Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Принц Цзін чекав на березі ставка довгий час, але розважлива рибка все не поверталася. Він раптом усвідомив, що його подарунок був дещо безглуздим: а що, як дух коропа так захопиться новими просторами, що вирішить назавжди залишитися в ставку і більше не захоче бути поруч із ним? Адже в очах риби він часом важив менше, ніж шматок печива — тож, напевно, важив менше і за новий розкішний акваріум.

Принц вагався деякий час, вирішуючи, чи не стрибнути йому у воду самому, щоб розшукати невдячного духа коропа, аж раптом на поверхні з’явилися кола, з води висунулася риб’яча голова, і маленький короп швидко підплив до нього.

...Все ж таки це була вдячна риба. Принц перестав сердитися, а маленький короп радісно закружляв біля його ніг. Принц із легкою усмішкою нахилився, щоб погладити рибу по спині, але маленький короп раптом згорнувся клубочком і всім тілом застрибнув йому прямо в долоні.

...Що сталося? Принц підняв рибу і швидко оглянув її, боячись, що через поспіх під час будівництва ставка десь залишилися гострі краї, які не встигли обробити, і вони могли поранити рибу. Але на вигляд короп був у повному порядку: жвавий, сповнений сил і без жодної подряпини.

Принц трохи подумав і повернув його в кришталеву пляшку. Дух коропа був дуже слухняним — жодних ознак того, що після розкішного ставка він зверхньо дивиться на пляшку. Коли Принц приніс рибу в кімнату і пересадив у кімнатний акваріум, короп теж не пручався. Принц розцінив це як бажання рибки й надалі жити з ним в одній кімнаті, і його легке розчарування змінилося таємною радістю.

Хоча в подібї риби дух коропа не міг говорити і висловити свою вдячність, Принц і не потребував слів; того, що той залишався поруч, було цілком достатньо. Маленька рибка втомилася за день, тож Принц очікував, що вона скоро засне. Проте, коли він відпустив її, рибка продовжувала притискатися до скла акваріума, дивлячись на нього, або плавала слідом за кожним його кроком.

«Спи вже». Принц легенько постукав пальцем по риб’ячій голові, але слухняна риба раптом учепилася в його долоню і не відпускала. Принц зазвичай розумів наміри духа коропа, але зараз не міг збагнути, чого той хоче. За мить риба сама відпустила його і вляглася на білий камінь.

Принц теж відчував втому, тож ліг у ліжко і невдовзі заснув. Маленький короп, який лише вдавав, що спить на білому камені, прислухався до його дихання, а коли той заснув, миттю сплив. Хоча Принц побудував величезний акваріум, чаші для риби в кімнаті залишилися на своїх місцях. Лі Юй спритно дострибав до ліжка Принца. Сьогодні на тумбочці біля подушки стояла червона чаша-лотос, і маленький короп обережно застрибнув у неї.

Він не знав, як інакше висловити свою вдячність. Тиран-господар був занадто добрий до нього: і помстився за рибу, і збудував неймовірний басейн. А риба нічого не могла дати натомість. Лі Юй деякий час мовчки споглядав спокійне обличчя сплячого господаря. Дивлячись на нього, він відчув непереборне бажання... потертися об нього. Але він знав: якщо просто накинутися, то він забризкає господаря водою. Що ж робити? Може, як коти чи собаки? Лі Юй витягнув риб’ячі губи — він просто хотів легенько торкнутися обличчя господаря.

Зрештою, він уже робив це раніше. Принц лежав горілиць. Лі Юй прискіпливо вибрав найгарнішу ділянку на його щоці, щоб «чмокнути». Раптом Принц ворухнувся. Лі Юй вчасно відсахнувся. Принц перевернувся на бік, і та сама «найгарніша ділянка» опинилася знизу, притиснута до подушки.

Маленький короп, що втратив ціль: «...»

Лі Юй хитро всміхнувся: раз щока недоступна, доведеться тертися об ніс. Короп розкрив рота, войовниче зробив пару рухів, але замах був великим, а удар маленьким: він лише ніжно потерся об ніс Принца і на мить затримався на самому кінчику.

