Рибка-улюбленець на долоні німого тирана

Принц Цзін отримав поранення, і лікарі за наказом імператора стрімголов кинулися до нього, щоб оглянути рану. Проте Принц прикрив поранену руку, поглядом даючи знак Ван Сі, а потім повів очима в бік кришталевої пляшки, яку той приніс із собою.

Він лише порізався уламками кришталевої пляшки, але Маленька Рибка першою розбила пляшку власним тілом — спершу треба було переконатися, чи з рибою все гаразд.

Ван Сі, зціпивши зуби, таки змусив одного лікаря спершу оглянути рибу, тоді як інші залишилися біля Принца Цзіна. Тільки побачивши це, Принц дозволив лікарям почати власне лікування.

Оглядати рибу лікар закінчив швидко, повідомивши, що вона не постраждала, і Принц Цзін кивнув. Проте його власну рану було нелегко обробити: лікарю довелося спершу один за одним витягати уламки кришталю, що впилися в плоть, — лише на це пішло стільки часу, скільки горить одна паличка пахощів. Після того, як усе витягли, рану промили, нанесли найкращу мазь від ран, а закривавлені марлеві бинти змінювали без упину, від чого Ван Сі було неймовірно боляче на це дивитися.

Ван Сі не втримався і запитав:

— Ваша Високосте, чи все ще болить? Може, старий раб подмухає Вашій Високості на рану?

Принцу Цзіну насправді вже не так сильно боліло, але від постійного бурчання Ван Сі він ледь не спохмурнів.

Закінчивши обробляти рану Принца, лікарі пішли звітувати імператору, додатково наказавши Принцу не мочити руку. Ван Сі, насупившись, застережливо відставив кришталеву пляшку якомога далі, побоюючись, що Його Високість знову захоче бавитися з рибою. Принц Цзін безпорадно зітхнув і був змушений жестом наказати Ван Сі поставити пляшку ближче, а самого Ван Сі відправив вартувати зовні. Той вийшов із зали, раз у раз озираючись.

Невдовзі після того, як Ван Сі пішов, Принц Цзін сам підвівся з ліжка і підійшов до столика, де стояла кришталева пляшка. Рибка в пляшці зовсім втратила свою нещодавню відвагу, з якою вона розбила скло, і тепер дивилася на нього вкрай жалібно.

Маленький короп, який щойно проявив велику майстерність, збивши шапку з фальшивого ченця, після падіння на землю був підібраний євнухом Ваном. Нова луска і справді виявилася надзвичайно міцною — після всіх цих пригод риба була повною сил, і здавалося, що вона могла б напасти ще на кількох ченців без жодних проблем.

Закінчивши бешкетувати, рибка відчула певне незадоволення — шкода було лише, що не вдалося дати ляпаса Третьому та Шостому принцам. Оскільки ці двоє наважилися привести фальшивих ченців до імператора, той точно змусить їх поплатитися за це.

Лі Юй був дуже задоволений собою, навіть не згадуючи про власну безпеку. Раптом він почув стривожений вигук Ван Сі і, озирнувшись, побачив, що Принц Цзін поранений. Риба заклякла на місці. Спочатку він ніяк не міг зрозуміти, як Принц міг поранитися. Навіть якщо він сам нерозважливо розбив кришталеву пляшку, уламки розлетілися зовсім не в бік Принца Цзіна. Принц міг максимум злякатися, але не мав отримати травм.

До того ж, він вчинив неабиякий галас перед самим імператором. Раніше він давав ляпаса Шляхетній дружині Чоу не зовсім на очах у монарха, а зараз імператор бачив усе на власні очі, проте чомусь не покарав його — це теж було дивно.

Невдовзі, слухаючи гнівні крики імператора, він зрозумів: Принц Цзін прикрив його несподівану витівку. Оскільки Лі Юй усіма думками прагнув викрити фальшивого ченця і відчайдушно кинувся вперед, він зовсім не дбав про те, чи розкриє себе. Це неодмінно мало б статися, якби Принц Цзін навмисне не порізав собі руку, видавши стрибок риби за свій власний хитрий задум. Таким чином риба опинилася в безпеці, але сам Принц Цзін...

Лі Юй безпечно сидів у кришталевій пляшці, здалеку спостерігаючи за Принцом Цзіном. Він не знав, наскільки серйозна рана, бачив лише, що обличчя імператора було спотворене від гніву, а лікарі юрбою злетілися до Принца. Попри це, Принц Цзін наполіг, щоб один із лікарів спершу оглянув саме його.

Насправді в цьому не було потреби — з ним усе було гаразд. На що там дивитися в риби? Але така самовіддана опіка Принца дуже зворушила його, хоча він і не міг сказати Принцу жодного слова.

Кришталева пляшка відділяла його від натовпу. З позиції риби він міг бачити лише зайняті спини лікарів. Лі Юй не міг знову розбити пляшку, щоб не завдавати Принцу нових клопотів, тому він лише притискався до стінок і раз у раз визирав назовні. Цієї миті він гірко шкодував, що діяв, не зважаючи на наслідки. Було б чудово, якби Принц Цзін не поранився.

