Золотий горизонт

Щойно фальшивий караван вивалився з осліпливого марева гіперпростору, маршові двигуни глухо завили, гасячи шалену інерцію. Кораблі повільно попливли в чорнильній порожнечі, і картина, що постала перед очима пілотів, миттєво змусила їх замовкнути. Панорама вражала навіть найсміливішу, найвибагливішу уяву.

Там, де, за розрахунками Сіма, мала самотньо висіти одинока тактична станція-куб, розкинулася колосальна, агресивно розростаючася мегаструктура. Кілька гігантських Кубів Адохай виявилися намертво обплетеними сотнями кілометрів додаткових ферм, надбудов і технологічних лісів, утворюючи єдиний чудовиський вулик у відкритому космосі.

Величезні причальні доки, забиті десятками кораблів найшаленіших модифікацій, з'єднувалися з розподільчими вузлами, які зовні нагадували Башти Імперії — хіба що поступалися їм розмірами.

Прямо в порожнечі, немов мухи в павутинні, висіли сотні пошматованих суден, обплутаних будівельними конструкціями. Їхніми закопченими фюзеляжами й оголеними шпангоутами ліниво, мов металеві воші, повзали громіздкі ремонтні механізми. Довгі транспортні коридори й напівпрозорі енергетичні тунелі, якими з шаленою швидкістю мчали осліпливо яскраві згустки плазми, зв'язували цей титанічний конвеєр у єдиний дихаючий організм. Це місце справді нагадувало стривожений мурашник із тисячами входів і виходів.

Усередині й зовні цього впорядкованого хаосу безперервно снували сотні дрібних човників, барж і винищувачів. Простір навколо монотонно патрулювали ідеальні ряди сріблястих куль-перехоплювачів. Раз у раз вакуум беззвучно розривали люті спалахи гіперпросторових переходів: одні групи кораблів прибували — такі самі каравани, по зав'язку набиті ресурсами, як і фальшивий імперський, — інші, навпаки, відчалювали, розчиняючись у підпросторі.

— Я якось уявляв собі це місце скромнішим, — спантеличено й якось незвично тихо видихнув в ефір центуріон Варг.

— Нас сканують, — перебила його Пуабі, напружено вдивляючись у датчики. — Командире, давай ховайся під черево головного транспорту й узагалі не світися.

Прихований щільним шаром маскувального поля «Людожер» плавно ковзнув у сліпу зону між масивними сферами вантажного корабля й повністю припинив будь-які передачі.

— Дивись, — Квінт указав на тактичну сітку. — Основний потік караванів іде он до того центрального Куба. Схоже, нам саме туди.

Пуабі мовчки кивнула, швидкими клацаннями відправляючи пакети навігаційних даних пілотам із батальйонів Сентеона, які вели кораблі супроводу.

— Слухати мене, — твердо скомандував Квінт в ефір захищеного каналу. — Я стаю на чолі нашого строю. Ідіть суворо за мною. Командир нас чує, але йому зараз краще взагалі не видавати себе зайвий раз. Заздалегідь прокладіть альтернативний курс для екстреного стрибка — можливо, вибиратися звідси доведеться з жорстоким боєм. Сподіваюся, коди, які нам придумали Амалак і Сім, виявляться надійними.

— Авжеж, капітане, — озвався один із пілотів Ра. — Вириватися з боєм із такого моторошного скупчення — це мінімальний шанс на успіх. Майже самогубство.

— Дивись туди, — Квінт несподівано вказав на віддалений сектор, що виконував роль імпровізованої космічної верфі.

— Оце так номер... — здивовано протягнула дівчина, і її пальці завмерли над пультом. — Та це ж імперські есмінці! Звідки вони, чорт забирай, тут?

Квінт крізь зуби втягнув повітря, уважно розглядаючи крізь оптику витончені силуети імперських військових кораблів, на обшивці яких іще вгадувалися сліди прямих влучань плазмових снарядів.

— Тепер зрозуміло звідки... Це те, що залишилося від пошматованої ескадри адмірала де Брі. Сержанте, тільки поглянь, як ретельно вони їх відновлюють.

Есмінці справді піддавалися глибокому, прискіпливому ремонту. На тлі незграбних, вкритих нальотом вікової іржі кораблів Адохай імперські борти виглядали чудово, святково. Яскраво сяяли свіжопофарбовані герби правлячого дому, обшивка блищала дзеркальним поліруванням, а замінені бронеплити сиділи як влиті.

— Просто ідеально готують, — глухо мовила Пуабі.

