Золотий горизонт

— А ти чудово влаштувався, — сказав префект Юстиніан, неквапливо оглядаючись у будинку Квінта. — Тут дуже затишно, тепло і, я б сказав, по-справжньому красиво. Одразу відчувається дбайлива жіноча рука.

З цими словами він із теплою, прихильною усмішкою повернувся до господині будинку.

— Дякую, пане префекте, — трохи ніяковіючи від такої високої уваги, тихо відповіла молода дівчина. — Проходьте, будь ласка, просто на заднє подвір'я — майже всі наші офіцери вже зібралися там.

Вийшовши на свіже повітря, Юстиніан побачив затишну картину: навколо широкого відкритого вогнища, у якому весело потріскували гірські дрова, на розкладних стільцях зручно розташувався весь командний склад застави Фронтиру. Над рівно палаючим вогнем, поширюючи навкруги неймовірно апетитні, соковиті запахи спецій і підсмаженої скоринки, на важкому металевому рожні повільно крутилася ціла туша якоїсь великої тварини.

— Що в нас сьогодні на вечерю? — із непідробною цікавістю запитав префект, вдихаючи запашний дим.

— Та ось, Тіая порадила скуштувати, — усміхнувся Квінт, перевертаючи рожен. — Місцеві мисливці всього пару годин тому принесли з далеких схилів. Найсвіжіша дичина!

— Дичина! — задоволено підняв угору вказівний палець префект. — Давненько я не куштував нічого подібного, а то в нас усе більше синтетика.

— Присідайте, пане префекте, — Маркай чемно підсунув ближче до вогню м'яке розкладне крісло. — Із напоїв — пиво, вино... Що будете?

— Пива, будь ласка, — префект із видимим задоволенням сів у крісло й витягнув ноги до тепла. — А що це я не бачу серед нас Амалака з Кірном?

— Знаєте, Амалак дуже збентежився, коли я передала йому запрошення, — м'яко сказала Тіая, розставляючи на дерев'яному столі глибокі глиняні тарілки. — Сказав, що не хоче створювати господарям зайвих незручностей.

— Даремно це він, зовсім даремно, — похитав головою префект, приймаючи від Маркая запітнілий кухоль і роблячи перший, освіжаючий ковток холодного пива.

— Ну а наш юний сержант, звісно ж, зараз пропадає у своїх улюблених граків, — хмикнув Квінт, не відриваючись від апетитно шкварчачого м'яса. — У нього там у таборі вже близько тридцяти юних кадетів зібралося. Навчаються за спеціальними тактичними рекомендаціями Амалака, опановують різні хитрощі.

— Молодці, чудова росте зміна, — озвався Тит, підійшовши до столу. — Я тут днями особисто спостерігав за їхніми тренуваннями — неймовірно вправно вони керують цими бордовими перехоплювачами. Рефлекси в хлопців просто вражаючі.

— Я тут подумала на дозвіллі... — задумливо промовила Зигма, крутячи в руках порожній кухоль. — Може, нам варто спробувати навчити кількох найздібніших пілотів керувати чимось важчим? Наприклад, повноцінним штурмовиком?

— Ідея хороша, перспективна, звісно, — ліниво долучився до розмови Скард, поправляючи комір куртки. — А вони впораються? Техніка ж складна, важка.

— Не бачу для цього жодних принципових перешкод, — охоче погодився префект, підбадьоривши дівчину кивком. — А ось зараз прямо в них самих і запитаємо, — додав він, указуючи рукою на Амалака та Кірна.

— О, свіже м'ясо! Хто останній у черзі? — одразу помітно пожвавився зголоднілий за день Кірн, оцінювально дивлячись на рожен. — І пива мені можна плеснути?

— Куди тобі, хлопче... ой, вибачте, пане сержанте, пива! — голосно розсміявся Тит, поплескуючи хлопця по плечу. — Замалий ще для гарнізонного пайка.

— Гаразд, гаразд, тоді цілюща настоянка Тіаї теж чудово підійде, — без образи парирував Кірн.

