Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Лі Юй по дорозі продовжував розглядати чимало різних дрібничок, проте через попереднього недобросовісного торговця його настрій був дещо зіпсований, тому прогулянка стала просто блуканням.

Коли вони дійшли до ресторану, на який Лі Юй так чекав, Ван Сі вже давно стояв із людьми перед вишуканим павільйоном на другому поверсі, чекаючи на них.

Ресторан називався «П'яний весняний вітерець». Лі Юй подумки відзначив, що назва досить оригінальна, особливо враховуючи те, що по суті це був заклад, де готували м'ясо на вогні, що робило її ще цікавішою.

Ван Сі заздалегідь забронював найкращу окрему кімнату нагорі і повідомив Принцу Цзіну та Лі Юю, що всі фірмові страви вже готові. Лі Юй, подумавши про гарячі шашлики на шпажках та ціле засмажене ягня, закрокував навіть трохи квапливіше, ніж зазвичай.

Принц Цзін, звісно ж, усе це помітив.

Щойно вони увійшли до кімнати, їм в обличчя вдарив насичений аромат смаженого м'яса. Лі Юй з силою втягнув повітря носом: чудово, пахне майже так само, як у сучасному світі!

Проте, незважаючи на внутрішнє нетерпіння, він розумів, що повинен дозволити Принцу Цзіну пройти першим, тому, ледве стримуючи свою душу, яка вже ладна була вилетіти, щоб накинутися на їжу, відійшов убік.

Але Принц Цзін підійшов до нього і, взявши за руку, повів за стіл разом із собою.

Лі Юй навіть не встиг відреагувати, як його «лапка» раптом потеплішала: Принц Цзін уже тягнув його до головного місця. Лі Юй не знав, що робити: вирвати руку чи ні. У ресторані вперше приймали такого високоповажного гостя, як Принц Цзін, і власник закладу разом із кількома працівниками стояли прямо перед ними. Якщо він просто висмикне руку, чи не зганьбить це Принца Цзіна?

Поки він з досадою згадував, що репутація Принца Цзіна, здається, зовсім не стосується його, риби, Принц Цзін уже сів і, потягнувши його за руку, змусив сісти й Лі Юя.

Він одразу ж помітив, що щось не так: його місце виявилося впритул до Принца Цзіна. Хоча раніше, коли вони писали чи малювали, вони теж сиділи поруч, але тепер він знав, що Принц Цзін має до нього почуття, а надворі він щойно пережив переляк від того, що його називали принцесою. Лі Юй швидко усвідомив, що місце поруч із Принцом мало б належати принцесі.

Він ще не встиг відмитися від титулу «Принцеси Цзін», а якщо зараз сяде тут, хіба це не підтвердить усе остаточно?

Поки Лі Юй все ще вагався, Принц Цзін власноруч відрізав від смаженого ягняти баранячу ніжку і поклав її в маленьку миску перед Лі Юєм.

Очі Лі Юя миттєво засяяли. Ого, таку-у-у велику, таку-у-у ароматну баранячу ніжку, запечену до золотистої скоринки з легкою хрусткістю, він ще ніколи не гриз!

Лі Юй непомітно для себе всівся перед мискою. Поруч із нею стояло кілька срібних тарілочок із приправами: порошком чилі, кмином, арахісом та ферментованими соєвими бобами. Лі Юй здивовано й радісно вигукнув: «Тут справді так багато всього?»

Власник ресторану поспішив пояснити Лі Юю: «Це звичай Цзіньцзюе: смажене м'ясо можна їсти просто так, а можна вмочувати в соус».

Цей звичай дуже сподобався Лі Юю. Він почав сам пробувати змішувати соус для вмочування: спочатку поклав велику дрібку гострого перцю та кмину, потім посипав невеликою жменькою кунжуту і, піднявши голову, запитав у власника: «А у вас є кунжутна олія та подрібнений часник?»

Насправді Лі Юй хотів запитати про устричний соус, але вирішив, що в давнину устричного соусу, мабуть, не було, тому в останню мить замінив його на кунжутну олію, яка теж була олією і дуже гарно пахла.

Власник з одного погляду зрозумів, що цей гість знається на їжі, і квапливо відповів: «Є, звісно є».

Оскільки багато аристократів не любили ці два інгредієнти, власник побоявся образити високоповажних гостей і не поставив їх на стіл заздалегідь. Але тепер він негайно наказав працівникам принести їх.

