Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Лі Юй успішно "потерся" губами об губи господаря-тирана. В його серці наче розірвався феєрверк. Він і раніше торкався губ господаря, але цього разу, мабуть, занадто зосередився, тож відчув запаморочення. Він трохи похихикав і стрибнув назад в акваріум.

А потім виявив, що останній крок завдання "Мільйонний улюбленець" — "Інтимний контакт із тираном" — не був позначений як виконаний.

Лі Юй збентежився. Невже він помилився з самого початку і поцілунок не зараховується?

Система нарешті не витримала і нагадала:

— Господарю, оскільки ви вже робили таку дію раніше, повторення не вважається дійсним.

Лі Юй: "..."

Шкідлива система мала на увазі, що оскільки він уже "терся" раніше, то тепер це не рахується.

Лі Юй розлютився. Раніше це було випадково, а цього разу він зробив це свідомо і серйозно! Це ж зовсім інше! І якщо повторення заборонене, чому не попередили раніше?

Система: "До моменту дії повторення не було".

Лі Юй був глибоко розчарований:

— Гаразд, ти шкідлива система, ти маєш рацію.

Він думав, що все пройде гладко, він отримає нагороду і відкриє гілку "Короп коі". Але система його підставила. Якщо це не спрацювало, як ще він може мати інтимний контакт із тираном?

Система повторила: "Думайте самі".

Лі Юй: "..."

Ця система просто нестерпна. Залишався лише крок!

Лі Юй був такий злий на систему, що всю ніч пускав бульбашки. Вранці його очі боліли. Він помітив темні кола під очима Принца — той, мабуть, теж погано спав.

Лі Юй відчув спорідненість із господарем: товариші по нещастю.

Слуга, який прибирав ліжко, помітив мокру пляму на подушці й вологу ковдру. Він доповів про це Принцу.

Принц лише махнув рукою і наказав замінити постіль.

Лі Юй, який уночі був самовпевненим, тепер остаточно заспокоївся. Принц точно знав, що це він стрибав уночі, але не розсердився. Чи означає це, що можна продовжувати стрибати?

На жаль, він продумав усю ніч, але так і не вигадав, що вважатиметься справжнім інтимним контактом.

Не те щоб він не міг придумати, просто у людини багато місць для контакту. Рибі доводилося обирати з купи безсоромних варіантів один відносно пристойний, якого він ще ніколи не робив. Це було складно.

Наприклад, обличчя Принца: будучи рибою, він часто терся об нього, тож це точно не зарахується.

Поки Лі Юй ламав голову над частинами тіла, крім обличчя, Ван-гунгун доповів про прибуття спадкоємця роду Чен'ень. Принц вирішив, що не можна тримати духа коропа під замком, а оскільки Є Цінхуань добре знав рибку, він узяв її з собою, щоб "провітрити".

Є Цінхуань був на сьомому небі від щастя. Його весілля з принцесою Цзіньцзюе призначили через два місяці. Зважаючи на стосунки Принца з родом Чен'ень, він, звісно, був у списку гостей. Спадкоємець проявив щирість: не тільки особисто приніс запрошення, а й прихопив два глеки вина.

— Це вино з зелених слив, яке дідусь зробив власноруч. Він наполягав, щоб я приніс його тобі.

Є Цінхуань поставив вино. Лі Юй згадав, що в книзі згадувалося це вино.

Старий герцог Чен'ень, дідусь Принца по матері, робив сливове вино для кожного зі своїх дітей і закопував його в землю, щоб відкрити на весілля. Це було дуже елегантно. Оскільки мати Принца увійшла в палац як імператриця, весілля вдома не справляли, і вино залишилося. Пізніше вона померла, тож віддати його не було нагоди...

Тепер старий герцог робив вино і для онуків. Він наказав Є Цінхуаню віддати Принцу його частку разом із вином матері. Старий останнім часом хворів, не виходив із дому, але дуже турбувався про онука, який жив сам у своєму маєтку.

Принц як син імператора розумів усе без слів. Є Цінхуань приніс два глеки, і Принц усе зрозумів. Він ніжно погладив глек матері, його погляд пом'якшав.

