Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Тримаючи рибу, Принц Цзін увійшов у теплу кімнату (нуанґе) бічного залу. Відколи Принц завів рибу, Ван Сі завжди носив із собою запасний одяг для нього. Зараз він дістав його і збирався увійти слідом, але Принц перехопив одяг і наказав Ван Сі вартувати зовні й нікого не підпускати.

Ван Сі: «???»

Кришталевих пляшок у маєтку Принца було кілька, про всяк випадок. Принц швидко переклав маленького коропа в іншу пляшку з чистою водою і озирнувся.

На щастя, у кімнаті були лише він і рибка, ніхто сторонній не заважав.

Принц згадав, як уперше приніс рибку до імператора. Тоді вона облила його водою, і йому довелося перевдягатися. Коли він вийшов, то побачив, що плани Чоу і її сина зруйновані. Тоді він списав це на збіг обставин. Але пізніше, дізнавшись, що рибка — це дух коропа, він подумав, що вона, ймовірно, навмисне відволікла його, щоб покарати Чоу і Другого принца.

Зараз рибка знову намочила його одяг. Невже вона знову хоче щось йому сказати?

Але як рибі спілкуватися?

Принц потай сподівався, що дух коропа перетвориться на людину і скаже йому все особисто.

Він чекав і чекав, але рибка не перетворювалася. Принц подумав, що, можливо, помилився, і рибка нічого не хотіла казати. Увійшовши в кімнату, він ще не встиг перевдягнутися, тож вирішив зробити це зараз.

Маленький короп неспокійно кружляв у пляшці. Він знав, що Принц дивиться на нього. Не те щоб він не хотів говорити, просто все було надто складно, щоб пояснити по-риб'ячому.

Перекидання пляшки було випадковістю, риба ще нічого не підготувала, хлип-хлип!

Лі Юй продовжував сушити голову, роздратовано плескаючи плавцями по воді, коли раптом помітив, що Принц повернувся до нього спиною.

Увагу Лі Юя миттєво переключило: «Ой, а що це тиран-господар робить?»

Маленький короп миттю прилип до стінки пляшки.

Поділ одягу Принца намок, коли пляшка перекинулася, і зараз він перевдягався.

Вважаючи рибку людиною, Принц за звичкою відвернувся, розстібаючи нефритові ґудзики. Але хоч він і перевдягався, краєм ока стежив за своєю рибою і помітив, що рухлива тінь раптом завмерла.

Принц одразу обернувся. Маленький короп притулився до скла, витріщивши на нього свої чорні очі-намистинки.

Принц Цзін і Лі Юй: «...»

Досвідчений Лі Юй швиденько переплив на інший бік пляшки, повернувшись до Принца хвостом і вдаючи, що просто пропливав повз.

Невже ця риба підглядала...

Принц раптом щось зрозумів і лукаво всміхнувся, дивлячись на хвіст, що нервово смикався.

Ну й що, що дивився? Йому нема чого соромитися.

Принц підійшов, ухопив рибу за хвіст і розвернув її, змушуючи маленького коропа, що намагався втекти, подивитися на себе.

А потім здивована риба побачила, як тиран-господар без жодного сорому перевдягнувся просто перед нею.

Маленький короп, який отримав надмірну дозу вражень: «А-а-а, не треба, мої риб'ячі очі осліпнуть!»

Демонструючи спротив на обличчі, але не бажаючи відвертатися в душі, маленький короп подумки почав рахувати кубики преса господаря.

Можливо, стимульований пікантною сценою перевдягання Принца, Лі Юй придумав відчайдушний план. Оскільки все сталося раптово, часу на підготовку таємного листа не було. Принц прямо перед ним, тож найпростіше — перетворитися на людину і викрити Чоу особисто.

Але як перетворитися під носом у Принца?

Поки Лі Юй думав, Принц підійшов і ніжно погладив його по голові.

Лі Юй: «???»

Здається, погладжування голови було якимось знаком. Після цього Принц залишив його і вийшов із кімнати.

Лі Юй: «...»

Одразу після цього ззовні пролунав гучний голос Ван Сі:

— Ваша Високосте, бажаєте чаю? Зачекайте хвилинку, старий раб зараз заварить.

Принц пішов пити чай?

Лі Юй озирнувся. На столі був чай, але в палаці Принц зазвичай не пив нічого стороннього, тому й пішов до Ван Сі.

Те, що Принц п'є чай, не головне. Головне — він пішов, а отже, можна перетворитися!

Це чудовий шанс, але... треба все добре обдумати!