Лі Юй швидко закінчив змішувати свої інгредієнти, відчуваючи велике почуття виконаного обов'язку. Він кинув погляд на Принца Цзіна і помітив, що в мисці Принца ще не було жодних приправ.

Лі Юй подумав: «Невже Принц Цзін... не знає, як це їсти?»

Зрештою, принци здебільшого харчувалися вареною або приготованою на пару їжею, а смажене на вогні їли вкрай рідко. Хоча Принц Цзін віддав баранячу ніжку йому, сам він просто взяв шматочок звичайного м'яса, та й того з'їв лише половину.

«Ваша Високосте, дозвольте мені допомогти вам, гаразд?» — тихим голосом запитав Лі Юй.

Принц Цзін чекав цього вже давно. Він злегка посміхнувся і без жодних церемоній посунув свою миску ближче до рук Лі Юя.

Лі Юй, кладучи приправи в миску, турботливо питав: «Чи їсть Його Високість подрібнений часник?», «Чи їсть Його Високість арахіс?».

А Його Високість, заворожено спостерігаючи за його клопотами, неуважно кивав або хитав головою, сам не усвідомлюючи, на що саме погоджується.

За мить миска з готовим соусом уже була підсунута йому.

Це змусило Принца Цзіна наче в тумані згадати ту миску з битими огірками, яку багато років тому приготувала для нього Маленька Рибка.

Лі Юй сказав: «Ось, усе готово, це змішано відповідно до ваших смаків, Ваша Високосте. Швидше спробуйте, це гарантовано набагато смачніше, ніж їсти звичайне м'ясо без нічого».

Принц Цзін кивнув і, незважаючи на стурбований погляд євнуха Вана, взяв паличками шматочок звичайного м'яса, щедро вмочив його в соус і з'їв, не змінившись на лиці.

Смачно. Його Високість задоволено посміхнувся.

Лі Юй швидко з'їв майже половину баранячої ніжки, випив трохи бульйону з баранини і навіть спробував нарізати тарілку тушкованої яловичини. Хоча його навички володіння ножем були жахливими, і нарізка виглядала дуже негарно, але м'ясо принаймні було їстівним, і майже все воно опинилося в шлунку Принца Цзіна.

Коли вони ще трохи поїли, знадвору раптом доповіли, що прибув спадкоємець роду Чен'ень Гуна і бажає бачити Принца Цзіна. Лі Юй: «...»

Лі Юй опустив руку, в якій тримав баранячу ніжку. Євнух Ван вчасно подав йому чистий рушничок. Лі Юй витер блискучі від жиру пальці та рот і підозріло поглянув на Принца Цзіна: що тут робить спадкоємець Є, невже Принц Цзін, окрім того, що запросив його на прогулянку, покликав ще й Є Цінхуаня?

Лі Юй накручував себе. Принц Цзін, звісно ж, не запрошував "сторонніх" людей. Це спадкоємець Є сам дізнався, що Принц Цзін обідає в «П'яному весняному вітерці», і вирішив приєднатися до веселощів.

А щодо того, як Є Цінхуань про це дізнався... Принц Цзін кинув на Вана Сі гострий погляд. Той винувато потер ніс: він був своєрідним флюгером Принца Цзіна, тому варто було спадкоємцю Є запитати про його місцезнаходження, як він одразу розумів, де перебуває Принц Цзін.

Принц Цзін наказав Вану Сі впустити Є Цінхуаня. Спадкоємець Є, який завжди гуляв лише з собакою на повідку, цього разу нарешті прийшов не сам.

Є Цінхуань привів із собою худорлявого та мініатюрного юного пана. Цей юнак мав жіночну красу, яка нічим не поступалася красі Чу Яньюя: вологі очі форми персикового цвіту, витончений ніс, маленький ротик, наче вишенька, а його обидві руки міцно вчепилися в руку Є Цінхуаня.

Лі Юй був неабияк наляканий таким поворотом подій з боку Є Цінхуаня. За сюжетом оригінальної книги Є Цінхуань був єдиним сином і не мав рідних братів, тому юнак перед ними точно не міг бути його братом. Але те, що він був настільки близьким до Є Цінхуаня, виглядало дуже дивно.

До того ж, хіба спадкоємець Є не збирався одружитися з принцесою? Як він міг бути таким близьким з якимось юнаком?

Невже...

Лі Юй подумав про один варіант і непомітно зиркнув на Принца Цзіна, що сидів поруч: невже гомосексуальність теж заразна?