— Присідайте ближче до вогню, — звернувся префект до Амалака, звільняючи місце. — Ми тут якраз дискутуємо на тему: чи можна довірити нашим юним пілотам-гракам техніку більшого розміру, наприклад, штурмовик?

— У поточній ситуації я б зробив основну ставку на трофейні винищувачі Адохай, — спокійно відповів Амалак, сідаючи й простягаючи змерзлі долоні до танцюючих язиків полум'я. — Сьома й Дев'ята Вежі зараз працюють в автоматичному режимі, планомірно нарощуючи ресурси, а законсервований флот на Сьомій якраз можна безболісно використовувати для навчальних тренувань.

— І це ми ще саму підземну заставу як слід не розкрили, — зауважив Вал, відрізаючи перший пробний шматок соковитого м'яса. — Судячи з архівних даних телеметрії, там на нижніх ярусах мають бути законсервовані «Кобри» й «Хижаки». Оце був би аргумент.

— Треба обов'язково спробувати, — упевнено долучився до розмови Кірн. — Хоча особисто я в ближньому бою робив би ставку на захисні кулі. Божевільна маневреність і потужна зброя — це наше все проти неповоротких кораблів. О, а це ще хто тут у нас ховається? — здивовано вигукнув він, помітивши біля своєї ноги вовтузливий клубочок і обережно піднімаючи із землі цуценя караха.

Хижак анітрохи не злякався, уважно подивився на Кірна своїми розумними круглими очима й вимогливо, по-дитячому гавкнув.

— От і в мене точно так само все колись починалося, — весело розсміявся Маркай, лагідно погладжуючи свого Калібра, який завмер біля ноги. — Тож дивись тепер в обидва за своїми штанами і, головне, за його зростаючими зубами.

— Так, Кірне, ти з ним будь обережніший, — з усмішкою попередила Тіая, подаючи гостям гаряче м'ясо. — Він хоч і маленький ще, зовсім дурненький, але зубки вже отруйні. Хоча отрута поки що ще не набрала повної сили, тож не смертельно.

— Ну що, давай знайомитися, диво, — м'яко сказав Кірн, сідаючи просто на втоптану землю подвір'я й саджаючи малюка перед собою.

Карах сумирно сів навпроти, не кліпаючи дивлячись просто в очі хлопчика-ментала. Посидівши так кілька секунд, він раптом подався вперед, обережно вхопив хлопця зубами за щільну тканину штанини й завмер, кумедно заплющивши очі.

— Ну от, я ж казав! Наш формат. Готуй одразу кілька пар формених штанів на заміну, — заходився сміхом Маркай.

— Можеш забирати його із собою, — лагідно сказала Тіая, дивлячись на цю картину. — Раз він обрав тебе, то тепер уже точно ні на крок не відстане.

— Я тебе назву... — Кірн на мить замислився, дивлячись на суворий оскал маленької мордочки. — Даргом будеш. Справжній Дарг.

Цуценя у відповідь задоволено рикнуло, принципово не випускаючи із зубів уподобану штанину.

— Ну все, хлопче... ох, вибачте, товаришу сержанте, — з удаваним наголосом і усмішкою промовив Тит. — Тепер ти влип, не відкрутишся.

— Ще одна бойова комірка нашого суспільства у складі малолітнього ментала й малолітнього хижака офіційно створена! — урочисто проголосив Скард, піднімаючи свій кухоль.

Після веселої, гучної й ситної вечері, коли розмови стихли, Амалак підійшов ближче до Юстиніана й тихо звернувся до нього:

— У нас є готовий план для першого польового випробування можливостей нашого нового обладнання з використанням теланію.

— Давайте краще відкладемо ці схеми на завтра, — м'яко відповів префект, дружньо поклавши руку на плече Амалака. — Сьогодні надто прекрасний вечір, і я вам наполегливо рекомендую пройтися назад до застави пішки. Подивіться на зорі. Я теж зараз піду пішки, але цілком на самоті — дуже, знаєте, заспокоює після важкого дня й чудово прочищає мізки перед ухваленням рішень.

