Золотий горизонт

— Система Екінан, — сказав по закритому зв'язку Квінт, — підніміть маскування і скиньте хід.

Кораблі завмерли в просторі. На сканерах чітко було видно два крейсери Адохай на рейді біля однієї з планет системи. У рубці з'явилася голограма Карі.

— Привіт, друже, — сказав Квінт, дивлячись на здивовані обличчя пілотів Ра і самого Сентеона. — Ти сьогодні нам допоможеш?

— Ні, Кві, не я, — допомагати Айра літати сьогодні буде, вчитися буде. Рах, привіт, — Карі помахав рукою хижакові. Той ліниво підняв хвіст і вдарив ним по підлозі рубки.

З'явилася друга голограма маленької дівчинки-грака, яка ледве діставала Квінту до пояса.

— Я Айра, — сказала дівчинка дзвінким голосом, — хотіти літати, Карі дозволяти.

— Ну гаразд, — спантеличено сказав Квінт, — Карі підстрахує, якщо що?

— Я дивитися і допомагати, — кивнув хлопчик.

Сентеон і пілоти дивилися на капітана з німим запитанням.

— Це наші пілоти, — сказав Квінт, — нічому не дивуйтеся, я й сам трохи здивований.

Тим часом сканери показували, що чотири винищувачі Адохай патрулюють простір, а під маскувальним полем сховався невеликий розвідник.

— Непогано влаштувалися, — сказала Ніанара, — навіть секрет виставили.

— У цій системі раніше були копальні рідкісних металів, — сказав Квінт.

— Так, ми знаємо, — кивнув Сентеон, — це наші копальні, і крейсери якраз на орбіті планети висять, де було шахтарське поселення.

— Пам'ятайте і дотримуйтеся правил, — промовив Квінт, — Кире, чуєш мене?

— Так, ми всі чуємо, — долинув голос опціона.

— Не починати бій із головного калібру, вогонь вести хаотично і лише потім — в одну точку, де захисне поле просяде.

— Усі зрозуміли, — долинули голоси.

— Тоді рушили потихеньку, — сказав Квінт.

Кораблі, приховані маскуванням, пішли на зближення з противником. Підійшовши непоміченими до крейсерів, Квінт віддав команду:

— Атум, Сет, почали!

Кораблі скинули маскування і завдали першого удару. Довгі черги скорострільних гармат потягнулися до ворожих кораблів. Ті зреагували миттєво. Захисні поля поповзли вгору, і згустки плазми полетіли в бік нападників. Квінт уважно дивився, як прихований маскуванням розвідник Адохай, не піднімаючи полів, рухається йому на перехоплення. Плазма крейсерів пробила щити корвета Сет і врізалася в обшивку. В ефірі почувся крик пілотів, але заряд лише блиснув і розчинився в броні корабля.

— Неймовірно! — почувся голос Ніанари.

— Ми й не таке можемо! — засміявся Квінт.

Плазма летіла в атакувальників суцільною стіною, пробиваючи й просаджуючи захисні поля, але, лише торкаючись броні, зникала у спалахах іскор, не завдаючи шкоди кораблям. Від крейсерів відокремилися дві ракети.

— Айро, давай! — крикнув капітан.

Дві кулі-перехоплювачі рвонули з пускової установки «Людоїда» на перехоплення ракет. Прокресливши в космосі зелену смугу, вони відкрили вогонь по ракетах. Два яскраві спалахи — і ракети перестали існувати.

— Як ефективно! — із захопленням сказав Сентеон.

— Пілоти, керування на вас, я веду вогонь! — скомандував Квінт офіцерам Ра.

Крейсери Адохай почали маневри ухилення. Плазма летіла суцільним потоком, перетинаючись у просторі з чергами гармат, у космосі стояло сліпуче сяйво.

— Їхні поля просідають, — доповів Кир, — можемо головним калібром?

— Рано, — Квінт вів вогонь, стежачи за розвідником, який заходив ззаду. — Айро, прибери цього нахабу! — скомандував капітан.

Три кулі вишикувалися в трикутник і, починаючи обертання, понеслися в бік розвідника. Зрозумівши, що його виявили, той скинув маскування і ввімкнув захисні поля. Перші дві кулі одна за одною врізалися в лобове поле, розриваючи його цілісність, третя куля-камікадзе пройшла крізь ослаблені щити і врізалася в командну рубку корабля, поглинаючи його вибухом.

— Один готовий, молодець, Айро! — голограма дівчинки на приладовій панелі допомагала йому рукою під сміх Сентеона і пілотів Ра.

— У це важко повірити, капітане, — сказала Ніанара, спостерігаючи за атакою, — і це робить дитина?

Крейсери набирали швидкість, коли черги теланієвих снарядів пробили поля, зносячи обшивку і бронеплити.