Є Цінхуань завжди почувався вільно перед Принцом Цзіном, але зараз, привівши юного пана до окремої кімнати, виглядав дещо скутим. Не встигнувши сказати й слова, він просто опустив голову і почав по-дурному посміхатися.

Лі Юю це здалося ще більш підозрілим.

Юнак поруч із Є Цінхуанем спочатку дивився дещо оцінюючим поглядом. Побачивши Лі Юя, він ніяк не відреагував, але коли побачив Принца Цзіна, юнак раптом прикрив рот рукою і стиха скрикнув.

Щойно він видав звук, його одразу ж викрили, адже це був ніжний жіночий голос. Принц Цзін і Є Цінхуань на мить перезирнулися, і Принцу після коротких роздумів стала зрозуміла особа цієї людини. Тим часом Лі Юй усе ще був занурений у свої клішовані мелодраматичні здогадки: «Цей юнак насправді переодягнена дівчина», «Чому спадкоємець Є гуляє з дівчиною, переодягненою в чоловіка», «Чи з'явився у спадкоємця Є хтось інший» і таке інше.

Не звернувши уваги, він випадково пробурмотів свої думки вголос. Є Цінхуань зі сміхом відповів: «У мене немає нікого іншого, це — принцеса».

Лі Юй: А-а???

Лі Юй тільки-но думав, чи не зробив Є Цінхуань чогось поганого щодо принцеси Цзіньцзюе, аж виявилося, що юнак поруч із ним — це і є сама принцеса Цзіньцзюе.

Лі Юй здивувався ще більше, ніж хвилину тому. Він колись бачив цю принцесу здалеку на державному банкеті в залі Янсінь. Тоді принцеса навіть заступилася за рибку, осадивши Другого Принца. Але в той час він сидів у акваріумі і не дуже добре розгледів зовнішність принцеси, тому, коли вона з'явилася в чоловічому вбранні, він її зовсім не впізнав.

«Вітаю вас обох».

Принцеса Цзіньцзюе озвалася і привітно кивнула Принцу Цзіну та Лі Юю. За статусом Принц Цзін не поступався принцесі Цзіньцзюе, тому, природно, йому не потрібно було їй вклонятися. Лі Юй обміркував свій власний статус і спробував тихенько відсунути стілець, але Принц Цзін раптом поклав руку йому на плече, через що Лі Юй, як не старався, так і не зміг підвестися.

Лі Юй: «...»

Є Цінхуань голосно розсміявся і сказав: «Пане Лі, не переймайтеся цим, якщо подумати, рано чи пізно ми всі станемо родичами».

Минулого разу, коли Є Цінхуань відвідував маєток Принца Цзіна, він дізнався, що в Принца є кохана людина, яка йому дуже подобається — пан Лі. Пан Лі завжди був так ретельно схований Принцом Цзіном, що Є Цінхуань ніколи його не бачив, хоча вже давно хотів познайомитися. Цього разу, дізнавшись, що Принц Цзін узяв пана Лі на прогулянку, Є Цінхуань одразу вирішив вивести у світ і принцесу.

У Цзіньцзюе звичаї були більш вільними, і там не існувало правила, за яким наречені не могли бачитися до весілля, тож закохані юнаки та дівчата могли ходити на побачення. Спочатку Є Цінхуань дуже боявся одруження, але згодом його погляди змінилися. Він сам пішов до короля Цзіньцзюе і попросив дозволу проводити більше часу з принцесою, щоб розвинути почуття. Король Цзіньцзюе дуже цінував спадкоємця Є, тому, звичайно, одразу погодився.

Принцесі Цзіньцзюе спочатку не дуже подобався цей наречений, якого імператор розхвалював як «зрілого та розважливого». Але дізнавшись, що спадкоємець Є тримає собаку, маленька принцеса подивилася на Є Цінхуаня іншими очима. Справа в тому, що ця принцеса з дитинства обожнювала тримати домашніх улюбленців — у неї були коти, кролики тощо. Вона думала, що після одруження родина чоловіка, можливо, не дозволить їй їх тримати, але хто б міг подумати, що її наречений поділятиме її інтереси, та й до того ж спадкоємець Є був доволі видатним представником молодого покоління. Тепер, дивлячись на Є Цінхуаня, маленька принцеса відчувала, що він подобається їй усе більше й більше.

Принцеса Цзіньцзюе, як і Є Цінхуань, зустрілася з паном Лі вперше, тому тимчасово відчувала ніяковість і не знала, про що говорити. Проте маленька принцеса досі пам'ятала маленького коропа з державного банкету, тому, побачивши господаря рибки Принца Цзіна, була надзвичайно схвильована.