Він узяв запрошення, глянув на нього і, всупереч звичці, не наказав виставити кузена, а кивнув Ван Сі, щоб той приніс стілець.

Є Цінхуань був приємно здивований і швидко сів. Згадавши побачене по дорозі, безпосередній Спадкоємець запитав:

— До речі, чому в твоєму маєтку повно майстрів? Ти затіяв великий ремонт?

Є Цінхуань бачив паркани і чув стукіт інструментів. Він знав, що Принц байдужий до інтер'єру і нічого не міняв з моменту переїзду. Це вперше тут затіяли таке масштабне будівництво.

Може, це через його весілля? Принц позаздрив і теж захотів свята?

Якщо так, то Є Цінхуань почувався б дуже втішеним.

Принц глянув на Ван Сі. Той підійшов і безжально розбив мрії Спадкоємця:

— Паничу, Його Високість будує... новий акваріум для риби-господаря.

Є Цінхуань: "???"

То це не через нього, а через рибу?

Спадкоємець, який програв собаці, а тепер програв і рибі: "..."

— Тяньчи, це вже занадто, правда? — не втримався Є Цінхуань.

Лі Юй плавав у кораловому акваріумі поруч із Принцом, продовжуючи думати про інтимний контакт. Почувши про новий акваріум, він рефлекторно махнув хвостом від радості.

Махаючи, він обмірковував слова Є Цінхуаня. Через випадіння луски він не виходив із кімнати й не знав про будівництво.

Якби будували новий двір, Лі Юй не знав би для кого, але новий акваріум — точно для нього! У Принца тільки одна риба!

Хлип-хлип, тиран-господар хоч і не "мне" (гладить) його, але все одно такий добрий...

Лі Юй вичавив сльозинку з риб'ячих очей, підплив до руки Принца і тицьнув носом у палець.

Принц слухав скарги Є Цінхуаня в одне вухо, випускаючи в інше. Помітивши краєм ока темну тінь і відчувши дотик до пальця, він майже несвідомо накрив рибу долонею.

Лише схопивши хвіст і погравшись із ним, Принц усвідомив, що робить. Він ненароком почав гладити духа коропа...

Він одразу пошкодував. Раніше він не знав, це одне. Але тепер знає і все одно мацає рибу.

Але риба крутилася в його долоні, і хоча він завмер, її шовковистий хвіст ковзав між його пальцями. Як досвідчений рибовласник, він знав: це ознака радості. Здається, риба... не проти, або навіть їй це подобається.

Принц повільно всміхнувся. Чи означає це, що рибка, як і він, хоче, щоб це тривало?

Смуток за матір'ю розвіявся завдяки риб'ячому хвосту.

Принц не прибрав руку. Лі Юй подумки кричав: "Ура! Він знову мене гладить!!!"

Є Цінхуань, натхненний майбутнім весіллям, насмілився поскаржитися Принцу на холодне ставлення. Обернувшись, він побачив, що Принц захоплено гладить рибу і не слухає жодного слова. Є Цінхуань: "..."

Досить! Я остаточно програв, задоволені?

Є Цінхуань обережно підсунувся і, усміхаючись, запитав:

— Тяньчи, можна я теж погладжу рибку? В обмін можеш погладити Сюнфена.

Хоч він і постійно порівнював Сюнфена з коропом, насправді йому дуже хотілося торкнутися цієї слизької рибки.

Хто хоче гладити твого пса?! Принц невдоволено примружився. Ван Сі, знаючи свою справу, наказав відтягнути Спадкоємця подалі.

— Паничу, ви знову забули: Його Високість не любить, коли йому ставлять умови, — з докором сказав Ван Сі.

— Це називається умовою? — здивувався Є Цінхуань.

— Аякже! — продовжив Ван Сі. — А ще він дуже не любить, коли хтось хоче чіпати його рибу.

Цього разу вас не викинули тільки з поваги до старого герцога, подумав Ван Сі.

Є Цінхуань: "..."

Він мусив жалібно стояти осторонь і дивитися, як кузен гладить рибу. Він прийшов похвалитися весіллям, а натомість йому "втерли носа" рибою!