Хе-хе-хе, торкнувся! На душі у Лі Юя стало так світло й весело, ніби він щойно з'їв кілька персикових печив поспіль. Насправді, це був складний маневр. Тертися об ніс було важче, ніж об щоку. Лі Юй лежав на нефритовій подушці й мусив сильно вигинати тіло, щоб дотягнутися до носа господаря; один невірний рух — і він би впав.

Він вважав себе обережним, але плавці були слизькими, як і подушка. Втримати рівновагу надовго не вдалося. Тільки-но Лі Юй закінчив свій поцілунок, його плавець зісковзнув, і риба неконтрольовано полетіла прямо в обличчя Принца.

А-а-а, добрий вчинок зараз обернеться катастрофою! Лі Юй не міг спинитися, від розпачу він напружив хвоста з усієї сили, і за мить до зіткнення з обличчям Принца риб’яче тіло раптово завмерло. Точніше, хвіст став дибки, наче міцна опора, і підтримав усе тіло.

...Ого? Маленький короп із цікавістю поглянув на свій хвіст. У критичний момент він став твердим, як залізо. Мабуть, це через нову луску — казали, що вона надзвичайно міцна. Він ще не мав нагоди це перевірити, і не сподівався, що хвіст зможе втримати вагу тіла.

Лі Юй був урятований. Він уже збирався стрибнути назад в акваріум, як раптом Принц, що спав лише за сантиметр від нього, знову ворухнувся і наблизився. Лі Юй не встиг усвідомити загрозу, як до його слизького тіла притиснулося щось гаряче і м’яке.

Лі Юй: «...»

Він був упевнений, що не падав на Принца. Виходить, губи Принца самі притиснулися до риби. Якби очі господаря не були заплющені, це виглядало б як справжній поцілунок у риб’яче черевце, плавці та... Залізний хвіст Лі Юя наче ошпарило, він миттю обм’як, риба хитнулася і, тремтячи, кинулася геть. Від хвилювання короп не розрахував траєкторію і вперше в житті промахнувся повз чашу, впавши на підлогу. Йому довелося відчайдушно борсатися кілька разів, поки він нарешті не застрибнув назад.

Лі Юй зарився у водоростеву ковдру, його серце калатало так, що він ледь не закипів! «Заспокойся, це просто господар так спить, це нічого не означає!» — повторював собі маленький короп.

А людина на ліжку весь цей час прислухалася до кожного звуку. Тільки коли дух коропа нарешті затих у кришталевому акваріумі, Принц підніс руку до кутика губ. Це все тому, що риба відмовлялася чесно поглинати енергію. Насправді Принц прокинувся, щойно вона застрибнула на ліжко. Він чекав занадто довго, не витримав і вирішив проявити ініціативу. Але цей боягуз втік. Принц згадав відчуття від дотику до риб’ячого тіла і повільно всміхнувся.

Наступного дня обидва «змовники» почувалися трохи ніяково. Лі Юй все ще почувався м’яким і не встиг знайти момент, щоб перетворитися на людину, як у маєток завітав непроханий гість. Спадкоємець герцога Чен'ень давно марив новим акваріумом Принца. Щойно дізнавшись про завершення робіт, Є-сецзи прийшов першим. Тільки-но розвиднілося, він уже стояв біля воріт із Сюнфеном. Увійшовши, він був приголомшений масштабами величезних водойм у маєтку.

Раніше Є Цінхуань думав, що Принц просто викопає пару ставків на порожніх ділянках, але він і уявити не міг, що той перетворить увесь маєток на одну суцільну водойму заради риби. Є-сецзи одночасно захоплювався і вважав, що Принц трохи з’їхав з глузду. Оскільки Є Цінхуань мав поговорити з Принцом наодинці, він відпустив повідець Сюнфена. Пес ніколи не бачив стільки води. Він промчав уздовж берега і побачив маленького коропа, що бавився в каналі.

Лі Юй теж помітив Сюнфена. Він згадав, що після зміни луски вони ще не бачилися, і боявся, що пес його не впізнає. Але Сюнфен не гавкав, а як і раніше, з цікавістю тицяв носом у воду, намагаючись зачепити рибу.

Лі Юй: «...»

