Золотий горизонт

— А ти моторошно виглядаєш, друже, — Варг нахабно, не кліпаючи, розглядав Амалака. — Мене від твоїх очей та імплантів аж у дрижаки кидає.

— А ви, пане центуріоне, алкоголем страх лікуєте. У вашому випадку це чудовий, перевірений вихід, — зовсім не ніяковіючи, холоднокровно парирував Амалак.

— Скажи, друже, а оце боляче було? — Варг безцеремонно тицьнув пальцем у складні імпланти, вживлені в шию Амалака.

— Знаєте, пане Варгу, я вже забув.

— Ну так, звісно, от прямо взяв і забув, — Варг розкотисто засміявся. — Я б навряд чи забув, якби мені в шию хтось таку здоровенну залізяку встромив!

— Річ у тім, що коли це сталося, цього всесвіту, найімовірніше, ще навіть не існувало, — рівним голосом відповів колишній координатор. — Тож з огляду на свій вік я цілком можу дозволити собі щось не пам’ятати.

— А мені подобається цей моторошний тип! — Варг з розмаху ляснув Амалака по плечу так, що той, не очікуючи такої фамільярності, ледь не впав навколішки.

Сержанти штрафників, що підійшли, схвально загули. Вони по черзі підходили до Амалака, міцно й шанобливо тиснучи йому руку.

— Пане Варгу, це у вас такий звичай? — запитав Амалак, поправляючи комір. — Ставити неприємні запитання й дивитися на реакцію?

— Ага! На слабкість перевіряємо! — Варг із задоволенням ковтнув зі своєї незмінної пляшки. — А ти розлютився, так? Ну покажи, як гніваються справжні послідовники Адохай!

Варг зло всміхнувся, але його посмішка миттєво стала неприродною й натягнутою, коли білі, з крихітними зіницями очі Амалака раптом почали стрімко наливатися темно-червоним, зловісним кольором. Атмосфера вмить стала задушливою.

— Слухай, ти, герою алкогольної фабрики, — уперед рішуче виступив Кірн, перериваючи затягнуту паузу. — Досить мірятися, у кого довший. Давай уже ближче до справи.

Спантеличений центуріон здивовано подивився на юного сержанта, а потім жартівливо підняв руки вгору:

— Усе, усе, визнаю! Я повністю програв цей бій незламності. Давайте почнемо розгляд плану.

Амалак спокійно кивнув і клацанням активував об’ємну голограму.

— Наші головні пріоритети — це їхні мобільні тактичні групи. Тепер це основні плацдарми для нападу замість тих Веж, де ми так вдало зіпсували Адохай життя.

— Думаю, вони вже почали активно промацувати наше прикордоння, — озвався Кірн, уважно вивчаючи схеми. — Є свіжі дані від Сіма, що важкі крейсери Адохай уже помічені в безпосередній близькості до населених планет.

— Слухай, Амалаку, а скажи-но, як узагалі здійснюється доставка постачання й припасів для цих їхніх авангардних частин? — запитав Варг, миттєво посерйознішавши.

— Усе надходить безпосередньо зі станцій-кубів. Там, окрім усього необхідного, розгорнуті автоматичні лінії з виробництва озброєння та величезний рекрутинговий ресурс, що перебуває у стазисі.

— Гарна тема, молодець той, хто це придумав, — діловито зауважила Пуабі.

— Отже, ці куби повністю автономні? — уточнив Варг.

— По суті, так, — кивнув Амалак. — І головна наша проблема полягає в тому, що їх можна швидко перемістити в будь-яку точку через спрямований гіперпереход.

— Значить, поки що залишимо це питання на подумати, — почухавши потилицю, буркнув Варг. — Давайте-но для початку все ж таки ближче познайомимося з нашими ворогами наживо.

— Не бачу в цьому особливого сенсу, але якщо ви так наполягаєте — можна летіти, — погодився Амалак.

