Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Зараз не час перейматися цими всіма дурницями — Лі Юй поспішно вирівняв хід своїх думок, що звернули не туди, і зосередився на наступному кроці головної сюжетної лінії «Відродження».

Наступний крок: бути з тираном нерозлучними, немов клей і лак.

Підказка: немає.

Лі Юй, який щойно думав про те, щоб більше не хитрувати, а серйозно і швидко здолати головну лінію, побачивши оновлене завдання: «...»

Системо, виходь, обіцяю, що не заб'ю тебе до смерті!

Лі Юй зміг перетворити «вітер, квіти, сніг і місяць» на розпивання вина, але як бути «нерозлучними, немов клей і лак», адже вони вдвох ще навіть не почали просто і чисто зустрічатися!

До того ж, ця головна лінія, мабуть, поділена на кілька етапів, і якщо вже зараз вони мають бути нерозлучними, то що ж йому доведеться робити далі?

В очах Лі Юя сильно засіпалося, у нього було стійке передчуття, що такий розвиток подій — не дуже добрий знак, тож із цим «нерозлучними, немов клей і лак»... краще поки що почекати.

Лі Юй поспішно вийшов, ніби йому хвіст підпалили.

Коли він перебував у системі, його риб'яче тіло насправді на короткий час втрачало свідомість. Щойно душа Лі Юя повернулася, він одразу ж натрапив на збільшене гарне обличчя.

Принц Цзін, який казав, що має термінові справи, вже повернувся, і саме тримав нефритову скриньку, щоб погодувати рибу.

Лі Юй: «...»

Щойно, коли вони тулилися в кареті і цілувалися, він цього не відчував, але тепер, раптом побачивши людину, яка йому подобається, риба насправді трохи засоромилася!

Від сорому його мозок і риб'ячі плавці одночасно зависли, і тіло риби зі звуком «бульк» пішло на дно.

Принц Цзін поспішно простягнув руку, щоб підхопити рибу.

Лі Юй ошелешено дивився на нього, його серце нагадувало весняну воду, потривожену вітром, по якій розходилися коло за колом хвилі радості. Недарма ж йому раніше постійно здавалося, що ця людина тішить око, з якого боку не глянь — виявляється, він йому теж подобався!

...Це відчуття і означає «подобатися».

Лі Юй раптом підстрибнув, ніби злякавшись, безладно проплив два кола на місці, а потім стрімголов пірнув у печеру штучної гори, залишивши зовні лише кінчик хвоста. Ця швидкість нітрохи не поступалася тій, з якою він тікав, коли сердився, а то й була ще більшою.

На щастя, тіло риби було вкрите лускою, інакше, мабуть, можна було б помітити, що вся риба вже почервоніла наскрізь.

Риба знову сховалася в печері штучної гори. Принц Цзін трохи занепокоївся, боячись, чи не застрягла риба знову, або ж вона знову вередує.

Він спробував легенько торкнутися риб'ячого хвоста, після чого той сильно затремтів і повністю сховався всередину.

Принц Цзін: «...»

За ці дні Принц Цзін зрозумів одне правило: рибу треба вмовляти повільно, не можна діяти надто поспішно.

Згадавши поцілунок у кареті, Принц Цзін легенько всміхнувся.

Хоча зрештою Маленька Рибка так і не зміг договорити, настрій Принца Цзіна був напрочуд гарним.

Лі Юй ховався в печері, час від часу підслуховуючи звуки знадвору, і продовжував обмірковувати свої плани. До того, як він усвідомив ці почуття, він, можливо, ще сумнівався б і вагався, але як тільки він усе зрозумів, то став схожим на будь-якого юнака, в якого вперше прокинулося кохання — відважним воїном, що рветься вперед. Скільки б труднощів і перешкод не чекало попереду, для нього в цю мить вони нічого не значили.

Лише тієї миті, коли він усвідомив, що інший йому подобається, він зрозумів, наскільки глибокою була ця симпатія. Навіть звичайна щоденна зустріч, можливість знову побачити цю людину, сповнювала його безмежною радістю.

Він настільки йому подобався, що йому захотілося вступити в ці стосунки, навіть якщо цей шлях буде нелегким. Адже якщо він не спробує і не пройде його, то про яке майбутнє може йти мова?

Тільки от для того, щоб зустрічатися, бути рибою аж ніяк не підходило. Зараз він міг бути людиною загалом лише одну годину — тобто дві сучасні години — на день. Якщо витрачати цей час на побачення, мабуть, не вистачить часу навіть на те, щоб як слід посоромитися.

Тому йому все ж треба якнайшвидше перетворитися на людину. А до цього йому не варто надто зближуватися з Принцом Цзіном; хоч він йому і подобається, треба тримати певну дистанцію і в жодному разі не дозволити Принцу Цзіну розкрити його таємницю.