Згадавши, що його луска тепер надміцна, Лі Юй переборов страх, виставив голову з води і дозволив Сюнфену легенько тицьнути себе носом. Сюнфен, який нарешті доторкнувся до риби: «!!!»

Пес збуджено замахав хвостом і пробіг ціле коло навколо водойми. Собаки впізнають друзів за запахом, тому він одразу впізнав Лі Юя. Але просто бігати по березі йому було мало, тому Сюнфен із гучним сплеском стрибнув у воду і по-собачому поплив до риби. Лі Юй хлюпнув йому водою в ніс: «Плавай собі, але не смій розвалити будинок, який господар мені збудував!» На щастя, Сюнфен був слухняним і просто грався, не намагаючись пірнати на глибину. Він хотів позмагатися з рибою у швидкості, але маленький короп плавав значно швидше і легко залишив пса позаду.

Цю сцену спостерігали і Принц, і Є-сецзи. Є Цінхуань лише кілька разів здивовано цокнув язиком, а Принц спохмурнів — пес кузена здавався йому надзвичайно надокучливим. Він уже збирався наказати Ван Сі виставити Є Цінхуаня разом із собакою геть. Нічого не підозрюючи, Є Цінхуань жартома штовхнув Принца ліктем, дивлячись на воду:

— Збудував таку велич, не боїшся, що вона там загубиться?

Принц завмер. Питання було дивним, але за мить він зрозумів, про що йдеться, і з усмішкою похитав головою. Раніше, можливо, він би і хвилювався, але тепер знав — Маленька Рибка ніколи від нього не піде. Поки риба і пес весело гралися, Принц підійшов до води. Риба, яка щойно була десь далеко, миттю з’явилася і підпливла до його ніг, виляючи хвостом так підлесливо, як тільки могла.

Є-сецзи: «...»

Є Цінхуань не змирився і, сподіваючись на таку ж реакцію свого пса, підійшов теж. Але Сюнфен у цей час захоплено розглядав своє відображення у воді, і йому було зовсім не до господаря. Є-сецзи: «Досить! Так я програю останню сорочку!» Відчувши себе третім зайвим після перегляду акваріума, Є Цінхуань розсерджено забрав Сюнфена і пішов.

Щойно він пішов, на порозі з’явився Третій принц, Му Тяньмін. Хоча Му Тяньмін і намагався залучити Принца Цзіна на свій бік, він рідко бував у його маєтку через холодний прийом господаря. Позаминулого разу він прийшов лише тому, що імператор наказав Принцу влаштувати бенкет; минулого разу він намагався підсунути шпигунку Чу Яньюй і навіть не наважився увійти.

Цього разу він мав іншу мету. Раніше Му Тяньмін дивився на захоплення брата рибами як на забаву, але коли риба змінила луску на золоту і сам імператор назвав це благословенням, Третій принц зацікавився. Крім того, він розумів, що саме завдяки цій рибі вдалося викрити Чоу. Му Тяньмін повірив, що ця риба приносить удачу. Му Тяньмін, який палко прагнув стати спадкоємцем престолу, вирішив привласнити це знамення, щоб догодити батькові.

Тепер, коли Другого принца усунуто, а Шостий принц був на його боці й не збирався змагатися за владу, трон здавався справою часу. Обставини змінилися, і допомога Принца Цзіна та роду Чен'ень більше не здавалася йому критичною. Навпаки, він почав побоюватися Принца Цзіна. Він задумав відібрати рибу, але не хотів робити це грубо. Він вирішив спочатку діяти ввічливо — зрештою, це лише риба, невже Принц Цзін відмовить йому?

За накадом Принца Ван Сі запросив Третього принца до зали Нінхуей. Му Тяньмін прийшов із великим почтом. Слуги принесли скрині, які за наказом принца відкрили — вони були вщент набиті золотом і сріблом. Лі Юй, хоч і мав величезний новий дім, усе ще любив, коли Принц носив його у пляшці. Почувши про візит Третього принца, він не міг пропустити виставу і заздалегідь заскочив у кришталеву пляшку. Принц задовольнив бажання рибки, змусивши Третього принца почекати — той все одно не наважився б обурюватися.