Спираючись на точні розвідувальні дані Сіма, важкий штурмовик «Ворон» плавно вилетів із захищеного ангара застави й пішов у стрімкий гіперстрибок просто з щільних шарів атмосфери.

Через деякий час штурмовик вийшов із підпростору в глухому, безмовному секторі.

— Через цей сектор, схоже, нещодавно пройшла комета, — зауважив Амалак, вказуючи на розтягнуту, хаотичну смугу космічного сміття на екранах.

— Так не видно жодної комети, друже, — Варг недовірливо припав до оглядових екранів.

— «Нещодавно», пане Варгу, означає не вчора перед вашим черговим запоєм. А, можливо, років десять, двадцять або сто тому.

— А ти мене тепер підколюватимеш? — розкотисто засміявся Варг. — Схвалюю, якісний гумор!

— Перепрошую, якщо зачепив вас, пане Варгу, але це вже, щиро кажучи, на рівні підсвідомості, — цілком серйозно відповів Амалак.

— Так, хлопчики! — Пуабі голосно й владно грюкнула кулаком по спинці крісла. — Досить дурницями займатися! Ось вони! Дивіться!

Із викривленого гіперпростору беззвучно вийшов цілий караван військових кораблів Адохай.

— Спостерігаємо спокійно, ми перебуваємо під повним маскуванням, — Амалак швидко звірив дані стрибучих сенсорів. — Вони нас не бачать.

Кораблі Адохай ішли ідеальним, моторошним строєм — двома паралельними рядами, по десять важких витягнутих корпусів у кожному. А між ними, ніби під надійною конвойною охороною, пливли два величезні транспортники, що являли собою три колосальні сфери, з'єднані потужними перемичками сполучних конструкцій. Караван повільно й невідворотно рухався просто крізь щільне поле уламків. Раз у раз у темряві яскраво спалахували захоплювальні промені, і величезні брили одна за одною безслідно зникали в розверстих черевах транспортників.

Раптом один із кораблів конвою, що замикав караван, помітно відстав від загального строю. На його металевому корпусі замиготіли тривожні спалахи коротких замикань. Один із двох маршових двигунів почав нерівно, судомно викидати в чорний космос клуби отруйного полум’я та іскор. Корабель втратив керування, і його почало стрімко зносити вбік від каравану, просто в найщільніший пояс кам’яних уламків.

Раптом космос освітив найяскравіший, сліпучий спалах локального вибуху, у якому за секунду анігілював відсталий борт. З боку каравану, що рухався, не було взагалі жодної реакції. Кораблі Адохай навіть не скоригували курс, продовживши рух так, ніби цього судна ніколи й не існувало.

Варг із безмовним, глибоким запитанням в очах повільно повернувся до Амалака.

— Прийнятні втрати, — просто знизав плечима той. — Деяким із цих кораблів мільйони років, тож подібні інциденти зараз у них траплятимуться досить часто.

— Ну, знаєте, вони мені вже починають заочно подобатися! — примружившись, хижо протягнув Варг.

— І чим же, якщо не секрет? — нерозуміючи запитав Кірн.

— А саме своїм цинічним ставленням до втрат! Нам це може дуже круто зіграти на руку.

— Ви щось придумали, командире? Поділіться, ну не томіть! — одразу відреагував Кірн.

— Правда, командире, — Пуабі вимогливо, примружившись, подивилася на центуріона. — Давай, викладай уже. Я надто добре знаю цей твій хитрий погляд.

— Ну, є одна думка... — Варг продовжував заворожено спостерігати за рухом каравану. — Амалаку, а навіщо конкретно вони ловлять це каміння?

— Це чистий мінеральний ресурс, необхідний для функціонування куба, — пояснив Амалак. — Усередині сфер перебувають біологічні форми — раби, простіше кажучи, — і мінеральна складова для синтезаторів.

— Отже, усе-таки цей їхній куб не такий уже й автономний, як ти нам тут розповідав? — Варг тріумфально повернувся до Амалака.

