Золотий горизонт

Із вікна гіперпереходу буквально вивалився старий десантний корабель. Розкидаючи у вакуумі шматки обгорілої обшивки, цей пошарпаний імперський монстр узяв курс на орбіту, де безмовним монолітом висіла велетенська Вежа.

— «Мертві душі» викликають Сіма! Відгукнися! — Варг відчайдушно намагався гасити швидкість маневровими двигунами, що ревли на межі. — Гей, Сіме, заразо, ми зараз розсиплемося просто на орбіті!

— Боги, яка ж вона величезна!.. — заворожено промовила сержант Пуабі, сидячи в кріслі штурмана й не кліпаючи дивлячись на станцію.

— Ага, здоровенна дурепа, — буркнув Варг, вдивляючись у миготливий, вкритий смугами оглядовий екран.

Іскри раз по раз сипалися з-під панелей керування, їдкий запах тліючої проводки та сизий дим уже щільно заповнювали рубку корабля, що помирав.

— Схоже, нам кінець, командире, — цілком спокійно сказала Пуабі, відкинувшись на спинку крісла. — Якщо цей твій Сім зараз не відгукнеться.

— Прокляття, сержанте, замовкни! Мені ще твого ниття тут бракувало.

— Сім на зв'язку, панове, — раптом пролунав рівний, чистий голос із комунікатора. — Бачу вас. Вау... Ну й розвалюха!

— Веди нас, розумнику, бо три тисячі душ справді просто зараз стануть мертвими!

— Не кричіть... як вас там. Варг, здається?

— Так, центуріон Варг! Скидай розрахунок на посадку!

— Хвилинку, пане центуріоне. Відпускайте штурвал, далі я сам вас поведу.

Варг слухняно підняв руки, з подивом спостерігаючи, як навігаційні системи корабля почали вимикатися одна за одною.

— Гей, ти що, нам і систему життєзабезпечення вимкнув?!

— Та вона й так у вас не працювала, — відповів Сім. — Як ви взагалі до мене дісталися?

— На алкоголі й вірі в диво! — розкотисто розсміявся Варг.

Силовий промінь захопив аварійний корабель і повільно, впевнено затягнув його до розчинених воріт посадкового ангара. Корабель подолав мерехтливе захисне поле й плавно опустився на палубу. Проте одна зі зношених опор під час посадки з моторошним тріском розлетілася на шматки, і десантний корабель важко завалився на лівий борт.

Важка рампа почала повільно опускатися, випускаючи в чисту атмосферу Вежі клуби чорного диму, кіптяву та густий запах перегару. Десь на середині металеві кріплення остаточно луснули, і багатотонна стулка з гуркотом упала на палубу, розсипавшись на іржаві уламки.

— Так, бійці! Виходимо, шикуватися! Допомагаємо найбільш виснаженим! — гучно скомандував Варг, першим зіскочивши на підлогу ангара.

Три тисячі солдатів, змучених важким перельотом, похмуро вибиралися з корабля, що розвалювався просто на очах.

— Мувате, збери цих телепнів по батальйонах. Хай хоч видимість порядку створять, для годиться.

— Є, командире! — худорлявий, схожий на скелет сержант звично віддав честь і побіг виконувати наказ.

Ледве розосередивши солдатів по величезній палубі, Варг нарешті зміг уважно озирнутися. Гігантський ангар, аж до самого горизонту заставлений бойовими кораблями невідомих модифікацій, справив на нього й на бувалих штрафників приголомшливе враження.

— Якщо в словах префекта не було брехні, то я просто не уявляю, як усе це взагалі можна було захопити, — задумливо дивився Варг на найближчий крейсер із дивною сферою в носовій частині. — Дикі технології... — тихо промовив він сам до себе.

— Привіт, служиві! — долинув до нього вже знайомий по зв'язку голос.

Варг різко озирнувся, але довкола нікого не було. Він лише здивовано розвів руками.

— Ти де, невидимко клятий?!

— Дивися вниз, товстуне.

Варг опустив очі й побачив маленького ремонтного дроїда, який по-господарськи спирався на старий бойовий автомат.

— Я Сім, — дроїд привітно помахав механічним маніпулятором.

Варг на мить заплющив очі й похитав головою, бурмочучи собі під ніс:

— Нічому не дивуватися... Головне — нічому не дивуватися.

Він розплющив очі. Дроїд нікуди не зник і так само дивився на нього знизу вгору.

— То ти, виходить, не біла гарячка, малий? — запитав центуріон.

— Ні, товстуне, я не твоя особиста алкогольна галюцинація. — Дроїд жваво підійшов до Варга й відчутно вдарив його по нозі прикладом автомата. — Так достатньо переконливо?

— Ай! Ти, дрібний гаде, боляче ж!

— Добре, що боляче, значить, ти ще живий, — весело відповів дроїд, пустотливо блимаючи синіми вогниками на голові.