— Згоден із вами, — розуміюче кивнув Амалак. — Мій юний підопічний, як я бачу, тепер буде трохи зайнятий найближчими днями, — Амалак із усмішкою кивнув на хлопчика, який намагався йти, волочачи за собою караха, що вчепився намертво. — Та й узагалі, Кірн у нас — не за віком самостійний молодий чоловік.

...Та вже, цей хлопець і мене сьогодні добряче здивував, — погодився префект, поправляючи плащ.

Гості поступово розходилися поодинці, не поспішаючи й упівголоса перемовляючись, підіймаючись до охоронюваного периметра застави звивистою гірською дорогою.

— Ох, добре ж учора погуляли... — солодко потягуючись усім тілом і хрустячи суглобами, пробурчав Скард, ліниво виходячи зі своєї каюти на ранкове світло.

— І як це тебе вчора після пива до місцевих міських красунь не понесло? — зі смішком зауважила Зигма, яка проходила повз.

— Та ти не повіриш, але я тут цілком серйозно подумую придбати собі невеликий охайний будиночок у межах міста, — серйозно відповів Скард, дивлячись на долину, що розкинулася внизу.

— А ти все ніяк не можеш наважитися! — Зигма з усмішкою штовхнула ліктем у бік Маркая, який ішов поруч. — Та чого тут думати й вагатися? Ходімо просто зараз до Тиаї й попросимо її допомогти з вибором гарного місця. Вона всіх місцевих знає.

— Так, а ну ж бо, молодь, пропустіть діда вперед! Я перший до Тиаї, мені потрібніше! — жартома запанікував Скард, обганяючи їх коридором.

— Так, люба, давай краще дідуся пропустимо, старість треба поважати, — розсміявся Маркай, ніжно обіймаючи Зигму за талію.

— Повертаючись до нашої вчорашньої перерваної розмови, з вашого дозволу... — Амалак обережно причинив за собою важкі двері робочого кабінету префекта.

— Присідайте й детально викладайте, — префект Юстиніан відкинувся на спинку глибокого крісла, уважно дивлячись на того, хто увійшов.

— Якщо ви дасте свою офіційну згоду, то ми із Зигмою оперативно підготуємо детальний план вильоту, — рівним голосом почав Амалак. — Отже, силами нашої технічної групи ми зібрали тестовий випромінювач зі змінними фільтрами з теланію в найрізноманітнішій концентрації. Тепер нам конче потрібен живий, функціонуючий корабель Адохай, щоб провести повноцінне натурне випробування нашого спрямованого ментального впливу на їхні системи.

— Мені б дуже не хотілося зазнавати безглуздих бойових втрат через ваші суто наукові експерименти, Амалаку, — серйозно зауважив префект, насупившись.

— Жодних втрат не буде, я гарантую. Усі атакувальні дії ми координуватимемо й виконуватимемо виключно віддаленим зв'язком із безпечного сектора. Заодно на практиці випробуємо пілотажні здібності наших юних союзників-граків в умовах керування бойовим кораблем.

— Що ж, ви мене по-справжньому заінтригували. Розробляйте детальний план місії, — ствердно кивнув Юстиніан.

— Ось! Саме те, що лікар прописав! — задоволено потираючи долоні, вигукнула Зигма, виводячи свіжі графіки на великий оглядовий екран майстерні. — Два ворожі кораблі-розвідники Адохай щойно зафіксовані нашими далекобійними датчиками неподалік від прикордонної системи Даркара. Поки що вони ще до самої системи не навідалися, крутяться на околицях.

— Звідки такі точні дані? — зібрано запитав Амалак, вивчаючи траєкторії.

— У тій системі розташоване невелике шахтарське поселення, там видобувають кобальт для потреб промисловості. Так ось, ці чужі кораблі чітко бачив пілот корабля постачання, коли виходив зі стрибка.

— Кобальт... Ну тепер усе зрозуміло. Для енергосистем Адохай це критично цінний елемент. План дій такий: зачекаємо, поки вони вперше офіційно навідаються на планету до шахтарів. Потім, суворо за своїм стандартним дослідницьким протоколом, вони вирушать вивчати місцеве світило й решту безлюдних планет системи. От саме на цьому зворотному шляху ми їх тепленькими й перехопимо.