Раптом Є Цінхуань помітив дещо дивне і витріщив очі. У риби, яку гладив Принц, хвіст і живіт виблискували золотом. Вона відрізнялася від попередньої.

Є Цінхуань довго дивився і нарешті вирішив, що розгадав загадку:

— Тяньчи, ти замінив рибу?

Принц проігнорував його. Ван Сі засміявся:

— Паничу, що ви таке кажете! Це не заміна риби, це риба-господар змінила луску.

— Риби міняють луску? Ніколи не чув! — не повірив Є Цінхуань.

Принц байдуже глянув на нього. Ван Сі одразу втрутився:

— Те, що ви не чули, не означає, що цього не буває. До того ж, ваш Сюнфен теж линяє, хіба ні?

Є Цінхуань змушений був погодитися. Сюнфен дійсно линяв, залишаючи купу шерсті по всьому дому. Але Сюнфен не змінював колір без причини!

Втім, риба Принца завжди була розумнішою за звичайних, може, вона справді особлива.

Є Цінхуань кліпнув очима і переконав себе. Принцу немає сенсу брехати. Якщо він знову розсердить кузена, його точно виженуть.

— Гаразд. Насправді зміна луски... виглядає велично.

Спадкоємець вичавив із себе комплімент, намагаючись догодити Принцу.

Принц холодно кивнув. Лі Юй, насолоджуючись погладжуванням, тріпнув хвостом: "Спадкоємець має рацію!"

Зусилля Є Цінхуаня були винагороджені обідом.

Вино старої імператриці Ван Сі сховав, а Є Цінхуань поплескав по іншому глеку:

— Це дідусь зробив для мене. Давай спробуємо разом.

Принц не заперечував. Ван Сі, вгадавши бажання господаря, приніс дві скляні чаші.

Глек відкрили. Спочатку долинув солодкий аромат зеленої сливи, а потім — насичений запах алкоголю. Ван Сі срібною ложкою з довгою ручкою виловлював сливи з дна і клав на білу порцелянову тарілку. За звичаєм, сливи з вина не їдять, але є любителі, тож Ван Сі підготував їх для зручності.

Кораловий акваріум Лі Юя теж стояв на столі. Тепер він мав честь обідати з господарем. Поки Ван Сі розливав вино, Принц кинув жменю червоного корму і пів шматка персикового печива.

Лі Юй мав би бути задоволеним, але коли вино відкрили, аромат був настільки чудовим, що навіть риба в акваріумі відчула його. Жадібний черв'ячок у животі заволав.

Тримаючи в роті шматок печива, Лі Юй виплив на поверхню, вдихаючи аромат. Хлип, він так хоче сливового вина! Але Принц точно не дасть рибі пити. Доведеться просто дивитися.

Принц, нагодувавши рибу, з'їв другу половину печива. Є Цінхуань із заздрістю спостерігав за цим, лаючи себе за думку про заміну риби.

Ван Сі розлив вино. У прозорих чашах воно виглядало як нектар. Принц опустив очі, розглядаючи прозору рідину, повільно покрутив чашу в довгих пальцях і зробив маленький ковток. Є Цінхуань тим часом перехилив чашу і випив залпом.

— Гарне вино! — похвалив він, витираючи рот, і сам собі налив ще.

Лі Юй, підглядаючи: "Господар такий красень... А Є Цінхуань п'є як віл!"

Аромат вина кружляв у повітрі, спокушаючи рибу. Спадкоємець пив так смачно, що хотілося ще більше!

Поки Принц допивав першу чашу, Є Цінхуань вихилив уже три. Його вуха почервоніли, а очі заскніли.

— Тяньчи, це вино... дідусь і для тебе зробив... коли ти... — Є Цінхуань гикнув і засміявся.

Принц завмер, поставив чашу і наказав Ван Сі принести суп від похмілля.

Дехто, напившись, лягає спати, дехто — буянить. Спадкоємець був десь посередині: він любив хапати людей і молоти дурниці.

