Золотий горизонт

Коли тактична група, здійснивши зворотний гіперстрибок, виринула біля Вежі, перед очима пілотів постала вкрай дивна й небезпечна картина.

Десять швидкісних корветів, розфарбованих в отруйні кольори Касти Сет, настовбурчивши активовані гарматні башти й піднявши на максимум захисні силові поля, висіли в просторі просто навпроти шести важких, монолітних крейсерів Касти Атум.

Командний ефір буквально розривався від гнівних, лютих криків.

— Я тебе, дівко, зараз особисто на фарш перемелю! — гримів у динаміках шалений чоловічий голос.

— Ну спробуй, трупоїде клятий! Підійди ближче! — їдко відповідала йому чистим, мелодійним голосом жінка.

Крізь ці нескінченні крики, взаємні прокльони та лайку капітанів Каст ледь-ледь пробивався втомлений, зірваний голос префекта Юстиніана, який уже котру годину марно намагався вгамувати гарячі голови союзників.

Варг миттєво оцінив обстановку й віддав короткий наказ. Уся його пошарпана в бою група жорстко вклинилася в простір, зайнявши позицію рівно посередині між готовими до бою кораблями двох Каст.

— Ану всі замовкли! Тиша в ефірі, я сказав! — на всю силу легень заревів Варг на загальній частоті.

Взаємні образи тієї ж миті обірвалися. Запала мертва тиша — мабуть, капітани кораблів гарячково намагалися зрозуміти, які це безумці насмілилися стати живим щитом між їхніми гарматами.

— Нам ще тут бракувало союзницької бійні влаштувати, ідіоти ви кляті! — продовжував сварити їх Варг. — Сет, Атум — на прямий зв'язок до мене, швидко!

На містку «Людожера» відразу сформувалися дві об'ємні голограми. Перша — молода, підтягнута жінка у витонченій блакитній броні. Друга — немолодий, суворий воїн у глибоко подряпаній бойовій броні, з важкими кібернетичними імплантами на пів обличчя.

— Представтеся, панове, — голосно, але вже гранично спокійно зажадав Варг, схрестивши руки на грудях.

— А ти ще що за чорт? — чоловік з імплантами явно не був налаштований на конструктивний діалог.

— Я — центуріон Варг де Брі, головнокомандувач імперськими силами й керівник усієї цієї операції. А от ти хто такий?

— Карагал Дан Атум, — вагомо, з явною неохотою промовив чоловік. — Претор Касти Атум.

Карагал уважно вдивився в його обличчя, і його очі недобре примружилися:

— Я тебе знаю. Ти той самий полковник, який три роки тому тактично грамотно атакував наші тилові бази на фронтирі!

— І що з того, що атакував? — Варг, здавалося, анітрохи не здивувався. — Я тебе теж чудово пам'ятаю. Ти тоді був командувачем оборонного сектора й особисто брав участь у наземних боях. Але тоді удача була не на твоєму боці. Хочеш просто зараз з'ясувати старі стосунки?

— Та без проблем, — хижо вишкірився претор.

— Давай дуель на палубі станції, просто в центральному ангарі! На мечах чи плазмовиках — мені байдуже! — крикнув Варг.

Карагал Дан Атум надовго замовк, пильно, крізь зуби розглядаючи центуріона.

— Так... тоді ти переміг, — нарешті важко вичавив із себе претор. — І мушу чесно, по-солдатському, визнати — переміг заслужено. І на дуель я згоден. Пізніше.

— Хлопчики, може, ви довжиною своїх мечів трохи пізніше поміряєтеся? — долинув із динаміків іронічний голос дівчини. — У нас тут узагалі-то спільні справи.

— Представтеся, леді, — спокійно повернувся до неї Варг.

— Ніанара Сет, командир штурмового корпусу «Схід Сет». Прибула зі своїми людьми в повне розпорядження префекта Юстиніана, як і домовлялися наші лідери.

— Ну от і познайомилися, пані та панове, — Варг із явним полегшенням дістав із кишені пляшку. — У нас тут страшний, бездушний ворог. Ми щойно повернулися з бойової операції, і повернулися, чорт забирай, із втратами. Тож якщо ви так сильно хочете здохнути в холодному вакуумі — краще зробіть це хоч із якоюсь користю для фронту.

Голограми командирів переглянулися. Ніанара першою повернула голову в бік суворого претора:

— Ну що, Атум... мир?

— Тимчасове перемир'я, — неохоче буркнув Карагал.