— До чого готують? — не зрозумів Квінт, не відриваючись від екранів.

Дівчина здивовано, наче на божевільного, подивилася на капітана.

— Як це до чого, Квінте?! Ти ніби з місяця в ущелину впав! Звісно ж, до масштабних диверсій під чужим прапором!

Квінта зсередини обдало крижаною хвилею. А вона ж має рацію. Варто цим новеньким, офіційно впізнаваним кораблям завдати раптового удару по ключових планетах Каст — і вся цивілізація впаде під тягарем громадянської міжусобиці. Адохай залишиться лише прийти й забрати тепленьких уцілілих голими руками.

— Ми весь час недооцінюємо противника, — тихо сказав Квінт, відчуваючи, як стискаються кулаки. — Після перших легких перемог розслабилися, повірили в себе... і ось результат.

Караван тим часом повільно, метр за метром просувався в черзі, прилаштувавшись за таким самим караваном Адохай. Біля самого Куба навантажені транспорти слухняно звертали ліворуч, зникаючи в провалі величезних розсувних воріт, а кораблі супроводу брали правіше, проходячи крізь технічні шлюзи й вилітаючи далеко з протилежного боку станції.

— Нам зараз доведеться особисто поспілкуватися з місцевими, — задумливо промовила Пуабі, нервовим рухом поправляючи шийний комір важкого скафандра.

— От і подивимося, що там у них усередині, — процідив Квінт.

Під час наближення до магнітного створу шлюзу на приладовій панелі тривожно замиготів сигнал зовнішнього виклику. Квінт натягнув шолом, защепнув непрозоре поляризоване забрало й активував зв'язок.

На головному екрані виникла постать, яка віддалено нагадувала гуманоїда, але з моторошно величезною головою й крихітним, усохлим тілом. Істота була вдягнена в потертий технологічний скафандр, а від її шолома в різні боки тягнулися пучки товстих різнокольорових дротів, що йшли в гнізда стіни.

— Диспетчер викликає караван три-чотири-п'ять-сім-шість-чотири-три, — долинув сухий, скреготливий, мов металева стружка, голос.

— На зв'язку, — максимально спокійно, намагаючись копіювати інтонації Амалака, відповів Квінт.

— Ви запізнилися на одну годину, капітане. Це абсолютно неприпустимо, — голос істоти був повністю позбавлений будь-яких людських емоцій. — Я відображу це порушення в рапорті. Після повернення на базовий вузол вам належить з'явитися для отримання дисциплінарного стягнення.

— Нашої вини в цьому немає, — Квінт намагався говорити рівно, холоднокровно вимовляючи слова. — Помилка навігації. Ми вийшли в щільне поле уламків неврахованої комети.

— Поясніть, капітане, чому в точці вашого виходу сенсорами була зафіксована аномальна енергетична активність?

— Я повторюю, — натиснув голосом Квінт. — Ми вийшли в поле уламків комети. Нам довелося відкрити шквальний вогонь і розстрілювати великі кам'яні брили просто по курсу, щоб уберегти кораблі супроводу.

Екран кілька секунд шарудів статичними перешкодами.

— Я зафіксував це в рапорті, — проскреготів диспетчер. — Покарання скасовано до повного аналізу ваших бортових журналів. Рухайтеся суворо фарватером до призначених причалів. На ваші кораблі супроводу буде негайно встановлено нові силові генератори захисних полів.

— Я вас зрозумів, — відповів Квінт, відчуваючи, як під скафандром починає свербіти шкіра. — Ще якісь розпорядження будуть?

— Не залишайте меж кораблів і не заважайте технічному персоналу. Після встановлення обладнання рухайтеся за новим навігаційним курсом, який зараз надійде на ваші термінали.

— Нам потрібно чекати розвантаження транспортів? — ніби між іншим запитав капітан.

Істота на екрані надовго замовкла, пильно розглядаючи Квінта крізь темний щиток свого шолома.

— Ви, судячи з усього, були нещодавно воскресені, капітане, раз ставите подібні запитання, — у голосі диспетчера промайнуло щось схоже на презирство. — Транспорти будуть утилізовані разом з усім вмістом і вантажем безпосередньо в головних реакторах станції.

— Ви маєте рацію, — Квінт насилу втримав голос від тремтіння. — Наші команди вийшли у свій перший рейс після процедури воскресіння.

