якими було всього півтора року різниці, були здорові і в міру розумні, тож правитель особливо не переймався щодо того, що його династія виродиться. На майбутнє були грандіозні плани, тож діти й справді мали бути сильними, розумними і жвавими. Усьому цьому задовольняв старший - майже шестирічний Антон, молодший же - чотирирічний Філіп - був боягузливий, плаксивий і постійно хотів бути зі своєю білявою матір'ю, що всіма силами намагалася позбавити дитя від подібних проявів слабкості.

Щодо міністрів - усі вони постаріли, проте ніхто не змінився. Перший радник - Філіп став ще ширшим у талії, набув помітної залисини на потилиці і нещодавно відсвяткував своє шістдесятиріччя.

Попри те, що столицю досить добре відновили і звели усипальницю королів, як Давид і наказував, сам він до Руктали їздив рідко. Надаючи перевагу тиші свого нового будинку, він майже весь свій час сидів у замку, подарованому на весілля і трохи перебудованому під власні потреби. Тут були симпатичні шпилі, акуратні й витончені великі вікна, безліч декоративних елементів і світлі зали, застелені килимовими доріжками, що приглушували будь-які кроки. Також поблизу був доглянутий сад із квітами, ліс для полювання, узлісся для прогулянок і вихід до річки, куди монарх періодично з'являвся в компанії свого фаворита. Хоч Карл і був першим, коханим, найбалуванішим і найнахабнішим, але йому було вже 30.

Барон Керлі практично не бував у своїх землях, вважаючи за краще весь свій час перебувати поблизу короля. Карл називав усе це різними словами, але за фактом, колишній лицар навіть не розумів, що йому робити в себе в баронстві і чим там займатися, а тут він хоч із королівськими дітьми розважатися може. Як виявилося, ця людина легко ладнає з усім, що знаходиться дуже близько до короля і що цьому королю подобається. Щоправда, це стосувалося тільки друзів і родичів.