До Варга поступово почали підходити його сержанти. Пуабі з бридким подивом тицьнула пальцем у бік робота.

— Командире, це що за штука?

— Не «що», а «хто», пані. Сім до ваших послуг.

Варг повернувся до своїх командирів, що підійшли, й суворо попередив:

— Ви зараз нічого не кажете, нічого не питаєте й узагалі самостійно не думаєте.

— Ну, останнє у вас і так чудово виходить, — миттєво з'їдливо кинув дроїд. — З такими фізіономіями про мізки гріх згадувати.

Варг різко повернувся до нього, насупившись.

— А ти, дрібний гаде, не нахабній! Ми люди нервові, смикані й абсолютно без принципів.

— Гаразд, гаразд, перепрошую, — примирливо закинувши автомат на металеве плече, відповів Сім. — У вас хоч імена є, панове?

— Пуабі, Муват, Арнвад і Курунт, — по черзі тицяючи товстим пальцем, представив усіх центуріон. — Усі сержанти, у минулому — бойові офіцери.

— Не можу сказати, що я в дикому захваті від знайомства, але наказ префекта є наказ. Ваших людей зараз супроводять мої технічні дроїди на житлові рівні Вежі. Кожен рівень розрахований рівно на тисячу біологічних одиниць. Там є чиста вода, їдальні, синтезатори вже заряджені, нова форма чекає на складах кожного поверху.

— А ти, малий... перепрошую, Сіме, — виправився Варг, — ґрунтовно підготувався до нашого прильоту.

— Ну звісно, такі ж гості! Я просто не знав, як від захвату не луснути, — ущипливо відповів дроїд.

— Не заводь мене, бляшанко! — Варг роздратовано дістав із кишені порожню пляшку й, глянувши на неї з гіркотою, зі злості жбурнув просто на палубу.

— Підніми, — раптом грізно й жорстко сказав Сім. — Ти не у своєму хліві на краю свинячого Фронтиру перебуваєш. Підніми, я сказав.

Мабуть, у механічному голосі Сіма раптом з'явилося щось настільки холодне й переконливе, що Варг, трохи почервонівши, мовчки нахилився, підняв пляшку й заховав її назад до кишені.

— От і чудово, панове. Ходімо ближче знайомитися зі станцією, поки ваші підлеглі облаштовуються.

— А випити хоч є? — похмуро запитав Варг.

— Є що випити. І ще є що випити. І ще раз є що випити. За мною.

Дроїд кумедно закинув автомат на плече й попрямував углиб коридорів станції.

— За мною, панове, цвіте й гордосте Імперського флоту! Боги, пробачте мені це святотатство...

Зручно вмостившись у великій залі, яку нашвидкуруч переобладнали під їдальню, нові мешканці Башти із задоволенням смакували крижане пиво.

— Курорт, хай йому грець... — мрійливо протягнув здоровило зі шрамом через усю щоку.

— Не навроч, Арнваде, — урвав його центуріон, зробивши величезний ковток зі свого кухля. — Зараз Сім докладно розповість нам, у яке лайно ми цього разу влізли.

Усі перевели погляд на дроїда, який зручно всівся просто на край столу.

— Отже, панове, ось кристал.

Сім поклав на стіл сяючий інформаційний кристал і портативний пристрій для перегляду.

— Наші нові вороги — надзвичайно серйозні покидьки. І ставитися до них треба з максимальною серйозністю.

— Та бачили ми вже таких «серйозних»... — зневажливо махнув рукою Муват.

Дроїд спритно застрибнув на стіл, підійшов майже впритул і подивився на сержанта зверху вниз своїм холодним металевим поглядом.

— Ці стародавні виродки стерли в пил елітну імперську ескадру де Брі менш ніж за одну годину, — Сім зловісно блимнув синіми лінзами. — За останню добу вони повністю поглинули дві зоряні системи, а їхні тактичні групи вже повністю готові до повномасштабного вторгнення.

Нахабні посмішки миттєво зникли з облич штрафників. У приміщенні запала тиша.

— Вони взагалі не бережуть ні людей, ні кораблів. Якщо буде потрібно, вони без жодних вагань підуть у лобову самогубну атаку й загинуть, навіть не замислившись. Коротше кажучи, уважно вивчіть інформацію на кристалі.

Сім знову всівся на край столу.

— Похмура картина... — буркнув Варг, повільно відсуваючи від себе недопитий кухоль пива.

— Але мені є чим їх здивувати, — озвався Сім. — І такої зброї немає навіть у вашій хваленій Імперії.

— А ті кораблі, що ми бачили в ангарі, вони справні? — діловито запитала Пуабі.

— Усі справні. Усе працює. Загальний ресурс станції зараз становить майже дев'яносто відсотків, — поважно відповів Сім. — Але ваші основні штурмові кораблі знаходяться на планеті, в ангарі застави.

