Сіра зона

Парочка встала з дерев'яного столика, що знаходився в лісі.

- Куди ми попрямуємо? - запитала Уляна.

- Ми підемо до вулкана. Там грітимемося.

- Тобто? До вулкана? Я зовсім не розумію цього місця. Тут все не так, як треба. Наче не піддається жодним законам, все надто хаотично. Я не розумію цього. Що нам потрібно зробити, щоби вибратися? Ми заручники цієї ситуації. Тут трапляються дивні речі. Наразі відбулися зміни. Ми не знаємо які. Почалися холоди. Народ збирається біля вулкана.

– Заспокойся, прошу. Все не так уже й погано. – Дем'ян узяв дівчину за руку.

- Ми всі розгублені. Хто викликав це явище?

- Коли душа не проходить випробування або зникає з цього місця, приблизно на два тижні починаються холодні.

- І що це означає? Що, якщо кожен день хтось так ітиме, то ми будемо у вічному холоді?

- Так, все правильно, - смирно відповів Дем'ян.

- Ми маємо припинити це. Якщо ми не можемо покинути зону, ми зобов'язані прибрати все це зло, що забирає душі.

- Це неможливо, ми, вважай, що у чистилищі. І що і хто ним керує, то далеко не зрозуміло. Ясно тільки одне, що якщо ти не дотримуєшся правил, ти зникаєш. Вихід лише один. Дізнатися свій гріх або ваду і пройти випробування. Це все.

Дем'ян та Уляна йшли кучугурами. Навколо були сосни вкриті снігом.

- Дідько! Як холодно! Чому ми відчуваємо холод? От скажи! Я ще у сукні. Ходити по снігу у вечірній червоній сукні, - розлютилася Уляна.

- Коли ти злишся, ти все одно, прекрасна. Попри те, де ми, ти маєш чудовий вигляд. Як свято серед чуми.

- Дякую, Дем'яне! Таких компліментів мені ще ніхто не говорив. Хоча, це навіть мило. Тільки, зовсім трохи, - повернувши голову вправо, Уляна помітила річку.

- Вона теж замерзла. Ти знаєш, що це означає? - спантеличено подивившись на Дем'яна спитала вона.

- Це означає, що доки триватимуть холоди, душа з випробуванням річкою не зможе його пройти чи зникнути. Так ми застряємо ще на термін. Фактично ми всі пов'язані. Здається, ми прийшли.

– Скільки народу! Підійдемо ближче. Побачимо, що там.

- Так, ходімо!