Перша проблема — одяг. У кімнаті висіло кілька комплектів уніформи євнухів. Один із них був якраз його розміру, мабуть, євнухи теж тут перевдягалися... Можна позичити.

Друга проблема — у палаці надто багато небезпек. Людина без статусу має бути дуже обережною. Після перетворення треба швидко знайти Принца, сказати все, що треба, і за короткий час завоювати його довіру. Це теж проблема, але він був досить упевнений у собі.

Після того як він усе розповість, Принц напевно піде особисто викривати Чоу. А він сховається біля кришталевої пляшки. Головне — не бігати палацом, а просто перечекати одну «шичень» (дві години) і знову стати рибою.

Коли він перетворювався в маєтку Принца заради їжі, час здавався надто коротким. А тепер здавалося, що його забагато. Неможливість скасувати перетворення за бажанням пригнічувала, а ховатися в палаці було небезпечно.

Але іншого способу зв'язатися з Принцом у нього не було. Якщо імператор не знайде доказів хитрощів Чоу за кілька днів, сліди можуть зникнути, і він повірить їй. Що тоді?

Треба хоча б раз сміливо перетворитися заради важливої справи!

Обдумавши план, Лі Юй активував навичку. Перетворившись, він спершу помацав живіт. Перекинути пляшку було ганьбою, тож він переконався, що лише його риб'яче тіло побільшало, а людське не погладшало. Заспокоївшись, він вибрав підходящу форму євнуха і вдягнув її.

Потім він обережно прочинив двері кімнати. Принц стояв зовні, особисто охороняючи вхід і чекаючи на чай Ван-гунгуна.

— Ви... Ваша... Ваша Високосте!

Лі Юй злякався. Добре, що він не шумів усередині. Але чому Принц не сів за стіл чекати?

Принц з усмішкою подивився на євнуха перед собою.

Лі Юй швидко згадав, що він у формі євнуха і грає роль євнуха. Звичайні євнухи кланяються при зустрічі з принцом. Але як саме вони кланяються? І чи треба відставляти мізинець (жест «орхідеї»)?

Хоч він і перевдягнувся, обличчя залишилося тим самим. Принц мав би його впізнати, правда?

— Ваша... Ваша Високосте, вітаю!

Лі Юй вирішив просто впасти на коліна і вклонитися (коутоу), щоб якось викрутитися. Будучи рибою, він часто бачив, як люди кланяються Принцу!

Тільки-но Лі Юй почав згинати коліна, Принц підхопив його.

Відчувши сильну руку на своєму передпліччі, Лі Юй зрозумів: його впізнали.

Він відчув дивний спокій, швидко зібрав думки і сказав:

— Ваша Високосте, я маю вам дещо сказати. Чоу справді поранена, але не в пожежі у палаці Чжунцуй... Її рана пахне кипарисом. Вона припекла себе палаючою гілкою кипариса.

Ця гілка кипариса була знаряддям, яким Чоу обпекла себе, і доказом.

Очевидно, пожежу влаштувала сама Чоу. Вона б не стала ризикувати потрапити у справжній вогонь — раптом пошкодить обличчя або станеться нещасний випадок? Насправді, коли палац Чжунцуй загорівся, Чоу з довіреними людьми сховалася подалі. Коли вогонь майже згас, вона, зціпивши зуби, додала собі опіків на руці й тихесенько повернулася. Якщо вона наполягатиме, що постраждала в пожежі, ніхто не запідозрить!

А служниця Хуаньхуа, яка підпалила палац за наказом Чоу, зникла, тож якщо сама Чоу не проговориться, ніхто не дізнається правди.

Так було в книзі. На жаль для Чоу, вона припустилася кількох фатальних помилок. По-перше, гілка, якою вона себе обпекла, виявилася кипарисовою. Кипарис має специфічний аромат, а Чоу використала вид із особливо сильним запахом. Рана просякла цим запахом, який довго не вивітрювався. Це першим помітив Шостий принц.

Чоу стверджувала, що постраждала в пожежі у палаці Чжунцуй, але там не росли кипариси. Це означало, що під час пожежі вона була в іншому місці, де росли ці дерева.

У книзі мудрий Шостий принц допоміг Третьому принцу знайти це місце — павільйон Ясінь, неподалік від палацу Чжунцуй. Вони також знайшли свідків-вартових, які бачили там Чоу, — це були свідки. Знайшли й гілку кипариса, яку недбала Чоу залишила на місці: один кінець обгорів, а інший був обмотаний товстою хустинкою для зручності. На хустинці були вишиті улюблені квіти бегонії Чоу. Гілка і хустинка стали речовими доказами.