Оскільки одна рука Принца Цзіна була поранена, він іншою, здоровою рукою, дотягнувся до пляшки і зусиллям відкрив кришку. Маленький короп миттю підплив до отвору. Оскільки раніше він уже перекидав пляшку, риба хотіла підібратися ближче, але не наважувалася, тому лише дивилася на Принца Цзіна знизу вгору, підлесливо виляючи хвостом.

Принц Цзін опустив неушкоджену руку у воду, і розгублена рибка, що накоїла лиха, одразу підпливла й потерлася об його пальці. Хоча лікар і Ван Сі казали, що з рибою все добре, Принц Цзін відчував, що дух коропа трохи похнюпився. Мабуть, риба теж сильно злякалася і зажурилася, тож Принц погладив її по голові.

Через втрату крові Принц відчув втому. Переконавшись, що з рибою все гаразд, він повернувся на ліжко і ліг на бік, щоб трохи перепочити.

Лі Юй дуже хвилювався за його рану. У бічному залі залишилися лише він і Принц Цзін. Бути в тілі риби було вкрай незручно — він не міг навіть заговорити. Побачивши, що Принц ліг спиною до нього, Лі Юй негайно використав навичку і перетворився.

Оскільки тепер він вважався «своєю людиною» в маєтку Принца Цзіна, і Принц, шкодуючи його через відсутність майна, подарував йому багато свого старого неношеного одягу, Лі Юй уже добре знав такі речі. Він вибрав два комплекти, які подобалися йому найбільше, і сховав у свою систему зберігання, щоб надалі, перетворюючись на людину, не боятися залишитися голим.

Лі Юй швидко переодягнувся, підійшов до ліжка і нахилився, щоб подивитися на руку Принца Цзіна. Лікарі вже все забинтували, і рука була замотана товстим шаром марлі, крізь яку вже почала проступати кров.

Серце Лі Юя нестерпно стиснулося, він міцно закусив губу. Побачивши, що Принц лежить просто так, не вкритий ковдрою, Лі Юй злякався, що той простудиться через поранення, тому поспіхом підхопив тонку ковдру, що лежала поруч, і обережно вкрив нею Принца, намагаючись хоч якось про нього подбати.

Принц Цзін насправді вже давно чекав на цю рибу. Щоб виманити її і змусити перетворитися, він навмисне вдав, що спить. Щойно Лі Юй наблизився, Принц обернувся і з легкою усмішкою подивився на нього.

Лі Юй, ледь стримуючи сльози, що наверталися на очі, ніяково запитав:

— Ваша Високосте, Ви не спите? Чи дуже болить рана?

Сам Лі Юй так сильно хвилювався, що йому здавалося, ніби Принцу неймовірно боляче. Мазь, яку наніс лікар, мала знеболювальний ефект, тому Принцу Цзіну насправді вже давно не боліло, але побачивши в очах Маленької Рибки стільки тривоги, він на мить завагався і, піддавшись дивному пориву, кивнув головою.

Принц Цзін подумав: якщо він скаже, що болить, чи стане Маленька Рибка, як Ван Сі, пропонувати подмухати на рану? Дмухання Ван Сі йому було не потрібне, а от варіант із Рибкою можна було б розглянути.

Принц Цзін чекав, що скаже Маленька Рибка, проте той зовсім не мав цього на думці. Вирішивши, що Принцу все ще боляче, Лі Юй прожогом кинувся до нефритовій скриньки з печивом, приніс її і дістав кілька шматочків персикового печива.

— Якщо Вашій Високості все ще болить, з’їжте щось солодке. Коли є смачненьке, то вже не так боляче, — промовив дух коропа, намагаючись усміхнутися крізь силу.

Принц Цзін: «...»

Принц Цзін злегка кашлянув. Що ж, якщо не подмухає, то нехай хоч погодує. Але права рука була поранена, і ворушити нею було незручно. Лі Юй нарешті зрозумів натяк і сказав:

— Я допоможу Вам.

Він узяв печиво, розламав його на зручні шматочки. Оскільки принц у давні часи не міг їсти що завгодно з чужих рук, Лі Юй поспіхом спершу сам проковтнув один шматочок:

— Це можна їсти, воно не отруйне. Я з’їв, і зі мною все добре, прошу Вашу Високість не хвилюватися і пригощатися.

Принц Цзін: «...»

Принц Цзін і так йому вірив, вважаючи ці перестороги зайвими, але зараз не став про це згадувати. Лі Юй підніс шматочок печива до губ Принца і пильно дивився, як той повільно з’їдає два шматочки. Він мимоволі згадав, як раніше господар так само годував рибу, а тепер риба годує господаря.

Очі Лі Юя все ще пекли від сліз, він намагався стримуватися, але варто було йому замислитися, як дві сльозини неконтрольовано скотилися по щоках.

Принц Цзін і Лі Юй завмерли, дивлячись одне на одного. Лі Юй поспіхом витер почервонілі очі. Принц же не знав, що він — риба, і раптовий плач міг його налякати!