...Придумав! Він може укласти з Принцом Цзіном угоду з трьох правил! Зважаючи на його спостереження за Принцом Цзіном останніми днями, дуже ймовірно, що той не відмовить його вимогам!

Триматися за руки — можна, ходити на побачення — можна, цілуватися... зрештою, вони вже кілька разів цілувалися, тож це теж, мабуть, можна.

Тоді... а як щодо речей, які не можна описувати словами?

Лі Юй, який потайки читав порнографічні тексти, відчув, як у нього в душі все засвербіло. Він також був абсолютно нормальним хлопцем і, безперечно, мав свої очікування. Насправді він більше не відкидав близькості Принца Цзіна. Раніше все було просто непорозумінням, та й він не зміг вчасно усвідомити власні почуття. Тепер же він не тільки не відкидав подібні речі, а й у глибині душі потайки їх чекав. Усі вони дорослі люди, і логічно міркуючи, коли почуття сягають певної межі, такі справи мають відбуватися абсолютно природно.

Лі Юй, почервонівши, неконтрольовано уявив собі, як під час певних активних фізичних вправ, у найвирішальніший момент процесу «того самого», він раптом перетворюється назад на рибу...

Ця картина точно була б настільки «прекрасною», що на неї неможливо було б дивитися. Можливо, їм із Принцом Цзіном обом довелося б захлинатися кров'ю.

Щоб уникнути такої несподіванки, Лі Юй тимчасово поставив хрестик на речах, які не можна описувати словами, з жалем подумавши, що чоловікам все ж таки варто тримати під контролем свою нижню половину. От коли він завершить головну лінію, тоді жодних занепокоєнь більше не буде!

Лі Юй був настільки схвильований і збуджений, що довго крутився туди-сюди, поклавши голову на невеликий камінь у печері, аж поки його риб'яче тіло ледь не стерло цей камінь до блиску, і лише тоді ледве заснув.

Прокинувшись, він виявив, що Принца Цзіна вже немає. Виявилося, що рано-вранці Принц Цзін отримав виклик від імператора, який наказав йому прибути до палацу для обговорення важливих справ.

Коли Принц Цзін повернувся минулої ночі, риба соромилася і не виходила з печери. А коли Принц Цзін вранці отримав усний наказ імператора, риба міцно спала і нічого не помітила. Принц Цзін лише погладив риб'ячий хвіст, що стирчав із печери, і дбайливо вирушив до палацу сам, боячись розбудити рибу.

Лі Юй усе ж добре розумів ситуацію і знав, що зустріч із монархом — це важливо. Просто сюжет оригінальної книги вже був переплутаний. Лі Юй думав пів дня, але так і не зміг пригадати, яка саме сюжетна лінія мала б зараз відбуватися. Третій і Шостий принци отримали на горіхи і тепер сиділи тихо, підібгавши хвости. Можливо, в імператора просто прокинулися батьківські почуття і він хотів поспілкуватися з Принцом Цзіном, або ж розслідування справи про дитячий віршик і фальшивого монаха нарешті дало результати, і імператор хотів якось компенсувати це Принцу Цзіну.

Лі Юй вирішив, що цей візит до палацу — не погана новина, і поступово заспокоївся.

Розрахувавши час повернення Принца Цзіна, він перетворився, поклав у кришталевий акваріум подушку-рибу, вибрав сріблясте вбрання, яке йому дуже подобалося, одягнув його і сам поправив комір.

Нефритова шпилька, яку подарував йому Принц Цзін, була на місці. Щоб заколоти її, потрібно було зробити пучок, а Лі Юй не дуже вмів це робити. Євнух Ван теж пішов із Принцом Цзіном до палацу, а просити допомоги в когось іншого йому було незручно. Тож довелося імпровізувати: він знайшов сріблясту стрічку, зав'язав волосся в невеликий хвіст, а потім встромив нефритову шпильку так, щоб було видно пухкеньку рибку на її кінці.

Лі Юй кивнув своєму відображенню в бронзовому дзеркалі, відчуваючи, що виглядає дуже навіть гарно.

Оскільки Принц Цзін ще не повернувся, Лі Юй сів за стіл, розклав папір і пензель, і почав записувати все, що спало йому на думку вночі, чекаючи на Принца Цзіна.

Палац Цяньцін.

Лі Юй не помилився: імператорські гвардійці нещодавно з'ясували, що дитячий віршик, який обмовляв Принца Цзіна, першими почали поширювати люди Третього Принца. Вони також знайшли багатьох простих людей, які могли б дати свідчення, і привели їх до імператора для особистого допиту. Через багато днів імператор знову був не на жарт розлючений на Третього Принца, а тут ще й голова Астрономічного управління Сунь Симяо саме в цей час доповів, що в управлінні виявили чиновників, які брали хабарі, і тим, хто їх підкупив, також виявився Третій Принц Му Тяньмін!