— От і чудово, панове, — Варг із задоволенням ковтнув із пляшки. — Пропоную всім негайно пришвартуватися в нашій скромній оселі й як слід відзначити зустріч і примирення.

— Мої основні кораблі залишаться на зовнішньому рейді, — відрізав претор Атум. — Я вам усе ще не довіряю.

— Гаразд, — Ніанара схвально кивнула головою. — А ми, мабуть, приземлимося. Немає особливої честі безглуздо бовтатися у відкритому космосі.

Голограми, коротко блимнувши, зникли. Корвети Касти Сет повільно, один за одним, увійшли у шлюзові створи ангара Вежі й м'яко опустилися на палубу. За ними слухняно приземлився й один із крейсерів Атум, залишивши решту нести бойове чергування біля станції.

На палубу ангара з розкритих апарелей кораблів Сет чітким строєм вийшли молоді, підтягнуті дівчата в броні небесно-блакитного кольору й статні юнаки в глухій чорній броні. Вони миттєво вишикувалися в бездоганні шеренги біля своїх бортів. Ніанара повільно пройшла вздовж строю воїнів, іноді зупиняючись, поправляючи комусь ремені амуніції й щось неголосно кажучи.

Варг і префект Юстиніан, який підійшов, дивилися на це юне військо широко розплющеними від подиву очима.

— От тобі й маєш... — тихо прошепотів Варг, укотре ковтнувши з пляшки. — От тільки жінок, які воюють, нам тут для повного щастя й бракувало.

Розпатланий, різношерстий стрій штрафників, що стояв за їхніми спинами, одразу пожвавився, щосили галасуючи й відпускаючи сальні, вульгарні жарти на адресу воїнів Сет. Ніанара, не звертаючи на них уваги, підійшла ближче й чітко віддала честь префекту та Варгу.

— Це що за дитячий садок ви нам сюди привезли, міледі? — ввічливо всміхаючись, поцікавився префект.

— Цей «дитячий садок», ваша високосте, зростав у закритих таборах від самого народження, тренуючись із того моменту, як діти навчилися впевнено ходити, — відкарбувала Ніанара. — Я б на вашому місці не стала судити про боєздатність винятково за зовнішнім виглядом. — Дівчина багатозначно всміхнулася, оглянувши притихлих під її поглядом штрафників. — І можете взагалі не хвилюватися щодо можливих конфліктів. Усі мої воїни — це узаконені пари, чоловік і дружина. Тож жодних шансів у ваших... орлів немає від слова зовсім.

— Цікава концепція, — важко ковтнувши, пробурмотів Варг. — Родини, значить... бойові осередки.

— Саме так, пане центуріоне, — упевнено кивнула дівчина.

У цей момент до них важкою ходою підійшов претор Карагал Дан Атум. Ставши просто навпроти Ніанари, він уважно зміряв її суворим поглядом і, трохи скривившись, простягнув їй свою величезну мозолясту руку.

— Був неправий, леді, у своїх попередніх різких висловлюваннях, — глухо промовив він.

— Я теж надміру погарячкувала, пане преторе, — відкрито усміхнулася Ніанара, відповівши на рукостискання.

— Ну от і чудово, — префект Юстиніан був явно задоволений результатом сутички.

Командири з відносною зручністю розташувалися просто в просторому приміщенні харчоблока Вежі.

— Перепрошую, панове, але у Вежі поки що не передбачено парадних залів для стратегічних нарад, але тут, здається, теж цілком нормально, — Варг сів на чолі столу.

У цей момент до приміщення спокійно увійшли Квінт, Зигма, Сентеон Ра і, звісно ж, величезний Рах, який мовчки попрямував просто до харчового принтера. Побачивши бувалого караха, претор Атум інстинктивно схопився з місця й узявся за руків'я меча.

— Не варто, тихо, — спокійно вгамував його Квінт, навіть не повернувши голови. — Вас він не зачепить, якщо самі не полізете. А шансів перемогти його в ближньому бою, повірте мені на слово, у вас тут немає жодних.

Рах абсолютно байдуже пройшов повз завмерлих командирів до своєї особистої миски в кутку й ліг, віддано чекаючи на законний шматок синтезованого м'яса.

— Ну й друзі у вас, однак... — Карагал повільно опустився назад на стілець, не зводячи очей зі звіра.

— А мені подобається, — щиро усміхнулася Ніанара Сет. — Чудовий, вірний охоронець.

