Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Лі Юй, як і хотів, отримав бажане вино. Завдання системи, що постійно підставляла рибу, зазвичай мали лише лякаючі назви, але оскільки він у подобі риби майже завжди міг їх виконати, було очевидно, що насправді вони не такі вже й складні. Вираз «Вітер, квіти, сніг та місяць» мав на увазі розпусні розваги та пиятику, але не варто було думати занадто складно: за його припущенням, достатньо було просто торкнутися вина.

Лі Юй пам’ятав, що рана на руці тирана-господаря щойно затягнулася, а з пораненнями зазвичай не можна пити багато алкоголю, тому він і не збирався його напоювати. Він відкрив глечик із запашним вином, який йому дав Ван Сі, відлив лише менше половини маленької піали у іншу чисту нефритову пляшку, а потім додав туди багато піал холодного чаю. Збовтавши суміш, він помітив, що запаху вина майже не залишилося — таким чином можна було легко виконати завдання, не сп’янівши і не зашкодивши рані Принца Цзіна.

Напевно, у всьому світі не знайти людини, яка б краще за нього справлялася із завданнями. Лі Юй задоволено сховав розбавлене вино, проте після підготовки напою виникло інше важливе питання.

Як змусити Принца Цзіна випити цю прісну рідину?

Принц був сином імператора, тому зазвичай усе, що потрапляло йому до рота, спочатку перевірялося слугами за допомогою срібних голок, а потім вони мали скуштувати це перед ним. Якщо він заздалегідь наллє зіпсоване вино в чарку, це неодмінно виявлять ще до того, як Принц Цзін встигне випити, і слуги нізащо не подадуть такий напій господарю.

Отже, залишалося лише налити вино прямо перед Принцом Цзіном і самому його перевірити. Принц, здавалося, дуже йому довіряв — коли той був поранений, він навіть їв солодощі з його рук, тож Лі Юй вирішив, що цей план спрацює.

Проте для цього потрібно було виконувати завдання в людській подобі — насправді так було навіть краще. Система ніколи не вимагала від нього бути саме рибою чи саме людиною, до того ж риба навряд чи зможе пити вино, навіть розбавлене чаєм. Людська подоба була найзручнішим варіантом.

Йому потрібно було запросити Принца Цзіна, а як привід для випивки він вирішив використати... запрошення на обід?

Це була єдина причина, яку Лі Юй зміг вигадати. Він уже деякий час «жив» у маєтку Принца Цзіна і в обох подобах отримував від нього чимало турботи. Щоб віддячити йому, запрошення на обід виглядало цілком логічним. Зрештою, все звелося до їжі, і Лі Юй раптом згадав, що система додала йому удачі в пункті «Життя в достатку». Чи означало це, що він тепер готуватиме дуже смачно?

Лі Юй, відчуваючи, як у нього вселяється дух шеф-кухаря, вирішив скористатися нагодою і перевірити це. Він розрахував, що часу перебування в людській подобі має вистачити. Для першого досвіду на кухні не варто обирати складні страви — проста домашня їжа підійде найкраще.

Лі Юй попрямував до кухні маєтку. Принц зазвичай не обмежував його пересувань, але сам Лі Юй рідко виходив через брак часу, проте за ті кілька разів, що він з’являвся, більшість слуг уже впізнавали його. На кухні, де часто готували улюблені страви Лі Юя, слуги зустріли його з особливою теплотою — адже всі знали, наскільки Принц Цзін цінує цього пана Лі.

Лі Юй не хотів їм заважати, тому після привітання попросив їх продовжувати свою роботу. Тітонька Сю, яка колись йому допомогла, теж була там. Лі Юй, боячись порушити місцеві правила, попросив лише її допомогти йому. Ця жінка колись постраждала через нього: коли Принц ще не був знайомий з Лі Юєм і прийняв його за крадія риби, тітонька Сю була покарана разом із ним. Лі Юй відчував провину, тому, отримавши свободу пересування, особисто знайшов її та вибачився.

Тітонька Сю вже давно зрозуміла, що то було непорозуміння, і не тримала зла. До того ж Принц Цзін, дізнавшись про цю історію, спеціально збільшив їй платню як компенсацію, тож жінка вважала, що їй навіть пощастило.