— Ну... до певної міри, — колишній координатор ухильно знизав плечима.

— А що, як ми... повністю замінимо цей караван своїми кораблями?

— Як ви собі це взагалі уявляєте? — Кірн із глибоким сумнівом похитав головою. — Ну, пару кораблів ми ще можемо непомітно захопити або знищити, але не десятки ж!

— А от дивись, малий, — Варг азартно тицьнув пальцем у мерехтливий екран. — Між паралельними рядами цього каравану пройде, скажімо, наш трофейний швидкісний розвідник?

Кірн уважно придивився до екрана, швидко прикидаючи дані на панелі керування.

— Та зі свистом пройде, — упевнено кивнув він.

— А що, як ми встановимо твої перехоплювачі й дрони-камікадзе не всередині трюму, а закріпимо їх просто на зовнішньому корпусі корабля? Запустимо цей корабель так, щоб він на максимальній швидкості пролетів між рядами каравану, а наші камікадзе стартують просто впритул, у борти кораблів супроводу? На кшталт торпед.

Амалак і Кірн приголомшено переглянулися. У рубці запала тиша.

— Сміливо, пане Варгу... Але що конкретно це нам дасть у підсумку? — запитав вражений Амалак.

— А ось що, мої нові віддані шанувальники! Якщо ми одним махом знищимо кораблі супроводу й оперативно замінимо їх на свої, то зможемо без особливих труднощів захопити величезні транспортники. Ми замінуємо їх по саму зав'язку і під виглядом законного каравану постачання доставимо просто до тактичної групи Адохай!

— І тоді, коли їх прийме куб на розвантаження... — підхопив Амалак, і його очі здивовано блиснули, — їх можна буде одночасно підірвати просто всередині доків!

— Гарний план?! — Варг переможно ковтнув із пляшки.

— Повний, абсолютний ідіотизм! — дзвінко засміявся Кірн. — І саме тому він справді може спрацювати!

— Я анітрохи не здивований, пане Варгу, — з тонкою, розуміючою усмішкою промовив Амалак.

— Це чого це раптом? — Варг навіть виглядав трохи ображеним.

— Та тому, що саме таких божевільних, ідіотських рішень наш глибокошановний префект від вас і чекає.

— А-а-а, ну тоді зрозуміло, — Варг задоволено потягнувся всім своїм масивним тілом і солодко позіхнув. — Ну от вам і проста ідея, користуйтеся на здоров'я.

— Кірне, дивися уважно на схеми й прикидай, скільки конкретно нам знадобиться перехоплювачів і камікадзе, — Амалак миттєво став гранично серйозним. — Мені ця ідея однозначно подобається, хоча вона й відверто тхне грандіозною аферою.

— Ну, у такому разі не будемо гаяти дорогоцінний час, панове аферисти! — Варг переможно підняв руку з пляшкою догори. — Летімо готуватися!

На колосальній палубі Вежі щосили кипіла робота. Сотня штрафників поспіхом розчистила величезний простір, встановлюючи у два рівні ряди трофейні винищувачі, які за габаритами мали зображати кораблі ворожого конвою. Два штурмовики, затиснуті між ними, тимчасово виконували роль масивних транспортників.

Ретельно вимірюючи масштаб, процесом особисто керував маленький дроїд Сім. Під гучний, безперервний сміх солдатів він кумедно, незграбно пересувався палубою, розмахуючи маніпуляторами й віддаючи команди.

— Ну чого ви іржете, ідіоти?! — надривався Сім через динаміки. — Кожна дрібниця важлива! На комп'ютері такої живої імітації не зробиш, фізику тіл треба відчути! Боги, ну куди я потрапив, за що мені це...

Нарешті імпровізований макет каравану був вибудуваний у суворій відповідності до розрахунків дроїда.