— А ти не надто вже широко замахнувся з тактичними планами на цю скромну місію? — з сумнівом запитала Зигма, кусаючи губу. — План, звісно, хороший, надійний, але...

— Вибач, що перебиваю, — м'яко, але твердо зупинив її Амалак. — Якщо польове тестування теланієвих фільтрів пройде успішно, то ми плавно продовжуємо операцію за графіком. Якщо ні — ми просто миттєво згортаємося й зникаємо із сектора, не залишаючи слідів.

— Ну, у такому разі я просто зараз запускаю в той квадрат зонди далекого спостереження, — підсумувала дівчина, швидко застукавши по клавішах.

Розвідники Адохай справді без труднощів засікли шахтарське поселення й, діючи за закладеною програмою, вирушили планомірно досліджувати систему Даркара. Побувши якийсь час на безлюдних планетах і зафіксувавши всю необхідну інформацію, вони повернулися назад до населеного форпосту. Кораблі, надійно приховані маскувальними полями, нерухомо зависли на високій орбіті.

У цей самий момент із мерехтливого вікна гіперпереходу безшумно вийшов «Людожер» під керуванням Квінта та «Кобра» зі Скардом за штурвалом. Тримаючись у сліпій зоні під власними маскувальними щитами, вони почали приховане спостереження за діями розвідників Адохай.

— На кожному розвіднику базується по два чергові винищувачі, — промовив Амалак, звіряючи дані сканерів. — Наше основне завдання: якщо теланієві фільтри спрацюють як слід — ми повністю знищуємо один корабель, а другому навмисне дозволяємо захопити наш перехоплювач і даємо йому піти в гіперпростір.

— Я все одно ніяк не можу зрозуміти логіки... — голограми Кірна й Карі тьмяно світилися на панелі керування поруч із Квінтом. — Навіщо нам власноруч віддавати їм цілий бойовий перехоплювач?

— Не віддавати, молодий чоловіче, а просто акуратно всунути їм у руки. Змусити їх силою його забрати. І саме конкретну, спеціально модифіковану кулю, підготовлену нами для цієї мети, — Амалак із підкреслено серйозним виглядом подивився на хлопців. — Перехоплювач, який вони повинні будуть захопити, взагалі не містить нашої синтетичної крові, а на його борту встановлені застарілі силові поля й слабка броня. Нехай інженери Адохай у своїх лабораторіях досконало дослідять його й дійдуть логічного висновку, що наші технології не такі вже й страшні, як їм здавалося.

— А, тепер зрозуміло! — кмітливо кивнув Карі.

— ...А ми потім у найвідповідальніший момент виставимо проти них нашу справжню зброю на основі теланію! — переможно завершив думку Кірн. — Ну так одразу ж треба було так і казати, а то якісь секрети.

— Вибачте, молоді люди, за цю необхідну частку секретності, — Амалак зробив дуже серйозне обличчя, хоча в очах танцювали іскорки сміху. — Але у воєнний час так треба.

— Гаразд, ми все зрозуміли, — Кірн рішуче вдягнув шолом пілота. — Моє завдання: я відстріляюся по першому й постараюся повернути свої захисні кулі додому в трюм. А ти, Карі, підставишся під удар так, щоб потрібний обманний перехоплювач уцілів і залишився бовтатися в космосі.

— Я все розуміти і зробити як треба, — серйозно кивнув крилатий грак.

— Чудово. Починаю повне сканування сектора. Капітане Квінте, рухайтеся потихеньку до вектора атаки.

— Ну, давайте потихеньку, — Квінт плавно перевів важелі, ведучи масивного «Людожера» у бік застиглих у порожнечі ворожих кораблів.

— Виходимо на фінішну стартову позицію, — напружено промовив Амалак, не зводячи очей із лічильника відстані. — Зигмо, приготуй випромінювач.

— Усе готово, — Зигма міцно припала до контрольного екрана наведення. — Кірне, пішов!