— Я так бачу, і «Хмару» не доведеться застосовувати, — сказав Квінт. — Тепер можна головний калібр!

Довгі промені потягнулися до приречених крейсерів, врізаючись у маршові двигуни. Крейсери скидали хід, за інерцією летячи у просторі. Від «Людоїда» відокремився ще один трикутник куль, набираючи швидкість і розкручуючись у сліпучу спіраль; він стрімко наближався до одного з крейсерів. Намагаючись збити противника, підбите судно відчайдушно огризалося автоматичними турелями, але було вже пізно. Просілі щити вже не могли захистити корабель, що гинув. Айра повторила свій перший маневр. Кулі одна за одною пробили поле крейсера, а третя, спричинивши величезний вибух, врізалася в оглядовий екран рубки. Вторинна детонація кулеметною чергою пронеслася по корпусу крейсера, і він зник у гігантському вибуху.

Останній крейсер безвольно плив у просторі, розкидаючи уламки. Його двигуни являли собою місиво із заліза.

— Бачу чотири винищувачі, — доповів Кир, — ідуть до нас із глибини системи.

— Ніанаро, знищити, — віддав наказ Квінт.

Гармати припинили вогонь по розбитому крейсеру, і черги потягнулися назустріч винищувачам. Дві кулі рвонули вперед на шаленій швидкості. Два кораблі були збиті гарматами, два останні, розкидаючи іскри, неслися крізь космос до корвета Ніанари.

— Айро, перехоплення, швидше!

Один із винищувачів зник у хмарі уламків, останній же нісся на таран. Довга прицільна черга буквально розрізала його навпіл. Підбитий крейсер, що залишився, плив у просторі.

— Дозвольте абордаж, — долинув голос Кира.

Квінт подивився на сканери: майже сто живих цілей на борту крейсера.

— Там сто одиниць екіпажу, — сказав він Кирові, — впораєтеся?

— Ми допоможемо, — долинув голос Ніанари.

— Ну, тоді не бачу перешкод, — сказав Квінт, спрямовуючи «Людоїд» до шлюзу крейсера Адохай. — Аіро, роздрукуй ангар!

І знову три кулі вишикувалися у шалено обертовий трикутник. Цього разу всі три вдарили одночасно, залишивши на місці воріт до ангара величезну діру. Від корвета Сет і крейсера Атум відокремилися шатли з абордажними командами. Квінт віддав наказ пілотам Ра сідати просто в ангар крейсера. Подолавши слабке поле, що відділяло палуби від відкритого космосу, «Людоїд» завис усередині крейсера, ледь торкаючись поверхні палуби.

— Тримай так і на розворот! — крикнув капітан пілотам.

«Людоїд» почав повільний розворот. Ожили гармати, Квінт довгими чергами зносив захисні механізми й автоматичні турелі всередині ангара крейсера. Уламки механізмів, розірвані тіла нечисленних захисників згоряли в потоках розплавленого металу, на який перетворювалися перебірки корабля. Шатли опустилися на палубу, зі шлюзів висипали вісім воїнів Атум і п’ять пар воїнів Сет. Квінт припинив вогонь, щоб не зачепити своїх. І відразу ж із внутрішніх коридорів до ангара ринула хвиля захисників корабля. Істоти різних форм і розмірів, не розбираючи дороги, перестрибуючи через калюжі розплавленого металу й стріляючи з плазмових гвинтівок, бігли назустріч нападникам.

— Так, панове, залишаю вас на господарстві, — кинув Квінт. — Ми з Рахом ненадовго відлучимося.

— Я з вами! — схопився Сентеон.

— Ще чого, сотнику, ти — льотун, а не абордажник, сиди й командуй своїми, ти — резерв для відходу, зрозумів?

Сентеон мовчки кивнув. Надягаючи шолом, Квінт вискочив зі шлюзу «Людоїда». Рах ішов поруч, скалячи зуби й оглядаючи злим поглядом поле бою. Коли хвиля захисників досягла абордажників і зникло місце для ведення вогню, почався рукопашний бій. Квінт, вихопивши два свої мечі, опинився поруч із Кіром.

— Подобається, опціоне? — крикнув він.

— Чудово розслабляє! — оскалився воїн.