Під ще оглушливіший регіт штрафників Кірн і крилатий Карі, сидячи верхи на невеликій відкритій транспортній платформі в ментальних шоломах, почали повільно рухатися вздовж вибудуваного строю, протискаючись просто між рядами кораблів. Кожен із них ментально керував десятком маленьких тренувальних куль, які раз у раз завмирали в повітрі просто навпроти бортів потенційних жертв.

— Так, а оці транспорти ми облітатимемо зверху чи знизу?! — люто жестикулюючи, кричав Кірн крізь загальний гул.

Пройшовши весь стрій бутафорського каравану й залишаючи позаду завмерлі в повітрі сфери, платформа різко загальмувала. Кірн і Карі одночасно заплющили очі. Тієї ж миті всі кулі синхронно, з глухим стуком ударили в металеві борти «жертв».

— Бабах! — Карі захоплено змахнув своїми великими крилами й злетів високо над палубою. — І можна одразу добивати тих, хто ще не хотіти вмирати! — кровожерливо прокричав він згори.

Солдати, які валялися просто на підлозі й уже трималися за животи від нестримного сміху, його анітрохи не бентежили.

У цей момент у розчинені ворота ангара плавно влетів розвідник «Кадеш». Із опущеного шлюзу вийшли префект Юстиніан, Зигма й Квінт, із непідробною цікавістю спостерігаючи за цим божевільним видовищем. Величезний карах Рах, безцеремонно відсунувши могутнім хвостом спантеличених і заціпенілих від страху штрафників, повільно, з царською гідністю попрямував просто до харчоблоку.

— З якої нагоди у вас тут таке бурхливе веселощі? — з усмішкою запитав префект, підходячи до Варга.

— Та ось, план майбутньої операції дітлахи програють, — усміхнувся Варг, схвально дивлячись на хлопців. — До речі, молодці, усе роблять чітко, по науці.

— Знаєте, центуріоне, я, мабуть, навіть не питатиму у вас суть цього цирку, — префект із щирим задоволенням спостерігав за тим, як Кірн із Карі, улюлюкаючи й знову набираючи швидкість, котилися на платформі між кораблями.

— І не намагайтеся, пане префекте. Логіки там на перший погляд нуль, усе будується виключно на чистому чутті.

— Дійте, Варгу, — Юстиніан раптом став абсолютно серйозним. — Вам для цієї справи буде виділено значне підкріплення.

— Невже ви все-таки домовилися з цими пихатими лордами Каст? — Варг хитро примружився.

— Так, домовилися, — префект здивовано підняв брову. — Зачекайте, а звідки ви взагалі знаєте про ці таємні переговори?

— Ну а куди ще може терміново летіти командувач, ще й на представницькому кораблі Кадеш, ще й із таким колоритним супроводом? — Варг багатозначно кивнув у бік Раха, що вже пішов. — Уже точно не для того, щоб просто провітритися. А щоб справити на цих чистоплюїв правильне враження.

— А ви, центуріоне, я бачу, далеко не всі свої мізки пропили, — шанобливо всміхнувся Юстиніан.

— Ну так порода ж, кров не водиця! — розкотисто засміявся Варг.

— Надайте мені в найкоротші строки повний список учасників операції та весь необхідний перелік ресурсів.

Варг одразу невдоволено скривився.

— Суто для ознайомлення, центуріоне, — заспокійливо підняв руку Юстиніан. — Лізти у ваші тактичні плани й тим більше коригувати їх я не маю наміру.

— Ну, це зовсім інша справа, — задоволено кивнув Варг.

— І ще — обов'язково прислухайтеся до технічних порад Сіма й Зигми щодо модернізації озброєння. Це критично важливо.

— Ось тут, пане префекте, я з вами цілком і повністю згоден, — Варг серйозно кивнув. — Фахівці у вас справді першокласні.

— Ну тоді дійте, центуріоне.

Юстиніан іще раз повернувся до тренувального майданчика й тихо засміявся, дивлячись на новий божевільний вояж Кірна й Карі:

— А ж бо чорт забирай, хлопчаки чудово придумали!