Лише тоді імператор усвідомив, чому Третій Принц того дня ні з того ні з сього почав ставити під сумнів роботу Астрономічного управління — він хотів створити можливості для тих, кого підкупив, чи не так?

Третій Принц мав намір використати віршик і фальшивого монаха, щоб підставити Принца Цзіна, а до того ж іще й простягнув свої руки до Астрономічного управління, тим самим порушивши буквально всі заборони імператора. Імператор і без того хотів знайти слушний момент, щоб ще раз покарати Третього Принца, а тут Третій Принц сам напросився, скоївши таку дурницю.

Виявилося, що за ці дні рани Третього Принца після побиття палицями значно загоїлися, і під наглядом євнухів він щодня почав приходити до імператорського кабінету, щоб вчитися разом із молодшими принцами. Третій Принц був цим дуже незадоволений. Імператор казав гарно — щоб він старанно вчився, але він уже не був дитиною! У імператорській родині дорослі принци мали б допомагати імператору та виконувати доручення, а він змушений був лише читати книжки. Якщо імператор нічого не скаже, то доки йому доведеться вчитися? Хіба це не є прихованим способом назавжди усунути його від справ двору?

Колись Другий Принц зробив помилку і його посадили під домашній арешт. Його тримали під замком так довго, що він аж збожеволів, але імператор навіть тоді не звільнив його, а згодом і зовсім перестав про нього згадувати.

Тільки тепер Третій Принц відчув страх і сильно пошкодував. Він звернувся по допомогу до Шостого Принца, який так само заліковував рани від палиць. Той порадив йому затаїтися, але Третій Принц не бажав більше гаяти час. Його біологічна мати, наложниця Чжан, часто підтримувала зв'язок із дружинами кількох міністрів, які були на його боці. Використовуючи ці зв'язки, Му Тяньмін попросив міністрів заступитися за нього перед імператором під час прийому, щоб йому знову дозволили виконувати доручення. Він і не сподівався на якісь престижні та важливі завдання — аби тільки мати можливість з'являтися перед імператором, щоб той його не забув.

Обміркувавши все, міністри склали доповідну записку, у якій ішлося про те, що Третій Принц усвідомив свої помилки, щиро розкаявся і бажає розділити турботи імператора. Вони навіть спеціально запросили вченого з академії Ханьлінь із надзвичайним талантом до письма, який описав нинішнє становище Третього Принца настільки жалюгідним, а почуття між ним та імператором як батьком і сином настільки зворушливими, що це мало б витиснути сльози.

Міністри не знали, чи розчулив імператора цей лист, але те, що кілька міністрів спільно подали доповідну, розлютило його. Він щойно з'ясував, що Третій Принц підкупив чиновників Астрономічного управління, а тепер на прийомі чимало людей просили за нього. Імператор особливо не терпів, коли принци мали тісні особисті стосунки з міністрами. Третій Принц ще навіть близько не підійшов до статусу спадкоємця престолу, а вже марно намагався тиснути на монарха?

Він усього лише наказав Третьому Принцу ще кілька днів почитати книжки, щоб приборкати його імпульсивний характер. Невже Третій Принц не зміг зрозуміти навіть цього? Про яке тоді розкаяння може йти мова!

Імператор узяв на олівець тих міністрів, які підписали спільне звернення. Третій Принц чекав-чекав, але так і не дочекався указу про помилування. Натомість імператор не тільки наказав йому вчитися разом із молодшими Сьомим і Восьмим принцами, а й змусив щодня переписувати «Канон синівської шанобливості» та здавати на перевірку старшим ученим.

Третій Принц повністю втратив обличчя, а чиновники, на яких звернув увагу імператор, пізніше були переведені на інші посади або понижені. Лише через довгий час Третій Принц зрозумів, що знову помилився. Коли він знову звернувся до свого радника, Шостого Принца, той теж уже нічим не міг допомогти.

У всьому так: втратити легко, а здобути важко. Тобі казали затаїтися, а ти не послухав. Хто ж змушував тебе знову напрошуватися на великі неприємності?

Імператор, розгніваний Третьом Принцом, подумав про те, що жоден з його здібних синів не спрямував свої думки на правильний шлях, а двоє молодших синів ще надто малі, і поки що з них нічого не видно. Хоча гвардійці підтвердили, що Шостий Принц працював на Третього, імператор відчував огиду до Третього Принца. Щодо Шостого Принца — якщо його трохи напоумити, його ще можна було б виправити. Але почати натомість виховувати Шостого Принца — імператор не знав чому, але просто не міг переступити через себе.

