Золотий горизонт

Зігма спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Сьогодні була її вахта, і, перебуваючи в чудовому настрої після вчорашнього весілля Квінта й Тіаї, вона задрімала на посту — чого з нею не траплялося ніколи в житті. На екрані тривожно горіло червоне системне повідомлення. Автоматично відкривши його й переглянувши перші кілька секунд, вона в жаху схопилася й кинулася до каюти префекта.

— Вставайте! Вставайте! — вона стрясала Юстиніана за плечі. — Тривога!

— Де тривога? — спросоння не зрозумів префект, мружачись від яскравого світла комунікатора. — Усе ж тихо.

— Напад на другу заставу!

— Зігмо, якщо це жарт... — префект миттєво прокинувся. — Я тобі...

— Та який жарт? Дивіться повідомлення!

Над комунікатором з'явилася голограма полковника Гірада. Його обличчя було залите кров'ю, а навколо сипалися іскри від палаючої проводки.

— Говорить друга застава. Пів години тому з гіперпростору вийшли три крейсери Адохай. Ми встигли підняти захисні поля буквально за хвилину до того, як вони відкрили вогонь. Триває орбітальне бомбардування. Вежа теж ожила й випустила кулі-перехоплювачі — вони не дають нашим кораблям злетіти. Ми втратили трьох пілотів, коли вони намагалися на штурмовиках прорватися на орбіту й завдати удару «Хмарами».

Гірад на мить опустив голову.

— Це були гідні офіцери... Фактично ми в облозі, увесь зв'язок глушать крейсери. Це повідомлення записане й відправлене зондом, який має піти в гіперстрибок просто з атмосфери. Покваптеся, друзі, поки щити ще тримаються. Але скільки це триватиме — я не знаю.

Запис закінчився. Префект мить сидів на ліжку, а потім повільно підвівся й абсолютно спокійно промовив:

— Тривога. Загальний збір.

На заставі завила сирена. Сонні, стривожені офіцери швидко зібралися в кабінеті префекта.

— Готуйтеся до вильоту, панове, — оголосив Юстиніан.

— Але ми нічого не знаємо про те, що там відбувається, окрім цього короткого повідомлення, — похмуро сказав Скард.

— Може, там уже не три крейсери, та й Вежа прокинулася, — додав Ордо.

— Ваші пропозиції? Кинути їх там на певну смерть? — префект обвів усіх важким поглядом.

— Думаю, потрібно відправити зонд-розвідник і чекати його біля найближчої системи, — запропонував Амалак. — Це сталося не просто так. Отже, настав час активації Вежі. А от кораблі й обстріл — це дивно, не сперечаюся.

— Три крейсери й перехоплювачі — це надто серйозно, щоб діяти навмання, без чіткого плану, — вагомо додав Тіт.

— Зв'яжіться з Кірном, нехай розбудить пілотів, — розпорядився префект. — Він же у граків?

— Так, він увесь час там, — кивнула Зігма. — Я зв'яжуся.

— Які ще будуть думки, панове? А наш трофейний крейсер зараз у якому стані? — запитав Квінт.

— У бойовому, — упевнено відповів Тіт. — Я особисто перевірив усі системи.

— Можна летіти на ньому, — запропонував Квінт. — Він величезний, ми кілька штурмовиків просто в трюм запхаємо.

— Що скажеш, Амалаку? — звернувся до нього префект.

— Може спрацювати. Але що потім? Ми не впораємося з трьома кораблями навіть за допомогою пілотів Кірна. Крейсери вже ведуть атаку, а це означає, що фактор несподіванки втрачено.

— Ми не можемо покинути наших людей! — вигукнув префект.

— Можна я скажу? — лейтенант Маркай несміливо підняв руку.

— Давай, лейтенанте, викладай докладніше, — кивнув префект.

— Нам не потрібно тягатися з крейсерами у відкритому бою. Нам потрібно дати можливість гарнізону відлетіти. Завдамо удару камікадзе й «Хмарами», відвернемо увагу екіпажів крейсерів і самі відступимо, щойно гарнізон другої застави вирветься.

— Схоже на план, — погодився префект. — Готуйте шатл, «Людожера» Квінта й трофейний крейсер. Завантажте побільше перехоплювачів і нарешті розбудіть Кірна.

— Я відправлю зонд на розвідку з відповідним повідомленням для Гірада, — додала Зігма.

— Готуємося, — префект підвівся, смикнувши мундир. — І я полечу з вами.