Коли Лі Юй сказав, що хоче сам приготувати страву для Принца, тітонька Сю без вагань зголосилася бути його помічницею. Лі Юй обрав найпростіше — смажені яйця з огірками, адже ці інгредієнти завжди були під рукою, і зіпсувати їх було складно. Тітонька Сю швидко помила огірки та збила яйця, розповівши Лі Юю, де лежать усі приправи. Вона вважала, що такий благородний юнак, як пан Лі, напевно має прихований талант, раз вирішив особисто стати до плити, і готувалася побачити щось надзвичайне.

Насправді вона справді побачила дещо надзвичайне, але не через талант пана Лі, а через його повну нездатність до кулінарії. За всі роки роботи на кухні вона ніколи не бачила настільки недосвідченого новачка. Здавалося б, що можна зіпсувати у звичайних яйцях з огірками? Проте пану Лі вдалося перетворити всю кухню на місце катастрофи.

Лі Юй, який до входу на кухню вважав себе кулінарним генієм, розгубився, щойно олія в сковорідці розжарилася. Він відчував себе вкрай ображеним: він знав, що система любить підставляти рибу, але як він міг знову про це забути? Ніякої удачі коропа Кої він не відчував —лопатка в його руках рухалася максимально незграбно. Після того, як він укотре спалив яйця, і на кухні вони закінчилися, а часу купувати нові вже не було, Лі Юй нарешті засвоїв гіркий урок: деякі навички не з’являються з нізвідки лише завдяки везінню.

Але оскільки він уже пообіцяв приготувати вечерю для Принца, а попереду ще було завдання, Лі Юй почав гарячково думати. Раз яєць більше немає, чому б не зробити страву ще простішою? Як щодо битих огірків? З цим він точно впорається.

Лі Юй притиснув соковитий огірок лезом ножа і з надзвичайним пафосом вдарив по ньому. Цього разу все пройшло без пригод, хоча шматки огірка вийшли вельми дивної форми. Лі Юй на око додав кілька великих ложок соєвого соусу та оцту, перемішав усе це, змушуючи тітоньку Сю тремтіти від жаху. Кухарі в маєтку Принца дбали не лише про смак, а й про зовнішній вигляд страв, а ці огірки навряд чи могли привернути увагу господаря.

— Пане, може ви... може ви приготуєте суп? Рибну юшку? — обережно запропонувала тітонька Сю, щиро бажаючи допомогти. На її думку, юшку готувати було б легше: вона б сама почистила рибу, а пану Лі залишилося б лише кинути її в окріп. До того ж Принц давно не пив рибної юшки, і навіть якщо смак був би посереднім, це не стало б великою бідою.

Лі Юй, якого словосполучення «рибну юшку» привело в жах, лише ніяково посміхнувся. Сама ідея була непоганою, але як він, будучи рибою, міг варити суп зі своїх родичів! Він ввічливо відмовився, вирішивши, що доведе справу до кінця, навіть якщо результат буде сумнівним.

Часу до закінчення трансформації залишалося небагато, а завдання все ще чекало. Лі Юй схопив тарілку з нещасними битими огірками і поквапився до кімнати Принца, щоб піднести свій «шедевр». Він залишив тітоньку Сю саму розбиратися з безладом на кухні; після візиту пана Лі вона виглядала так, ніби по ній пройшлася зграя сарани.

Принц Цзін ще вранці отримав доповідь від Ван Сі і пішов шукати маленьку рибку. Проте її не було на місці, а глечик вина був надійно схований. Здавалося, рибка зовсім не збиралася пити разом із ним. Принц знайшов вино під ліжком, накрите великою мискою — це було вкрай наївне маскування. Він потайки дістав глечик і побачив, що вино майже не чіпали, а поруч стоїть інша пляшка з дуже розбавленою рідиною.

Принц не знав, що задумала риба, але поставив усе на місце, щоб не наполохати її. Лі Юй несподівано довго був відсутній, і Принц, хоча й дозволяв йому гуляти маєтком, наказав слугам непомітно стежити за ним на випадок потреби. Невдовзі охоронець доповів, що пан Лі на кухні готує страву для Його Високості.

