Лілея

Я збився з ніг шукаючи Лілю, але її ніде не було. Та я все ще не хотів визнавати можливість того, що я втратив її назавжди. Я був на вокзалі, їздив у село, телефонував навіть в лікарні та поліцейські відділення, але вона як крізь землю провалилася. Зрештою, я згадав, що Свєта кричала мені щось у слід, і це стосувалося Лілі. Я швидко набрав її номер, у пів ока дивлячись на дорогу.

— Ало, що ти сказала їй?

— Ти про кого?

— Кажи, бо я витрясу з тебе, якщо приїду. Де вона? Що ти їй сказала?

— Я не знаю де Ліля, якщо ти про неї. Але, можливо, я в розмові обмовилася про те, що ти все втратив, і став банкрутом. Що тепер ти бідний як церковна миша. — З сарказмом, який було чути навіть через телефон, мовила. — А що, вона вже втекла?

— Сука! Чому ти збрехала? Це ж не правда!

— Правда чи ні, але їй ти без грошей, мабуть, не дуже потрібен, якщо вона так швидко змилася. Зате я маю шанс тебе повернути. Приїзди до мене, я знаю як втішити тебе!

— В тебе ніколи не буде такого шансу.

— Я знаю, що твоя людина стежила за мною. Але все не так, як може здатися на перший погляд. Мені завжди потрібен був лише ти.

— Що ти взагалі мелеш?

— Не важливо. Я мушу бігти. — І вона скинула слухавку.

***

За кілька днів, коли я почав усвідомлювати, що остаточно втратив Лілю, я дізнався ще одну дуже цікаву новину. Це геть вибило мене з колії. Після цього я пообіцяв собі і тим двом, що знищу компанію, яку створював багато років, власними руками. Як виявилося, за результатами приватного детективного розслідування, Свєта багато років нашого шлюбу зраджувала мені з Мирославом. Думаю, що все що сталося зі мною, було не випадковістю, а їх підступним, добре продуманим, планом, щоб заволодіти моєю компанією. Єдине, про що жалкую, що не розкусив їх раніше, і що відав компанію так просто. Хто ж винен, що я був сліпий як кріт? Зараз я повністю безсилий, щось зробити, єдине, що я можу, власноруч знищити і зруйнувати компанію, в яку вкладав більше ніж було достатньо, щоб вона була успішною. Але вони помиляються, якщо думають, що я не піду на це. Зараз в мені стільки люті і ненависті до тих двох, що я піду на все, щоб вони отримали по заслузі. Я не пробачу це їм і не залишу просто так, як і не пробачу собі, що втратив Лілю. Я багато думав про це, і усвідомив, що насправді погано і навіть часто корисливо ставився до неї. Зрештою, мабуть, заслужив на це. І маю відповісти, за те що ображав її, за те, що боявся своїх почуттів і спасував у відповідальний момент. А все тому, що не відпустив минуле вчасно, був сліпим стосовно дружини і найкращого друга, які просто використовували мене. Я був сліпим і щодо свого щастя, яке просто відпустив, і втратив назавжди. Часто думаю про неї, і вона мені навіть сниться.

Та чи пробачить вона мене, якщо я поводився з нею як справжній покидьок? Чи заслуговую я на те, щоб повернути її? Може, і справді, їй буде краще без мене?