6
Туман, пелена затуманює нам очі в безодні невідомості. Ми потрапили у невдалий момент, який відтягували надто довго. Все шепотіло, що настав час тікати. Тікати не було куди. Примирення зі смаком смирення тобі було до смаку, як кров тих, хто міг робити замах на те, що ти вважав своїм.
Я вирішила тебе підтримати, одягнувши найчорнішу сукню, ми мовчки продовжували йти.
У цій частині зони так легко загубитися. Я відпускаю твою руку і роблю два кроки назад. Ти не обернувся і пішов далі. Я залишаюся на місці і бачу, як вогні манять тебе. Я не знаю що це. Вихід чи пастка.
Кожен із нас робить вибір. Хтось робить вибір за нас. Хтось хоче, щоби обрали за нього. Хтось пручається і доводить протилежне. Інші покірно схиляють голову.
Серед туманних ночей, що переходять у зимові та холодні світанки, зустрілися дві самотності. У моєму зимовому серці зазвичай вирує розлючений лютий. Холод, порожнеча та проблиски сонця. Я знаю, хто я. Який у мене вантаж, навіть якщо його поділити на десять осіб – цього буде недостатньо. Серед ночей я ховаюсь, біжу від себе, тебе та ще пару персонажів.
Персонажі є другорядними, але без них сюжетна лінія буде зовсім не цікава. Чекати - це означає, що людина повернеться. Ось тепер холодно, відчуваєш?
Можу торкнутися знову і простягнути долоню, ти зможеш відчути цей холод, потім мої руки повільно відігріватимуться, тепло розвиватиметься по тілу і на обличчі з'являться посмішка, тільки сумна. Адже це ні до чого не приведе. Другого шансу піти, я тобі не дам, тож не обертайся.
Хто швидко здається, той ніколи нічого не отримує.
Здається, мені час іти. Час закінчується. Танці на ножах. Може, це був твій джекпот, може, Бог відвів. Може, хтось просто підкорився моїй волі. Я загадала решку. Обличчя володара було на монеті?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!