Прямо з нізвідки, здавалося, зіткалися із самої чорної космічної порожнечі, у просторі з'явилися чотири бордові кулі-перехоплювачі. Вони стрімко вилетіли з розкритого трюму «Людожера» й на величезній швидкості понеслися до розвідників Адохай. За ними на безпечній відстані слідувала прудка «Кобра» Скарда.

Перехоплювачі з максимально можливої дистанції відкрили шалений вогонь. Ожили оборонні гармати розвідників, судомно намагаючись влучити в стрімко й хаотично літаючі кулі.

— Зигмо, пішов перший теланієвий фільтр! — скомандував Амалак.

Одна з бордових куль наблизилася максимально близько до обшивки одного з кораблів Адохай і, різко скинувши швидкість, буквально пролетіла вздовж усього борту, віртуозно ухиляючись від скупчень плазми, що летіли в неї. Спритно розвернувшись на місці, вона пройшла тим самим маршрутом назад, щедро засипаючи ворожий корабель сфокусованими енергетичними променями. Серія яскравих вибухів миттєво пробігла бортом розвідника.

— Зараз вони оговтаються, піднімуть силові поля й випустять чергові винищувачі, — холоднокровно сказав Амалак.

— Перший фільтр не спрацював, змін у частотах ворога немає, — чітко доповіла Зигма. — Перезаряджаю, заряджаю другий.

— Цілком очікувано для початкової концентрації, — прошепотів Амалак.

У цей момент із ангара розвідника, що розкрився, один за одним вилетіли два винищувачі Адохай.

— Побиті іржею бронеплити, закопчені до краю розтруби маршових гармат, каламутні ліхтарі пілотських кабін... Та як вони взагалі літають на цьому давньому металобрухті? — щиро здивувався Квінт, розглядаючи ворогів через оптику.

— Командоре Скард, передайте мені керувати «Коброю»! — почувся зосереджений голос Карі. — Я взяти!

«Кобра» під керуванням грака заклала крутий, немислимий для людини віраж і на самому виході з нього довгою, точною чергою розривних снарядів рознесла на друзки один із винищувачів, що переслідували її.

— Аааа! — долинув із динаміків радісний, переможний крик Карі. — Я збити! Я його збити!

— Молодець, крилатий! — озвався хриплуватий голос Скарда. — Красиво його втер. Тільки мене від твоїх віражів тепер нудить не по-дитячому.

Тим часом куля Кірна стрімко пройшла вздовж другого борту розвідника, безперервно випускаючи каскад променів по нашвидкуруч піднятих силових полях. Гармати ворожого корабля шалено намагалися влучити в спритний перехоплювач, буквально засипаючи навколишній простір сліпучою плазмою.

— Так, далі, мабуть, я сам, — Скард рішуче повернув ручне керування «Коброю» назад собі, йдучи крутою дугою від другого винищувача.

Ворожий пілот трапився досвідчений — він не відставав ні на метр, методично відтісняючи «Кобру» до корпусу другого розвідника Адохай, який на той час теж випустив свій винищувач.

— Квінте, зніми цього покидька з мого хвоста, затиснули! — закричав Скард, відчайдушно маневруючи серед спалахів вогню.

— Різко вгору, Скард, іди в зеніт! — скомандував Квінт.

«Людожер» глухо рикнув, і Квінт довгими, важкими чергами бортових гармат ювелірно відсік «Кобру» від переслідувача. Винищувач Адохай на повному ходу влетів просто в летючу стіну снарядів. Іржаві уламки чужої броні із соковитим блиском розлетілися на всі боки.

— Другий фільтр теж не спрацював! — доповіла Зигма, натискаючи тумблери. — Запускаю третій, максимальна концентрація теланію!

У цей момент один із перехоплювачів-обманок, що йшов на автопілоті, отримав пряме влучання й миттєво зник у яскравій хмарі фіолетового вибуху.

— Карі, відводь свою обманку вбік, підставляй її! — почувся напружений голос Кірна. — А я поки що по другому кораблю пройдуся.

Бордова куля Кірна стрімко, ніби по нитці, летіла вздовж борту другого розвідника. І раптом сталося дивне: всі оборонні гармати ворожого корабля раптово завмерли й повністю замовкли.