Принц побачив, що Є Цінхуань падає, і простягнув руку, щоб підтримати. Той схопив його і почав розповідати, як у дитинстві лазив на дах і як батьки його били.

Принц слухав це, замислившись.

Лі Юй зрозумів, що Принц згадує своє дитинство, і, щоб розрадити його, кілька разів сплеснув водою.

Принц почув звук, повернув голову і подивився на рибу. Його погляд був спокійним.

Ван Сі ледве влив у Спадкоємця суп. Той продовжував базікати і раптом заявив, що не хоче одружуватися.

Лі Юй: "..."

Виявляється, у безтурботного Спадкоємця передвесільний мандраж. Дивно, але зрозуміло. Він і принцеса ледве знайомі, а мають прожити життя разом. Страх — це нормально. Мабуть, так він долає свій страх.

Принц не розумів почуттів Є Цінхуаня і не мав терпіння доглядати п'яного. Він наказав Ван Сі пильнувати кузена, а сам забрав рибу в кімнату.

Він помітив, що очі рибки прикипіли до його чаші. Мабуть, їй теж хочеться. Але пити вино не можна, Є Цінхуань он яким став...

Втім, Принц хотів догодити духу коропа. Він узяв тарілку зі сливами, які виловив Ван Сі. Якщо дати трохи слив, а не саме вино, то нічого страшного.

Побачивши, що Принц узяв його і сливи, Лі Юй замахав хвостом: "Це мені? Правда мені?!"

У кімнаті Принц поставив сливи. Маленький короп витягнув шию, не зводчи очей з тарілки. Принц усміхнувся і поставив рибу поруч.

Тут увійшов Ван Сі:

— Ваша Високосте, Спадкоємцю, здається, погано... Може, глянете?

У маєтку Ван Сі керував за відсутності Принца, але це був Спадкоємець, тож Ван Сі не наважувався діяти сам.

Принц зрозумів, що ситуація складна, і треба йти.

Він хотів погладити рибку, але помітив, що та дивиться тільки на сливи і навіть не бачить, що він іде.

Принц відчув, що тарілка зі сливами зайва.

Риба... не може їсти сливи.

Раптом його осяяло. Коли риба втрачала луску, він постійно був поруч, і вона не перетворювалася. Може, вона чекає, поки він піде?

Він вирішив не розминати сливи для риби. Якщо залишити їх так, чи перетвориться дух?

Принц кинув на рибу глибокий погляд і поспішив до Є Цінхуаня. Лі Юй слухав, поки кроки стихнуть. Переконавшись, що Принц пішов, він активував навичку.

Після повернення з палацу він не мав нагоди стати людиною. Принц постійно був поруч. Це було зворушливо, але незручно. Півтори години в людській подобі — достатньо, щоб поїсти і розважитися.

Зараз термінових справ не було, можна перетворитися заради слив.

Слив було багато, ніхто їх не рахував. Ван Сі діставав їх прямо з глека. Одну-дві з'їсти безпечно!

Лі Юй звично дістав білизну з шафи, одягнувся, сів за стіл і взяв зелену сливу. Вона була просякнута бурштиновим вином, але залишалася зеленою. Свіжий колір і солодкий аромат викликали слину.

Він поклав сливу в рот і обережно відкусив. Кисло-солодка м'якоть була насичена вином. Вино було не міцним, а солодким і ароматним. Він одразу закохався в цей смак. З'ївши одну, він одразу потягнувся за другою.

У Принца.

Суп не допоміг Є Цінхуаню. Він обіймав колону і ридав. Принц із кам'яним обличчям послухав це трохи. Ван Сі був безсилий. Принц просто вдарив кузена рубом долоні по шиї, і той затих.

Принц наказав Ван Сі знайти віз, завантажити туди Є Цінхуаня і відправити додому під нагляд слуг герцога.

Розібравшись із цим, Принц спітнів. Згадавши про духа коропа в кімнаті, він, не витираючи поту, побіг назад. Чи перетворився дух? Чи встигне він стати рибою до його приходу?