Орудуючи мечами, ножами, сокирами, абордажна команда розтинала хвилю захисників. У різні боки летіли частини тіл і уламки зброї. Розпластавшись у довгому стрибку, у спину Кіра летіла якась істота з величезними пазурами. Майже торкнувшись броні воїна, істота була розрубана в польоті хвостом Раха й полетіла на палубу, заливаючи все навколо чорною кров’ю. Кір здивовано обернувся, глянувши на Раха, але той просто зайняв місце поруч із Квінтом, знищуючи нападників пазурами й ударами хвоста. Пари Сет билися спина до спини, закручуючи мерехтливі щити з обертових мечів. У повітрі майнула спалах прицільного пострілу, і одна з дівчат Сет опустилася на коліно з відірваною рукою. Її напарник швидко схопив її за пояс і, закривши собою від наступного пострілу, прийняв удар плазми в плече, пропалюючи обладунки до кісток. Обидва воїни повалилися на закривавлену палубу.

— Снайпер! — крикнув Квінт. — Сентеоне, знайди й знищ!

За мить ожила гармата «Людоїда», розносячи на шматки кілька істот у глибині ангара. Побачивши пролом у лавах воїнів Сет, хвиля істот ударила туди. Пари під натиском почали відступати, нещадно рубаючи нападників, але тих було надто багато.

— Раху, допоможи! — Квінт указав на небезпечну ділянку.

Довгим стрибком звір опинився перед хвилею нападників. Один удар хвостом відправив на той світ із десяток істот, розриваючи їхні тіла. Сет перегрупувалися й, відтягнувши поранених, знову пішли в наступ. Воїни Атум, утворивши коло, повільно рухалися до внутрішніх переходів крейсера. Двоє поранених уже стояли в колі за спинами товаришів.

— Так, це час закінчувати, — подумав Квінт. — Раху, за мною!

Рубаючи мечами з антиматерією вже виснажену хвилю захисників, Квінт прорубував прохід до внутрішніх коридорів. Діставшись до них, він пропустив уперед караха.

— Давай, друже, ні в чому собі не відмовляй.

Рах рвонув коридором корабля, залишаючи на підлозі й стінах глибокі борозни від пазурів. Старі іржаві перебірки буквально розліталися на порох там, де пройшов карах. У внутрішніх коридорах опір був уже слабким. Окремі члени команди навіть не підіймали зброї, віддаючи перевагу миттєвій смерті. Діставшись до містка, Квінт одним ударом розрубав іржаві двері. Кілька пілотів і капітан крейсера стояли й дивилися на тих, хто увірвався на місток. Капітан повільно дістав із-за пояса плазмовий пістолет і кинув його на підлогу. Його приклад наслідували й пілоти корабля.

— Ви перемогли, — сказав він, дивлячись на прибульців почервонілими очима.

Квінт уважно роздивився капітана. Колись це був, мабуть, високий і сильний чоловік, тепер же на містку стояла жива висохла мумія із сірим обличчям і в старому, місцями розірваному мундирі. Так само виглядали й пілоти, що стояли за його спиною.

— Ми здаємося, — повторив капітан.

— Нам не потрібні полонені, — Кір заніс закривавлений меч, але його за руку схопила Ніанара.

— Не можна так, — сказала вона. — Подивися на них, вони ж живі мерці.

Кір опустив меч, із запитанням дивлячись на Квінта.

— Тут уся інформація, — капітан крейсера вказав на панель керування. — Забирайте й ідіть, дайте нам померти гідно.

Квінт підійшов до панелі керування, збираючи інформаційні кристали.

— Ви можете піти з нами, спокійно, — сказав він. — Ми гарантуємо вам життя.

Капітан крейсера всміхнувся:

— Без частки Дару Владик ми б померли сотні тисяч років тому... а може, й набагато раніше, — він втомлено опустився у старе крісло. — Ми вдячні вам за визволення, інакше жах наших життів тривав би вічність.

Інші пілоти мовчки кивали. Виснажені стародавні воїни хотіли лише одного — померти гідно.

— То чому ж ви раніше не здохли? — зло кинув Кір.

— Ми не могли. Дар керує нашим розумом, а зараз ми настільки виснажені, що він просто зник, розчинився. Ми лише штатна втрата і нічого більше.

— Як же ви могли так вчинити? — запитала Ніанара. — Чому пішли служити Адохай?

— Ми хотіли жити, але не розуміли, що це життя в сотні разів гірше за смерть. Дайте нам піти гідно, прошу вас.

Квінт різко розвернувся й вийшов із рубки, махнувши рукою іншим.

— Ідемо, у нас купа справ, — сказав він.

Покидаючи крейсер Адохай, шатли, забравши поранених, приземлилися в ангарах своїх кораблів. Команди мовчки дивилися на переможений корабель, що дрейфував у просторі. На панелі «Людоїда» замиготів сигнал виклику. На екрані з’явилося обличчя капітана крейсера.

— Знищте «Колиску Адохай», — сказав він, і крейсер зник у хмарі вибуху.

— Гідно, — сказав Сентеон. — Шкода їх певною мірою.

— Вони виправили свою помилку, — холодним голосом сказав Квінт. — Додому, летимо додому.