Лі Юй швидко промовив:

— Пробачте, Ваша Високосте, мені в око потрапила піщинка, я...

Сказати це було легко, але емоції, наче паводок, що прорвав греблю, уже неможливо було стримати, як і сльози. Лі Юй у реальному житті не був плаксієм, але зараз він закрив обличчя руками, і його плечі здригалися від ридань упродовж десяти хвилин. Коли він нарешті виплеснув усе і заспокоївся, його обличчя було повністю мокрим.

Відчуваючи, що він жахливо зганьбився, Лі Юй подумав: «Хлип-хлип... Хотів подбати про господаря, а натомість став посміховиськом».

З припухлими повіками Лі Юй захриплим голосом сказав:

— Пробачте. Я побачив, що Ваша Високість поранений, і мені стало дуже страшно.

На цій вкрай невдалу брехню Принц Цзін лише на мить замислився, а потім із посмішкою поплескав Лі Юя по руці. Шкода лише, що його власна рука була забинтована, він не міг писати і не міг висловити те, що хотів. Бачачи сльози Маленької Рибки, він теж почувався кепсько. Зрештою, це його власна неспроможність змусила Рибку так хвилюватися.

Принц Цзін зняв із подушки чистий рушник і мовчки подав його Лі Юю. Той витер обличчя і знову усміхнувся:

— Вашій Високості все ще боляче?

Принц Цзін: «...»

Принц подумки бурчав: «Навіть якщо болить, ти все одно не подмухаєш». Але щоб не засмучувати Маленьку Рибку, цього разу він похитав головою.

Лі Юй сказав:

— Тоді поспіть ще трохи. Зазвичай уві сні рани гояться швидше.

«Справді?» Принц Цзін раніше про таке не чув, але все одно зробив так, як він сказав, і влігся зручніше. Лі Юй залишився сидіти на краєчку ліжка. За мить він хотів підвестися, але Принц негайно вхопив його за руку.

Лі Юй зніяковіло сказав:

— Ваша Високосте, я піду наллю Вам води.

Лі Юй помітив, що губи Принца пересохли, і вирішив, що йому варто змочити горло. Проте Принц похитав головою, відмовляючись пити. Лі Юю не залишалося нічого іншого, як відмовитися від цього задуму.

Оскільки Принц тримав його за руку, він не міг піти. Принц збирався спати, тож йому залишалося лише сидіти поруч і дивитися, але сидіти на краю ліжка було не важко. Принц деякий час лежав спокійно, потім знову розплющив очі і подивився на нього глибоким, сповненим емоцій поглядом.

Останнім часом Принц часто дивився на нього саме так — зовсім не так, як на Третього чи Шостого принців або на Ван Сі. Лі Юй завжди відчував у цьому погляді легку ніжну посмішку.

— Ваша Високосте, Ви чогось хочете? — турботливо запитав Лі Юй, навіть не помітивши, що його голос звучить надзвичайно ніжно.

Принц Цзін стиснув губи. Йому хотілося близькості, але ця риба була зовсім не здогадливою, тому довелося вдатися до хитрощів. Отож, лежачи під ковдрою в повному теплі, Принц Цзін щосили... затремтів.

Лі Юй: «...»

— Вашій Високості холодно?

Принц енергійно закивав головою. Лі Юй подумав: від втрати крові справді може стати холодно, навіть якщо ти тиран. Але на ліжку більше не було ковдр, тому Лі Юй поспіхом сказав:

— Ваша Високосте, зачекайте хвилинку, я знайду ще одну ковдру...

Лі Юй хотів піти за ковдрою, але Принц Цзін підхопився ще швидше, ніж він, знову притягнув його до ліжка і, поплескавши по плечу, змусив сісти.

Лі Юй: «???»

Він розгублено послухався, а потім на його очах високий кремезний чоловік, закутаний у ковдру, «безсило» опустився і поклав голову йому на коліна.

Лі Юй: «............»

Виходить, якщо холодно, то лежати на чиїхось колінах уже не холодно? Ну, в принципі логічно: людське тіло має свою температуру, можливо, так навіть затишніше, ніж під зайвою ковдрою.

Якщо раніше в Лі Юя «горіли» очі від сліз, то тепер горіло обличчя. Він намагався якось виправдати це в своїй голові: «Принц Цзін поранився заради мене, що такого в тому, щоб він трохи погрівся, використавши мої ноги замість подушки?»

Лі Юй намагався ігнорувати дивне відчуття в ногах. Принц Цзін задоволено заплющив очі, кутики його губ ледь помітно піднялися вгору, і він знову старанно затремтів.

— Вашій Високості все ще холодно? — обережно запитав Лі Юй.

Принц закивав раз, другий, третій.

Лі Юй подумав, що цей чоловік усе-таки постраждав через нього, тому змирився і обійняв його.

— А так? — запитав Лі Юй.

Принц Цзін: «...»

Йому було «страшенно холодно», і він дуже хотів, щоб Рибка почала «поглинати його енергію» (цілувати).