Лілея

Наступного вечора, коли я легковажно забила на домашку з англійської, справи з якою в мене на диво йшли добре, і гуглила про види графічного дизайну. У двері тихо постукав, і увійшов Ярослав.

— Привіт, чим займаєшся, — із зацікавленістю запитав. Хоча вся його постава і вигляд говорили про втому.

— Та ось, гуглю трохи про графічний дизайн.

— Що Зорянка вже встигла завербувати тебе у свою секту? — З посмішкою запитав.

— Та ні, що ти, просто це дуже цікаво.

— Я знаю, взагалі моя справа цікава.

— Чому ж ти такий втомлений? — з обережністю запитала. — І не стій у дверях, проходь сідай, це ж твій будинок, а ти там як чужий стоїш.

— Та я не хочу заважати, — але все ж сів на краєчок ліжка. — Просто вирішив запитати, як твої справи, як англійська, та що з виставкою, може допомога якась потрібна?

— Ми й самі чудово впораємося, дякую за Зорю, вона дуже класна. А як в тебе справи? Що на роботі? — знову запитала, намагаючись дізнатися, чому він виглядає так ніби не спав кілька останніх ночей.

— Все ок, просто керувати всіма і тримати під контролем не так вже й цікаво.

— Може я б могла допомогти?

— Е, ні, дякую звісно, та вже досить з мене помічників. То Свєтка, а тепер ще й Мирослав.

— Щось сталося?

— Не зважай, я все владнаю. Ти краще розкажи що там гуглиш? — і він вказав на новенький, подарований ним ноут.

— А, та таке. Нічого цікавого… — І врешті розвернула до нього ноут, де світилася стаття про види і напрями графічного дизайну.

— То в тебе таки нове хобі.

— Чому ти не розповідав, що це так цікаво?

— Бо, мабуть, і сам забув, зараз виконую трохи інші обов'язки, і в них мало творчості. — З сумом мовив чоловік.

— То чому б тобі інколи не робити щось, просто як хоббі, чи для різностороннього розвитку.

— Бракує часу, але ідея хороша, і справді варто б спробувати.

— Пишуть, що цей напрям дуже швидко змінюється, і якщо цим не займатися, то навики застарівають.

— Так воно і є мала. — І він з посмішкою підкліпнув.

— Слухай, — з обережністю та острахом почала я, — я тут знайшла курси графічного дизайну, правда вони онлайн. Я б хотіла… Я можу відмовитися від англійської.

— Ти хочеш на ці курси, правильно я зрозумів?

— Так, якщо це можливо.

— Я ж тобі казав, щоб ти припинила хвилюватися через витрати, це вже точно не твої проблеми.

І як тут можна перестати хвилюватися, коли все це коштує шалених грошей — подумала собі. Але Ярослав продовжив, відволікаючи мене,

— Якщо ти дозволиш я запропоную тобі альтернативу. Я б міг організувати тобі практику в мене в офісі, якщо ти хочеш. Або знайти нормальні курси, бо то, що ти знайшла нічого не варто, і проблема не в грошах, — з натиском мовив, — а в знаннях, яких ти не отримаєш.

— Я розумію..

— А ще питання, чи встигатимеш? Бо, як на мене, ти вже перенавантажуєшся, а якщо ще будеш щось пхати у свою голову, то якість засвоєння буде гіршою.

— А якщо відкинути англійську? — запитала, розуміючи, що гроші вже були заплачені.

— Ти звісно можеш робити, як знаєш, але я впевнений, що англійська завжди тобі стане у нагоді, тим більше, якщо ти цікавишся сучасними технологіями без неї взагалі ніяк. Звісно ти можеш, і навіть маєш спробувати себе і у дизайні, мені і самому цікаво, що з цього вийде.

— Все в мене вийде, — відповідь вийшла якась занадто різка та збуджена.

— А я й не казав, що в тебе щось не вийде, я про те, в що це переросте.

— Ти питав мене куди я хочу вступати, що ж я визначилася я, мабуть, оберу цей фах.

— Дуже добре, що ти маєш ціль, про те в тебе ще є час, можеш і передумати!