— Тут уже не посперечаєшся, — змушений був кивнути претор.

— Панове, раз уже ми нарешті зібралися всі разом за одним столом, — узяв слово префект Юстиніан. — Пропоную для початку уважно вислухати центуріона Варга щодо результатів минулої космічної операції. Я сам, чесно кажучи, ще не до кінця в курсі всіх деталей.

Варг підвівся й докладно, без прикрас доповів про операцію, тактичну структуру вулика Адохай і понесені важкі втрати. Усі присутні слухали його в глибокій, похмурій тиші, не перебиваючи.

— Так, втрати — це завжди сумно, — важко зітхнув префект, коли Варг закінчив. — Особливо зараз, коли ми так жорстко обмежені в живій силі та ресурсах. Та й сам масштаб нової тактичної станції ворога, зізнаюся, вражає уяву.

Об'ємна тактична голограма минулого бою в цей момент повільно оберталася просто над центром столу.

— Нам нізащо не знищити решту подібних станцій прямим штурмом, — похитала головою Ніанара. — Та й що робити потім? Це ж, по суті, лише передовий авангард їхніх основних сил.

— У нас є план, — озвався Квінт, підвівшись із місця. — Поки що він доволі сирий, але все ж робочий.

Докладно розписавши присутнім ідею хірургічного знищення вантажних транспортів на векторах виходу, Квінт викликав по зв'язку Сіма. Голограма маленького древнього дроїда відразу яскраво засвітилася просто на обідньому столі, під здивованими, широко розплющеними поглядами командирів Каст.

— Привіт абсолютно всім! — як завжди весело й бадьоро пропищав Сім, кумедно блимаючи оптикою. — Я вже щосили працюю над вашими свіжими тактичними даними. Ого! Та в нас тут усі ворогуючі Касти зібралися за одним столом! Це справді щось із ряду геть незвичайного, — весело додав він.

— Це... це ще хто... що за чортівня?! — претор Атум гидливо насупився. — Я що, серйозно маю вислуховувати поради цієї давньої балакучої залізяки?

— Ну от, знову... — Сім кумедно опустив голову, його сині лінзи ображено заблимали. — Гаразд, великий, страшний пане із залізним обличчям. Я тут на дозвіллі детально просканував твої хвалені кораблі Касти Атум і хочу тобі авторитетно заявити: у реальному відкритому бою з модернізованими крейсерами Адохай я даю твоїм коритам від сили хвилин п'ять. Ну, може, шість, якщо дуже пощастить.

— Це обурливо!.. — було здійнявся Карагал, грюкнувши по столу.

— Спокійно, страшний воїне, не галасуй, — безцеремонно перебив його дроїд. — Але... якщо я особисто посилю ваш силовий захист... — Над столом одразу замерехтіла детальна схема корабля Атум. — Ось тут підріжемо зайве, ось тут поставимо наші нові гармати, зовнішні бронелисти повністю замінимо, зв'язок у вас, звісно, допотопний, але я встановлю хороші квантові передавачі... Загалом, уже завтра твої кораблі зможуть на рівних битися з Адохай. Або вам гарантований гаплик. Обирай.

Ніанара Сет, прикривши рот долонею й низько схиливши голову, відверто пирснула від сміху.

— Вам смішно, дівч... — Карагал урвався під суворим поглядом Юстиніана. Трохи скривившись, він видавив із себе: — Вам смішно, леді? Це щонайменше неповага до ветерана.

— Пробачте, преторе, я аж ніяк не хотіла вас образити чи якось зачепити, — Ніанара миттєво взяла себе в руки й посерйознішала. — Мої кораблі теж гостро потребують глибокого технічного доопрацювання, і я особисто повністю довіряю пану Сіму.

— «Пану Сіму»... — протягнув дроїд, кумедно смикаючи маніпуляторами. — Ох, я зараз від надміру почуттів просто розплачуся цифровими сльозами.

— Давайте все ж повернемося до головного питання, — м'яко перервав їх префект.

— О! Так, перепрошую, — дроїд миттєво посерйознішав. Сім активував іще одну об'ємну карту, яка чітко наклалася на сітку поточного сектора. — Усього в цій зоні розгорнуто сім тактичних станцій. Дві ми вже успішно знищили. Але головна проблема полягає в тому, що решта за останні десять годин різко, у кілька разів, збільшили споживання енергії своїх захисних систем. Вони закрилися щитами.

— І ти всю цю детальну тактичну картину бачиш віддалено? — із неприхованим подивом перепитав Карагал, подавшись уперед.