«Чи взяв Його Високість Принц Цзін із собою рибку цього разу?» — з цікавістю запитала принцеса Цзіньцзюе.

Рибка Принца Цзіна — насправді була прямо поруч із Принцом Цзіном.

Так подумали і Лі Юй, і Принц Цзін. Але Лі Юй роздумував над тим, чи не дістати йому кришталеву пляшечку і не дозволити принцесі поглянути на неї здалеку, за умови, що вона не підходитиме близько.

Поки Лі Юй ламав собі голову, Принц Цзін просто посміхнувся і ліниво кинув погляд на Вана Сі.

Євнух Ван негайно з незворушним обличчям збрехав від імені свого пана: «Принцесо, яка невдача, Його Високість цього разу не взяв рибку з собою на прогулянку».

«Забута» рибка: «...»

Лі Юй сидів у кріслі і тривожно поглядав краєм ока на руку Принца Цзіна. На його долоні явно був намотаний золотий ланцюжок від кришталевої пляшечки, але він змусив Вана Сі брехати навіть оком не моргнувши.

Чому цей великий негідник не хоче дозволити принцесі побачити рибку?

Але те, що він не дозволив на неї подивитися, можна вважати послугою для нього, хе-хе, тепер йому не треба хвилюватися, що принцеса може щось запідозрити.

Принцеса Цзіньцзюе отримала ввічливу відмову, проте ця принцеса, так само як і її наречений Є Цінхуань, зовсім не переймалася холодністю Принца Цзіна і з усмішкою сказала: «Тоді наступного разу ви дозволите мені поглянути на неї, гаразд?»

Вираз обличчя принцеси Цзіньцзюе свідчив про те, що вона не просто хотіла подивитися, а ще й дуже хотіла потискати її.

Ця принцеса була справжньою красунею, а коли сміялася, ставала ще чарівнішою, та на жаль, Принц Цзін зовсім не збирався робити їй поблажок лише тому, що вона була жінкою і родичкою, та рішуче похитав головою.

Ні, без шансів, іди тискай саму себе!

Є Цінхуань, Лі Юй: «...»

Хоча Принц Цзін не дозволив принцесі Цзіньцзюе потискати свою рибку, до їхньої компанії з поїдання барбекю все одно силоміць приєдналися ще дві пари паличок.

Є Цінхуань хотів привести принцесу сюди повеселитися ще й тому, що враховував, що вона вже давно покинула Цзіньцзюе і, мабуть, сумувала за домом. Цей ярмарок і ресторан усюди дихали атмосферою Цзіньцзюе, і його інтуїція підказувала йому, що принцесі тут дуже сподобається.

І справді, побачивши заставлений яловичиною та бараниною стіл, маленька принцеса примружила очі від задоволення, зробивши їх схожими на півмісяці, і почала весело розмовляти з ним.

Принцеса елегантно наказала своїй супроводжуючій служниці відрізати баранячу ніжку і кивнула Є Цінхуаню. Є Цінхуань також радісно зробив жест запрошення.

Принцеса негайно засукала рукава і схопила баранячу ніжку. Є Цінхуань: «...»

Принцеса з блискавичною швидкістю, наче вітер, що розганяє хмари, знищила баранячу ніжку, витерла рот, поклала баранячу кістку на тарілку і знову елегантно наказала служниці відрізати ще одну.

Є Цінхуань із тремтячими губами перевів погляд на Принца Цзіна. Пан Лі з родини Принца Цзіна теж гриз баранину, їв, тримаючи в одній руці баранячу ніжку, а в іншій — палички. Він випадково забруднив куточок рота соусом і вже збирався злизати його язиком, як раптом Принц Цзін нахилився до нього, якраз перекриваючи огляд Є Цінхуаню.

Є Цінхуань: «...»

Пробувши в такому положенні якийсь час, Принц Цзін знову сів на своє місце. Білосніжне обличчя пана Лі залилося густим рум'янцем, але ключовим було те, що соус у куточку його рота дивовижним чином зник, а губи ще й почервоніли по колу!

Принц Цзін, натомість, з величезним задоволенням облизав губи.

Є Цінхуань: «............»

Є Цінхуань знову повернувся і поглянув на свою все ще елегантну наречену, подумки волаючи від розпачу: якщо мова заходить про безсоромність, він знову зазнав нищівної поразки!