— Ні, командире, і це не обговорюється, — похмуро відрізав Скард. — Не за статутом. І втратити вас ми не можемо — надто багато від вас залежить.

— Ти що, вирішив мною командувати?! — префект почервонів від злості.

— Якщо буде треба, ваша величносте, я вас зв'яжу й до карцеру посаджу, — без тіні збентеження відповів Скард.

— Я братиму участь, — підняв руку Ордо.

— Ми всі, — підсумувала Зігма. — Подумайте про те, якими знаннями володієте особисто ви і як ці знання можуть вплинути на результат усієї війни.

Юстиніан різко розвернувся й вийшов зі свого кабінету, навіть не озирнувшись.

— Образився, — констатував Маркай. — Не бачити нам більше звільнень.

— Нічого, відійде, — безтурботно кинув Скард. — Уже не вперше бунт на кораблі. Отже, панове, командування операцією призначаю на себе. — Скард кумедно випнув груди. — Полетіли.

На містку трофейного крейсера Адохай Тіт проводив останні передпольотні перевірки.

— Нових снарядів Сіма зовсім мало, — зауважив Вал, сідаючи в крісло стрільця. — Не встиг наш дрібний наробити.

— Ну, скільки є — усе наше, — слушно відповів Тіт. — Зате поля поставили потужніші, та й перехоплювачі спорядили теланієвою бронею. Дивись, може, й вийде.

— Не може не вийти, — кивнув Вал, тестуючи систему керування вогнем.

На містку з'явилася голограма Кірна.

— Привіт, діди! Як життя? Відбулося?

— Ну, пацан узагалі берегів не бачить, — засміявся Тіт. — Ти, сержанте, свій дитячий садок до пригод підготував?

— Дитячий садок рветься в бій! Я тут хотів одну пропозицію внести.

— Ну давай, — Вал схрестив руки на грудях. — Може, щось розумне скажеш.

— Дивіться, дідугани. Коли ваше корито з'явиться на орбіті, адохайські мерці точно приймуть його за своє, і це дасть нам час на розгортання. Пропоную одразу почати скидати перехоплювачі з крейсера.

— Так же помітять одразу, — засумнівався Тіт.

— А ми їх не активуватимемо. Вони дрейфуватимуть за інерцією, без енергетичної активності — їхні радари нічого не побачать. А от коли кинемо їх у бій, тоді й буде ефект повної несподіванки.

— Гарно пацан придумав, — погодився Вал. — Треба Скарду передати.

Скард, вислухавши пропозицію, одразу погодився. Чим більше козирів у цій нерівній грі, тим краще.

— Що там наш дорогий префект? — поцікавився Тіт.

— Сидить біля пульта керування на заставі, — усміхнувся Скард. — Обіцяв мене пристрелити... уже чотири рази, до речі.

— Ну, це ще не межа, — засміявся Вал.

Крейсер відійшов від Вежі першої застави й здійснив стрибок до віддаленої безлюдної системи, щоб прийняти дані.

— Передаю інформацію, — Зігма розархівувала дані, отримані від зонда-розвідника, що повернувся.

На головному екрані з'явилися три крейсери Адохай, які висіли на орбіті й методично обстрілювали планету. Плазмові заряди з важких гармат ніби ліниво виходили з жерл і падали на заставу.

— Вони збільшили потужність гармат, — насупився Амалак. — Сподіваюся, щити Гірада витримають. Але однозначно: влучання такого заряду знесе поле будь-якого корабля, і нашого також.

— Так, кепські справи, — Скард почухав потилицю. — Діємо за планом, а там подивимося. Кірне, тобі й твоїм пілотам — пріоритет. Якщо по нас відкриють вогонь, підставляйте перехоплювачі під промені, зрозуміло?

— Зрозуміло, — сумно кивнув сержант. — Не політаємо цього разу — суто щитами попрацюємо.

— Знайшов проблему! Нам треба вижити й урятувати гарнізон.

— Та зрозумів я, зрозумів. Це так, думки вголос.

— Зверніть увагу на Вежу другої застави, — вказав Амалак. — Активність її полів мінімальна, отже, особливих проблем вона нам не завдасть. Але кілька камікадзе треба кинути по її щитах для профілактики.

— Зрозумів, зробимо, — відповів Кірн.

— Вони вчаться, — тихо промовив Амалак, спостерігаючи, як три крейсери, ставши півколом, методично завдають ударів по планеті.

— Тоді вперед! — скомандував Скард. — Усі по місцях.