— Здається, вийшло! Є контакт! — почувся радісний, переможний дівочий голос Зигми.

— Пролети для певності іншим бортом назад, перевір реакцію, — суворо скомандував Амалак, подавшись уперед.

Перехоплювач Кірна стрімко розвернувся й понісся зворотним курсом, ведучи безперервний вогонь. Гармати ворожого корабля, як і раніше, безвольно мовчали, системи наведення Адохай були намертво заблоковані випромінюванням.

— Так! Спрацювало! — Амалак від надміру почуттів гучно грюкнув кулаком по панелі керування. — Ой, вибачте, капітане, за зайві емоції, — одразу ж додав він, перехопивши здивований і трохи іронічний погляд Квінта. — Капітане, збивайте корабель, зайві свідки нам не потрібні.

— Є збити, — озвався Квінт, активуючи ракетні шахти. — Скард, виходь із зони ураження, запускаю «Хмару».

— Ай, дивись, не підсмаж і мене заодно! Відходжу, відходжу! — озвався Скард.

«Кобра» різко завалилася на крило й рвонула від розвідника у відкритий космос. Важка тактична ракета із шипінням вийшла з пускової установки «Людожера» й, швидко подолавши відстань між ними, з силою врізалася у ворожий корабель. Удар припав точно в захисні поля. Хмара густого, щільного білого туману в одну мить огорнула весь розвідник, його силові щити почали нерівно, гарячково мерехтіти, втрачаючи стабільність.

— Друга пішла, добиваємо, — спокійно сказав Квінт, одночасно випускаючи перед ракетою, що летіла, довгу трасуючу чергу курсових снарядів.

Вороже поле безсило блимнуло востаннє й повністю зникло буквально за секунду до удару другої боєголовки. Корабель Адохай із глухим спалахом зник у густому білому тумані, просто на очах розвалюючись на великі димлячі шматки обшивки.

— Карі, веди нашу підготовлену обманку до другого, уцілілого корабля, — скомандував Амалак. — І давай підставляйся під його вогонь.

Дві бордові кулі одна за одною кинулися на зближення з кораблем Адохай, що залишився. Передня куля, демонстративно скинувши захисний щит, красиво зникла в хмарі плазмового вибуху. Друга ж куля продовжувала цілеспрямований рух за інерцією, відчайдушно блимаючи індикаторами стрімко падаючого поля, зображаючи критичне пошкодження.

Ворожий винищувач, що залишився живим, швидко зрівнявся з «пораненим» перехоплювачем і помітно скинув швидкість. Блиснув широкий білий промінь захоплення, і нашу порожню кулю плавно притягнуло до магнітного захоплення на корпусі винищувача.

— Скард, для достовірності веди по них хаотичний вогонь, але дивись, не підбий обманку! — крикнув у рацію Квінт. — Кірне, підстав під їхній зустрічний вогонь свій робочий перехоплювач, час відходити.

— Еех, шкода пташку... — почувся розчарований голос хлопчика.

Його бордова куля різко пірнула просто під летючий згусток плазми, миттєво розчиняючись і вибухаючи в просторі.

Коли останній винищувач Адохай зі здобиччю на борту остаточно зник в ангарі розвідника, той почав стрімко набирати хід, переслідуваний демонстративною, хаотичною стріляниною «Кобри» й «Людожера». За мить перед чужим кораблем люто спалахнуло фіолетове вікно гіперпереходу, і розвідник безслідно зник.

— Здається, все вийшло просто ідеально, — Амалак із полегшенням відкинувся на спинку крісла. — Сподіваюся, наш тактичний план дезінформації спрацює як належить.

— Тепер ми принаймні точно знаємо, що випромінювач із теланієм працює на ура, — задоволено сказала Зигма. — Я, чесно кажучи, сама до кінця була здивована таким потужним блокувальним ефектом.

— Ну що, розумники, награлися у свої шпигунські ігри? Давайте вже рушати додому, у мене на заставі ще купа реальних справ горить, — долинув із динаміків буркотливий, але задоволений голос Скарда.