Але коли Третій принц виставив цілі скрині золота, безвольний маленький короп «бульк» — і опустився на саме дно пляшки від подиву. Лі Юй присягався, що ніколи не бачив стільки багатства. Що задумав цей Му Тяньмін?

Му Тяньмін перейшов прямо до справи:

— П'ятий брате, я прийшов запропонувати угоду. Твоя риба чудова, вона мені дуже подобається. Чи не погодишся ти віддати її мені? — він усміхнувся, вказуючи на скрині. — Якщо цього золота й срібла замало, я додам стільки, скільки ти забажаєш.

Лі Юй: «!!!»

Отакої! Му Тяньмін хоче купити його у тирана-господаря!

«Тільки не це!» — благав у думках Лі Юй. Хоча він і любив золото, він не збирався продавати себе. Принц був до нього надто добрим, і він не хотів іти. Маленький короп напружено стежив за реакцією Принца. На скроні Принца Цзіна здулася жилка. Лі Юй зрозумів — тиран закипає.

Він похвилювався лише мить і одразу заспокоївся, чекаючи, як господар відмовить нахабному братові. Раніше Му Тяньмін навіть не дивився у його бік, чому ж раптом так захотів його купити? Певно, через слова імператора про знамення. Маленький короп терпіти не міг таких опортуністів!

Коли Му Тяньмін озвучив пропозицію, Принц похмуро глянув на Ван Сі. Ван-гунгуну було байдуже, хто перед ним — Другий чи Третій принц, він знав лише волю свого господаря. Побачивши невдоволення Принца Цзіна, Ван Сі голосно промовив:

— Третій принце, не витрачайте сил даремно. Його Високість нізащо не продасть рибу.

Му Тяньмін здивувався:

— Невже п'ятому братові мало ціни? Тоді як щодо десяти тисяч золотих і ста тисяч срібних монет?

Насправді Му Тяньмін вагався. Це була занадто велика ціна за звичайну рибу, нехай навіть і благословенну. Але якщо вона допоможе йому швидше отримати титул спадкоємця, то хай буде так. Лі Юй: «...»

Він і не знав, що такий дорогий! Хоч він і терпіти не міг Му Тяньміна, але не втримався і гордо тріпнув хвостом. Якщо поглядом можна було вбивати, Третій принц уже б помер тисячу разів. Ван Сі, дивлячись на похмуре обличчя Принца, додав:

— Справа не в ціні. Цза риба — скарб нашого принца. Навіть якби ви принесли мільйон золотих і мільйони срібних, Його Високість не віддасть її.

Лі Юй: «!!!»

Він був надзвичайно зворушений. Виявляється, в очах тирана-господаря він дорожчий за мільйон золотих! Маленький короп миттю зрозумів глибокий сенс назви «Мільйонний улюбленець». Того, хто намагався підкопати стіну Принца, господар не збирався терпіти. Він наказав Ван Сі виставити Третього принца разом із його скринями геть. Му Тяньмін, не очікуючи такого ставлення, пішов із похмурим виразом обличчя.

Нарешті цей противний Му Тяньмін пішов! Лі Юй радісно махав хвостом господареві, просячи відпустити його поплавати у великий став, але Принц навмисне відвернувся і не дивився на нього.

Лі Юй: «???»

Маленький короп не розумів, на що господар раптом образився. Йому довелося знову і знову підлесливо виляти хвостом... Принц хотів проявити твердість, але не зміг встояти перед милотою Лі Юя. Він не втримався, схопив цю чарівну рибку і почав її м'яти так, що та аж тремтіла. Як же розлютило Принца те, що дух коропа завмер від вигляду золота Третього принца, забувши навіть плавати!

У пориві роздратування Принц наказав майстрам замінити білу гальку, на якій спав Лі Юй, на гладкі срібні камені, а ковдру з водоростей — на хустинку, гаптовану золотими нитками з вишитими водоростями. Маленький короп, який раптом виявив, що його ліжко і ковдра за ніч стали сяяти золотом і сріблом: «!!!»

«О-о-о, господарю, риба просто обожнює тебе!» — волав у думках дух коропа, вчепившись у нову ковдру і з радістю качаючись на ліжку!