Ключового свідка, Хуаньхуа, теж знайшли. Вона знала правду і, боячись, що Чоу її прибере, втекла і сховалася в Імператорському саду, де її знайшли люди Третього принца. Під тортурами Хуаньхуа зізналася і викрила Чоу.

В оригіналі Чоу була розгромлена. Але зараз Третій і Шостий принци не діяли, і Лі Юй боявся, що план Чоу спрацює. Він не міг попередити їх, тому вирішив сказати Принцу, щоб той діяв.

Лі Юй намагався говорити по суті, вказавши на схованку Хуаньхуа і секрет рани Чоу. Принц Цзін: «...»

Боячись, що йому не повірять, Лі Юй квапливо додав:

— Це правда, будь ласка, повірте мені, Ваша Високосте. Хоч я не можу пояснити, звідки це знаю, але присягаюся, що кажу правду. Таємний лист Спадкоємцю Є теж написав я. Ви...

Щоб швидко завоювати довіру Принца, Лі Юй вирішив використати факт, який Принц уже прийняв, — лист до Є Цінхуаня.

Цей лист фактично врятував рід Чен'ень від біди, тому Принц точно вірив йому.

Лі Юй дослівно процитував зміст листа. Цей лист був секретом для Принца і Спадкоємця Є, про нього знали лише кілька довірених осіб і автор. Якщо Принц вірив листу, він мав повірити і його автору!

Лі Юй палко закінчив промову. Принц спокійно кивнув, показуючи, що зрозумів, але руки Лі Юя не відпустив.

Лі Юй ковтнув слину. Невже знову? Минулого разу була така ж реакція.

Принц дістав нефритовий дзвіночок і кілька разів струснув ним. Ван Сі, якого перед тим як піти за чаєм Принц відіслав запискою із наказом удавати приготування чаю здалеку і не підходити без дозволу, отримавши сигнал, стрімголов кинувся назад. І побачив, як його господар тримає молодого євнуха і не відпускає.

Ван Сі: «...»

Сцена здавалася знайомою. Серце Ван Сі тьохнуло. Придивившись до євнуха, він справді впізнав його. Ван Сі жахнувся: це ж той самий «чужий наложник»! Як вони знову зустрілися в палаці?

Принц глянув на Лі Юя. Той зрозумів натяк і швидко переповів Ван Сі те, що сказав Принцу.

Ван Сі усвідомив важливість інформації і запитав:

— Ваша Високосте, що накажете робити?

Лі Юй подумав, що Принц займеться цим особисто.

Але Принц кинув на нього загадковий погляд і підняв три пальці.

Ван Сі усміхнувся:

— Старий раб зрозумів. Я таємно передам інформацію людям Третього принца. Третій принц якраз журиться, що не може добити маркіза Ань. Ми дамо йому шанс, і Вашій Високості не доведеться бруднити руки.

Лі Юй: «...»

А так можна було??

Принц нетерплячим поглядом наказав Ван Сі йти. Той швиденько попрощався і побіг у справах. Лі Юй залишився в руках Принца, і вони витріщилися одне на одного.

Принц потягнув Лі Юя до столу в кімнаті, змусив сісти поруч і дістав із-за пазухи папір і пензлик.

Лі Юй: «...»

Принц спеціально чекав на нього?

Лі Юй відчув недобре і боязко сказав:

— Ваша Високосте, у мене ще є важливі справи, я хотів би...

Принц швидко написав: «Відповідай на запитання».

Лі Юй скривився і крадькома глянув на нього:

— Якщо я відповім, ви дозволите мені піти?

Сказавши це, Лі Юй згадав, що Ван Сі неодноразово казав: Принц дуже не любить, коли йому ставлять умови. Він... він так розмовляв із Принцом! Якщо Принц розсердиться і викине його, це... теж непогано.

Але негідник-Принц лише підняв брову: «Відповіси чесно — відпущу».

Лі Юй: «...»

Невже? Принц не розсердився і навіть погодився?

Принц швидко написав: «Як тебе звати? Скільки тобі років? Чому ти тут?»

Лі Юй зрозумів, що для того щоб піти раніше, доведеться відповідати. Опір лише зашкодить йому.

Зі скорботним обличчям Лі Юй тихо промовив:

— Мене звати Лі Юй, мені вісімнадцять. Чому я тут...

Він згадав слова системи про зміну характеру тирана — про це казати не можна. А чому він потрапив у книгу...

Лі Юй сказав:

— Я й сам не знаю.

Він і справді не знав, чому раптом перетворився на рибу, хлип-хлип.