— А які саме моделі там є? — поцікавився Курунт, невисокий літній сержант.

— Усі, панове. Абсолютно всі моделі кораблів Імперії, — гордо відповів Сім. — Ви будете оснащені й озброєні краще, ніж будь-яка регулярна армія.

Штрафники недовірливо переглянулися.

— Бачу глибокі сумніви у ваших натхненних поглядах, панове, — засміявся Сім. — Що ж, можу продемонструвати просто зараз.

Залишивши сержантів наводити залізний порядок серед штрафників, які облаштовувалися на новому місці, Сім і Варг на швидкісному шатлі вирушили вниз, на заставу.

— Та щоб мене розірвало!.. — тільки й зміг ошелешено видушити центуріон, оглядаючи підземний арсенал і автоматизовані фабрики Сіма.

А коли вони зайшли до гігантського підземного ангара з готовими кораблями, Варг узагалі заціпенів, завмерши з роззявленим ротом. Сімові знову довелося добряче вдарити його автоматом по нозі, щоб привести до тями.

— От уже здивував ти мене, друже... — благоговійно провівши рукою по матовій обшивці важкого штурмовика «Ворон», видихнув Варг. — Та з такими ресурсами ми їх просто розірвемо!

— Не вихваляйся завчасно, а то потім боляче буде, — скептично осадив його Сім.

— А я реально дивлюся на речі, — уже спокійно й зібрано відповів Варг. — Тепер залишилося лише правильно підібрати тактику. Якщо все так, як ти кажеш, то в лобовій атаці ми одразу собі зуби поламаємо. Тут треба діяти ювелірно. Хитрістю.

— То поспішай, ювеліру, зі своїми планами.

Сім розгорнув перед ним об'ємну тактичну голограму сектора.

— Якщо вони першими вдарять по заселених світах, почнеться страшна різанина.

— Різанина — це ще дрібниці, — примружившись, Варг уважно розглядав карту систем. — А от якщо вони вдарять ось сюди... і сюди... тоді вони повністю розсічуть усі прикордонні сектори й остаточно відріжуть нам флотську логістику.

— А я бачу, ти ще не всі мізки пропив, — схвально прогудів Сім. — Правильно мислиш. Тактично.

— Та є трохи досвіду. Усе-таки двічі був полковником, поки не розжалували.

Особливий, майже дитячий захват у Варга викликали нові гармати з важкими теланієвими боєприпасами та штурмова броня.

— Наші шанси прямо на очах зростають, — хижо посміхнувся він.

Раптом під склепіннями ангара тривожно, на високій ноті, завила автоматична сирена.

— Це ще що за концерт?! — здригнувся він, обертаючись до Сіма.

— Це означає, що в дальній зоні дії наших сенсорів з'явилися розвідувальні кораблі Адохай, — відповів Сім. — Але не хвилюйся, поки що вони далеко.

Швидко пройшовши до центрального пункту керування, Сім вивів дані на великі оглядові екрани.

— Ось, дивись.

Він указав маніпулятором на далекий сектор космосу.

— Ще одна сусідня система щойно повністю зникла з радарів. Виходить, її поглинули.

Варг виглядав дещо розгубленим. Він машинально поплескав себе по кишенях у пошуках заповітної пляшки.

— Випити хочеться? — розуміюче запитав Сім.

— Хочеться, звісно... Але, мабуть, зараз не варто.

Варг рішуче прибрав руки від кишень і знову заглибився в детальне вивчення карти.

— Не на часі.

— Оце правильно, центуріоне, — щиро й радісно озвався Сім.

— Не розумуй, дрібний. Своє я ще надолужу... і навіть перевиконаю, коли закінчимо.

— Анітрохи не сумніваюся у твоїх видатних талантах, — дружньо махнув маніпулятором Сім.

— Отже так.

Варг по-військовому різко розправив свій брудний, пом'ятий мундир.

— Полетіли назад на станцію. Завтра на світанку я відправляю першу розвідку. Треба на власні очі побачити цих твоїх Адохай. І кристал із даними треба дочитати до кінця.

— Вивчай уважно. А я тим часом підготую потрібні кораблі й виділю технічні ресурси, — сказав Сім. — Тільки скажи точну кількість.

— Готуй десять швидкісних розвідників, — впевнено відповів Варг. — А я поки що разом із сержантами ґрунтовно подумаю над загальною тактикою бою.

— Оце вже розмова по суті! — радісно відгукнувся дроїд, блимнувши лінзами.

— І ще, Сім... Організуй-но нам на вечір до штабу кілька літрів чогось міцнішого. Щоб думалося якось веселіше... і масштабніше.

— Ох, навіть знати не хочу, що ви там напридумуєте після випивки... — похитав головою дроїд.