— Та звісно бачу, — упевнено кивнув дроїд. — У мене зонди-шпигуни по всій цій Богом забутій галактиці натика́ні. І сканери в мене такої потужності, яких навіть у вашої хваленої Імперії в найкращі роки не було. Я взагалі дуже здібний.

— А що конкретно з караванами постачання? — запитав Квінт, вдивляючись у карту.

— А ось тут усе якраз набагато простіше, дивіться, — Сім підсвітив кілька траєкторій. — Усі каравани я відстежую в реальному часі. Вони рухаються чітко за раз і назавжди встановленими маршрутами. Завжди однакова кількість кораблів у конвої, завжди з точністю до секунди дотримується часовий режим. Наче неживі, чесне слово, — здивовано розвів свої маленькі маніпулятори Сім.

— Чудова новина, — Квінт задоволено потер руки. — Ми тепер можемо математично їх прорахувати.

— Та взагалі без проблем! — вигукнув Сім.

— Але треба розуміти, що ефективною буде лише одна, найперша атака, — суворо остудив їхній запал Варг. — Потім вони миттєво вживуть жорстких контрзаходів, і нам кров з носа доведеться вигадувати абсолютно новий план.

— Що ж, давайте негайно приступимо до реалізації задуманого, — підсумував префект Юстиніан.

Ніанара Сет повільно підвелася зі свого місця, обійшла стіл і підійшла впритул до Карагала.

— Я прошу вас особисто, пане преторе, виділити один ваш важкий корабель для негайного проведення спільних тактичних навчань.

— Ви... ви що конкретно маєте на увазі? — здивовано перепитав Карагал, дивлячись на неї знизу вгору.

— Я маю на увазі повноцінне бойове злагодження, — Ніанара обвела твердим поглядом усіх присутніх. — Це стосується абсолютно всіх наших підрозділів. Нам потрібно навчитися розуміти одне одного в бою без зайвих слів. Як ви на це дивитеся, преторе?

Карагал Дан Атум повільно підвівся зі свого місця, випроставшись на весь свій величезний зріст.

— А ви, чорт забирай, надзвичайно цілеспрямована леді, — рівно сказав він, вдивляючись у її очі. — Гаразд, нехай буде по-вашому. Я виділю крейсер для злагодження. Це справді не буде зайвим перед великою бійнею.

— Дякую, пане преторе. Я ні на секунду не сумнівалася у вашому високому професіоналізмі ветерана.

Карагал після цих слів кумедно зам'явся і навіть трохи почервонів під прямим, відкритим поглядом молодої дівчини.

— Чудово, тоді негайно виділяємо персонал від усіх присутніх Каст для тренувань, — скомандував Варг. — Обов'язково залучіть пілотів перехоплювачів, заодно ближче познайомитеся з нашими штрафними хлопцями — вони в нас сповнені найнесподіваніших сюрпризів. Сіме, негайно починай переобладнання й модернізацію кораблів наших шановних союзників.

— Так точно! — кумедно віддав честь дроїд і жартівливо клацнув лінзами.

— Розвідники Адохай зараз ведуть активну розвідку прикордонних областей? — повернувся префект до дроїда.

— Звісно ведуть. Пруть, як голодна сарана, — відповів Сім.

— От і виберіть для наших спільних навчань якусь невелику ізольовану групу ворога, — хижо усміхнувся префект Юстиніан. — Перевіримо хлопців, так би мовити, у реальних жорстких бойових умовах.

— Командиром цих спільних навчань офіційно призначаю капітана Квінта, — твердо оголосив Варг. — Щоб нікому з Каст образливо не було, та й у нього, об'єктивно, зараз найбільший і найсвіжіший досвід реальних переможних боїв з Адохай.

Усі, хто сидів за столом, схвально закивали головами.

— І ось іще що, Карагале, — Варг наостанок недобре глянув спідлоба на претора Атум. — Давай-но тягни всі свої кораблі, що залишилися, зі швартуванням просто на станцію. Нічого їм без діла у відкритому космосі бовтатися й паливо палити.

Претор Атум похмуро подивився на центуріона, його кібернетичний імплант на обличчі злобно дзенькнув.

— Гаразд, нехай буде так, — неохоче погодився він. — Але чесну дуель із тобою на палубі я все одно вимагатиму... трохи згодом.

— Та скільки тобі заманеться, старий! — щиро розсміявся Варг, піднімаючи пляшку.