Імператор неминуче згадав про ще одного сина — Принца Цзіна. Згадавши каліграфію Принца Цзіна та кілька зіграних із ним партій у шахи, він знав, що той має великий талант. Але саме через вроджену німоту, а також заради його безпеки, він ніколи не довіряв Принцу Цзіну важливих справ.

Але хто ж знав про його гіркі старання? Другий і Третій принц продовжували бути короткозорими, завдаючи шкоди Принцу Цзіну та людям навколо нього. Вочевидь, вони вважали, що Принца Цзіна, якого він не цінує, можна легко ображати.

Ці люди не зважали на його репутацію, тому він також не хотів брати до уваги їхні почуття. Якщо Принц Цзін у майбутньому захоче знайти своє місце при новому імператорі, йому не обов'язково покладатися на жалість нового імператора — він і сам може допомогти Принцу Цзіну стати на ноги.

Зрештою, для імператора вибір спадкоємця не був справою, що потребувала негайного вирішення. А після всіх цих брудних справ, які накоїв Третій Принц, йому варто було б знову втішити Принца Цзіна.

Імператор викликав Принца Цзіна до палацу, довго зітхав та бідкався йому, а наприкінці наказав Принцу Цзіну вирушити на службу до Міністерства громадських робіт.

Принц Цзін, чиї думки вже летіли назад до маєтку, але на якого раптом з неба звалився такий пиріг: «...»

Імператор переконливо мовив: «Останнім часом при дворі сталося чимало подій, і жоден із них не дає мені спокою. Тяньчи, чому б тобі не прийти мені на допомогу? Я пам'ятаю, що Тяньчжао, Тяньмін та інші почали брати участь у державних справах ще у дванадцять років, а ти вже й так запізнився».

Це ж просто важка праця, тож Принц Цзін із кам'яним виразом обличчя кивнув.

Імператору здалося, що Принц Цзін не надто зрадів. Невже міг бути принц, який не хотів би виконувати для нього доручення?

Але у Принца Цзіна саме такий характер — він залишався незворушним і перед милістю, і перед немилістю. Якби Принц Цзін був схожим на Другого чи Третього принців, подумав імператор, це, мабуть, дорівнювало б катастрофі.

Імператор сказав собі в душі: на щастя, у нього все ще є один здібний син, от тільки...

От тільки яким би здібним не був цей син, для нього це не є благословенням.

Він пам'ятав, як незабаром після народження Принца Цзіна імператорський лікар поставив діагноз — вроджена німота, він не зможе говорити все життя. І тоді лікар щиросердно сказав йому:

«Вроджена німота найчастіше передається нащадкам.»

Тому Принц Цзін, хоч би яким здібним він був, не зможе взяти на себе тягар управління країною. А він не може обрати Принца Цзіна і стати грішником перед імператорським родом.

Згадуючи час після свого сходження на престол, він завжди дуже цінував законних спадкоємців, чекав на їхнє народження. Але на долю трьох законних принців, народжених імператрицею Сяохуей, випало багато нещасть і бід. Можливо, йому просто не судилося... — з гіркотою подумав імператор.

Принц Цзін прийняв призначення, попрощався з імператором і повернувся до маєтку.

Ця посада, мабуть, була компенсацією від імператора. Принц Цзін чудово це розумів, тому й не відчував жодної особливої радості.

Але, відчинивши двері кімнати і побачивши Маленьку Рибку з дивним пучком на голові, Принц Цзін не зміг втриматися і куточки його губ поповзли вгору.

— Ваша Високосте, погляньте! — Лі Юй з гордістю вказав на шпильку в своєму волоссі.

Принц Цзін давно її помітив. Шпилька для волосся часто служить знаком згоди на стосунки. Маленька Рибка сам одягнув його шпильку — хіба це не означає... що він готовий відповісти на його почуття.

Принц Цзін стояв, довго не в змозі заспокоїтися.

— Ваша Високосте, це ще не все! — Лі Юй, який сидів на краю ліжка, помахав йому рукою.

Згадавши вчорашню ніжність у кареті, у якій можна було б потонути, вуха Принца Цзіна несподівано злегка почервоніли.

Маленька Рибка кликав його, сидячи на краю ліжка, та ще й посеред білого дня. Невже він зараз почне «викачувати золото»?

...Аби тільки Маленька Рибка цього хотів, для нього не було нічого недопустимого.

Принц Цзін сів поруч.

Обличчя Лі Юя теж почервоніло. Принц Цзін ще навіть не встиг торкнутися його руки, як Лі Юй різко витягнув з рукава аркуш паперу і з усмішкою промовив:

— Давайте укладемо угоду з трьох правил, Ваша Високосте!