— Обурлива неінформованість. Я відобразив це в загальному рапорті, ваше вище командування отримає суворе стягнення. Вирушайте, капітане. Усі нові дані щодо поточної обстановки у військах, технічна інформація й координати нового курсу вже передаються на ваші носії.

Екрани в рубці розвідника справді люто замиготіли, приймаючи колосальний потік зашифрованих даних.

— Вирушайте на свою місію на славу Адохай, — проскреготів голос, і зображення миттєво зникло.

Квінт тремтячими руками рвонув застібки шолома й стягнув його з абсолютно мокрої голови. Пуабі наслідувала його приклад — вона важко дихала й виглядала не краще.

— Я... я перенаправила розпорядження пілотам Сентеона, — насилу вимовила вона, витираючи піт із чола. — Сподіваюся, у хлопців витримають нерви. Адохай спалюють власних рабів живцем у реакторах... Боги, які ж потвори.

— Ей, капітане, — у навушнику негучно пролунав хрипкий голос Варга. — Ти молодець, хлопче, я все чув через ретранслятор. Зараз найголовніше — вирватися звідси живими з цією інформацією. Ці бази даних на екранах зараз навіть важливіші, ніж знищення цієї клятої станції.

— Варгу, ти б краще помовчав, — втомлено видихнув Квінт, падаючи в крісло. — Не дай Боже виявиш себе раніше часу. Сиди тихо, нам, може, ще з боєм прориватися доведеться.

Розвідник плавно завмер біля причальної стіни, зафіксований магнітними захватами. Через шлюзовий рукав усередину корабля зайшли кілька старих дроїдів і блідих, схожих на живих мерців істот. Ні на кого не дивлячись, вони мовчки пройшли до машинного відділення, тягнучи за собою важкі блоки генераторів.

Квінт і Пуабі кілька хвилин сиділи в гробовій тиші, намагаючись оговтатися після розмови. Щоб хоч якось відволіктися від гнітючого очікування, Квінт повернувся до дівчини:

— Слухай, Пуабі... А ти як узагалі потрапила до штрафників? Ну не схожа ти на цих ваших безголових товаришів по службі, у яких одна звивина й та від кашкета.

Дівчина сумно, невизначено махнула рукою в товстій рукавичці скафандра.

— Та як... Я після військової академії потрапила до елітного гвардійського полку. І треба ж було такому статися, що сподобалася я командиру дивізії — цілому барону. Загалом, цей покидьок вирішив, що йому все дозволено. Хотів мене... ну, загалом, силою взяти просто в кабінеті.

— Я зрозумів, — насупився Квінт. — Просто тварина із золотими погонами, а не командир.

— Саме так, — гірко всміхнулася дівчина. — Загалом, я його застрелила. Із його ж нагородного плазмовика. Під час спроби, так би мовити.

— Ну, якщо це був цілий барон, то ти ще легко відбулася, — спробував незграбно пожартувати Квінт, щоб розрядити обстановку.

— Та будь проклятий і він, і всі його впливові родичі! — Пуабі щосили стиснула кулаки. — Довічний вирок і штрафний корпус до кінця днів. Ось так.

— Це справа поправна, — твердо сказав Квінт і змовницьки підморгнув дівчині. — Якщо виберемося живими з усієї цієї халепи, я особисто попрошу замовити за тебе слівце перед чинним імператором Тархуларом. А може, й сам у нього амністію попрошу. Тож давай, зроби простіший вираз обличчя, красуне.

Пуабі здивовано розплющила очі, втупившись у Квінта:

— Ти... ти що, особисто знайомий із самим імператором?

— Ну так, знайомий, — нудьгуючим, удаваним тоном протягнув Квінт. — Перетиналися кілька разів. Тож я зроблю все, що зможу, Пуабі. Повір мені.

У цю мить у коридорі пролунав важкий металевий стукіт — ремонтний персонал Адохай і дроїди поспішно залишили розвідник, шлюз зовні загерметизувався.

— Так, хлопці, треба терміново забиратися звідси, — раптом гаркнув в ефірі голос Варга. — Якщо ці довбані транспорти зараз зайдуть у зону реакторів, то...

Договорити центуріон не встиг.

Десь у глибоких надрах Куба гримнуло так, що обшивка розвідника жалібно заскрипіла, а приладова панель видала каскад критичних помилок. Усе навколо дико затрусилося. Вибухівка, закладена штрафниками в мінерали на транспортниках, спрацювала ідеально.

— Усім пілотам! Валимо звідси до чортової матері! — закричав Квінт, врубуючи двигуни на максимум.