Крейсер здійснив стрибок у гіперпростір. Ситуація в цільовій системі була точно такою самою, як у розвідувальному донесенні. Кораблі Адохай, що висіли на орбіті, гатили по району застави. Судячи з яскравих спалахів на поверхні планети, щити гарнізону ще трималися з останніх сил.

Трофейний крейсер під керуванням Тіта повільно прямував до атакувальників, непомітно розсипаючи в просторі «сплячі» зелені кулі-перехоплювачі.

— Квінте, будь готовий стартувати.

— Є, — відповів Квінт по зв'язку. — Тримайся на шатлі позаду мене. Я запущу «Хмари», думаю, одразу дві ракети для певності.

— Підтримую, — озвався Скард.

Раптом на панелі керування крейсера шалено замиготів сигнал вхідного виклику.

— Нас викликають, — Амалак, одягнений у старий скафандр без знаків розрізнення, сів у капітанське крісло. — Одягніть шоломи, панове. Черговий маскарад починається.

На екрані зв'язку з'явився капітан Адохай — це був грак. Амалак дивився на нього з кам'яним обличчям, а Вал на задньому плані ледь не скрикнув від подиву.

— Хто ви такі? — вимогливо запитав капітан супротивника.

— Корабель далекої розвідки, — холодно відповів Амалак. — Зафіксували високу енергетичну активність у секторі дослідження й прибули для з'ясування.

— Як це — бойовий крейсер у далекій розвідці? — з явною недовірою примружився грак.

— За прямим велінням Владик, капітане! — Амалак владно підвищив голос. — Ми виявили заселену систему з дуже цінними мінералами для нашого флоту. Чи ви ставите під сумнів волю Владик?!

Капітан Адохай спокійно вислухав цю обурену тираду.

— Мені байдуже до вашого завдання. Моє завдання — знищити тих, хто посягнув на волю Владик, і я їх знищу, — жорстко відрізав він. — Надішліть свої розпізнавальні коди. Зараз перевіримо, що ви за птахи.

— Надсилаю коди, — крижаним голосом відповів Амалак і натиснув комбінацію клавіш.

На панелі тривожно замиготіли сенсори ближнього радіуса.

— Ми на прицілі, — прошепотів Вал. — Але ж ці три кораблі зайняті бомбардуванням!

— Приціл іде позаду нас, — Амалак поглянув на тактичний екран. — Це четвертий крейсер. Прихований резерв.

— Переграли, сволоти, — Скард гарячково запустив системи старту штурмовиків. — Війна — це гра у два боки, і вони далеко не дурні. Квінте, атакуєш не ту трійцю, а того, що в нас на хвості!

— Зрозумів, командире, — озвався Квінт.

— Кірне, ти теж атакуєш той корабель, що позаду нас, а не Вежу!

— Зрозумів, виконуємо!

На панелі знову засвітився сигнал виклику від четвертого крейсера.

— Що Верховний Координатор робить так далеко від своєї базової станції? — запитав грак, але вже трохи м'якше.

— Це таємне завдання Владик із пробудження станцій Фронтиру та створення окремого ешелону для наступальних військ, — упевнено збрехав Амалак.

— Дивно все це, — з підозрою промовив капітан. — Дуже дивно. Але коди правильні, і я не смію вам перешкоджати. Якщо хочете допомогти — приєднуйтеся до обстрілу.

— Звісно, допоможемо, капітане, — Амалак кивнув. — Єретиків треба знищувати безжально.

Екран згас. Тіт повів крейсер у групу, що вела вогонь по планеті, а просто за ними невідступно рухався ошуканий корабель противника.

— Вони так і не зняли з нас приціл головного калібру, — доповів Вал.

— Не вірить до кінця. Молодець, — із похмурою усмішкою визнав Амалак.

Крейсер Тіта зайняв тактичне місце між двома кораблями, що вели вогонь.

— Давай, Вале, сип плазмою вниз, для вигляду. Сподіваюся, щити застави витримають, — скомандував Тіт.

Плазмові промені понеслися до планети. У цей момент на пульті керування замиготів виклик, і на екрани почали надходити технічні дані.

— Вони передали нам налаштування своїх гармат для синхронізації й збільшення потужності. Отже, таки повірили, — зло всміхнувся Амалак. — Цінна інформація для Сіма.

— Кірне, починай! — скомандував Скард.

Кулі-перехоплювачі, що дрейфували в порожнечі, миттєво ожили. Рій кинувся на четвертий командний крейсер Адохай, який ішов позаду. Корабель ворога відразу вкрився суцільною завісою вибухів.