Він штовхнув прочинені двері. У ніс ударив сильний запах алкоголю. Знайомий юнак сидів на підлозі з червоним обличчям і затуманеними очима. Однією рукою він обіймав тарілку, а пальці іншої облизував. На тарілці залишилася остання слива.

Що це?

Сумніви Принца змінилися радістю: нарешті перетворився.

Принц підходив повільно, думаючи, що сказати...

Ні, він не може говорити. А писати незручно. Треба знайти папір і туш.

Принц зупинився і хотів піти по папір, але "рибка" хихикнула, кинулася на нього, обійняла і радісно потерлася.

— Господарю, ти повернувся? — голос юнака був м'яким, із гугнявим відтінком.

Принц здригнувся від раптових обіймів. Нещодавно в палаці Цзінтай той називав його "Ваша Високосте". Чому тепер "господар"?

Щоки "рибки" палали, очі блищали. Юнак обережно взяв сливу обома руками і спробував засунути її Принцу в рот. Принцу це здалося не дуже доречним, але ентузіазм був таким сильним, що він не зміг відмовити і з'їв з рук.

Слива була набагато більш насиченою алкоголем, ніж вино в чаші. Принц здивувався. Поглянувши на порожню тарілку і купу кісточок на підлозі, він зрозумів: рибка з'їла майже все.

Він не знав, що в сливах так багато алкоголю. Риба, мабуть, п'яна...

— Смачно? Я тобі залишив! — "рибка" потерлася об його руку і всміхнулася, примруживши очі.

Принц мимоволі кивнув. Тепло розлилося в грудях від того, що про нього подбали. Відчувши сильний запах алкоголю від юнака, Принц зрозумів: це п'яна риба, яка забула, що стала людиною. Тому й називає його господарем.

Такий великий хлопець — це не рибка, яку можна тримати в долоні. Принц розгубився і легенько торкнувся руки п'яної рибки, щоб заспокоїти. Але юнак, наче безкістковий, м'яко впав на нього.

Принц, не готовий до цього, підхопив тендітного юнака. Його серце ледь не вистрибнуло з грудей.

— Хочу спати, — пробурмотіла п'яна рибка, позіхнула і потерлася об "руку" господаря, думаючи, що вона все ще в його долоні й він хоче її погладити, але їй ліньки.

Принц Цзін, якого потерли кілька разів: "..."

Він відчув, що піт на спині не висох. Повагавшись, він обійняв юнака. Раз він хоче спати, хай лягає.

Принц хотів відвести його до ліжка, але п'яна рибка, ледь не заснувши, раптом стрепенулася і розплющила очі.

— Не тут! Де мій акваріум? — юнак узяв руки в боки і підозріло озирнувся.

Принц Цзін: "..."

Він не міг дозволити людині спати в акваріумі. На щастя, п'яна рибка примружилася, подивилася на ліжко з білою білизною і вирішила, що це її галькове ложе.

Він пішов туди, ліг і штовхнув нефритову подушку ногою.

Принц хотів почекати, поки він засне, щоб витерти йому обличчя, але юнак знову встав, протираючи очі:

— Де моя ковдра з водоростей?

Принц: "??? Ковдра... з чого?"

Він згадав зелене листя, яким часто вкривалася рибка. Мабуть, це воно. Він не міг дати мокре листя, тому перерив скрині й знайшов трав'янисто-зелену ковдру.

Спітнілий Принц укрив юнака. П'яна рибка, побачивши знайомий колір, задоволено загорнулася і пробурмотіла:

— Дякую, штучна гора!

Принц Цзін: "..."

Він чекав, поки риба засне, але вона знову підвелася.

Похитавши головою і дивлячись на тирана-господаря, п'яна рибка згадала про невиконане завдання.

— Система каже, повторення не можна, — насупився юнак і невдоволено промовив.

Принц не знав, що таке "система" (сі тун - відро?), і хотів записати це, але п'яна рибка схопила його за обличчя і хихикнула.

Принц відчув хвилювання. Якщо п'яний дух коропа хоче "поглинати силу", він готовий співпрацювати.

Дух коропа витягнув губи, покрутився і... легенько вкусив його за кадик.

Принц, якого раптово вкусили: "!!!"