Кораблі каравану рвонули зі своїх причалів, буквально з м'ясом вириваючи фіксувальні магнітні захвати.

— Рухайтеся фарватером, швидше! Зараз тут усе злетить у повітря!

Усередині мегаструктури завили несамовиті аварійні сирени. З розірваних дериваційних коридорів і відкритих технологічних секторів назовні почали вириватися колосальні язики отруйного полум'я, провокуючи лавину вторинних детонацій. Станцію моторошно трусило, вона сипала мільярдами іскор. Другий, ще потужніший вибух повністю зніс ту частину Куба, куди щойно зайшли вантажні транспорти. У відкритий космос мчали величезні, багатотонні шматки покручених конструкцій. Енергетичні сполучні тунелі лопалися й зникали в шаленій хвилі вогню.

Кораблі фальшивого каравану, стрімко набираючи хід, мчали вузьким фарватером просто всередині гинучої мегаструктури. Один із трофейних крейсерів забарився, не зумівши вчасно відійти від причалу, і за мить зник у вогняній хмарі під дикий, лютий крик Варга в радіоефірі. Уже біля самого виходу зі шлюзового створу гігантська хвиля полум'я наздогнала ще один корабель супроводу, миттєво пожерши його разом з екіпажем.

Просто посеред цього пекла, скинувши маскування, виник хижий силует «Людожера».

— Слухайте мою команду! — гримів Варг в ефірі, і в його голосі не залишилося й сліду від колишньої веселості. — Відкрити вогонь за вектором руху! Знищуйте все, до чого можете дотягнутися! Гатіть з усіх стволів!

Простір струснув колосальний, фінальний вибух ядра. Головний Куб, охоплений шаленими хмарами розпечених уламків і викидаючи у вакуум колосальні вихори вогню, розвалювався на частини. Від нього магістральними енергопроводами стрімко, мов по бікфордовому шнуру, полетіли вогняні хвилі до інших пов'язаних об'єктів.

«Людожер» Варга рвонув до імпровізованої верфі, на ходу впритул розстрілюючи з усіх гармат відновлені імперські есмінці, перетворюючи їх знову на дірявий мотлох. Караван штрафників, що мчав наввипередки з хвилями тотального руйнування, шквальним вогнем пробивав собі власний фарватер просто крізь божевільну, руйнуючуся конструкцію тактичної станції.

Палали й детонували верфі, поглинаючи сотні готових до бойових дій кораблів. Руйнування котилися всіма секторами в різні боки, пожираючи колосальну споруду Адохай. Частина вцілілих ворожих суден щодуху мчала врозтіч, рятуючись від уламків, що летіли, деякі навіть встигали сліпо стрибнути в гіперпростір.

У черговому яскравому спалаху детонації зник третій корабель каравану.

— Прокляття! Там же наші люди! Прокляття! — люто кричав в ефір Варг, щосили гамселячи кулаком по панелі.

Руйнування цього космічного монстра вже було не зупинити. Віддалені ділянки мегаструктури з м'ясом відривалися від основного каркаса — судячи з усього, вцілілий персонал ухвалив рішення терміново відстикувати житлові модулі. Деякі сектори просто хаотично пливли в просторі. Пролітаючи повз них, залишки каравану Варга завдавали точних, безжальних ударів із турелей — врятований ворожий персонал миттєво гинув у крижаному холоді вакууму.

Кинувши короткий погляд на задні оглядові екрани, Квінт крізь зуби гірко всміхнувся.

— Вийшло... Розвалили ми цього монстра.

— Хлопців шкода... — тихо, самими губами сказала Пуабі, дивлячись на індикатори загиблих бортів. — Навіть цих чепурних пілотів із Касти Ра... теж шкода.

— Це не перші й далеко не останні наші втрати, — жорстко відповів Квінт, хоча сам виразно відчував гіркий, задушливий клубок у горлі.

— Наказую всім негайно стрибати назад до уламків комети! — долинув суворий, геть позбавлений емоцій голос Варга. — Там оглянемося на місці, проскануємо вцілілі кораблі на предмет прихованих маяків і пристроїв Адохай. І тільки тоді — курс додому.

Варг дуже намагався говорити спокійно, по-офіцерськи, хоча виходило в нього це відверто погано.

Вишикувавшись у рвані, порідшалі два ряди, кораблі фальшивого конвою один за одним пішли в рятівний гіперпростір. А позаду них, у глибокому чорному космосі, ліниво догорала, здригаючись від внутрішніх вибухів, колосальна тактична станція Адохай.