— Це через те, що навчання на даному факультеті задороге?

— Знову ти за своє. Скільки ще тобі сказати, щоб ти забула за гроші? Просто ти можеш за цей час змінити інтереси.

— Але я хочу займатися графічним дизайном, це ж цілий окремий світ. Я що б з ним впоралася, куди мені змінювати інтереси?

— Це справді цікаво, я думаю, що чим більше ти дізнаватимешся про дизайн, тим сильніше закохуватимешся в професію. До того ж за таку роботу гарно платять.

— І я так думаю, Зоря так цікаво розповідала…

— Тоді тобі зараз краще дізнатися які іспити потрібно скласти, чи може тепер здають ЗНО, і готуватися до вступу. Бо навіть з грошима тебе не візьмуть в пристойний вуз без знань, мала.

— Звісно я вчитимусь, і зроблю все для мрії!

— Ого, як серйозно, — і він знову посміхнувся, і обережно штурхнув мене в плече. Від цього доторку та близькості чоловіка під одягом пробігли мурахи.

— Чому ти постійно звеш мене малою? І зовсім я не мала!

— А тобі не подобається?

— Просто це так…

— Бо ти як квітка з якою треба обережно поводитись, щоб не зламати.

— І зовсім я не така, я дуже навіть сильна і незалежна.

— А хіба скажімо лілії ці риси не притаманні так само?

Його слова викликали в мені шторм, і змусили ніяковіти, та разом з тим я задумалася. — Притаманні, але все одно мною не треба опікатися.

— Звісно, хіба квітами опікаються? Лише поливають, а тобі треба допомогти здійснити мрію.

— Дякую! — Це єдине, що я могла вимовити, бо від його промови відняло мову. В кімнаті на якийсь час повисла спокійна вечірня тиша. Десь в голові промайнула думка про те, що наше спілкування останнім часом дуже змінилося. Я так і не змогла відвести погляду від сірих очей чоловіка, в яких можна було побачити всі осінні зливи та дощі.

— Це тобі дякую, ти змінила, і продовжуєш змінювати моє життя.

— Чому, як?

— Багато як, тобі краще не знати деталей. Просто тим, що ти є, своєю присутністю. — Голос в Ярослава став надто тихим і надто спокійним, могла б заснути під такий голос. Але він продовжив, — світ довкола тебе стає кращим.

— Хіба це правда?

— Повір мені, правда! А ще в тебе дуже гарне ім'я і його значення не менш привабливе. Бо рослина на честь якої ти, скоріше всього, названа, не така вже й проста.

— Справді? Як на мене, звичайнісінька садова квітка.

— Це дуже давня рослина, що багаторазово змінювалася та виживала в змінених кліматичних та природніх умовах. Навіть зараз її можна зустріти не лише в садах, також часто вона росте в лісах та степах.

— А я справді мало знаю про власне ім'я, сказала із захопленням від почутого.

— То спитай у мене, я розповім, бо гуглив.

— А для чого? — з неприхованим здивуванням запитала.

— Щоб здатися розумним, і просто було цікаво.

— Але ж в тебе й без того повно…

— Ти прекрасніша за будь-яку квітку на землі, — його голос перетворився в тихе осіннє шарудіння лісу, а очі, що опинилися надто близько перетворилися у весь світ довкола.

— А ще ти “нічна тиша”.

— Звучить не дуже!

— Тоді дух!

— Але я людина!

— Та й до цього, мала, готовий!

— Як тобі той факт, що твоє ім'я асоціюється з хазяйновитістю та жіночністю, — він торкнувся кінчиками пальців моїх вуст, і тут я б вже точно мала відсторонитися, чи вигнати його з кімнати, але я тонула в його голосі і очах, і так хотіла, щоб він зробив ще щось, що завгодно, лише щоб не йшов.

— Ти, геть засоромив мене…

— Це лише факти з вікіпедії.

— Вмієш ти все зіпсувати, — і тут я відчула, як моя рука мимоволі теж потягнулася до чоловіка.

— Бо я думаю геть про інше.

— І про що ж?

— Про твої губи!