Лілея

Я дуже хотіла, щоб все було ідеально у цій виставці, а ще прагнула довести собі і світові, що я можу виконувати будь-яку роботу, і робити її добре. І одночасно запитувала себе, та кому потрібні мої доводи? Кому взагалі здалося моє життя? А потім я згадувала про обіцянку собі бути сильною, і досягти успіху, і все те на що я пішла заради мрії, яка в голові так і не стала до кінця чіткою.

З роздумів вивів милозвучний та добрий голос Зоряни, дівчини яку Ярослав, як і обіцяв дав мені в помічниці.

— Ти тут? — знову вона перепитала.

— Так, так, — глянула на Зорю, все ще плаваючи у своїх мріях. — А що з ілюстраторами?

— Та ж завтра почну проводити індивідуальні зустрічі, хіба я не казала?

— Я, мабуть, забула, — почала я виправдовуватися.

Ой і не знаю, що б я робила якби не Зоря. То я скоріше її помічниця, аніж вона моя. І я дуже вдячна їй за це.

Спочатку я побоювалася, що мені буде в її компанії незручно, що вона скоріше заважатиме ніж зможе допомогти. Тим більше, що її відірвали від роботи, для допомоги невідомо кому та й не відомо в чому. Але Зоряна виявилася компанійською та дуже ініціативною, та й ідея виставки з усім її підтекстом була цікава для дівчини. Сама вона не розпитувала про Ярослава і наші стосунки, але багато розповідала про свою роботу. Працювала вона графічним дизайнером, а для мене це виявилося як червона ганчірка для бика. В перервах між основними завданнями та організаційними моментами я розпитувала її про напрям роботи, чим вона займається, що подобається, чому обрала цю роботу? А я гуглила, про перспективи, про обов'язки, про переваги і недоліки, і навіть онлайн курси графічного дизайну знайшла.

— А що з тим художником — кубістом? Ви домовилися? Він прийде? — Знову відриваючись від своєї роботи за лептопом запитала Зоря.

— Ми вчора спілкувалися телефоном, і він обіцяв, що прийде. Ідея йому дуже сподобалася. Він готовий стати навіть ілюстратором, якщо звісно будуть пропозиції.

— А я тут макети контекстної реклами в соцмережі закінчую, тож від завтра в нас буде реклама.

— Ой, це дуже круто. Ми гарно попрацювали сьогодні! А завтра ти прийдеш?

— Я сподіваюся, — і дівчина закрила ноут збираючись додому. — Але, мабуть, десь після обіду.

— Та в мене на шосту англійська, тому давай вже після завтра. А завтра відпочинь, — запропонувала я.

— Та ти що? Я так геть розлінуюся. Може краще на роботу забіжу, все одно маю ще незавершені проєкти.

— Сподіваюся, що Ярослав не зруйнував твої плани, коли відправив до мене.

— Про це взагалі, не парся, — посміхаючись мовила, виходячи в коридор.

— Ок, тоді до зустрічі.

— Бай. Пиши в месенджер в разі чого.

— Та в нас ще є кілька днів, але про запрошувальні листи, треба подумати вже.

— Звісно, — погодилася Зоряна, зачиняючи за собою двері. А я так і залишилася стояти у світлому просторому коридорі, поки в голові роїлися думки, і мрії про майбутнє.