Принц Цзін таємно зрадів: хоча вином з ним не поділилися, Маленька Рибка все ж думала про нього. Боячись, що Лі Юй може поранитися або раптово перетворитися назад у рибу прямо на кухні, Принц негайно пішов туди. Поки Лі Юй у поті чола боровся з посудом, Принц Цзін стояв за дверима, а слуги, що стояли на колінах навколо, мовчки спостерігали разом із ним за метушнею юнака. Ця риба прийшла в цей світ заради нього і тепер так старалася для нього. У серці Принца піднялася хвиля ніжності, яку неможливо було втамувати.

Лі Юй із тарілкою огірків поспіхом повернувся до покоїв і, на свій подив, побачив там Принца Цзіна, який виглядав так, ніби нічого не сталося.

— Ваша Високосте, чи маєте ви час? Я хотів би повечеряти разом із вами, — ніяково промовив Лі Юй. Він боявся відмови, адже часу в нього залишалося зовсім мало, і якщо Принц відмовить, доведеться чекати наступного разу і знову бити огірки.

Він дуже нервував, але Принц Цзін без жодних вагань кивнув.

— Ваша Високосте, зачекайте хвилинку, зараз усе буде! — Лі Юй зрадів і поставив огірки на стіл. Його вечеря, що складалася з однієї страви, виглядала вкрай бідно. Саме тут і мало з’явитися вино. Він дістав пляшку з-під ліжка і ніяково посміхнувся Принцу.

— Ваша Високосте, однієї страви замало... давайте додамо трохи вина. Воно дуже слабке, не хвилюйтеся!

Принц Цзін теж посміхнувся, показуючи, що йому зовсім байдуже. Лі Юй саме цього і чекав: він дістав дві чарки, налив розбавлене вино і, набравшись сміливості, зробив ковток. Він підготував усе і розраховував, що Принц спочатку вип’є, потім з’їсть закуску, і завдання «Вітер, квіти, сніг та місяць» буде виконано.

Лі Юй пильно стежив за тим, як довгі пальці Принца Цзіна торкнулися чарки, але за мить він відставив її і срібними паличками взяв шматочок м’якого огірка.

«Ну, можна спочатку і поїсти», — подумав Лі Юй і став чекати, поки Принц скуштує його страву.

Принц Цзін: «............»

— Як вам, Ваша Високосте? — напружено запитав Лі Юй. Окрім квесту, йому справді було цікаво, чи їстівні його огірки. Принц Цзін, не змінившись в обличчі, проковтнув жахливу на смак страву і взяв ще один шматок.

Лі Юй був у захваті: невже система не підставила його і він справді геній кулінарії?

Принц Цзін доїв огірки і зробив ковток розбавленого вина. Лі Юй із нетерпінням чекав на сповіщення системи, але хвилини минали, Принц уже майже допив чарку, а завдання так і не оновилося. Лі Юй зрозумів, що його маленька хитрість, здається, провалилася.

Чому знову не виходить? Він засмучено надув губи. Якщо навіть так не можна, то як же тоді виконати це завдання? Лі Юй трохи посумував, а потім помітив, що Принц, який сидів навпроти, затих. Піднявши очі, він побачив, що Принц Цзін сперся головою на руку і заплющив очі.

«Не може бути! Невже ти сп’янів від такого слабкого вина?» — здивувався Лі Юй. Адже цей чоловік міг випити кілька чаш справжнього вина! Але він чув, що здатність пити залежить від настрою та стану організму, можливо, сьогодні Принц просто був слабким до алкоголю.

Залишати його так було не можна, бо він міг застудитися. Лі Юй уже звик піклуватися про Принца, тому підійшов, закинув його руку собі на плече і спробував підняти. Він хотів відвести його до ліжка, але Принц був значно вищим, і тримати його було вкрай важко. Коли Лі Юй нарешті зміг покласти його на ліжко і вже збирався відійти, він відчув різку вагу на своєму рукаві.

Можливо, він випадково притиснув рукав, коли клав Принца, а можливо, просто перечепився, але він не втримався і полетів назад. Лі Юй упав прямо на Принца Цзіна, розгублено кліпаючи очима. І тут він побачив, як людина під ним повільно розплющує очі.