«Людожер» Квінта, що вийшов із пускового ангара, з ходу запустив дві важкі ракети «Хмара». Одну з них, перехоплену точним пострілом оборонної турелі, розірвало осліпливим білим туманом у відкритому космосі. Друга ж намертво влучила в борт четвертого крейсера, огортаючи його захисне поле щільним шаром руйнівного газу.

— Не пробив! — крикнув Квінт. — Кірне, атакуй, послаблюй його поле!

Перехоплювачі й кулі-камікадзе щільним роєм оточили підбитий корабель, просаджуючи його щити. Подекуди вольфрамові постріли вже досягали титанового корпусу, і в космос полетіли уламки бронеплит.

— Другий залп! — Квінт знову запустив ракети.

Цього разу «Хмари» досягли цілі, але за секунду до цього крейсер грака випустив важкий плазмовий заряд просто в корму крейсера Тіта, вщент зносячи маршові двигуни.

Корабель позаду них огорнув білий туман вибуху, і він почав розвалюватися на частини, але й на містку Тіта завили аварійні системи.

— У нас більше немає тяги! Двигуни знищені, корабель приречений! — крикнув Тіт. — Відходьте негайно!

— Я тебе не покину! — Вал люто розвертав уцілілі гармати на сусідні кораблі.

— Відходьте, усі загинемо! Скард, не лети без них! — кричав Тіт у комунікатор. — Я піду на винищувачі. Амалаку, активуй машину в ангарі!

— Зроблено, — Амалак швидко пробігся пальцями по палаючій панелі. — Винищувач буде готовий до старту за дві хвилини.

— Чудово! — Тіт розвернув гармати по обох бортах і дав два потужні залпи впритул по крейсерах противника, що затискали їх.

Один із ворожих кораблів, розколотий потужним плазмовим ударом навпіл, викидаючи у вакуум атмосферу й тіла екіпажу, повільно почав завалюватися набік. Другий відповів зустрічним залпом впритул, зносячи верхні гарматні надбудови крейсера Тіта.

Шатл Скарда, на борту якого були Вал, Ордо, Маркай і Амалак, ледве встиг вилетіти з вогняної хмари вибухлого стартового ангара.

— Тіте, відходь! — кричав Квінт, завдаючи ударів з усіх гармат «Людожера» по останньому підбитому кораблю Адохай. Снаряди Сіма кришили на пил бронеплити там, де захисних полів уже не було.

Та Тіт, здавалося, його не чув. Втрачаючи гармату за гарматою й викидаючи величезні вогняні вихори у відкритий космос, стародавній корабель продовжував люто стріляти з усього, що ще могло вести вогонь. Ще один плазмовий залп ворога перетворив на величезну зяючу діру те місце, де була злітна палуба, остаточно відрізавши Тіту шлях до порятунку.

— Усе... він уже не вирветься, — пригніченим голосом прошепотів Скард.

Третій, досі неушкоджений крейсер Адохай припинив обстріл планети й відкрив вогонь на ураження просто крізь уламки свого загиблого побратима.

— Ми бачимо бій! Починаємо прорив! — долинуло з комунікатора. Це був полковник Гірад.

— Стартуйте, полковнику, — приречено скомандував Скард. — Коридор чистий, зараз для вас небезпеки немає.

Кораблі другої застави стрімко з'являлися з-під задимленої поверхні планети й один за одним зникали в блакитних вікнах гіперстрибків просто з атмосфери.

Квінт і Скард перенесли весь доступний вогонь на останній корабель противника, але всім було зрозуміло, що крейсер Тіта вже не врятувати. Його корпусом прокотилася серія найпотужніших внутрішніх детонацій, і колосальна вогняна хмара повністю поглинула Тіта разом із його кораблем.

Останній крейсер Адохай добивали в гробовій тиші. Ніхто в ефірі не сказав ані слова, навіть азартні вигуки пілотів Кірна стихли в динаміках. Рій перехоплювачів і камікадзе, зібравшись в один щільний кулак, завдав останнього нищівного удару просто по містку ворога.

Уламки загиблих велетнів яскраво палали, входячи в щільні шари атмосфери планети. Ніхто з тих, хто вижив, так і не зміг вимовити жодного слова, дивлячись на моторошні залишки поля бою.

«Людожер» Квінта й шатл Скарда мовчки розвернулися й пішли в гіперстрибок, залишаючи на орбіті безмовний моноліт пробудженої Вежі та прах загиблого друга.